Севоран инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: sevofluran, фторметил-2,2,2- трифтор етиловий ефір;

основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна, летюча речовина;

 температура кипіння при 760 мм рт. ст. 58,6^оС,

питома вага при 20^оС 1,520-1,525,

тиск насиченої пари у мм рт.ст. 157 мм при 20^оС,

197 мм при 25^оС,

317 мм при 36^оС.

Формула для розрахунку тиску насиченої пари:

log₁₀ P = A + B/T ,

де А = 8,086,

 В = - 1726,68,

 Т = ^оС + 273,16°К (температура за шкалою Кельвіна).

Коефіцієнти розподілу при 37^оС:

вода / газ 0,36,

кров / газ 0,63 – 0,69,

оливкова олія / газ 47,2-53,9,

головний мозок/газ 1,15.

Середні коефіцієнти розподілу компонент/газ при 25 ^оС

для полімерів, які використовуються за медичними показаннями:

електропровідна гума 14,0,

бутилова гума 7,7,

полівінілхлорид 17,4,

поліетилен 1,3.

Севофлуран – це негорюча, невибухонебезпечна рідина, яка вводиться шляхом інгаляції рідини, що випаровується за допомогою випарника. Севофлуран є хімічно стабільним. За наявності сильних кислот або підвищеної температури помітного хімічного розпаду не відбувається;

склад: 1 флакон містить не менше 99, 9875% і не більше 100% севофлуран.

Форма випуску. Розчин.

Фармакотерапевтична група. Засоби для загальної анестезії.

Код АТС N01AB08.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Інгаляційне застосування препарату для вступного наркозу викликає швидку втрату свідомості, яка швидко відновлюється після закінчення анестезії. Вступний наркоз супроводжується мінімальним збудженням та ознаками подразнення верхніх дихальних шляхів і не спричинює підвищеної секреції у трахеобронхіальному дереві та стимуляції центральної нервової системи. Як і інші засоби для інгаляційного наркозу, севофлуран викликає дозозалежне пригнічення дихальної функції та пониження артеріального тиску. У людини пороговий рівень севофлурану, який зумовлює розвиток аритмій під дією адреналіну, відповідає такому ж ізофлурану та перевищує пороговий рівень галотану.

Севофлуран діє мінімально на внутрішньочерепний тиск та не понижує реакцію на СО_2.

Севофлуран не чинить клінічно значущого впливу на функцію печінки або нирок і не спричинює підсилення ниркової та печінкової недостатності. Севофлуран не впливає на концентраційну функцію нирок навіть при тривалому наркозі (приблизно до 9 годин).

Мінімальна альвеолярна концентрація (МАК) севофлурану знижується з віком та при додаванні закису азоту. У таблиці наведені середні показники МАК для різних вікових груп.

 Для педіатричних пацієнтів використовувався 60% N₂O/40% O₂.

Фармакокінетика. Результатом слабкої розчинності севофлурану в крові повинні стати концентрації в альвеолах, які швидко зростають після введення і швидко знижуються після припинення введення анестезуючого засобу.

У людей метаболізується < 5% севофлурану, який всмоктався. Швидке та екстенсивне виведення севофлурану легенями сприяє мінімізації кількості анестезуючого засобу, яка може метаболізуватися. Севофлуран дефторується за допомогою цитохрому р450(CYP)2E1, в результаті чого утворюється гексафлюроізопропанол (HFIP) зі звільненням неорганічного фториду та вуглекислого газу (або одної вуглеводної частини). Потім HFIP швидко з’єднується з глюкуроновою кислотою та виводиться із сечею.

Метаболізм севофлурану може бути збільшений відомими індукторами CYP2E1 (напр. ізоніазидом та алкоголем), але не барбітуратами.

Показання для застосування. Індукція та підтримання загальної анестезії у дорослих пацієнтів і дітей при стаціонарних та амбулаторних операціях.

Спосіб застосування та дози. Севоран необхідно вводити за допомогою випарника, спеціально каліброваного для використання севофлурану таким чином, що концентрацію, яка подається, можна буде точно контролювати. Дозу необхідно добирати індивідуально та титрувати до бажаного ефекту відповідно з віком і клінічним статусом пацієнта. Можна вводити короткодіючий барбітурат або інший засіб для внутрішньовенної індукції, після чого шляхом інгаляції ввести севофлуран. Севофлуран можна вводити у кисні або у комбінації із сумішшю кисневого закису азоту. У дорослих поглинені концентрації до 5% севофлурану звичайно дають хірургічну анестезію за менш, ніж 2 хвилини. У дітей поглинені концентрації до 7% севофлурану звичайно дають хірургічну анестезію за менш, ніж 2 хвилини. Альтернативно, для введення анестезії пацієнтам без медикаментозної підготовки до операції можна використовувати концентрації до 8% севофлурану.

Підтримання.

Хірургічні рівні анестезії можна підтримувати за допомогою концентрацій від 0,5 до 3% севофлурану із супутнім закисом азоту або без нього.

Пацієнти похилого віку: з іншими засобами для інгаляції для підтримання хірургічної анестезії звичайно використовуються менші концентрації севофлурану.

Вихід із анестезії.

Пацієнти звичайно швидко виходять із загальної анестезії севофлураном.

Після анестезії севофлураном критичний час звичайно короткий. Таким чином, пацієнти можуть потребувати раннього післяопераційного полегшення болю.

Побічна дія. Як і всі сильнодіючі інгаляційні анестезуючі засоби, севофлуран може спричинювати дозозалежне пригнічення функції дихальних шляхів і серця. Ступінь тяжкості більшості побічних ефектів є м’яким і помірним, вони є минущими. У післяопераційний період часто спостерігаються нудота та блювання, їх процент є подібним до процента виникнення таких явищ при застосуванні інших інгаляційних анестезуючих засобів. Найбільш частими побічними явищами, пов’язаними із севофлураном, взагалі можливі нудота (24%) та блювання (17%). У дітей часто можливе збудження (23%).

Іншими частими побічними явищами (≥10%), пов’язаними з прийомом Севорану, взагалі можливі посилений кашель і гіпотензія.

Менш частими побічними явищами (1 - < 10% від загального), пов’язаними з прийомом Севорану, були: збудження, сонливість, пропасниця, брадикардія, запаморочення, посилене слиновиділення, розлади дихання, гіпертензія, тахікардія, ларингоспазм, головний біль, гіпотермія, підвищення cироваткової оксалооцетотрансамінази (SGOT).

Випадковими (<1% від загального) побічними явищами були аритмії, підвищення лактат дегідрогенази (LDH), підвищення сироваткової глютамінази (SGPT), гіпоксія, задишка, лейкоцитоз, вентрикулярна екстрасистолія, суправентрикулярна екстрасистолія, повна атріовентрикулярна блокада, бігемінія, астма, сплутаність свідомості, підвищення креатиніну, затримка сечовиділення, глікурія, фібриляція передсердь, лейкопенія.

Дуже рідко повідомлялося про злоякісну гіпертермію та гостру ниркову недостатність.

Є повідомлення про післяопераційний гепатит, але зв’язок із севофлураном невизначений.

Дуже рідко після введення севофлурану можуть виникати судоми, особливо у дітей.

Дуже рідко повідомлялося про набряк легенів.

Як і при застосуванні інших анестезуючих засобів, повідомлялося про випадки рефлекторного скорочення м’язів зі спонтанним припиненням у дітей, які отримували севофлуран для анестезії, проте зв’язок з севофлураном є невизначеним.

Під час та після анестезії севофлураном може виникнути минуще підвищення рівнів неорганічного фториду у сироватці. Звичайно пікові концентрації неорганічного фториду досягаються через дві години після закінчення анестезії севофлураном і через 48 годин повертаються до передопераційних рівнів.

Протипоказання. Севоран не можна призначати пацієнтам з підвищеною чутливістю до севофлурану. Севоран також протипоказаний пацієнтам з підтвердженою або підозрюваною генетичною схильністю до злоякісної гіпертермії.

Передозування. У випадку передозування (пригнічення функції дихальних шляхів і серця) необхідно вжити таких заходів: припинити введення препарату, встановити чисту дихальну трубку і почати штучну допоміжну або контрольовану вентиляцію чистим киснем і підтримувати адекватну серцево-судинну функцію.

Особливості застосування. Севоран можуть вводити лише ті особи, які мають підготовку щодо проведення загальної анестезії. Необхідно, щоб одразу була наявна апаратура для підтримання прохідності дихальних шляхів пацієнта, штучної вентиляції легенів, збагачення киснем та циркуляції крові. Севоран треба вводити за допомогою випарника, спеціально каліброваного для використання севофлурану таким чином, що концентрацію, яка подається, можна буде точно контролювати. Разом з посиленням анестезії збільшуються гіпотензія та пригнічення дихання.

Під час підтримання анестезії збільшення концентрації севофлурану призводить до дозозалежних знижень артеріального тиску. Надмірне зниження артеріального тиску може бути пов’язаним з глибиною анестезії, і у таких випадках його можна коригувати, зменшуючи концентрації севофлурану, які вдихаються. Необхідно зробити ретельну оцінку пробудження після анестезії, перед тим як вивести пацієнта з післяопераційної палати.

Злоякісна гіпертермія. У схильних до неї суб’єктів сильнодіючі інгаляційні засоби для анестезії можуть ініціювати кістково-м’язовий гіперметаболічний стан, у результаті чого виникає висока потреба у кисні та клінічний синдром, відомий як злоякісна гіпертермія. Лікування включає відміну ініціюючих засобів (напр. севофлурану), внутрішньовенне введення дантроленнатрію та застосування підтримуючої терапії. Пізніше може розвинутися ниркова недостатність, тому необхідно контролювати та стимулювати, якщо можливо, виділення сечі.

У зв’язку з малою кількістю досліджених пацієнтів з нирковою недостатністю (вихідний рівень креатиніну сироватки більше 133 мкмоль/л) безпека прийому Севорану у цій групі не була повністю встановлена. Таким чином, пацієнтам з нирковою недостатністю Севоран слід призначати з обережністю.

У випадку прямого контакту з СО₂ - абсорбентами севофлуран призводить до низьких рівнів Сполуки А (пента флуороізопропенілфлуорометил ефір (PIFE) та незначної кількості Сполуки В (пента флуоpометоксиізопропілфлуорометил ефір (PMFE). Рівні Сполуки А підвищуються за підвищення температури контейнеру; збільшення анестезуючої концентрації; зниження швидкості потоку газу і підвищення більше з використанням бараліму, ніж натрієвого вапна.

Вагітність і годування груддю. За виключенням одного дослідження з кесаревим розтином, немає інших досліджень вагітних , включаючи пологи.

Таким чином, у періоди вагітності та годування груддю Севоран можна застосовувати лише у разі життєвих показань.

 Вплив на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами.

Після анестезії севофлураном пацієнтам не можна керувати автомобілем або працювати з механізмами протягом часу, який визначає лікар індивідуально.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Севофлуран сприяє посиленню дії недеполяризуючих м’язових релаксантів, у зв’язку з цим при одночасному застосуванні із севофлураном необхідно коригувати дозу цих засобів.

Севофлуран, подібно до ізофлурану, підвищує чутливість міокарда до аритмогенного ефекту адреналіну.

Значення МАК севофлурану зменшуються при додаванні закису азоту, як зазначено в таблиці “Вплив віку на МАК севофлурану” (див. “Фармакологічні властивості”).

Як і при застосуванні інших засобів, після введення внутрішньовенного анестезуючого засобу, напр. пропофолу, можуть знадобитися менші концентрації севофлурану.

Метаболізм севофлурану може бути збільшений відомими індукторами CYP2E1 (напр. ізоніазидом та алкоголем), але не барбітуратами.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до 25°С. Не заморожувати. Зберігати щільно закритим.

Термін придатності – 3 роки.