Париет инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: рабепразол: ± 2-[{4-(3метоксипропокси)-3-метилперидин-2-іл}-метилсульфеніл]-1Н-бензімідазол натрію;

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 10 мг: рожеві двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, на одному боці - маркування “Î241”;

таблетки 20 мг: світло-жовті двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, на одному боці - маркування “Î243”;

склад: 1 таблетка містить по 10 або 20 мг натрію рабепразолу, що відповідає 9,42 та 18,85 мг рабепразолу;

допоміжні речовини: манітол, магнію оксид, слабозаміщувальна гідроксипропілцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, етилцелюлоза, гіпромелози фталат, діацетильований моногліцерид, тальк, титану оксид, жовтий оксид заліза (в таблетках по 20 мг), червоний оксид заліза (в таблетках по 10 мг), віск карнаубський, вода очищена, бутан-1-ол, чорнило (Opacode S-1-17740) – для таблеток 10 мг, чорнило (Opacode S-1-16507) - для таблеток 20 мг.

Форма випуску. Таблетки кишковорозчинні.

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичної виразки.

Код АТС А02В С04

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Натрію рабепразол належить до класу антисекреторних сполук, які у хімічному відношенні є заміщеними бензамідазолами. Препарат не має антихолінергічних властивостей і не є антагоністом гістамінових Н2-рецепторів, але пригнічує секрецію шлункової кислоти шляхом специфічного пригнічення ферменту H+/K+ -АТФ-ази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Ця ферментна система вважається кислотним (протонним) насосом, і, таким чином, натрію рабепразол класифікується як інгібітор протонної помпи шлунка, що блокує фінальну стадію вироблення кислоти. Дослідження на тваринах показали, що після введення в організм натрію рабепразол швидко зникає, як з плазми, так і з слизової оболонки шлунка. Натрію рабепразол має слаболужні властивості, в усіх дозуваннях швидко абсорбується і концентрується у парієнтальних клітинах. Натрію рабепразол перетворюється в активну сульфенамідну форму шляхом протонування і, таким чином, реагує з доступними залишками цистеїну протонної помпи.

Антисекреторна активність. Після перорального прийому 20 мг натрію рабепразолу антисекреторний ефект спостерігається через 1 год і досягає максимуму через 2-4 год. Ефект пригнічення базальної функції та стимулювання їжею секреції кислоти через 23 год після прийому першої дози натрію рабепразолу становив 62 та 82 % відповідно, а тривалість цього ефекту досягала 48 год. Ефективність рабепразолу натрію щодо пригнічення секреції кислоти дещо посилюється в процесі щоденного прийому однієї таблетки, але стабільне пригнічення секреції досягається через 3 дні після початку прийому цього препарату. Після завершення прийому рабепразолу натрію секреторна активність нормалізується протягом 2 - 3 днів.

Вплив на концентрацію гастрину в сироватці. У ході клінічних випробувань пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу один раз на добу протягом 12 місяців. У перші 2 - 8 тижнів терапії концентрація гастрину у сироватці збільшувалась, що відображало пригнічення секреції кислоти. Концентрації гастрину повертались до початкових рівнів, як правило, протягом 1 - 2 тижнів після припинення лікування.

Вивчення біоптатів дна та антрального відділу шлунка більш ніж у 500 пацієнтів, що отримували рабепразол або препарат порівняння протягом 8 тижнів, не виявило ніяких гістологічних змін, вираженого гастриту, збільшення частоти атрофічного гастриту, метаплазії кишечнику та розповсюдження інфекції H. pylori. При проведенні тривалого лікування більш ніж 250 пацієнтів протягом 36 місяців не було виявлено жодних істотних змін у результатах зазначених аналізів.

Інші ефекти. На сьогодні немає даних щодо системних ефектів з боку ЦНС, серцево-судинної і дихальної системи, що викликані прийомом натрію рабепразолу. Пероральний прийом 20 мг рабепразолу натрію на добу протягом 2 тижнів не вплинув на функцію щитовидної залози, метаболізм вуглеводів, а також на концентрації в крові паратиреоїдного гормону, кортизону, естрогену, тестостерону, пролактину, холецистокініну, секретину, глюкагону, фолікулостимулюючого гормону (FSH), лютеїнізуючого гормону (LH), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Парієт розчиняється у кишечнику. Абсорбція натрію рабепразолу починається лише після того, як таблетка минає шлунок. Натрію рабепразол швидко абсорбується з кишечнику. Пікові концентрації рабепразолу у плазмі досягаються приблизно через 3,5 г після прийому дози в 20 мг. Пікові концентрації в плазмі (Смах) та AUC рабепразолу мають лінійний характер в діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (у порівнянні з внутрішньовенним введенням) становить близько 52 % в основному через метаболізм першого проходження. Крім того, біодоступність не збільшується при багаторазовому прийомі натрію рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення з плазми становив приблизно 1 год (становить від 0,7 до 1,5 г), а сумарний кліренс становить, відповідно до оцінок 283 ± 98 мл/хв. Їжа та час прийому протягом доби не впливають на абсорбцію натрію рабепразолу.

Розподіл. У людини ступінь зв’язування рабепразолу натрію з білками плазми становить близько 97 %.

Метаболізм та екскреція. У людини головними метаболітами, присутніми у плазмі, є тіоефір (М1) і карбонова кислота (М6), а другорядні метаболіти, що присутні в низьких концентраціях представлені сульфоном (М2), диметилтіоеофіром (М4) і кон’югатом меркаптурової кислоти (М5). Незначну антисекреторну активність має тільки диметиловий метаболіт (М3), однак він не присутній у плазмі.

Після одноразового прийому 20 мг міченого 14С рабепразолу натрію він не спостерігався в сечі в незміненому вигляді. Приблизно 90 % вказаної дози елімінувалось з сечею переважно у вигляді двох метаболітів: кон’югата меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6); крім того, у токсикологічних дослідженнях у лабораторних тварин було знайдено ще два не ідентифіковані метаболіти. Частина дози, що залишилась, була знайдена у калових масах.

Статеві особливості. Оскільки разова 20 мг доза рабепразолу натрію відрегульована за масою тіла та зростом людини, статеві особливості ніяк не впливають на фармакокінетичні параметри.

Ниркова недостатність. У пацієнтів з термінальною хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на підтримуючому гемодіалізі (кліренс креатиніну <= 5 мл/хвл/1.73 м2), розподіл натрію рабепразолу був дуже подібний до такого у здорових добровольців. AUC рабепразолу натрію та Смах для таких пацієнтів була майже на 35 % підвищена у порівнянні із здоровими добровольцями. Середнє значення періоду напіврозкладу становить 0,82 год у здорових добровольців, 0,95 год у пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі та 3,6 год у постдіалізних хворих. Доза, що розрахована для пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно вдвічі більшою, ніж у здорових добровольців.

Печінкова недостатність. Після одноразової дози 20 мг рабепразолу натрію у пацієнтів з помірним хронічним ураженням печінки AUC збільшена вдвічі і спостерігалось 2 - 3 разове збільшення періоду напіввиведення рабепразолу у порівнянні зі здоровими добровольцями. Таким чином, при щоденному прийомі в дозі 20 мг протягом 7 днів AUC повинна збільшуватись не менш ніж в 1,5 рази, а зміни пікових концентрацій в плазмі Смах до 1,2. Період напіввиведення натрію рабепразолу у пацієнтів з ураженням печінки становив 12,3 год у порівнянні з 2,1 год для здорових добровольців. Фармакодинамічна відповідь (рН-метрія шлункового вмісту) для двох груп пацієнтів була подібна за терапевтичними показниками.

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу натрію досить загальмована. Після 7 днів прийому рабепразолу натрію по 20 мг на добу у осіб похилого віку AUC була приблизно двічі більшою, а Смах збільшувалась на 60 % у порівнянні з молодими здоровими добровольцями. Слід відзначити, однак, відсутність ознак акумуляції рабепразолу натрію.

Поліморфізм CYP2C19. При призначенні протягом 7 днів дози 20 мг рабепразолу натрію на добу у пацієнтів, які мають сповільнений метаболізм CYP2C19, рівні AUC (площі під кривою) та Т1/2 (час напіввиведення) були вищі приблизно в 1,9 та 1,6 разу відповідно у порівнянні з такими у пацієнтів з швидким метаболізмом; в той же час Смах збільшувалась лише на 40 %.

Дані доклінічного вивчення безпечності. У доклінічних дослідженнях вивчались дози, що значно перевищують дози для людини, таким чином, отримані на тваринах результати підтверджують, що загроза для людини незначна.

Вивчення мутагенності дало суперечливі результати. Тести на клітинах лімфоми мишей були позитивні, але тести in vivo по виявленню утворення мікроядер та in vivo і in vitro по виявленню позапланового синтезу ДНК були негативні. Вивчення канцерогенності показало відсутність специфічної загрози для людини.

 

Показання для застосування.

- Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в стадії загострення;

- активна доброякісна виразка шлунка;

- гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ);

- неерозивна рефлюксна хвороба (симптоматичне лікування ГЕРХ );

- синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, які характеризуються патологічною гіперсекрецією.

У комбінації з відповідними антибактеріальними терапевтичними схемами для:

- ерадикація Helicobacter pylori у пацієнтів з пептичною виразкою шлунка та хронічним гастритом;

- лікування та запобігання повторенню рецидивів пептичних виразок у пацієнтів з виразками, що пов’язані з H. pylori.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі та пацієнти похилого віку.

Активна пептична виразка дванадцятипалої кишки та активна доброякісна виразка шлунка: рекомендується приймати по 1 таблетці (20 мг) один раз на добу вранці.

У деяких пацієнтів з загостренням виразкової хвороби дванадцятипалої кишки хороший ефект дає прийняття однієї таблетки по 10 мг один раз на добу.

У більшості пацієнтів з активною пептичною виразкою дванадцятипалої кишки час, необхідний для загоєння виразки, становить від 2 до 4 тижнів. Слід, однак, відзначити, що деяким пацієнтам, які несприйнятливі до лікування, для загоєння виразок слід приймати Парієт додатково протягом ще 4 тижнів. У більшості пацієнтів з активною доброякісною виразкою шлунка загоєння відбувається за 6 тижнів, але деяким пацієнтам, які не сприйнятливі до лікування, для загоєння виразок слід приймати Парієт додатково протягом ще 6 тижнів.

Гастроезофагеальна виразкова рефлюксна хвороба (пептична виразка стравоходу, ерозивний езофагіт, ГЕРХ): пацієнтам з цією хворобою рекомендується приймати 1 таблетку Парієту (20 мг) 1 раз на добу протягом 4-8 тижнів.

При тривалому застосуванні при гастроезофагеальній виразковій рефлюксній хворобі (підтримуюча терапія ГЕРХ): для тривалого застосування можуть бути використані підтримуючі дози Парієту 10 мг або 20 мг 1раз на добу залежно від ефективності лікування.

Для симптоматичного лікування ГЕРХ у пацієнтів без езофагіту Парієт призначається в дозі 10 мг 1 раз на добу. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта.

Для лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших станів, які характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально.

Початкова доза – 60 мг на добу, потім дозу підвищують і призначають препарат в дозі до 100 мг на добу при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази на добу.

 Для деяких пацієнтів більше підходить дробне дозування препарату. Лікування повинно продовжуватись за клінічною необхідністю. У деяких хворих з синдромом Золлінгера-Еллісона тривалість лікування рабепразолом становить до 1 року.

Ерадикація H. pylori: у пацієнтів з гастро-дуоденальною виразкою та хронічним гастритом, що викликані наявністю H. pylori, слід застосовувати відповідні комбінації Парієту з антибіотиками. Рекомендується така комбінація, яку слід застосовувати протягом 7 днів:

· ПАРІЄТ 20 мг 2 рази на добу + кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу та амоксицилін 1 г 2 рази на добу або;

· ПАРІЄТ 20 мг 2 рази на добу + кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу та метронідазол 500 мг 2 рази на добу.

Кращі результати знищення, які перевищують 90 %, отримані при застосуванні рабепрозолу в комбінації з кларитроміцином та амоксициліном. Для подальшої інформації відносно інших компонентів знищувальної терапії H pylori слід звернутись до інструкцій для медичного застосування зазначених лікарських засобів.

Пацієнти з неускладненою виразкою шлунка або дванадцятипалої кишки після 7-денного ерадикаційного курсу за схемою, що наводиться вище, не потребують наступної монотерапії антисекреторними препаратами для загоєння виразки і усунення симптомів.

Таблетки “Парієт” слід приймати вранці до їжі. Таблетки “Парієт” не можна розжовувати або дробити, а треба ковтати цілими.

Порушення функції нирок та печінки. Пацієнти з порушеннями функції нирок або печінки не потребують коригування дози Парієту. Застосування Парієту при лікуванні пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки детальніше розглянуто у розділі “Особливості застосування”.

Діти. Парієт не рекомендується призначати дітям, оскільки на сьогодні немає достатнього досвіду його застосування у пацієнтів цієї вікової групи.

 

Побічна дія. У клінічних випробуваннях Парієт добре переносився пацієнтами. Побічні ефекти, що спостерігались, були здебільшого незначними, помірними і швидко минали.

Найчастіші негативні прояви (з частотою => 5 %) - головний біль, діарея та нудота. З інших негативних проявів під час дослідження спостерігались (з частотою < 5 % та => 2 %) риніт, біль у череві, астенія, метеоризм, фарингіт, блювання, біль у спині, запаморочення, грипоподібний синдром, інфекція, кашель, запор та безсоння. Ще рідше (з частотою <= 1 %) зустрічались шкірний висип, міалгія, біль у грудях, сухість у роті, диспепсія, нервозність, сонливість, бронхіт, синусит, озноб, відрижка, судоми ікроножних м’язів, інфекція сечовидільних шляхів, артралгія та пропасниця.

В поодиноких випадках спостерігалась анорексія, гастрит, збільшення маси тіла, депресія, свербіж, порушення зору або смаку, стоматит, підвищена пітливість та лейкоцитоз.

Однак лише головний біль, діарея, біль у животі, астенія, метеоризм, шкірний висип та сухість у роті були пов’язані з прийомом таблеток “Парієт”.

На основі постмаркетингових спостережень отримані повідомлення про виникнення еритеми та пухирів на шкірі під час прийому Парієту. Ці симптоми швидко зникали після припинення терапії. Вкрай рідко повідомлялось про випадки тробоцитопенії, нейтропенії та лейкопенії. Були повідомлення про збільшення рівня печенкових ферментів.

Протипоказання. Парієт протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до рабепразолу натрію, заміщених бензімідазолів або до будь-якого іншого інгредієнта препарату.

Парієт протипоказаний також в періоди вагітності і лактації.

 

Передозування.

Специфічний антидот для Парієту невідомий. Натрію рабепразол добре зв’язується з білками плазми і тому важко піддається діалізу. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.

Особливості застосування. Симптоматичне поліпшення у відповідь на терапію рабепразолом може відбуватись і за наявності злоякісного новоутворення шлунка і тому перед початком терапії Парієтом необхідно виключити такі захворювання.

У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не спостерігалось значної відміни частоти побічних ефектів при прийомі Парієту від таких у підібраних за статевими та віковими принципами осіб. Рекомендується бути обережним на ранніх стадіях терапії препаратом Парієт пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Натрію рабепразол, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), метаболізується ферментами, що входять до печінкової системи цитохрому Р-450 (CYP450). Дослідження на здорових добровольцях довели, що рабепразол натрію не вступає в клінічно значущі взаємодії з амоксициліном та іншими лікарськими засобами, які метаболізуються ферментами системи CYP450, такими, як варфарин, фенітоїн, теофілін та діазепам.

Натрію рабепразол викликає сильне та тривале зниження продукування шлункової кислоти. Таким чином, натрію рабепразол в принципі може взаємодіяти з препаратами, абсорбція яких залежить від показника рН шлункового вмісту. У зв’язку з цим були проведені дослідження ймовірності такої взаємодії. Прийом натрію рабепразолу викликав у здорових добровольців зниження концентрацій кетоконазолу на 33 % в плазмі і підвищення на 22 % мінімальних концентрацій дигоксину. Таким чином, окремі пацієнти, які застосовують зазначені препарати разом з Парієтом, повинні знаходитись під наглядом для визначення необхідності коригування дози. Концентрація рабепразолу і активного метаболіту кларитроміцину в плазмі при одночасному застосуванні збільшується на 24% і 50% відповідно. Це розглядається як корисний результат взаємодії при ерадикації H. рylori. У клінічних випробуваннях пацієнти одночасно з Парієтом приймали за необхідністю антациди; у спеціальному дослідженні не спостерігалось взаємодії Парієту з антацидами, які приймають у вигляді рідини. Крім того, не виявлено значущої клінічної взаємодії Парієту з їжею.

Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що натрію рабепразол метаболізується ізоферментами системи CYP450 (CYP2C9 та CYP3A). Ці дослідження дають змогу вважати, що Парієт має низьку здатність до лікарської взаємодії; при цьому його вплив на метаболізм циклоспорину аналогічний до інших інгібіторів протонної помпи.

Вагітність та лактація. Дослідження безпеки рабепразолу у вагітних жінок не проводились. Парієт протипоказаний при вагітності.

Невідомо, чи здатний натрію рабепразол надходити у грудне молоко. Відповідні дослідження не проводились, тому Парієт не слід призначати в період годування груддю.

 

Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з потенційно небезпечними механізмами.

Враховуючи фармакодинаміку натрію рабепразолу та властивий йому профіль побічних ефектів, можна вважати, що Парієт не повинен негативно впливати на керування автомобілем та роботу з потенційно небезпечними механізмами. Разом з тим у разі виникнення сонливості рекомендується уникати керування автомобілем та роботи з такими механізмами.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі від 15 до 25 °С в недоступному для дітей місці . Не заморожувати.

Термін придатності – 2 роки.