Седуксен инструкция, аналоги и состав
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: діазепам (Diazepam);
7-хлор-1, 3-дигідро-1-метил-5-феніл-1, 4-бензодіазепін-2-он;
основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або блідо-зелений, прозорий, практично без домішок розчин;
склад: 1 мл містить 5 мг діазепаму;
допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат, натрію метабісульфіт, натрію цитрат, етанол, глікофурол, пропіленгліколь, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Анксіолітики. Похідні бензодіазепіну.
Код АТС N05B A01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Дія діазепаму проявляється в посиленні ГАМКергічного (ГАМК - гамма-аміномасляна кислота) блоку на синаптичному рівні, у першу чергу у лімбічній системі, субкортикальних структурах, таламусі і гіпоталамусі. ГАМК є головним нейротрансмітером центральної нервової системи. Алостерична частина ГАМКА–рецептора є місцем зв’язку депресантів центральної нервової системи, таких як бензодіазепін, у тому числі і діазепам. Агоністи бензодіазепінових рецепторів мають анксіолітичну, протисудомну, седативну, снотворну і міорелаксуючу дії. Загальну нейрональну блокаду не викликають.
Внаслідок приєднання бензодіазепінів до ГАМКА–рецептора зростає чутливість останнього до гамма-аміномасляної кислоти. У результаті канали іона хлору рецепторного комплексу довше перебувають у стані активації, завдяки чому більша кількість іонів хлору здатна проникнути в нейрон, підсилюючи ступінь гіперполяризації клітинної мембрани і блокуючи проведення сигналу.
Фармакокінетика.
Діазепам у високому ступені зв’язується з білками плазми (приблизно 99%), добре розчинний у жирах, проникає через гематоенцефалітний бар’єр. Основними метаболітами є N-дезметилдіазепам (нордазепам) і оксазепам. Діазепам і нордазепам у ході повільного гідроксилювання перетворюються в інші активні метаболіти, як, наприклад, оксазепам. Більш тривалий час напіврозпаду нордазепаму (приблизно 60 годин) подовжує період дії препарату. Тривале застосування призводить до відносного збільшення кількості нордазепаму в організмі. Метаболізм діазепаму в печінці здійснюється також з утворенням такого метаболіту, як темазепам. Концентрація діазепаму в плазмі знижується в дві фази: за початковою фазою швидкого розпаду, з одногодинним періодом напіврозпаду, настає приблизно 24-48 годинна кінцева фаза елімінації, тривалість якої подовжується метаболітами. Діазепам виводиться із організму з сечею головним чином у вигляді вільних і кон’югованих метаболітів. У немовлят, а також в осіб літнього і старечого віку і при захворюваннях печінки та нирок період виведення з організму може збільшуватися в кілька разів. Діазепам і його метаболіти проникають через плацентарний бар’єр, виділяються з грудним молоком.
Показання для застосування. Для одноразового або курсового застосування при лікуванні симптомів підвищеного психічного напруження, занепокоєння, страху і вираженої тривоги при невротичних станах і гострих невротичних реакціях. У складі комплексної терапії для лікування захворювань та станів різного походження, що супроводжуються симптомами тривоги і рухового занепокоєння.
Як додатковий засіб для лікування гострого абстинентного синдрому та алкогольного делірію.
Для усунення спазмів поперечносмугастої мускулатури при різних спастичних станах (ригідність, контрактура, міжнейрональні ушкодження на рівні спинного та супраспінального відділів мозку, спазм церебральної етіології, поліомієліт, параплегія, атетоз, гіперкінез, синдром stiffmana). У випадку локальних травм і запалень як додатковий засіб для зняття спастичного м’язового компонента.
Як додатковий засіб для лікування захворювань, що супроводжуються конвульсіями, і спастичних станів, включаючи усі форми епілептичних нападів (фокальні, гінералізовані, status epilepticus, психомоторні, petit mal, grand mal), еклампсія, правець.
При хірургічних, діагностичних втручаннях, підготовці до кардіоверсії (дефибриляції).
При наркозі перед уведенням наркотичних засобів і як доповнення до них.
Спосіб застосування та дози. Оскільки препарат призначають кожному хворому індивідуально, з урахуванням особливостей його стану і клінічної реакції, тут пропонуються лише загальні принципи призначення. У зв’язку з наявністю істотних індивідуальних відмінностей у реакції хворих на препарат лікування слід починати з найменшої ефективної дози, поступово збільшуючи її, доки не буде досягнута ефективна і разом з тим досить переносима доза.
Дорослим при станах тривоги, психомоторного занепокоєння і підвищеної збудженості - 10-20 мг внутрішньом’язово, при тяжких станах - внутрішньовенно (у разі потреби як внутрішньом’язову, так і внутрішньовенну дозу можна збільшити до 30 мг). Лікування може бути продовжено дозами по 10 мг 3 - 4 рази на добу.
При status epilepticus та частих приступах початкова доза в 10 - 30 мг уводиться внутрішньовенно, її можна повторити через ½ - 1 годину, потім через 4 години. Добова доза не повинна перевищувати 80 - 100 мг. При ослабленні або припиненні нападів можна перейти на внутрішньом’язове введення препарату, при цьому доза 10 мг уводиться через кожні 4 - 6 годин, у разі потреби - протягом декількох днів. Профілактично, для попередження нових нападів, внутрішньом’язово вводять 10 мг препарату.
При гострому абстинентному синдромі та алкогольному делірії вводиться у дозі до 10 мг внутрішньом’язово, яку можна повторити до 3 - 4 разів протягом доби. У разі потреби початкову дозу можна вводити внутрішньовенно, повільно.
При операціях і підготовці до кардіоверсії вводиться у дозі до 10 мг внутрішньом’язово за 30 хвилин до втручання.
При м’язовій контрактурі, ригідності, синдромі stiffmana вводиться у дозі до 10 мг внутрішньом’язово або на початку лікування внутрішньовенно, при необхідності дозу можна повторити до 3 - 4 разів на добу.
Виведення Седуксену з організму літніх і ослаблених хворих, а також при порушенні функції печінки може бути істотно уповільнено (у 3 - 4 рази). У таких випадках рекомендується проводити лікування меншими дозами (не більше 2,5 мг), дотримуючись більш тривалих інтервалів між ін’єкціями.
Дітям при будь-якому показанні для застосування слід визначати дозу для кожного хворого індивідуально, з урахуванням віку, ступеня фізичного розвитку, загального стану й індивідуальної реакції на препарат.
Дітям ін’єкцію вводять дуже повільно (не менш, ніж протягом 3 хвилин), у разовій дозі, що не перевищує 0,25 мг/кг ваги тіла. Одноразову дозу можна повторити не раніше, ніж через 2 - 4 години, її можна призначати більше 3 разів на добу тільки при лікуванні правця й епілептичного статусу.
При конвульсіях: у разовій дозі по 0,2 - 0,3 мг/кг ваги тіла або з розрахунку 1,0 мг/рік життя внутрішньовенно або внутрішньом’язово.
У випадку епілептичного статусу і при збільшенні частоти нападів початкова доза має становити 2 - 10 мг, внутрішньовенно, яку можна повторити через 30-60 хвилин, потім через 4 години. По мірі припинення або ослаблення нападів можна перейти на внутрішньом’язове введення, при цьому доза в 5 мг повторюється кожні 4 - 6 годин, у разі потреби - протягом декількох днів. Профілактично для запобігання новим нападам вводять 5 мг, внутрішньом’язово.
При інших показаннях призначають у разовій дозі по 0,2 мг/кг ваги тіла.
Побічна дія.
Побічні дії, які зустрічаються найчастіше – підвищена стомлюваність, сонливість, м’язова слабість – є дозозалежними. У більшості випадків через декілька днів вони спонтанно зникають. Також їх можна взагалі уникнути шляхом зниження дози препарату.
Атаксія, сплутаність свідомості, запаморочення, головний біль, погіршення настрою, порушення зору й акомодації, висипка, вегетативні симптоми, запор, біль в суглобах, гіпотонія, нетримання або затримка сечовипускання, нудота, сухість у роті або гіперсалівація, екзантема, тремор, зміна лібідо, брадикардія зустрічаються рідко. Після ін’єкції в окремих випадках можуть виникнути пригнічення дихання, антеградна амнезія.
Надзвичайно рідко спостерігається підвищення рівня трансаміназ і лужної фосфатази, жовтяниця, нейтропенія. У деяких випадках, як парадоксальна реакція, спостерігається посилення почуття тривоги і психічного збудження, ворожість, агресивні дії, галюцинації, безсоння, підвищення м’язового тонусу, у першу чергу у дітей і осіб літнього віку. У таких випадках варто припинити застосування препарату.
Ін’єкції Седуксену, подібно до інших бензодіазепінів, можуть спричинити виникнення лікарської залежності, головним чином при наявності схильності, при застосуванні великих доз і при тривалому лікуванні. У легких випадках симптоми відміни проявляються у формі тремору, психомоторного занепокоєння, безсоння, підвищеного почуття тривоги, головного болю, порушення уваги. Може виникнути дратівливість, порушення сприймання, запаморочення, прискорене серцебиття, втрата апетиту, нудота, блювання, підвищене потовиділення, м’язові спазми, кольки, рідко делірій і напади судом.
Поява тромбофлебіту може бути пов’язана з внутрішньовенним застосуванням бензодіазепінів (інфузії). Тромбози вен, флебіти, локальне подразнення тканин, набряк, ушкодження судин виникає головним чином при недостатньо повільному введенні або при введенні ін’єкції Седуксену в недостатньо велику вену. Відомий випадок некрозу, що виник при випадковому введенні препарату в артерію. При влученні в навколосудинний простір може статися подразнення тканин, а при внутрішньом’язовому застосуванні - поява локального болю, іноді з одночасним почервонінням шкірних покривів.
Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату або до інших бензодіазепінів в анамнезі. Тяжка легенева недостатність, тяжка печінкова недостатність, синдром нічних апное, тяжка міастенія, закритокутова форма глаукоми, гострий приступ глаукоми (при відкритокутовій формі глаукоми препарат може застосовуватися при одночасному проведенні відповідного лікування). Перший триместр вагітності. Період годування груддю. Алкогольна і наркотична залежність (за винятком гострого абстинентного синдрому). Інтоксикація алкоголем та іншими психотропними засобами.
Передозування. При передозуванні можуть виникнути такі побічні реакції: м’язова слабість, сплутаність свідомості, рідко, як парадоксальна реакція, збудження. Передозування дуже великих доз може призвести до коми, арефлексії, пригнічення кровообігу і дихального центру, апное. Слід постійно контролювати параметри серцево-судинної і дихальної систем, ниркову функцію. Варто застосовувати симптоматичну терапію, включаючи забезпечення прохідності дихальних шляхів, внутрішньовенне введення рідини, у разі потреби штучне дихання і підтримку кровообігу, у т.ч. уведення засобів для підтримки судинного тонусу. Можна застосувати флумазеніл, що є спеціальним антагоністом бензодіазепінових рецепторів. У хворих на епілепсію, що застосовують бензодіазепіни, у т.ч. ін’єкції Седуксену, а також у бензодіазепінозалежних хворих застосування флумазенілу потребує обережності, оскільки може викликати епілептичний напад.
Діаліз малоефективний при передозуванні ін’єкцій Седуксену.
Особливості застосування. При внутрішньом’язовому застосуванні вводиться глибоко в м’язи.
У вену вводиться повільно: кожні 30 секунд не більше 0,5 мл. Швидке введення препарату може викликати апное. Засоби, необхідні для реанімації, повинні бути напоготові.
Слід уникати попадання препарату в дрібні вени. У будь-якому випадку варто уникати екстравазального та внутрішньоартеріального введення препарату!
При легеневій недостатності, сплутаності свідомості потрібно ретельно зважити ступінь необхідності застосування препарату через загрозу можливої зупинки дихання. При порушенні ниркової, печінкової функцій, хронічній легеневій недостатності, у літньому віці та в ослаблених хворих призначення препарату потребує підвищеної обережності, рекомендуються малі дози при дотриманні більш тривалих інтервалів між ними. У літньому віці чутливість до бензодіазепінів зростає, виведення препарату з організму сповільнюється, седативний вплив може підсилитися, тому в подібних випадках зростає небезпека порушення когнітивних функцій (порушення пам’яті) та імовірність розвитку м’язової гіпотонії (ризик падінь).
Слід уникати застосування препарату як первинного засобу для лікування психотичних станів. Непридатний для лікування депресій як у вигляді монотерапії, так і для тривалого застосування в складі комплексної терапії.
Виходячи з розумінь безпеки, обумовлених віковими особливостями розподілу та метаболізму, призначати ін’єкції Седуксену дітям віком до 6 років не рекомендується, за винятком ситуацій, коли застосування препарату має життєво важливе значення (наприклад, при епілепсії). Не доведена ефективність парентерального застосування препарату для новонароджених, до 30-денного віку. Лікування стану підвищеної тривоги варто проводити найменшими ефективними дозами і протягом мінімально необхідного часу. Тривале, систематичне, а в деяких випадках навіть короткочасне застосування терапевтичних доз може призвести до звикання і розвитку залежності. При різкій відміні препарату після тривалого систематичного застосування варто зважати на появу синдрому відміни, здатного проявитися навіть через кілька тижнів після припинення лікування. Щоб уникнути появи симптомів відміни, необхідно протягом декількох тижнів поступово знижувати дозу препарату перш ніж цілком припинити його призначення. При тривалому застосуванні препарату рекомендується контролювати функцію печінки і периферичну картину крові. Хворих, що застосовують Седуксен, необхідно інформувати про синергічну взаємодію між Седуксеном і алкоголем, а також іншими психотропними лікарськими засобами
Застосування препарату під час вагітності і годування груддю
Відповідно до результатів деяких клінічних досліджень, у першому триместрі вагітності бензодіазепіни, у тому числі й Седуксен, збільшують імовірність утворення вад розвитку, тому їх застосування в цей період протипоказано. Застосування бензодіазепінів у більш пізні терміни вагітності може викликати інгібуючий вплив на центральну нервову систему немовляти і викликати зупинку дихання, тому в кожному конкретному випадку рішення про призначення Седуксену має бути прийнято лікарем після аналізу співвідношення очікуваного ефекту від лікування і можливого ризику для плоду.
Варто уникати застосування препарату під час годування груддю, оскільки діазепам виділяється з грудним молоком.
Дія препарату на здатність до керування автомобілем і роботу з механізмами з підвищеним ризиком травматизму
Бензодіазепіни, у тому числі й Седуксен, здатні знижувати увагу і швидкість психомоторних реакцій.
У початковому періоді застосування препарату, у перші 12 - 24 години після введення, забороняється керувати автомобілем і виконувати роботи, пов’язані з підвищеним ризиком травматизму (керування верстатами, висотні роботи), тому що зростає імовірність одержання травми. Надалі потрібно в індивідуальному порядку встановити ступінь обмежень залежно від часу елімінації, який може збільшитися в кілька разів, особливо в людей похилого віку, а так само у пацієнтів з хворобами нирок і печінки. Під час лікування діазепамом вживання алкоголю неприпустимо.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Психотропні (у т.ч. транквілізатори, снодійні, нейролептики, антидепресанти) і протисудомні препарати, засоби для наркозу, наркотичні аналгетики, антигістамінні препарати із седативним ефектом, алкоголь потенціюють дію Седуксену.
Діазепам (особливо при тривалому застосуванні) може взаємодіяти з лікарськими засобами, метаболізм яких пов’язаний з цитохромом Р450 ІІІА (циметидин, кетоконазол, флувоксамін, флуоксетин, омепразол), у результаті чого знижується його кліренс, а седативна дія може підсилюватися і подовжуватися. Індуктори печінкового метаболізму (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн) прискорюють елімінацію діазепаму. Негативний вплив на дихальну систему може підсилитися при одночасному застосуванні Седуксену з опіатами, які пригнічують дихальну функцію. При одночасному застосуванні з міорелаксантами можлива зміна ефектів Седуксену, ймовірна небезпека апное.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 8-15°С, у захищеному від світла місці. Термін придатності – 2 роки.