Мелперон Гексал^® инструкция, аналоги и состав

Склад:

діюча речовина: мелперон;

1 таблетка містить мелперону (у формі гідрохлориду) 10 мг, 25 мг, 50 мг, 100 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, метилгідроксипропілцелюлоза, поліетиленгліколь 4000, барвники: титану діоксид (Е171), заліза оксид (Е172).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група.

Антипсихотичні препарати. Похідні бутирофенону.

Код АТС N05AD03.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Лікування дисомнії, стану сплутаності свідомості, психомоторного збудження (особливо у хворих літнього віку та психічних хворих), психозів, гіпофренії, деменції (обумовленої органічними ураженнями центральної нервової системи), неврозів (якщо транквілізатори не можуть бути застосовані через непереносимість або ризик розвитку залежності) та алкоголізму.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до мелперону, інших бутирфенонів або до будь-якого з наповнювачів; гостра інтоксикація і коматозні стани, спричинені алкоголем, опіатами, снодійними та іншими психотропними препаратами, що знижують активність центральної нервової системи (нейролептиками, антидепресантами, солями літію), тяжка печінкова недостатність.

 

Спосіб застосування та дози.

Доза Мелперону Гексал^® має бути відкоригована з урахуванням індивідуальної переносимості, віку і маси тіла пацієнта, а також типу і тяжкості клінічної картини захворювання. Основний принцип, яким при цьому має керуватися лікар, – це максимально можливе зниження дози і тривалості лікування.

Добова доза препарату має бути поділена на декілька прийомів. Разову дозу краще приймати з їжею та особливо за необхідності одержання седативного ефекту перед сном. Прийом препарату з кавою, чаєм або молоком виключається.

Для отримання слабкого седативного і переважно анксіолітичного ефекту, що супроводжується поліпшенням настрою, зазвичай препарат застосовують у дозі 20 - 75 мг на добу. Для досягнення більш вираженого седативного ефекту можна ввечері прийняти більшу дозу препарату.

Для пацієнтів з ажитацією і сплутаністю свідомості початкова доза Мелперону Гексал^® становить 50 - 100 мг на добу. За необхідності, вона може бути збільшена протягом кількох днів до 200 мг на добу. При деяких тяжких станах ажитації і сплутаності свідомості, асоційованих з агресивністю, а також ілюзорними та галюциногенними станами, добова доза препарату може бути збільшена до максимальної, яка дорівнює 400 мг.

Час застосування Мелперону Гексал^® звичайно не обмежується. Необхідні антипсихотичні ефекти іноді можуть не виявлятися протягом 2 - 3 тижнів терапії. Надалі, залежно від індивідуальної реакції хворого, доза може бути знижена.

При одночасному застосуванні препаратів літію дози обох лікарських засобів мають бути, за можливості, знижені.

 

Побічні реакції.

Препарат у терапевтичних дозах звичайно не впливає або мінімально негативно впливає на функції дихання, кровообігу, перетравлювання їжі, сечовипускання і функції печінки.

Лише на початку лікування може виникати втома, а також у поодиноких випадках – гіпотензія або ортостатична дисрегуляція, або рефлекторне підвищення частоти серцевих скорочень. У пацієнтів з кардіопатією через регулярні проміжки часу необхідний моніторинг ЕКГ, з огляду на повідомлення про виникнення в окремих випадках аритмії.

При прийманні високих доз препарату, а також залежно від індивідуальної реактивності організму, можуть спостерігатися порушення типу мимовільних рухів (екстрапірамідні розлади), що можуть виявлятися у формі ранньої дискінезії (спастичний прикус язика, спазм м’язів глотки, окообертальні кризи, кривошия, ригідність м’язів шиї, спазм щелепних м’язів), симптомів хвороби Паркінсона (тремтіння, ригідність), а також акатизії (гіперкінезії).

Ранню дискінезію і симптоми хвороби Паркінсона контролюють шляхом зниження дози препарату та/або введення антихолінергічних антипаркінсонічних препаратів. Після відміни нейролептика дані симптоми цілком зникають. Лікування акатизії утруднене. Першим пробним етапом може бути зниження дози препарату, якщо цього недостатньо, можна спробувати застосувати терапію седативними засобами, біпіриденом, снодійними препаратами або бета-адреноблокаторами.

В окремих випадках простежувався тимчасовий зв’язок між виникненням ранньої дискінезії і прийомом мелперону. Однак у всіх цих випадках одночасно з даним препаратом або перед ним приймали інші лікарські засоби, для яких встановлена здатність спричиняти подібний побічний ефект. Дотепер його лікування не розроблено.

Зрідка можуть спостерігатися минуще зростання активності печінкових ферментів, погіршення відтоку жовчі (внутрішньопечінковий холестаз), а також жовтуха.

Протягом терапії бутирофенонами зрідка спостерігали алергічні реакції на шкірі (екзантему). У виняткових випадках при застосуванні мелперону можуть спостерігатися порушення з боку системи крові у формі лейкопенії, тромбоцитопенії і панцитопенії, і – дуже рідко – агранулоцитоз.

У поодиноких випадках, особливо при лікуванні високими дозами високоактивних нейролептиків, може спостерігатися потенційно летальний злоякісний нейролептичний синдром (з температурою вище 40°С, ригідністю м’язів, вегетативною декомпенсацією з тахікардією і гіпертензією, пригніченням свідомості аж до коматозного стану), при якому необхідна негайна відміна препарату. Як і у випадках передозування, при цьому побічному явищі необхідне вжити екстренних медичних заходів.

В окремих випадках можуть спостерігатися дисменорея, галакторея, сексуальна дисфункція і втрата маси тіла.

Не можна виключати появу таких патологічних симптомів, як головний біль, порушення терморегуляції, порушення акомодації, ксеростомію (сухість у роті), порушення функції нюху через закладеність носа, збільшення внутрішньоочного тиску, запор і порушення сечовипускання, нудоту, блювання, діарею і відсутність апетиту.

Як і у випадку застосування інших седативних психотропних препаратів, при застосуванні мелперону існує ризик розвитку тромбозу вен нижніх кінцівок і таза, який необхідно враховувати при іммобілізації, постільному режимі та/або схильності до цього побічного явища.

 

Передозування.

Через великий діапазон терапевтичних доз мелперону інтоксикації спостерігаються лише при значному передозуванні. У разі передозування спостерігались не всі перераховані нижче симптоми, але не можна виключити будь-яких з них, пов’язаних з профілем дії препарату.

Симптоми інтоксикації: сонливість аж до стану коми, іноді збудження та деліріозна сплутаність свідомості; антихолінергічні ефекти (помутніння зору, напади глаукоми, порушення перистальтики кишечнику, затримка сечовипускання); серцево-судинні (гіпотензія, тахікардія/брадикардія, шлуночкова тахіаритмія, серцева недостатність і недостатність кровообігу); гіпертермія або гіпотермія; тяжкі екстрапірамідні розлади (гострі дискінетичні або дистонічні симптоми, язикоглотковий синдром, спазми зору, спазми глотки або гортані); поодинокі порушення дихальної функції (ціаноз, пригнічення дихання, зупинка дихання, аспірація, пневмонія).

Лікування. Терапія симптоматична і базується на загальних принципах лікування інтоксикацій, але має певні особливості внаслідок швидкої абсорбції. Промивання шлунка корисне лише у разі ранньої постановки діагнозу; форсований діурез або діаліз малоефективні; при тяжких екстрапірамідних симптомах застосовують протипаркінсонічні засоби, наприклад, біпериден внутрішньовенно; спазму м’язів глотки можна запобігти інтубацією або використанням м’язового релаксанту короткої дії; при гіпотензії, для запобігання парадоксального підвищення тиску необхідно застосовувати препарати, подібні до норепінефрину (норадреналіну) і не можна застосовувати препарати, подібні до епінефрину (адреналіну); агоністи бета-адренорецепторів не можуть застосовуватися через те, що вони спричиняють вазодилятацію; антихолінергічні сипмтоми можна лікувати за допомогою введення фізостигміну саліцилату (1 - 2 мг внутрішньовенно; можливо повторне введення), однак, загальноприйнятий режим дозування не рекомендується з огляду на виникнення серйозних побічних реакцій.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Мелперон Гексал^® не рекомендується приймати під час вагітності, оскільки кількість спостережень про його безпеку для новонароджених явно недостатня.

Через відсутність даних щодо кількості активної субстанції, яка проникає у грудне молоко, за необхідності приймання препарату у період лактації слід припинити годування груддю.

Діти.

Дітям до 12 років препарати мелперону приймати не можна.

 

Особливі заходи безпеки.

Препарат може застосовуватися з особливою обережністю при захворюваннях серця (навіть на початкових стадіях), нефармакогенних симптомах хвороби Паркінсона, вираженій гіпотензії або ортостатичній дисрегуляції, кількісних змінах з боку периферичної крові (лейкопенія, тромбопенія), пролактин-залежних пухлинах, наприклад, пухлинах молочних залоз.

Інформація для хворих на цукровий діабет.

1 таблетка Мелперону Гексал^® по 10 мг, 25 мг, 50 мг, 100 мг містить менше 0,01 обмінної вуглеводної одиниці.

Особливості застосування.

При тестуванні на тваринах (при введенні високих доз) мелперон має протисудомну дію, отже, при терапевтичному застосуванні в умовах клініки зниження судомного порога препарату не передбачається. Отримані в клініці докази свідчать, що мелперон має властивості препарату для підтримуючої протисудомної терапії при спастичних станах, видимих на електроенцефалограмі, а також при епілептичних нападах в анамнезі. Проте пацієнтів з подібним анамнезом необхідно лікувати мелпероном лише у разі, якщо продовжується протисудомна терапія.

Пацієнтам літнього і старечого віку фармакотерапію необхідно проводити з обережністю через їх набагато більшу чутливысть до лікарських препаратів. Для них часто буває достатнім приймання малих доз. Тільки в окремих випадках були повідомлення про виникнення пізніх дискінезій, тимчасово пов’язаних із застосуванням мелперону разом з іншими лікарськими препаратами, що потенційно здатні спричиняти пізні дискінезії.

Хоча виникнення пізньої дискінезії внаслідок застосування препарату вивчено недостатньо, очевидно, що до неї схильні пацієнти літнього і старечого віку, особливо жінки. Ризик виникнення пізньої дискінезії й, особливо, її необоротності. Збільшується залежно від тривалості терапії і рівня дози нейролептиків. Однак, пізня дискінезія може також розвиватися навіть після короткочасного лікування, а також при введенні малих доз препарату. Саме по собі лікування нейролептиками спочатку може маскувати симптоми пізньої дискінезії, що розпочинається, і вона виявляється після відміни лікарського засобу.

До початку лікування мелпероном необхідно провести дослідження показників периферичної крові (включаючи розгорнуту формулу крові і кількість тромбоцитів). При відхиленні отриманих значень від нормальних лікування мелпероном можна проводити лише у разі нагальної потреби і при частому проведенні підрахунку клітин крові.

Пацієнта необхідно інформувати про неприпустимість самолікування аналгетиками за наявності пропасниці, гінгівіту і стоматиту, фарингіту або виразкового фарингіту, а також грипоподібних симптомів, особливо при їхньому виникненні протягом перших 3 місяців після початку лікування препаратом. При виникненні вищезазначених захворювань та симптомів пацієнт має негайно звернутися за консультацією до свого лікаря.

У випадку відомих з анамнезу порушень функції нирок, печінки або системи крові, дозування мелперону здійснюється з обережністю. При цьому мають здійснюватися дослідження відповідних функцій через регулярні проміжки часу.

Поява високої температури і ригідності м’язів, можуть свідчити про наявність злоякісного нейролептичного синдрому, описаного вище, який часто неправильно діагностують як кататонічну шизофренію. Через те, що в цьому випадку повторне введення нейролептиків може мати потенційно летальні наслідки, особливого значення набуває диференціальна діагностика (медичний анамнез, тест на ригідність, пропасниця, а також збільшення активності креатинкінази в крові або сечі).

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Антипсихотичні препарати, навіть при застосуванні за призначенням, можуть спричиняти порушення здатності керувати транспортними засобами та іншими складними механізмами. Особливо це проявляється при застосуванні препарату на фоні вживання алкоголю. З цієї причини, особливо протягом начального періоду лікування, керування транспортними засобами та іншими складними механізмами має бути припинено. У кожному конкретному випадку лікар визначає доцільність вирішення даної проблеми з урахуванням індивідуальної реакції хворого і дози препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасний прийом алкоголю і мелперону може призвести до потенціювання ефекту алкоголю.

Комбіноване застосування з лікарськими препаратами, що пригнічують центральну нервову систему (снодійні, аналгетики, інші психотропні препарати, антигістамінні засоби), може призвести до підвищення седативного ефекту або пригнічення дихання. Поэднаний прийом препарату з трициклічними антидепресантами може призвести до реципрокного збільшення ефекту.

Ефект антигіпертензивних лікарських засобів може бути збільшений при їхньому поєднаному прийомі з мелпероном.

Одночасне застосування з антагоністами допаміну (наприклад леводопа) може призвести до послаблення ефекту агоніста допаміну.

Комбіноване застосування нейролептиків та інших антагоністів допаміну (наприклад метоклопраміду) може призвести до збільшення екстрапірамідних моторних ефектів.

При одночасному введенні мелперону з лікарськими засобами антихолінергічної дії (наприклад з атропіном) може призвести до підсилення антихолінергічних ефектів. Саме по собі це може виявлятися у вигляді дизопії (порушення зору), збільшення внутрішньоочного тиску, ксеростомії (сухість у роті), збільшення частоти серцевих скорочень, запору, порушення сечовипускання, слиновиділення, утруднення мови, часткової амнезії і зниження потовиділення. Ефект мелперону може бути зменшений внаслідок зниження абсорбції у шлунково-кишковому тракті.

Бутирофенони можуть утворювати комплекси з кавою, чаєм і молоком, які погано розчиняються і внаслідок цього всмоктування препарату утруднюється.

Хоча при прийомі мелперону спостерігається тільки відносно невелике і короткочасне збільшення концентрації пролактину, ефект інгібіторів пролактину, таких як гонадорелін, може бути ослаблений. Подібна взаємодія з мелпероном дотепер не спостерігалася, але цілком виключити її не можна.

Незважаючи на те, що наведені нижче взаємодії мелперону з нижченаведеними лікарськими засобами дотепер не спостерігалися, цілком їх виключити не можна через наявність у мелперону a-адренергічного ефекту.

Стимулятори типу амфетаміну. Зниження стимулюючого ефекту амфетаміну антипсихотичного ефекту мелперону.

Епінефрин (адреналін). Парадоксальна гіпотензія, тахікардія.

Фенілефрин. Ослаблення ефекту фенілефрину.

Допамін. Периферична вазодилятація (наприклад ниркових артерій) або, при застосуванні високих доз допаміну, зменшення      вазоконстрикції під впливом мелперону. Внаслідок прийому мелперону може спостерігатися антагоністична дія на периферичну вазодилятацію (наприклад ниркової артерії) або, у разі високої дози допаміну, вазоконстрикції.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Діючою речовиною Мелперону Гексал^® є мелперон (у формі гідрохлориду), який належить до групи бутирофенонів. Мелперон має характерну для препаратів цієї групи нейролептичну активність, яка коливається від незначної до помірної. Як показано в дослідженнях на тваринах, бутирофенони блокують допамінові рецептори і в такий спосіб зменшують ефекти нейромедіатора допаміну. У тестах in vitro було показано, що ступінь зв’язування мелперону з D₂-рецепторами майже у 200 разів менше за галоперидол.

Поряд з допамінергічними властивостями мелперону також має виражену антисеротонінергічну дію.

Як центральний, так і периферичний антихолінергічний й антигістамінний ефекти мелперону важко піддаються оцінці.

Антипсихотичний ефект виявляється тільки при прийманні високих доз препарату.

Крім зазначених основних ефектів, типових для нейролептиків з низькою активністю, мелперон може також спричиняти міорелаксацію та спричиняти антиаритмічну дію.

На противагу іншим нейролептикам, мелперон у терапевтичних дозах не впливає негативно на рівень судомного мозкового порогу. На підставі відповідних досліджень було доведено, що незначне збільшення цього порогу ймовірніше може відбуватися у випадку введення мелперону гідрохлориду в середніх терапевтичних дозах.

Вплив мелперону на екстрапірамідні моторні функції незначний.

Дані щодо застосування препарату в періоди вагітності і лактації, відсутні.

Фармакокінетика. Після перорального застосування мелперон швидко і повністю всмоктується в кров і піддається інтенсивному метаболізму при першому проходженні через печінку.

Максимальні концентрації у плазмі крові визначаються після перорального введення через 1 - 1,5 год.

З підвищенням дози спостерігається нелінійне збільшення максимальних концентрацій препарату в плазмі крові, що вірогідно пов’язано з особливостями метаболізму в печінці.

Ступінь зв’язування з білками плазми крові становить 50% (18% з яких припадає на сироватковий альбумін).

Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату і рівень його концентрації у крові.

Мелперон швидко і майже повністю метаболізується в печінці. У дослідах на тваринах у сечі був ідентифікований ряд метаболітів. 5 - 10% активної речовини виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення після одноразового перорального прийому становить приблизно 4 - 6 год. При повторному введенні період напіввиведення зростає приблизно до 6 - 8 год.

Доступні дані свідчать, що на відміну від інших похідних бутирофенону, метаболізм мелперону не змінюється під впливом індукторів печінкових ферментів, таких як, наприклад, фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 10 мг: від світло-жовтого до світло-коричневого кольору двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з гладкою поверхнею;

таблетки по 25 мг: від жовтуватого до коричневатого кольору таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою;

таблетки по 50 мг: від світло-жовтого до світло-коричневого кольору двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з гладкою поверхнею, з двома перпендикулярно пересіченими рисками на одному боці;

таблетки по 100 мг: від жовтуватого до коричневатого кольору таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з двома перпендикулярно пересіченими рисками на одному боці.

 

Несумісність. Не спостерігалась.

Термін придатності.

3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.