Салазопирин®-en-табс инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: sulfasalazine; 5-([р-(піридилсульфамоїл)феніл]азо) саліцилова кислота;

основні фізико-хімічні властивості: жовто-оранжеві еліптичні, двоопуклі таблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою, марковані літерами “КPhc” на одному боці, та кодом препарату “102” на іншому;

склад: 1 таблетка містить сульфасалазину 500 мг;

допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, кремнію ангідрат колоїдний, целюлози ацетофосфат, пропіленгліколь, тальк, макроголь (20 000), віск карнауба, гліцерилу моностеарат, віск білий.

Форма випуску. Таблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Протизапальні засоби, що застосовуються при захворюваннях кишечнику. Кислота аміносаліцилова та подібні засоби. Код АТС А07ЕС01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Сульфасалазин під дією бактерій розщеплюється у товстій кишці по азозв’язках і утворює два основних метаболіти - сульфапіридин і мезалазин (5-аміносаліцилова кислота). Важко розділити клінічну значущість сульфасалазину, сульфапіридину і мезалазину.

Сульфасалазин впливає на імунокомпетентні клітини in vitro та має імунологічну активність in vivo. У системах in vitro сульфасалазин пригнічує проліферацію Т-клітин і клітин-кілерів. Крім того сульфасалазин пригнічує продукцію імуноглобулінів і ревматоїдного фактора. Ці ефекти можуть бути пояснені інгібуючим впливом сульфасалазину на продукцію цитокінів IL-2 та IL-1. Крім того було показано, що сульфасалазин впливає на зв’язування Фактору некрозу пухлин (TNFa) з рецепторами.

Встановлено також, що сульфасалазин впливає на метаболізм арахідонової кислоти та простагландинів, які відіграють важливу роль у запальних та імунологічних реакціях. сульфасалазин є інгібітором 15-гідроксидегідрогенази (15-PGDH) – основного ферменту катаболізму простагландинів. Сульфасалазин також блокує вивільнення продуктів ліпоксигенази з клітин, що знаходяться у вогнищі запалення.

Дослідження in vitro також показали, що сульфасалазин та його основні метаболіти пригнічують ріст бактерій. Пригнічення деяких видів бактерій також спостерігалось при клінічному застосуванні сульфасалазину.

Фармакокінетика. Встановлена біодоступність сульфасалазину із таблеток з кишковорозчинним покриттям становить 5 – 10%. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 3 – 6 годин. Зв’язування з білками становить 99%. Спостерігаються значні індивідуальні коливання концентрацій у сироватці. Тенденція до кумуляції помірна: через

24 години після введення одиничної дози сульфасалазину концентрація у сироватці незначна. Незначний відсоток дози виводиться із сечею.

Сульфапіридин швидко всмоктується і частково метаболізується шляхом ацетилювання/гідроксилювання в печінці. Метаболіти виводяться головним чином із сечею. Неацетильований сульфапіридин частково зв’язується з протеїнами сироватки, досягаючи максимальної концентрації у сироватці через 12 годин. Рівноважний стан у плазмі досягається протягом 5 днів, а протягом 3 днів після відміни препарату концентрація у сироватці знижується до нуля. У пацієнтів з повільним ацетилюванням створюється високий рівень сульфапіридину в плазмі при підвищеному ризику небажаних гастроінтестинальних ефектів, але без інших побічних ефектів.

Мезалазин всмоктується приблизно на 20% і виводиться головним чином у вигляді неактивної ацетил-5-аміносаліцилової кислоти із сечею. Більша частина (80%) залишається у товстій кишці і виводиться у вигляді мезалазину та ацетил-5-аміносаліцилової кислоти.

Показання для застосування. Системне лікування запальних хвороб кишечнику (наприклад неспецифічного виразкового коліту, хвороби Крона), ревматоїдного артриту у дорослих, ювенільного полісуглобового або олігосуглобового ревматоїдного артриту.

Спосіб застосування та дози. Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від чутливості пацієнта до препарату і відповіді на лікування. Пацієнтам, які раніше не приймали Салазопірин EN-табс, рекомендується підвищувати дозу поступово протягом перших 9 днів.

Таблетки слід ковтати цілими, не розламувати і не кришити; рекомендується прийом препарату переважно після їди. Доза 1 г відповідає 2 таблеткам.

Системне лікування запальних хвороб кишечнику

Дорослі, включаючи осіб похилого віку

Лікування гострого стану: початкова доза становить 1 – 2 г на добу; добову дозу слід розділити щонайменше на три прийоми. Добова доза поступово збільшується до 3 – 8 г.

Підтримуюче лікування при ремісії: 2-3 г на добу; добову дозу слід розділити щонайменше на три прийоми.

Діти (6 років і старші).

Лікування гострого стану: 40-150 мг/кг на добу; добову дозу слід розділити щонайменше на три прийоми.

Підтримуюче лікування при ремісії: 20-75 мг/кг на дробу; добову дозу слід розділити щонайменше на три прийоми.

Системне лікування ревматоїдного артриту у дорослих і ювенільного ревматоїдного артриту (при поліартриті чи олігоартриті)

Дорослі, включаючи осіб похилого віку

Початкова доза становить 500 мг на добу, її збільшують щотижня на 500 мг, до досягнення дози 2 г на добу (добову дозу слід розділити на 2-4 прийоми). У деяких пацієнтів клінічний ефект може бути досягнутий через 12 тижнів застосування препарату. Якщо клінічний ефект після 12 тижнів застосування недостатній, добова доза може бути збільшена до 3 г.

У разі застосування доз більше 2 г на добу слід ретельно контролювати стан хворого.

Діти (6 років і старше)(ювенільний ревматоїдний артрит):

30-75 мг/кг на добу в два прийоми. Як правило, максимальна доза становить 2 г на добу. З метою зменшення ризику можливих шлунково-кишкових небажаних ефектів лікування слід розпочинати з 1/4-1/3 запланованої підтримуючої дози та підвищувати її щотижня з досягненням підтримуючої дози протягом місяця лікування.

 

Побічна дія.

Організм загалом: набряк обличчя, пропасниця, індукція автоантитіл, втрата апетиту, сироваткова хвороба та забарвлення рідин організму в жовтий колір.

Серцево-судинна система: перикардит.

Центральна нервова система: асептичний менінгіт, запаморочення, енцефалопатія, головний біль, периферична нейропатія.

Шкіра: алопеція, ціаноз, епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), еритема, екзантема, ексфоліативний дерматит, червоний плесатий лишай, фоточутливість, свербіж, синдром Стівенса-Джонсона, токсична пустулодерма, кропив’янка, забарвлення шкіри в жовтий колір.

Травний тракт: біль у животі, загострення неспецифічного виразкового коліту, розлади шлунка, нудота, псевдомембранозний коліт.

Система кровотворення: агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, макроцитоз, мегалобластна анемія, панцитопенія, тромбоцитопенія.

Гепатобіліарна система: підвищення активності ферментів печінки, гепатит, панкреатит.

М’язово-скелетна система: артралгія.

Інші: синдром Сьогрена, системний червоний вовчак.

Психіка: депресія.

Дихальна система: кашель, задишка, еозинофільна інфільтрація, фіброзний альвеоліт.

Органи чуття: порушення смакових відчуттів /нюху, дзвін у вухах.

Сечовидільна система: кристалурія, гематурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, протеїнурія, оборотна олігоспермія.

Протипоказання.

Сульфасалазин протипоказаний пацієнтам

з гіперчутливістю до сульфасалазину, його метаболітів або до будь-якого іншого компонента препарату, сульфонамідів і саліцилатів;

з порфірією;

дітям до 6 років.

Передозування. Хворі з порушенням функції нирок мають вищий ризик тяжких передозувань. Найбільш імовірними симптомами є нудота і блювання, біль у животі. Лікування передозування – симптоматична і підтримуюча терапія, в тому числі алкалізація сечі. Слід ретельно спостерігати за станом хворого, оскільки у деяких випадках може виникати метгемоглобінемія або сульфагемоглобінемія, що потребує відповідного лікування.

Особливості застосування. До початку лікування і протягом його перших 3 місяців усім хворим повинні бути зроблені розгорнуті аналізи крові (включаючи лейкоцитарну формулу), визначені показники функції печінки та нирок (включаючи аналіз сечі). В подальшому ці показники контролюють за клінічними показаннями.

Пацієнтам з порушенням функції печінки або нирок, із захворюваннями крові сульфасалазин призначають лише тоді, коли потенційна користь переважає ризик.

Наявність таких клінічних ознак, як фарингіт, пропасниця, блідість, пурпура або жовтяниця протягом лікування сульфасалазином може свідчити про мієлосупресію, гемоліз або гепатотоксичність. За наявності цих ознак лікування сульфасалазином слід припинити до отримання результатів аналізу крові.

Сульфасалазин при пероральному застосуванні сповільнює абсорбцію і метаболізм фолієвої кислоти, що може спричинити її дефіцит і призвести до серйозних порушень кровотворення (макроцитозу і панцитопенії).

Як і інші сульфонаміди, сульфасалазин може спричинювати гемоліз у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Сульфасалазин слід призначати з обережністю хворим з вираженою алергією або бронхіальну астму.

Оскільки сульфасалазин спричиняє кристалурію та утворення каменів у нирках, слід контролювати достатність вживання рідини.

Застосування препарату при лікуванні дітей із системною формою ювенільного ревматоїдного артриту часто спричиняє реакції, подібні до сироваткової хвороби; тому сульфасалазин не рекомендується призначати цим пацієнтам.

У чоловіків, які лікувалися сульфасалазином, може виникати олігоспермія і безпліддя. Після припинення терапії сульфасалазином ці симптоми повністю зникають протягом 2-3 місяців.

Вагітність і лактація. Дослідження застосування препарату на щурах і кролях не виявило ніякої шкоди для зародка. За даними тривалого клінічного застосування сульфасалазину вагітними, не встановлено небезпеки тератогенності. Якщо сульфасалазин застосовується в період вагітності, можливість ембріональної шкоди незначна. Сульфасалазин при пероральному застосуванні затримує абсорбцію і метаболізм фолієвої кислоти і може спричинити її дефіцит. Оскільки шкідливий вплив повністю не виключається, сульфасалазин може призначатися вагітним лише за суворими показаннями і в мінімальних дозах.

Сульфасалазин і сульфапіридин у невеликій кількості виявлені в материнському молоці. На час лікування слід припинити годування груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Малоймовірно, що сульфасалазин впливатиме на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасний прийом сульфазалазину може зменшити всмоктування дигоксину. У зв’язку з пригніченням сульфасалазином ферменту тіопуринметилтрансферази при одночасному застосуванні сульфасалазину і тіопурин-6-меркаптопурину або азатіоприну може виникнути пригнічення функції кісткового мозку і лейкопенія.

Застосування сульфасалазину і метотрексату у хворих на ревматоїдний артрит не змінює фармакокінетичних характеристик препаратів. Проте повідомлялося про збільшену частоту побічних проявів з боку травного тракту, зокрема нудоти.

Посилює ефект антикоагулянтів і пероральних гіпоглікемічних засобів.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі 15‑25°С.

Термін придатності – 5 років.