Итраконазол инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: itraconazole;

цис-4-[4-[4-[4-[[2-(2,4-дихлорфеніл)-2-(1Н-1,2,4-тріазол-1-ілметил)-1,3-діоксолан-4-іл]метокси]

феніл]-1-піперазиніл]феніл]-2,4-дигідро-2-(1-метилпропіл)-3Н-1,2,4-тріазол-3-он;

основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули зеленого кольору; вміст капсул – суміш гранул від білого до кремового кольору або жовтавого з бежевим відтінком кольору, сферичної форми;

склад: 1 капсула містить гранул (пелет) ітраконазолу в перерахуванні на ітраконазол 0,1 г.

Форма випуску. Капсули.

 

Фармакотерапевтична група. Протигрибкові засоби для системного застосування. Похідні триазолу. Ітраконазол. Код АТС J02А С02.

 

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Ітраконазол – синтетичний протигрибковий препарат групи триазолів з широким спектром протигрибкової дії.

Механізм дії ітраконазолу такий же, як в інших препаратів класу азолів. Він пригнічує утворення ергостеролу клітинних стінок гриба, виявляючи вплив на ланостериндиметилазу – фермент, залежний від цитохрому Р-450.

До препарату чутливі: Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum, Candida spp. (включаючи С.albicans, C.glabrata, C.krusei), Cryptococcus neoformans, Aspergillus spp., Histoplasma spp., Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatitidis і деякі інші мікроорганізми.

Фармакокінетика. Максимальна біодоступність ітраконазолу відзначається при прийомі препарату відразу після їди. Після одноразового прийому препарату максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 3–4 години.

При тривалому застосуванні стабільна концентрація ітраконазолу в плазмі досягається через 1–2 тижні від початку лікування і через 3–4 години після прийому останньої дози препарату становить: 0,4 мкг/мл – при прийомі 0,1 г ітраконазолу 1 раз на добу; 1,1 мкг/мл – при прийомі 0,2 г препарату 1 раз на добу, 2 мкг/мл – при прийомі 0,2 г 2 рази на добу.

З білками плазми зв’язується 99,8% активної речовини.

Ітраконазол розподіляється в різних тканинах організму, причому концентрація в легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці, скелетних м’язах у 2–3 рази перевищує концентрацію в плазмі крові. Концентрація ітраконазолу в тканинах, що містять кератин, особливо у шкірі, в 4 рази перевищує концентрацію в плазмі крові. Терапевтична концентрація ітраконазолу в шкірі зберігається протягом 2–4 тижнів після припинення чотиритижневого курсу лікування. Терапевтична концентрація ітраконазолу в кератині нігтів досягається через 1 тиждень після початку лікування і зберігається принаймні протягом 6 місяців після завершення тримісячного курсу лікування. Ітраконазол проникає також у сальні та потові (у меншій кількості) залози шкіри.

Ітраконазол метаболізується в печінці з утворенням великої кількості похідних, одне з яких – гідроксиітраконазол – спричиняє порівнювану з ітраконазолом протигрибкову дію з кінцевим періодом напіввиведення 1–1,5 доби. Приблизно 35% від прийнятої дози препарату виводиться із сечею у вигляді метаболітів протягом 1 тижня, з них у незміненому вигляді виводиться менше 0,03%. З випорожненнями у незмінному вигляді виводиться близько 3–18% прийнятої дози препарату.

У пацієнтів з нирковою і печінковою недостатністю, а також у деяких пацієнтів з імуносупресією (СНІД, нейтропенія, трансплантація органів) біодоступність ітраконазолу може знижуватися.

 

Показання для застосування. Лікування мікозів, спричинених чутливими до препарату збудниками: вульвовагінальний кандидоз, хронічний рецидивуючий грибковий вульвовагініт; мікози шкіри, порожнини рота, очей; оніхомікоз, спричинений дерматофітами та/або дріжджовими грибами; системні мікози: системний аспергільоз, кандидоз, криптококоз (у тому числі криптококовий менінгіт), гістоплазмоз, споротрихоз, паракокцидіоїдоз, бластомікоз та інші системні мікози.

 

Спосіб застосування та дози. Препарат призначають внутрішньо відразу ж після їди, капсули ковтають цілими.

При вульвовагінальному кандидозі препарат призначають у дозі 0,2 г 2 рази на добу протягом 1 дня або в дозі 0,2 г 1 раз на добу протягом 3 днів.

При хронічному рецидивуючому грибковому вульвовагініті – по 0,1 г 2 рази на добу протягом 6–7 днів, а потім протягом 3–6 менструальних циклів по 1 капсулі в перший день циклу.

При висiвкоподiбному лишаї – 0,2 г 1 раз на добу протягом 7 днів.

При дерматомікозах – 0,1 г 1 раз на добу протягом 15 днів. У випадку ураження висококератинізованих ділянок (таких, як шкіра кистей і стоп) проводять додатковий курс лікування протягом 15 днів, застосовуючи таку ж дозу препарату.

При кандидозі порожнини рота – 0,1 г 1 раз на добу протягом 15 днів.

При грибковому кератиті – 0,2 г 1 раз на добу протягом 21 дня.

При онiхомікозі – 0,2 г на добу протягом 3 місяців або проводять повторні курси лікування методом пульс-терапії, призначаючи препарат у дозі 0,2 г 2 рази на добу протягом 1 тижня з наступними перервами. При ураженні нігтів на ногах (незалежно від того, чи уражені нігті на руках) проводять 3 курси лікування: 1 тиждень прийому препарату, потім 3 тижні перерва. При ураженні нігтів тільки на руках проводять 2 курси лікування: 1 тиждень прийому препарату, 3 тижні перерви.

При системному аспергільозі препарат призначають у дозі 0,2 г 1 раз на добу протягом 5 місяців; при необхідності дозу препарату підвищують до 0,2 г 2 рази на добу.

При системному кандидомікозі – 0,1–0,2 г 1 раз на добу від 3 тижнів – до 7 місяців, при необхідності дозу препарату підвищують до 0,2 г 2 рази на добу.

При системному криптококозі (без ознак менінгіту) – 0,2 г 1 раз на добу; для підтримуючої терапії препарат призначають у дозі 0,2 г 1 раз на добу від 2 місяців до 1 року. При криптококовому менінгіті – по 0,2 г 2 рази на добу.

При гістоплазмозі – від 0,2 г 1 раз на добу до 0,2 г 2 рази на добу протягом 8 місяців.

При споротріхозі – 0,1 г 1 раз на добу протягом 3 місяців.

При паракокцидиоїдозі – у дозі 0,1 г 1 раз на добу протягом 6 місяців.

При хромомікозі – 0,1–0,2 г 1 раз на добу протягом 6 місяців.

При бластомікозі – від 0,1 г 1 раз на добу до 0,2 г 2 рази на добу протягом 6 місяців.

У деяких пацієнтів з порушеннями імунітету (СНІД, трансплантація органів, нейтропенія) може виникнути потреба у збільшенні дози препарату.

 

Побічна дія. Диспепсія, нудота, біль у животі, запор, транзиторне підвищення активності трансаміназ у крові, в окремих випадках при тривалому лікуванні – гепатит (чіткий причинно-наслідковий зв’язок з прийомом препарату не встановлений); головний біль, запаморочення, периферична нейропатія, алергічні реакції (свербіж шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона); дисменорея, в окремих випадках при тривалому лікуванні можливі алопеція, гіпокаліємія, набряки.

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату або його компонентів.

Передозування. До теперішнього часу немає повідомлень про випадки передозування препарату.

 

Особливості застосування. У період вагітності препарат призначають тільки при системних мікозах, якщо очікуваний ефект терапії перевищує ризик небажаного впливу на плід.

Жінкам дітородного віку в період лікування препаратом рекомендується застосовувати ефективні контрацептивні засоби. У період годування груддю препарат призначають тільки у тих випадках, коли очікуваний результат лікування перевищує ризик можливого небажаного впливу на дитину, або припиняють годування.

Пацієнтам з підвищеним рівнем трансаміназ у крові препарат призначають тільки у випадках, якщо очікуваний ефект терапії перевищує можливий ризик гепатотоксичної дії; застосування препарату припустиме, якщо значення показників АЛТ і АСТ перевищують верхню межу норми не більше, ніж у 2 рази. При цирозі печінки чи при порушенні функції нирок препарат застосовується під контролем рівня Ітраконазолу в плазмі і у разі потреби коригують дози.

Необхідно контролювати функціональний стан печінки, якщо курс лікування триває більше

1 місяця, а також якщо у пацієнта, що приймає препарат, з’являються анорексія, нудота, блювання, підвищена стомлюваність, біль у животі або відзначається темний колір сечі. При виявленні порушень функції печінки прийомом препарату припиняють.

При периферичній нейропатії, спричиненій прийомом препарату, також необхідно припинити прийом препарату.

На сьогодні недостатньо клінічних даних для того, щоб рекомендувати препарат для широкого застосування в педіатричній практиці. Ітраконазол призначають дітям тільки у тих випадках, коли очікуваний ефект лікування перевищує можливий ризик побічних ефектів.

Вплив препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з технікою не спостерігався По можливості під час лікування утриматись від керування автомобілем.

Слід обережно призначати Ітраконазол пацієнтам, які мають підвищену чутливість до інших препаратів азолової групи.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не рекомендується одночасний прийом внутрішньо терфенадину, астемізолу, цизаприду, мідазоламу, триазоламу, мізоластину, дофетиліду, хінідину, пімозиду, симвастатину, ловастатину з Ітраконазолом.

Необхідно дотримуватися обережності при одночасному призначенні непрямих антикоагулянтів, циклоспорину А, дигоксину, блокаторів кальцієвих каналів групи дигідропіридину, а також вінкристину, метаболізм яких здійснюється за участю ензимів типу цитохрому Р-450-3А, оскільки можливе посилення ефектів та/або збільшення часу дії цих лікарських засобів.

Одночасний прийом препаратів, що індукують ферментні системи печінки (рифампіцин, фенітоїн та ін.), істотно знижує біодоступність Ітраконазолу.

Антацидні препарати приймають не раніше, ніж через 2 години після прийому Ітраконазолу.

При одночасному прийомі Ітраконазолу із зидовудином, етинілестрадіолом або норетистероном значних взаємодій не відзначено.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі від 15 °С до 25 °С. Термін придатності – 2 роки. Зберігати в недоступному для дітей місці.