Омефез инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: Omeprazol; (RS)-5-метокси-2-[[(4-метокси-3,5-диметил-піридин-2-іл)метил]-сульфініл]-1Н-бензимідазол;

основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули №1 або №2 з безбарвним прозорим корпусом і прозорою кришечкою рожевого кольору, які містять сферичні пелети (гранули), вкриті оболонкою, білого або білого з жовтуватим відтінком кольору;

склад: 1 капсула містить 0,02 г омепразолу пелет (гранул).

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичної виразки.

Інгібітори “протонного насоса”. Код АТС А02В С01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Омепразол, являючись інгібітором “протонового насоса”, пригнічує секрецію соляної кислоти в шлунку. Механізм антисекреторної дії препарату пов'язаний з інгібуванням ферменту Н⁺/К⁺-АТФази в мембранах парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, що призводить до блокування кінцевої стадії утворення соляної кислоти. Внаслідок цього знижується рівень базальної і стимульованої секреції, незалежно від природи подразника. Після одноразового прийому препарату внутрішньо дія омепразолу настає протягом першої години і триває протягом 24 годин, максимальний ефект досягається через 2 години. Після припинення прийому препарату секреторна активність повністю відновлюється через 3 - 5 діб.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо препарат швидко і повністю всмоктується. Системна біодоступність становить 35% (60% після повторного застосування 1 раз на добу). Приблизно 90 - 95% препарату зв'язується з білками плазми крові. Біотрансформується в основному в печінці. Період напіввиведення становить в середньому 40 хвилин. Ефект зберігається протягом 24 годин і більше. Виділяється переважно нирками у вигляді метаболітів (приблизно 80%) і через кишечник.

Показання для застосування.

Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення, рефлюкс-езофагіт, синдром Золінгера-Елісона, профілактика і лікування виразок шлунка та 12-палої кишки, спричинених нестероїдними протизапальними препаратами (ацетилсаліцилова кислота, протиревматичні препарати), пептична виразка шлунково-кишкового тракту, викликана Helicobacter pylori (у складі комплексної терапії).

Спосіб застосування та дози. Капсули приймають внутрішньо, бажано вранці до їжі, не розжовуючи, не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (можливий прийом з їжею).

При виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки препарат рекомендується приймати в дозі 20 мг (1 капсула) 2 рази на добу протягом 2 – 4 тижнів; при рефлюкс-езофагіті – по 20 мг- 40 мг (1-2 капсули) 2 рази на добу протягом 2- 4 тижнів.

При синдромі Золінгера-Елісона доза підбирається індивідуально. Рекомендована початкова доза становить 60 мг (3 капсули Омефезу) один раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 80-120 мг (4-6 капсул) на добу, у такому разі її ділять на 2 прийоми.

Для профілактика та лікування виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, спричинених нестероїдними протизапальними препаратами, препарат призначають в дозі 20 мг (1 капсула) Омефезу 1 раз на добу протягом 4 тижнів. Коли 4-тижневого лікування недостатньо, препарат призначають ще протягом 4 тижнів.

Для ерадикації Helicobacter pylori препарат призначають у складі комбінованої терапії:

Омефез по 20 мг, амоксицилін 1 г 2 рази на добу, кларитроміцин по 0,5 г 2 рази на добу протягом 7 діб або

Омефез по 20 мг 2 рази на добу, тетрациклін 0,5 г 4 рази на добу, метронідазол по 0,5 г 3 рази на добу, вісмуту субсаліцилату (субнітрату) по 120 мг 4 рази на добу протягом 7 діб.

Побічна дія. Омефез зазвичай переноситься добре, але в окремих випадках можливі артралгія, м’язова слабкість, міалгія; головний біль; іноді – слабкість, легке запаморочення, парестезії, сонливість, безсоння; діарея, запор, біль у животі, нудота, блювання, метеоризм; в окремих випадках – стоматит, гастроінтестинальний кандидоз, підвищення активності печінкових ферментів (з підвищенням та без підвищення рівня білірубіну); гінекомастія; лейкопенія, тромбоцитопенія; шкірні висипання, кропив’янка, свербіння; периферичні набряки, порушення зору, зміни смаку.

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату; вагітність та лактація; дитячий вік до 16 років; підозра на можливість злоякісного розвитку виразки (оскільки лікування може змазати симптоми та затримати діагностику).

Передозування.

Симптоми: порушення зору, сонливість, збудження, припливи, головний біль, посилення потовиділення, сухість у роті, нудота, тахікардія.

Лікування: симптоматична та підтримуюча терапію. Специфічного антидоту немає.

Особливості застосування. Перед початком лікування слід виключити наявність злоякісного новоутворення у шлунково-кишковому тракті, особливо при виразці шлунка (прийом препарату може маскувати симптоматику і утруднити діагностику).

У пацієнтів з порушеною функцією нирок чи дисфункцією печінки, а також у пацієнтів похилого віку (за виключенням лікування синдрому Золінгера-Елісона) добова доза не повинна перевищувати 20 мг на добу.

У пацієнтів з виразкою шлунка чи дванадцятипалої кишки необхідно встановити статус Helicobacter pylori. Для Helicobacter pylori-позитивних пацієнтів лікування має бути сфокусованим на знищенні цієї бактерії у всіх випадках, коли це можливо.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Доведено, що Омефез уповільнює виведення діазепаму, варфарину, фенітоїну, а також інших лікарських засобів, що метаболізуються шляхом окислювання в печінці. У зв'язку з цим, у разі комбінації його з названими препаратами необхідне зменшення доз цих препаратів.

При одночасному призначенні Омефезу та кларитроміцину відбувається підвищення їх концентрації в плазмі крові.

Омефез змінює біодоступність будь-якого лікарського засобу, всмоктування якого залежить від рН (кетоконазол, солі заліза та ін.).

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі, що не перевищує 25 °С, у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Термін придатності - 2 роки.