Осид инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: омепразол (omeprazole); (5-метокси-2-[[(4-метокси-3,5-диметил-2-піридиніл)метил]сульфаніл]-1Н-бензимідазол);

основні фізико-хімічні властивості: двокольорові (брунатно-рожеві / білувато-рожеві), капсули з твердого желатину розміру “2”, які містять від білого до майже білого кольору, гладкі, сферичні гранули з кишковорозчинним покриттям;

склад: кожна капсула містить: омепразолу - 20 мг;

допоміжні речовини: манітол, целюлоза мікрокристалічна, лактоза, гідроксипропілметилцелюлоза, натрію фосфат дигідрат двоосновний, натрію лаурилсульфат, кислоти метакрилової сополімер, гідроксипропілметилцелюлози фталат, олія касторова.

Форма випуску. Капсули.

Фармакологічна група. Засоби для лікування пептичної виразки. Інгібітори “протонного насоса”. А02ВС01.

Фармакологічні властивості. Омепразол впливає на спонтанну та стимульовану шлункову секрецію шляхом інгібування шлункової Н+, К+ -АТФази (протонного насоса), ензиму, який відповідає за кінцеву стадію секреції соляної кислоти парієтальними клітинами шлунка. При застосуванні разових доз омепразолу у здорових волонтерів і пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки або синдромом Золлінгера-Еллісона було показано, що препарат інгібує обидві (і базальну, і стимульовану) секреції дозозалежним способом. Результати короткотермінових досліджень доводять, що оптимальною дозою є 20 або 30 мг один раз на добу. Окрім дії на кислотність шлунка, омепразол зменшує загальний об’єм шлункового соку і інгібує виробництво пепсину. Омепразол не впливає на внутрішні чинники базальної або стимульованої секреції, швидкість вивільнення шлунка та більшість шлунково-кишечних гормонів, окрім гастрину.

Фармакокінетика. Абсорбційні характеристики омепразолу є дозозалежними.

Після застосування капсул з гранулами у кишковорозчинній оболонці, середні пікові концентрації омепразолу досягаються в межах від 0,5 до 3,5 годин. Зв’язування з білками становить 95 - 96 %. Період напіввиведення у плазмі від 0,5 до 1 години.

Приблизно 75 - 78 % дози, яка приймається, виділяюється з сечею і 18 - 19 % з калом.

Середнє значення кліренсу плазми складає 31,8 л/г. Після абсорбції омепразол швидко метаболізувався і було відмічено утворення трьох метаболітів: омепразол сульфон,

сульфід і гідроксіомепразол.

Показання для застосування. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, рефлюкс - езофагіт, синдром Золлінгера – Еллісона.

Спосіб застосування та дози. Виразка дванадцятипалої кишки: дорослим по 1 капсулі на день, курс лікування 2-4 тижні;

 виразка шлунка, рефлюкс - езофагіт: дорослим по 1 капсулі на день, курс лікування 4-8 тижнів;

 патологічні гіперсекреторні стани: рекомендована початкова доза омепразолу для дорослих пацієнтів складає 60 мг один раз на день. Термін лікування становить до 4-8 тижнів. Доза понад 80 мг/добу повинна застосовуватися у два прийоми;

 синдром Золлінгера - Еллісона: рекомендована початкова доза для дорослих 60 мг один раз на день. Курс лікування 2-8 тижнів.

 Немє необхідності у корегуванні дози для пацієнтів з нирковою недостатністю, або з дисфункцією печінки, або для пацієнтів похилого віку.

Побічна дія. Головний біль, запаморочення, порушення сну, діарея, запор, аномальний біль,нудота\блювання, метеоризм, підвищення активності печінкових амінотрансфераз, тромбоцитопенія, лейкопенія, висипання, кропив’янку і\або свербіж, парестезія, сонливість, інсомнія і нездужання.

Протипоказання. Осид протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до препарату, в періоди вагітності та лактації, дітям до 15 років.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Омепразол може уповільнювати виведення діазепаму, варфарину і фенітоїну, препаратів, які метаболізуються шляхом окислення в печінці. Хоч і з теофіліном або пропанолом у суб’єктів з нормальними функціями печінки не була підтверджена взаємодія, існують клінічні підтвердження взаємодії з іншими препаратами, що метаболізуються через систему цитохром Р-450 (циклоспорин, дисульфірам, бензодіазепіни). Пацієнти повинні перебувати під наглядом для корегування дозування цих препаратів у разі необхідності, якщо вони приймаються одночасно з омепразолом.

 Внаслідок глибокого і довготривалого інгібування секреції соляної кислоти, теоретично можливо, що омепразол може заважати абсорбції препаратів там, де шлункове значення рН є важливим чинником їх біодоступності (наприклад кетоконазол, складні ефіри ампіциліну і солі заліза ).

 Не було відмічено взаємодії з антацидними засобами, які приймали одночасно з Осидом.

Передозування. Не було описано випадків, пов’язаних з навмисним передозуванням. Дозування до 360 мг/день добре переносилось. Невідомий який-небудь спеціальний антидот. Омепразол активно зв’язується з протеїнами, тому погано піддається діалізу. В разі передозування лікування повинно бути симптоматичним.

Особливості застосування. Перед початком проведення терапії омепразолом необхідно виключити наявність злоякісного процесу, особливо у пацієнтів з виразкою шлунка, оскільки прийом препарату може маскувати симптоматику захворювання.

Умови та термін зберігання. При температурі до + 25° С. Захищати від вологи. Термін зберігання - 2 роки.