Метформин инструкция, аналоги и состав
Загальна характеристика:
міжнародна назва: metformin;
основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки білого кольору з однорідною поверхнею, без плям та пошкоджень;
склад: 1 таблетка містить 500 мг метформіну гідрохлориду;
допоміжні речовини: крохмаль, тальк, магнію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група.
Пероральні гіпоглікемізуючі препарати. Код АТС А10В А02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Метформін знижує підвищений рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет. Препарат проявляє свою дію незалежно від секреторної діяльності підшлункової залози. Основним механізмом його дії є гальмування транспорту електронів дихального ланцюга в оболонці мітохондрій, що приводить до зниження концентрації внутрішньоклітинної АТФ і посилення безкисневого гліколізу. Внаслідок цього посилюється надходження глюкози з позаклітинного простору в клітини, зменшуються запаси глікогену у печінці та збільшується виділення пірувату і лактату в таких органах, як кишечник, печінка, у м’язовій та жировій тканинах.
Дія Метформіну розповсюджується на:
шлунково-кишковий тракт: препарат гальмує всмоктування глюкози в кишечнику, зменшує перистальтику шлунка і кишечнику;
печінку: препарат гальмує глюконеогенез і виділення глюкози в кров, посилює безкисневий гліколіз;
периферичні тканини: препарат підвищує тканинне споживання глюкози, що пов’язано з посиленням периферичної дії ендогенного інсуліну (дія на рівні інсулінового рецептора – зростання кількості і спорідненості рецепторів, а також рецепторні взаємодії – активація систем, що транспортують глюкозу в клітини). Внаслідок того, що Метформін не стимулює виділення інсуліну підшлунковою залозою, він сприяє ліквідації гіперінсулінемії, яка є однією з основних причин прогресування судинних ускладнень і збільшення маси тіла при цукровому діабеті II типу.
Метформін здійснює також позитивну метаболічну дію на:
ліпіди крові: знижує рівень загального холестерину на 10–20%, фракцій холестерину: ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) та ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), що пов’язано з гальмуванням його біосинтезу в стінці кишечнику і зростанням його виведення через шлунково-кишковий тракт. Препарат підвищує рівень ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) на 10–20% та знижує рівень тригліцеридів на 10–20% (навіть якщо їх рівень підвищений на 50%) шляхом гальмування окислення жирних кислот, зниження концентрації інсуліну, гальмування кишкового всмоктування глюкози;
систему згортання та фібриноліз: знижує чутливість тромбоцитів до агрегуючих факторів, стимулює ендогенний фібриноліз шляхом підвищення активності t-PA (тканинного активатора плазміногену), зниження рівня РАІ-1 (інгібітора тканинного активатора плазміногену) та зниження рівня фібриногену;
стінку кровоносних судин: гальмує проліферацію гладких м’язів судин.
Додатковий метаболічний ефект Метформіну визначає його позитивну дію на систему кровообігу, гальмування розвитку діабетичної ангіопатії та попередження виникнення таких ускладнень, як артеріальна гіпертензія та ішемічна хвороба серця. У пацієнтів з ожирінням препарат дає можливість зменшення маси тіла, особливо на початку лікування.
Фармакокінетика. Всмоктування Метформіну відбувається у дванадцятипалій та тонкій кишках. Біодоступність становить 50–60%. Препарат не зв’язується з білками крові, швидко розподіляється між різними органами; накопичується головним чином у стінці травного тракту (шлунок, дванадцятипала та тонка кишки), печінці, слинних залозах.
Метформін досягає максимальної концентрації в сироватці крові через 2 год. після прийому, період напіввиведення становить 1,5 год. На відміну від фенформіну, препарат в організмі не метаболізується. Тривалість повної елімінації – 4,0–8,7 год, препарат у незмінному вигляді виводиться через нирки (близько 90% протягом 12 годин ). У пацієнтів похилого віку та у разі порушення функції нирок кінетика Метформіну змінюється. Загальний кліренс, а також нирковий у пацієнтів похилого віку знижується на 35–40%, при помірній та тяжкій нирковій недостатності – на 74–78%.
Показання для застосування.
Цукровий діабет ІІ типу (особливо у пацієнтів з порушенням жирового обміну, ожирінням у випадках, коли нормальний рівень цукру в крові не досягається за допомогою дієти та фізичних навантажень); цукровий діабет ІІ типу – комбінована терапія з інсуліном, похідними сульфонілсечовини.
Спосіб застосування та дози.
Метформін приймають внутрішньо, під час або безпосередньо після їжі.
Початкова доза становить 500–1 000 мг (1–2 таблетки) на добу. Дозу слід поступово підвищувати до отримання оптимального ефекту. Ліки, звичайно, приймають по 1 таблетці 2–3 рази на добу. Максимальна доза – 2 550 мг на добу.
Увага!
Повний терапевтичний ефект може відмічатись навіть після 14 днів лікування, у зв’язку з чим не слід занадто швидко збільшувати дозу препарату.
Побічна дія.
Зниження апетиту, металевий присмак у роті, нудота, блювання, біль у животі, пронос, ацидоз. Зменшення цих явищ досягають, як правило, застосовуючи препарат під час їжі, та починаючи лікування з низьких добових доз. При довготривалому лікуванні в поодиноких випадках може виникнути мегалобластична анемія як наслідок порушення всмоктування вітаміну В12 та фолієвої кислоти. Дуже рідко, головним чином у хворих на ниркову недостатність, недостатність кровообігу, печінкову та дихальну недостатність, тканинну гіпоксію, при застосуванні Метформіну можливе виникнення лактатного ацидозу.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до препарату, діабетична кома, метаболічний ацидоз, лактатний ацидоз, стани гіпоксії (внаслідок гіпоксемії, шоку та ін.); гостра та хронічна ниркова недостатність, печінкова недостатність, недостатність кровообігу з тканинною гіпоксією, інфаркт міокарда, дихальна недостатність; важкі опіки, оперативні втручання, інфекційні захворювання, застосування йодовмісних контрастних засобів; алкоголізм, вагітність і період годування груддю.
Передозування. Навіть значне передозування не призводить, за нормальних умов, до
гіпоглікемії, але можливе виникнення лактатного ацидозу. Передозування та
лактатний ацидоз повинні лікуватися за допомогою інфузійної терапії та, у важких
випадках, гемодіалізу.
Особливості застосування. У період лікування Метформіном необхідно періодично контролювати вміст глюкози в крові та сечі. За необхідності проведення хірургічного втручання, введення діагностичних йодовмісних контрастних засобів препарат на короткий термін відміняють. Зловживання спиртними напоями підвищує ризик виникнення лактатного ацидозу при лікуванні Метформіном.
При комбінованому застосуванні Метформіну з похідними сульфонілсечовини, інсуліном, при недостатньому харчуванні, при гострому зловживанні алкоголем, після значного фізичного навантаження можуть виникати гіпоглікемічні стани, що необхідно враховувати при роботі з механічним устаткуванням та керуванні автотранспортними засобами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Метформін діє синергічно з похідними сульфонілсечовини (наприклад, з глібенкламідом, гліпізидом, глібуридом), інсуліном та акарбозою (інгібітор α-глюкозидази). Амілорид, дигоксин, хінідин, морфін, прокаїнамід, триамтерен, триметоприм, циметидин, ранітидин, фамотидин, блокатори кальцієвих каналів (особливо ніфедипін) гальмують канальцеве виділення в нирках і можуть підвищувати концентрацію Метформіну в сироватці крові. Фуросемід підвищує концентрацію Метформіну в сироватці крові, а Метформін знижує як концентрацію, так і період напіввиведення фуросеміду.
При застосуванні разом з лікарськими засобами, що можуть викликати гіпоглікемію (клофібратом, пробенецидом, пропраналолом, рифампіцином, сульфоніламідами, саліцилатами), дозу Метформіну знижують.
Препарати, що викликають підвищення рівня цукру в крові (пероральні протизаплідні естрогенвмісні засоби, кортикостероїди, сечогінні засоби, ізоніазид, нікотинова кислота, фенітоїн, хлорпромазин, гормони щитовидної залози, симпатоміметики), можуть знижувати ефективність Метформіну. У випадку застосування з цими препаратами слід контролювати вміст глюкози в крові та при необхідності відповідно збільшувати дозу Метформіну. Етиловий спирт підвищує ризик виникнення лактатного ацидозу. Холестирамін та гуар уповільнюють всмоктування Метформіну, знижуючи його ефект. Ці засоби слід застосовувати через декілька годин після застосування Метформіну. Препарат посилює дію пероральних антикоагулянтів з групи кумарину.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 15–25°С у сухому, недоступному для дітей місці. Термін придатності – 3 роки.