Пиразинамид инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назва: pirazinamide;амід піразинкарбонової кислоти;

основні фізико-хімічні властивості: білі круглі, трохи двоопуклі таблетки зі скошеним краєм та насічкою на одному боці;

склад: 1 таблетка містить 500 мг піразинаміду;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, крохмаль попередньо желатинізований, натрію крохмальгліколят, тальк, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Протитуберкульозні засоби. Код АТС J04A K01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Піразинамід використовується для лікування туберкульозу (туберкулостатик). Він руйнує М. tuberculosis на стадії внутрішньоклітинного ділення. Піразинамід особливо ефективний протягом перших місяців лікування. Його завжди призначають разом з іншими туберкулостатиками (ізоніазидом, етамбутолом, рифампіцином) для того, щоб запобігти розвитку стійких до піразинаміду штамів М. tuberculosis.

Фармакокінетика. Піразинамід повністю засвоюється з шлунково-кишкового тракту. Найвища концентрація в крові досягається через дві години після перорального прийому. Піразинамід широко розповсюджується по тканинах і рідинах тіла. Він метаболізується в печінці, його основний метаболіт також є активним проти М. tuberculosis. Піразинамід і його метаболіти виводяться, в основному, нирками.

Піразинамід повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. У лікворі досягається майже такої ж концентрації, як і в сироватці. Основний метаболіт - фармакологічно активна піразинова кислота. Приблизно 70% препарату виділяється із сечею.

Показання для застосування. Піразинамід використовується для лікування всіх форм туберкульозу (в комбінації з іншими туберкулостатиками).

Спосіб застосування та дози. Звичайна доза Піразинаміду для дорослих становить від 15 до 30 мг на 1 кг маси тіла на добу; максимальна добова доза не повинна перевищувати 2 г. Можливі випадки використання підвищеної дози, тобто від 50 мг до 70 мг/кг маси тіла на добу, два або три рази на тиждень. При дворазовому прийомі на тиждень максимальна добова доза не повинна перевищувати 4 г; при триразовому прийомі - ця доза не повинна перевищувати 3 г.

Звичайна доза Піразинаміду для дітей становить від 15 до 30 мг на 1 кг маси тіла на добу; максимальна добова доза не повинна перевищувати 2 г. Знову ж, можливі випадки використання підвищеної дози, тобто від 50 мг до 70 мг/кг маси тіла на добу, два або три рази на тиждень. При призначенні двічі на тиждень максимальна добова доза не повинна перевищувати 4 г; при призначенні тричі на тиждень ця доза не повинна перевищувати 3 г.

Пацієнтів похилого віку звичайно лікують Піразинамідом у дозах, близьких до нижньої межі звичайної дози для дорослих.

Звичайна доза Піразинаміду для пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок становить від 12 до 20 мг на кг маси тіла на добу. Можливо також лікування дозами по  40 мг/кг маси тіла на добу три рази на тиждень і 60 мг/кг маси тіла на добу два рази на тиждень. Треба уникати використання Піразинаміду пацієнтами з кліренсом креатиніну нижче 50 мл/хв.

Для пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі або перітонеальному діалізі, призначають звичайну дозу для дорослих. Можна також використовувати дози по 40 мг/кг маси тіла на добу три рази на тиждень і 60 мг/кг маси тіла на добу двічі на тиждень, але їх бажано застосовувати за 24 години до початку діалізу.

Якщо пацієнтів з порушеннями функції печінки лікують звичайними дозами, Піразинамід накопичується в організмі. Тому таких пацієнтів треба лікувати меншими дозами.

Таблетки приймають, запиваючи водою, у вигляді разової дози після сніданку.

Для розрахунку добової дози завжди використовують ідеальну масу тіла.

Побічна дія. Лікар повинен повідомити пацієнта про можливі побічні ефекти і перші заходи боротьби з ними. Найбільш серйозним побічним ефектом є порушення функції печінки (жовтяниця, збільшення печінки, асимптомне збільшення активності трансаміназ печінки до поодиноких випадків гострої атрофії печінки і смерті), що залежить від дози. Нудота, анорексія і артралгія (як з підвищенням концентрації сечової кислоти в сироватці, так і без нього) є звичайними побічними ефектами терапії Піразинамідом. Рідше спостерігаються блювання, міалгія і артралгія з підвищенням температури тіла, реакції гіперчутливості (висипання на шкірі, кропив’янка, прурит, фоточутливість), сидеробластна анемія і тромбоцитопенія. Іноді побічними ефектами терапії Піразинамідом є вугри, пелагра, біль при сечовиділенні (дизурія) і запалення нирок (інтерстиціальний нефрит).

Протипоказання. Піразинамід не повинні приймати пацієнти з гіперчутливістю до активної речовини та інших інгредієнтів цих ліків, а також пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки і хворих на гостру подагру.

Передозування.

Якщо пацієнт прийняв велику кількість таблеток і знаходиться у свідомості необхідно викликати блювання. Лікування симптоматичне. Гемодіаліз є ефективним методом виведення піразинаміду з організму.

Особливості застосування.

Якщо пацієнт почуває себе добре, то дуже важливо приймати препарат регулярно та завершити повний курс лікування. При проведенні лікування Піразинамідом слід контролювати основні функціональні проби печінки і рівень сечової кислоти. Функціональні проби печінки слід проводити кожні 2-4 тижні і/або якщо виникають будь-які кліничні ознаки або симптоми печінкової недостатності.

Піразинамід затримує екскрецію уратів нирками, що0 може виявлятися як гіперурикемія, звичайно без ознак подагри.

За наявності симптомів порушення функції печінки або гіперурикемії (гостра подагра) лікування треба припинити. У пацієнтів з нирковою недостатністю може відбуватися накопичення піразинаміду в організмі.

Піразинамід треба обережно призначати діабетикам, тому що лікування діабету може ускладнитися під час терапії Піразинамідом.

У хворих на порфірію Піразинамід може спричинити гострі напади порфірії.

Піразинамід треба обережно призначати пацієнтам з відомою гіперчутливістю до етіонаміду, ізоніазиду, ніацину або інших хімічно подібних ліків, тому що такі пацієнти можуть виявитись гіперчутливими також до піразинаміду.

Вагітність і годування груддю.

Незважаючи на те, що немає даних про шкідливу дію Піразинаміду на плод, ризик не може бути виключеним. Вагітні можуть приймати Піразинамід лише у разі, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Піразинамід виділяється в грудне молоко в невеликих кількостях, тому не рекомендується годувати груддю під час лікування Піразинамідом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Пацієнтам треба утримуватися від вживання алкогольних напоїв під час лікування Піразинамідом, тому що ці ліки можуть посилити шкідливу дію алкоголю.

Паралельне застосування Піразинаміду та ізоніазиду може зменшити концентрацію ізоніазиду в сироватці, особливо у пацієнтів з уповільненим метаболізмом ізоніазиду.

Паралельний прийом Піразинаміду та етіонаміду збільшує ризик уражень печінки, особливо у діабетиків. Під час лікування комбінацією цих ліків треба робити регулярні лабораторні перевірки функції печінки. Якщо виникнуть будь-які ознаки порушення функції печінки, лікування такою комбінацією ліків треба припинити.

Піразинамід знижує метаболізм циклоспорину і тим самим зменшує рівень циклоспорину в сироватці. У пацієнтів, які лікуються циклоспорином, рівні циклоспорину в сироватці треба контролювати від початку терапії піразинамідом і після її припинення.

Паралельне застосування Піразинаміду і фенітоїну може збільшити концентрацію фенітоїну в сироватці і, відповідно, можуть виникнути ознаки інтоксикації фенітоїном. Піразинамід може зменшувати ефективність препаратів, які використовуються для лікування подагри, і засобів, які сприяють виведенню сечової кислоти з організму (алопуринол, колхіцин, пробенецид, сульфінпіразон). Це може підвищити рівні сечової кислоти в сироватці пацієнтів, які хворіють на подагру і лікуються Піразинамідом. Для контролю гіперурикемії може виявитись необхідним змінити дозування цих медикаментів, якщо препарати проти подагри і ліки, які сприяють виведенню сечової кислоти, використовуються паралельно з Піразинамідом.

Застосування паралельно Піразинаміду і алопуринолу може зменшити метаболізм метаболітів Піразинаміду. Метаболізм самого Піразинаміду при цьому суттєво не змінюється.

Зидовудин може значно зменшити рівень піразинаміду в сироватці і збільшити ризик анемії.

Піразинамід заважає проведенню тестів Ацетест^® і Кетостикс^®, тому що він робить колір проби червоно-коричневим.

Піразинамід може заважати визначенню концентрації заліза в сироватці за допомогою приладу Феррохем^(R) ІІ.

Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від вологи та світла місці. Зберігати при температурі не вище 25 ^оС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Препарат не слід використовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці. Термін придатності – 5 років.