Метфордар инструкция, аналоги и состав
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назва: Metformin, N,N-диметиліміддикарбоіміддіамід;
основні фізико-хімічні властивості: круглі, двояковипуклі вкриті оболонкою таблетки білого кольору;
склад: одна таблетка містить 500 мг метформіну гідрохлориду;
допоміжні речовини: повідон, пропіленгліколь, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гіпромелоза Е-5, тальк, титану діоксид, макрогол 6000.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Пероральні гіпоглікемічні засоби.
Код АТС А10ВА02.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Метформін у складі МЕТФОРДАРУ є пероральним гіпоглікемічним засобом групи бігуанідів. Гіпоглікемічна дія обумовлена декількома механізмами: посиленням утилізації глюкози м’язами та жировою тканиною, зменшенням синтезу глюкози печінкою за рахунок пригнічення глюконеогенезу, гальмуванням всмоктування глюкози з кишечнику. При лікуванні метформіном знижується вміст тригліцеридів у сироватці крові, він такою виявляє протитромботичну дію.
Фармакокінетика. МЕТФОРДАР всмоктується в дванадцятипалій та тонкій кишках. Не метаболізується печінкою, не зв’язується з білками плазми крові і швидко проникає в різні органи, досягаючи максимальної концентрації в епітелії кишечнику. Виводиться з сечею в незмінному вигляді. Максимальна концентрація в крові і максимальний гіпоглікемічний ефект відзначається через 2–4 години після його прийому. Період напіввиведення метформіну становить 3 години.
Показання для застосування. Інсуліннезалежний цукровий діабет. Інсулінзалежний цукровий діабет (у комбінації з інсулінотерапією).
Спосіб застосування та дози. Терапевтичні дози метформіну становлять 1–3 г щоденно в 2–3 прийоми. Препарат потрібно приймати під час або відразу ж після вживання їжі. Лікування потрібно починати малими дозами (500 мг 1–3 рази на день). Дозу потрібно збільшувати поступово з тижневими інтервалами до того часу, поки не буде досягнутий бажаний контроль за глікемією, максимально – 3г щоденно.
Побічна дія. На початку лікування у 5–20% пацієнтів відзначаються нудота, метеоризм, діарея, металічний присмак у роті, блювання, які зникають самі собою в процесі подальшого лікування чи зниження дози. Шкірно-алергічні реакції спостерігаються дуже рідко. Іноді, головним чином при передозуванні, а також у осіб, хворих на алкоголізм, може розвинутись лактатний ацидоз.
Протипоказання. Підвищена чутливість до метформіну або інших компонентів препарату; цукровий діабет І типу; декомпенсація обміну речовин (гіпоксичні стани різного генезу, особливо кетоацидотична і гіперосмолярна прекома та кома); виражена печінкова, ниркова чи дихальна недостатність; тяжкі порушення функції серцево-судинної системи; катаболічні стани (наприклад, при пухлинних процесах); хронічний алкоголізм; період вагітності та годування груддю.
Передозування. Навіть значне передозування не призводить як правило до розвитку гіпоглікемії, але існує істотна загроза розвитку лактатного ацидозу. В таких випадках проводять інфузійну терапію, а в тяжких випадках – гемодіаліз.
Особливості застосування. Під час лікування МЕТФОРДАРОМ необхідно періодично контролювати вміст глюкози в крові та сечі. При необхідності проведення оперативного втручання, введення діагностичних контрастних речовин МЕТФОРДАР на короткий проміжок часу припиняють.
У хворих похилого віку (більше за 65 років), внаслідок уповільненого метаболізму, необхідно оцінити співвідношення користь/ризик.
Ефективність та безпечність для лікування дітей не визначені.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. МЕТФОРДАР діє синергічно з похідними сульфанілсечовини, інсуліном та акарбозою. Амілорид, дигоксин, хінідин, морфін, прокаінамід, триамтерен, триметоприм, циметидін, ранітидин, фамотидин, блокатори кальцієвих каналів підвищують біодоступність МЕТФОРДАРУ. Фуросемід збільшує концентрацію МЕТФОРДАРУ в сироватці крові, а МЕТФОРДАР зменшує концентрацію та зменшує період напіввиведення фуросеміду. При застосуванні з клофібратом, пробенецидом, пропраналолом, рифампіцином, сульфаніламідами, саліцилатами дозу МЕТФОРДАРУ зменшують. Препарати, здатні викликати гіперглікемію (кортикостероїди, сечогінні засоби, ізоніазид, фетионін, гормони щитовидної залози, симпатоміметики), можуть знижувати ефективність МЕТФОРДАРУ.
Умови та термін зберігання. зберігати при температурі від + 15оС до + 30оС в сухому захищеному від світла місці.
Термін придатності препарату – 3 роки.
Зберігати в недоступних для дітей місцях!