Мексикор инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка забарвлена рідина;

склад: 1 мл розчину містить 3-гідрокси-6-метил-2-етилпіридину сукцинату 50мг;

допоміжні речовини: бурштинова кислота, трилон Б, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Кардіологічні препарати. Код АТС С01ЕВ.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Мексикор поліпшує функціональний стан ішемізованого міокарда при інфаркті міокарда, поліпшує скорочувальну функцію серця, також зменшує прояв систолічної та діастолічної дисфункції лівого шлуночка.

Основою дії препарату є його антиоксидантна активність, здатність гальмувати вільно радикальні процеси (інтенсифікація яких спостерігається при ішемії і некрозі міокарда, особливо в період реперфузії), знижувати ушкоджуючу дію вільних радикалів на кардіоміоцити.

В умовах критичного зниження коронарного кровообігу Мексикор сприяє збереженню структурно-функціональної організації мембран кардіоміоцитів, стимулює активність мембранних ферментів – фосфодіестерази, аденілатциклази, ацетилхолінестерази. Препарат підтримує активацію аеробного гліколізу, яка розвивається при гострій ішемії, та сприяє в умовах гіпоксії відновленню мітохондріальних окисно-відновних процесів, збільшує синтез АТФ і креатинфосфату. Зазначені механізми забезпечують цілісністьть морфологічних структур і фізіологічних функцій ішемізованого міокарда.

 Мексикор нормалізує метаболічні процеси в ішемізованому міокарді, зменшує зону некрозу, відновлює і/або поліпшує електричну активність і скоротність міокарда, а також збільшує коронарний кровообіг в зоні ішемії, підвищує антиангінальну активність нітропрепаратів, поліпшує реологічні властивості крові, зменшує наслідки реперфузійного синдрому при гострій коронарній недостатності.

Фармакокінетика. При внутрішньовенному введенні препарат швидко (протягом 0,5 – 1,5 години) надходить в органи та тканини, у зв’язку з чим його концентрація в незміненому вигляді швидко зменшується. При внутрішньом’язовому введенні в терапевтичних дозах концентрація препарату в плазмі крові досягається через 30-40 хвилин і становить 2,5 – 3мкг/мл, при цьому його метаболіти визначаються в плазмі крові протягом 7 – 9 годин. Препарат біотрансформується в печінці шляхом глюкурування.

Виведення препарату з організму відбувається із сечею в глюкуронокон’югованій формі та в незначних кількостях - у незміненому вигляді.

Показання для застосування.

У складі комплексної терапіі гострого інфаркту міокарда (з першої доби).

Спосіб застосування та дози. Вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово протягом 14 діб, на фоні традиційної терапії інфаркту міокарда.

У перші 5 діб для досягнення максимального ефекту Мексикор бажано вводити внутрішньовенно, в наступні 9 діб препарат може вводитись внутрішньом’язово.

Внутрішньовенно препарат вводять шляхом краплинної інфузії, повільно (щоб уникнути побічних ефектів), на фізіологічному розчині або 5% розчині декстрози (глюкози), в об’ємі 100 – 150 мл, протягом 30 - 90 хвилин. За необхідності можливо повільне струминне введення препарату тривалістю не менше 5 хвилин.

Вводять препарат (внутрішньовенно або внутрішньом’язово) 3 рази на добу, через кожні 8 годин.

Добова терапевтична доза становить 6 -9 мг/кг, разова доза – 2 – 3 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза не повинна перебільшувати 800 мг, разова – 250 мг.

Побічна дія. При внутрішньовенному введенні, особливо струминному, можливо виникнення сухості та металевого присмаку у роті, відчуття жару у всьому тілі, неприємного запаху, дряпання в горлі та дискомфорту в грудній клітці, задишки. Як правило, зазначені явища пов’язані з надмірною швидкістю введення препарату і мають короткочасний характер.

 На фоні довготривалого введення препарату можливо виникнення таких побічних ефектів: з боку шлунково-кишкового тракту – нудота, метеоризм; з боку центральної нервової системи – порушення сну (сонливість або порушення засинання).

Протипоказання. Підвищена індивідуальна чутливість до препарату, печінкова або ниркова недостатність, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), вагітність, лактація.

Передозування. При передозуванні можливий розвиток порушень сну, таких як безсоння, в деяких випадках - сонливість; при внутрішньовенному введенні в окремих випадках можливо короткочасне та незначне підвищення артеріального тиску.

 Розвиток симптомів передозування, як правило, не потребує застосування купірувальних засобів. Зазначені симптоми порушення сну зникають самостійно протягом доби. В особливо тяжких випадках рекомендується застосування одного з таблетованих снотворних та анксіолітичних засобів (нітразепаму 10 мг, оксазепаму 10 мг або діазепаму 5 мг). При надмірному підвищенні артеріального тиску застосовують антигіпертензивні засоби під контролем артеріального тиску і/або доповнюють терапію нітропрепаратами.

Особливості застосування. Особливої уваги потребує призначення Мексикору хворим з обтяжливим алергологічним анамнезом; після завершення парентерального введення, для підтримки досягнутого ефекту рекомендується продовжити застосування Мексикору перорально у вигляді капсул по 0,1 г 3 рази на добу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Посилює дію бензодіазепінових анксіолітиків, протисудомних засобів (карбамазепіну), протипаркінсонічних засобів (леводопи), потенціює ефект нітровміщуючих препаратів.

Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі 0 - 25˚С.

Термін придатності – 2 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.