Дилтиазем ретард-Дарница инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: diltiazem;

(2S,3S)-3-ацетилокси-5-[2-(диметиламіно)етил]-2-(4-метоксифеніл)-2,3

дигідро-1,5-бензотіазепін-4(5Н)-он гідрохлорид;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з рискою та фаскою;

склад: 1 таблетка містить 120 мг дилтіазему гідрохлориду у перерахуванні на дилтіазем;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, гіпромелоза, повідон, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на серце. Похідні бензотіазепіну. Код АТС С08D В01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Дилтіазем – блокатор повільних кальцієвих каналів, знижує внутрішньоклітинний вміст Ca²⁺ у кардіоміоцитах і клітинах гладенької мускулатури судин, розширює коронарні й периферичні артерії й артеріоли, знижує загальний периферичний судинний опір, тонус гладенької мускулатури, покращує коронарний, мозковий і нирковий кровотік, знижує частоту серцевих скорочень. Антиаритмічна дія обумовлена пригніченням транспорту Ca²⁺ у тканинах серця, що приводить до подовження ефективного рефрактерного періоду й уповільнення проведення в AВ-вузлі (у хворих із синдромом слабкості синусового вузла, людей літнього віку, у яких блокада кальцієвих каналів може перешкоджати генерації імпульсу в синусному вузлі й спричиняти СA-блокаду). Антероградний ефективний рефрактерний період у додаткових обхідних пучках проведення може скорочуватись. Антиангінальна дія обумовлена розширенням периферичних судин і зниженням системного артеріального тиску (післянавантаження), що приводить до зниження напруження стінки міокарда і його потреби в кисні. У концентраціях, що не приводять до появи негативного інотропного ефекту, спричиняє релаксацію гладенької мускулатури коронарних судин і дилатацію як великих, так і дрібних артерій. Антигіпертензивна дія обумовлена дилатацією резистивних судин і зниженням загального периферичного судинного опору. Ступінь зниження артеріального тиску корелюється з його вихідним рівнем (у “нормотоніків” відзначається мінімальний вплив на артеріальний тиск). Знижує артеріальний тиск як у горизонтальному, так і у вертикальному положенні хворого. Рідко спричиняє постуральну артеріальну гіпотензію й рефлекторну тахікардію. Не змінює або незначною мірою знижує максимальну частоту серцевих скорочень при навантаженні. Тривала терапія не приводить до гіперкатехоламінемії, збільшення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Поліпшує діастолічне розслаблення міокарда при артеріальній гіпертензії, ішемічній хворобі серця, гіпертрофічній кардіоміопатії, дещо знижує агрегацію тромбоцитів. Має мінімальну дію на гладеньку мускулатуру шлунково-кишкового тракту. Протягом тривалої терапії не розвивається толерантність. Не впливає на ліпідний профіль крові. Препарат здатний спричиняти регресію гіпертрофії лівого шлуночка у хворих з артеріальною гіпертензією.

При застосуванні таблетки пролонгованої дії всередину початок дії препарату спостерігається через 30 – 60 хв. Тривалість дії – до 12 год. Максимальна вираженість гіпотензивного ефекту досягається протягом 2 тижнів.

Фармакокінетика. Добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Внаслідок ефекту “першого проходження” через печінку біологічна доступність становить близько 40 %. З білками плазми крові зв’язується на 70 – 90 %. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 5 – 7 годин після прийому всередину. Метаболізується в печінці шляхом деацетилювання, деметилювання при участі цитохрому Р 450 (на додаток до кон’югації). Основним метаболітом є дезацетилдилтіазем, що має властивості коронарного вазодилататора (25 – 50 % активності дилтіазему) і здатний до кумуляції. Часткову фармакологічну активність має також інший метаболіт дилтіазему – N-дезметилдилтіазем. Період напіввиведення свідчить про наявність двох фаз виведення: ранньої (20 – 30 хв) і термінальної (близько 3,5 годин). Виводиться у вигляді неактивних метаболітів: частково нирками (35 – 40 %), частково з жовчю (60 – 65 %), у незміненому вигляді виводиться приблизно 2 – 4 %.

Проникає в грудне молоко. При тривалому прийомі збільшується біодоступність і знижується кліренс препарату, що приводить до посилення терапевтичної дії і побічних явищ.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія. Стенокардія напруження, стенокардія Принцметала. Лікування суправентрикулярних аритмій за винятком порушень ритму, асоційованих із синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта й синдромом короткого PQ. Легенева гіпертензія.

Спосіб застосування та дози. Препарат приймають усередину, до їжі, не розжовуючи й запиваючи водою. Дозу препарату встановлюють індивідуально з урахуванням показань і чутливості до дилтіазему. При лікуванні артеріальної гіпертензії й стенокардії звичайно призначають по 1 таблетці (120 мг) 1 або 2 рази на добу з інтервалом в 12 годин. Максимальна добова доза – 3 таблетки (360 мг).

Побічна дія. У деяких хворих можливий прояв побічної дії препарату. А саме:

з боку серцево-судинної системи: минуща гіпотензія, брадикардія, порушення провідності I ступеня, зменшення хвилинного обсягу серця, серцебиття, непритомність, атріовентрикулярна блокада й асистолія (у поодиноких випадках), СА-блокада, аритмія, набряки кінцівок;

з боку центральної й периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість, відчуття втоми;

з боку системи травлення: болі/дискомфорт у животі, диспептичні явища (діарея або запор, нудота, печія, порушення смаку), гіперплазія слизової оболонки ясен (рідко при тривалому застосуванні), підвищення активності амінотрансфераз, лактатдегідрогенази, лужної фосфатази;

з боку системи кровотворення: еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія;

з боку сечовидільної системи: порушення потенції (в окремих випадках);

дерматологічні реакції: пітливість, почервоніння шкіри;

алергічні реакції: шкірний висип і свербіж, ексудативна мультиформна еритема й ексфоліативний дерматит (рідко);

інші: гіперглікемія.

Протипоказання. Гіперчутливість до компонентів препарату й похідних бензотіазепіну. Кардіогенний шок. Виражений стеноз устя аорти, систолічна дисфункція лівого шлуночка, у тому числі при гострому інфаркті міокарда.

Синусова брадикардія (менше 55 уд/хв), синдром слабкості синусового вузла, синоатріальна й атріовентрикулярна блокада II і III ступеня (за винятком пацієнтів з кардіостимулятором), синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта й синдром Лауна-Ганонга-Левіна з пароксизмами мерехтіння й тріпотіння передсердь. Гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.). Гостра і хронічна серцева недостатність. Вагітність, годування груддю, дитячий вік.

Передозування. Симптоми: брадикардія, гіпотензія, внутрішньосерцева блокада, серцева недостатність. У важких випадках розвивається кардіогенний шок з втратою свідомості, пригнічення функції синусового вузла, виражене уповільнення атріовентрикулярної провідності.

Лікування. При проведенні лікувальних заходів необхідно контролювати функції серцево-судинної й дихальної систем. При ранній діагностиці передозування дилтіазему варто провести промивання шлунка з подальшим застосуванням активованого вугілля, у важких випадках – плазмаферез і гемоперфузію з використанням активованого вугілля. Терапевтичним антидотом дилтіазему є препарати кальцію при внутрішньовенному введенні. Симптоматична терапія – введення атропіну, ізопротеренолу, дофаміну або добутаміну, діуретиків, інфузії рідин. При високих ступенях атріовентрикулярної блокади можливе проведення електричної кардіостимуляції. Гемодіаліз або перитонеальний діаліз не ефективні.

Особливості застосування. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки, нирок і осіб літнього віку потрібне корегування режиму дозування. З обережністю варто застосовувати препарат для нормалізації ритму серця в пацієнтів з порушеною гемодинамікою. На тлі прийнятого препарату не рекомендується внутрішньовенне введення β-адреноблокаторів.

Тривале застосування препарату може супроводжуватися невеликим збільшенням сино-атріального інтервалу PR на електрокардіограмі. Раптове припинення лікування препаратом може призвести до розвитку ангінального нападу, перед припиненням лікування препаратом дозу останнього знижують поступово.

З обережністю варто застосовувати препарат хворим на синоатріальну і атріовентрикулярну блокаду I ступеня, з внутрішньошлуночковими порушеннями проведення збудження (блокада лівої або правої ніжки пучка Гіса), порушенням функції печінки й нирок.

Індивідуальна реакція організму на препарат може стати причиною зменшення швидкості психомоторних реакцій, зниження здатності до концентрації уваги, що варто враховувати при застосуванні препарату (особливо на початку й наприкінці лікування препаратом) хворим, що займаються видами діяльності, які потребують підвищеної концентрації уваги й швидкості психомоторних реакцій.

Під час лікування не слід вживати алкогольні напої.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Потенційно небезпечними є комбінації: з β-адреноблокаторами, хінідином й іншими антиаритмічними засобами I А класу, серцевими глікозидами через розвиток надмірної брадикардії, уповільнення AВ-провідності, зниження скоротливості міокарда з розвитком ознак серцевої недостатності.

Гіпотензивні препарати підсилюють зниження артеріального тиску. З обережністю варто застосовувати препарат разом із препаратами, що зменшують загальний периферичний опір судин, скоротливість і провідність міокарда.

Циметидин збільшує концентрацію дилтіазему в крові, а фенобарбітал, діазепам – знижують. Препарат підвищує концентрацію в крові циклоспорину, карбамазепіну, вальпроєвої кислоти, теофіліну й дигоксину. Тіазидні діуретики підсилюють гіпотензивний ефект дилтіазему. Можливе одночасне застосування нітратів (у т. ч. пролонгованих форм). Засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) можуть підсилювати артеріальну гіпотензію. Підсилює кардіодепресивну дію загальних анестетиків. Підсилює нейротоксичну дію препаратів, що містять іони літію (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремтіння й/або шум у вухах). Індометацин, симпатоміметичні засоби, естрогени знижують гіпотензивний ефект препарату.

У хворих з гострим інфарктом міокарда при сполученні з тромболітичною терапією, активаторами плазміногена частота геморагічних ускладнень підвищується в 5 разів.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С.

Термін придатності – 2 роки.