Пикцеф инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: cefepime

основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або жовто-білого кольору у флаконах з безбарвного скла;

склад: 1 флакон містить: цефепіму дигідрохлоріду моногідрату, що еквівалентно 1000 мг цефепіму;

допоміжні речовини: L- аргінін;

розчинник: вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Порошок та розчинник для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини. Код АТС J01DE01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Цефепім має широкий спектр дії щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій, у тому числі штамів, резистентних до аміноглікозидів або цефалоспоринових антибіотиків третього покоління, таких як цефтазидин. Цефепім дуже стійкий до гідролізу більшості бета-лактамаз.

Цефепім активний щодо широкого спектра мікроорганізмів. Співвідношення мінімальної бактерицидної концентрації (МБК)/мінімальної пригнічуючої концентрації (МПК) для цефепіма більше ніж для 80% ізолятів всіх чутливих грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів становило <2. Було продемонстровано наявність синергічної дії щодо аміноглікозидів при дослідженні in vitro.

Цефепім активний щодо таких мікроорганізмів:

Грампозитивні аероби:

Staphylococcus aureus (включаючи штами, які продукують бета-лактамазу);

Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, які продукують бета-лактамазу);

інші штами стафілококів, включаючи S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами з середньою стійкістю до пеніциліну - МПК від 0,1 до

1 мкг/мл); інші бета-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (група D), стрептококи групи Viridans. (Більшість штамів ентерококів, наприклад Enterococcus faecalis, та стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім).

Грамнегативні аероби:

Pseudomonas sp., включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli

Klebsiella sp., включаючи K. pneumoniae, K. ozytoca, K. oxaenae; Enterobacter sp., включаючи E. cloacae, E. aerogenes, E. agglomerans, E. sakazakii; Proteus sp., включаючи P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. Аnitratus, lwotii); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga sp.; Citrobacter sp., включаючи C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; Haemophilus influenzae (включаючи штами, продукуючі бета-лактамазу); Haemophilus parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella sp.; Morganella morganii; Moraxella cacarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, продукуючі бета-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, продукуючі бета-лактамазу); Neisseria meningitidis; Providencia sp. (включаючи P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella sp.; Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella sp.; Yersinia enterocolitica.

(Цефепім неактивний щодо деяких штамів Xanthomonas maltophilia [Pseudomonas maltophilia]).

Анаероби:

Bacteroides sp., включаючи B. melaninogenicus та інші мікроорганізми ротової порожнини, які належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium sp.; Mobiluncus sp.; Peptostreptococcus sp.; Veillonella sp.

(Цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis и Clostridium difficile.)

Фармакокінетика. Середні концентрації цефепіму в плазмі крові у дорослих здорових чоловіків в різні строки після одноразового тридцятихвилинного вливання доз 500 мг, 1 г і 2 г наведені нижче в таблиці.

Середні концентрації цефепіму в плазмі (мкг/мл)

У сечі, жовчі, перитоніальній рідині, слизистому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі і жовчному міхурі також досягаються терапевтичні концентрації цефепіму.

В середньому період напіввиведення цефепіму з організму становить приблизно 2 години. У здорових людей, які отримують дози до 2 г внутрішньовенно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів, не спостерігалось кумуляції препарату в організмі.

Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Цефепім виділяється майже виключно за рахунок ниркових механізмів регуляції, головним чином шляхом гломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс дорівнює 110 мл/хв).

Метаболітом цефепіму є N- метилпіролідин (NMP), який швидко перетворюється на N- оксид (NMP-N-оксид). З сечею виводиться приблизно 85% введеної дози у вигляді незміненого цефепіму, 1 % NMP, 6,8 % як NMP-N-оксид та 2,5 % як епімер цефепіму. Зв’язування цефепіму з білками плазми становить менше 19% та не залежить від концентрації препарату в сироватці крові.

Хворі старше 65 років з нормальною функцією нирок не потребують корегування дози цефепіму.

Дослідження, проведені на хворих з різним ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення періоду напіввиведення з організму. В середньому період напіввиведення у хворих з тяжкими порушеннями функції нирок, що потребують лікування діалізом, становить 13 годин для гемодіалізу і 19 – годин для перитонеального діалізу.

У хворих з порушеною функцією нирок доза повинна підбиратися індивідуально (див. розділ „Спосіб застосування і дози”).

Фармакокінетика препарату цефепіму у хворих з порушеною функцією печінки або муковісцидозом не змінюється. Корекція дози для таких хворих непотрібна.

Діти. Оцінку фармакокінетики цефепіму проводили у дітей від 2 місяців до 11 років після одноразового введення або введення декількох доз препарату кожні 8 годин і кожні 12 годин. Після одноразової внутрішньовенної ін'єкції загальний кліренс препарату і об'єм розподілу в стаціонарному стані в середньому становили 3,3 +1,0 мл/хв./кг і 0,3 +0,1 л/кг, відповідно. Виділення цефепіму в незмінному стані з сечею становило 60,4 + 30,4% від введеної дози, а середній нирковий кліренс 2,0 (+ 1,1) мл/хв/кг. Вік і стать пацієнтів не мають істотного впливу на загальний кліренс препарату і об'єм розподілу з урахуванням поправки на масу тіла кожного. При введенні цефепіму в дозі 50 мг/кг кожні 12 годин (n=13) кумуляції препарату не спостерігалось, тоді як середня максимальна концентрація в плазмі (Cmax), площа під кривою AUC і t1/2 збільшувалися приблизно на 15% в стаціонарному стані при введенні за схемою 50 мг/кг кожні 8 годин. Експозиція цефепіму у дітей після внутрішньовенного введення в дозі 50 мг/кг порівнянна з експозицією у дорослих після внутрішньовенної дози

2 г. Абсолютна біодоступність цефепіму у восьми пацієнтів після внутрішньом'язової ін'єкції в дозі 50 мг/кг дорівнювала 82,3 (+ 15)%.

Показання для застосування. Інфекційні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

-                     інфекції нижніх дихальних шляхів, включаючи пневмонію і бронхіт;

-                     інфекції сечових шляхів, як ускладнені, наприклад пієлонефрит, так і неускладнені;

-                     інфекції шкіри і м’яких тканин;

-                     інтраабдомінальні інфекції, включаючи перитоніт і інфекції жовчних шляхів;

-                     гінекологічні інфекції;

-                     септицемія;

-                     емпіричне лікування при фебрильній нейтропенії.

Спосіб застосування та дози. Дози і шлях введення варіюють залежно від чутливості мікроорганізмів-збудників, тяжкості інфекції, а також стану функції нирок у хворого.

Дорослим

Інфекції сечового тракту, легкого і середнього ступеня тяжкості: 500мг–1г ввнутрішньовенно або внутрішньом’язово кожні 12 годин.

Інші інфекції легкого і середнього ступеня важкості: 1 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово кожні 12 годин.

Важкі інфекції: 2 г внутрішньовенно кожні 12 годин.

Дуже важкі та інфекції, що загрожують життю: 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин.

Дітям (від 2 місяців до 16 років).

Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза дітям з масою тіла до 40 кг при ускладнених або неускладнених інфекціях сечових шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекціях шкіри і м’яких тканин, пневмонії, а також при емпіричному лікуванні нейтропенічної гарячки становить 50 мг/кг маси тіла кожні 12 годин (хворим з нейтропенічною гарячкою кожні 8 годин).

Порушення функції нирок.

У хворих з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), доза препарату повинна бути відкоректована. Початкова доза „Пікцефу” повинна бути такою, як і для хворих з нормальною функцією нирок. Рекомендовані підтримуючі дози цефепіму наведені в таблиці.

Коли є тільки дані по стаціонарній концентрації креатиніну сиворотки, можна користуватися наступною формулою для визначення кліренсу креатиніну:

Чоловіки :

 вага (кг) х (140 вік)

Креатиніновий кліренс (мл/хв.) = -------------------------------------------

 72 х креатинін сироватки (мг/дл)

Жінки : вище наведено значення х 0,85

У хворих, які знаходяться на гемодіалізі. За 3 години виділяється з організму приблизно 68% загальної дози цефепіму. Після закінчення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, яка дорівнює початковій дозі. У хворих, що знаходяться на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі, Пікцеф можна використовувати в початкових нормальних рекомендованих дозах, тобто 500 міліграм, 1 г або 2 г залежно від важкості інфекції, з інтервалом 48 годин.

Дані щодо застосування препарату у дітей з порушеною функцією нирок відсутні. Оскільки фармакокінетика цефепіму у дорослих і дітей має схожий характер (див. розділ „Фармакокінетика”), дітям з порушеною функцією нирок рекомендуються такі ж зміни дозового режиму, як і дорослим.

Введення препарату

Пікцеф можна вводити внутрішньовенно або за допомогою глибокої внутрішньом'язової ін'єкції, у велику м'язову масу (наприклад, у верхній, зовнішній квадрант сідничного м'яза).

Внутрішньовенне введення

Внутрішньовенний шлях введення переважний для хворих з тяжкими або загрозливими для життя інфекціями, особливо при загрозі шоку.

Для внутрішньовенного введення Пікцеф розчиняють в 5 або 10 мл стерильної води для ін'єкцій, 5% розчині глюкози для ін'єкцій або 0,9% розчині натрію хлориду, як вказано в наведеній нижче таблиці, вводять внутрішньовенно протягом 3-5 хвилин. Для введення внутрішньовенно краплинно, приготований розчин суміщають з іншими розчинами для внутрішньовенних вливань і вводять не менше 30 хвилин.

Внутрішньом'язове введення

Пікцеф розчиняють в стерильній воді для ін'єкцій, 5% розчині глюкози для ін'єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій, бактеріостатичній воді для ін'єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5% або 1% розчином лідокаїну гідрохлориду, як вказано нижче в таблиці.

Як і інші парентеральні лікарські препарати, приготовані розчини препарату перед введенням повинні перевірятися на відсутність механічних включень.

При зберіганні порошок у флаконі або розчин може потемніти, проте це не впливає на активність препарату.

Побічна дія. Пікцеф звичайно добре переноситься. В клінічних випробуваннях частота побічних ефектів, пов'язаних із застосуванням Пікцефу, була низькою (0,1 – 1%). Найчастішими побічними ефектами були порушення з боку травного тракту і реакції гіперчутливості.

Гіперчутливість: висип, свербіж, анафілаксія, гарячка.

Травний тракт: діарея, нудота, блювання, запори, біль у животі, диспепсія, стоматит, коліт (включаючи псевдомембранозний).

Серцево-судинна система: болі в грудній клітці, тахікардія;

Відхилення даних лабораторних аналізів: еозинофілія, анемія, збільшення протромбінового та парціального тромбопластинового часу, зниження гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія, лейкопенія, позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу, підвищення азоту сечовини крові та/або креатиніну сироватки. Під час клінічних випробувань наведені вище побічні ефекти мали транзиторний характер.

Дихальна система: кашель, біль в горлі, задишка;

Центральна нервова система: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, сплутаність свідомості, неспокій, судоми.

Інше: астенія, пітливість, вагініт, периферичні набряки, біль в спині.

Місцеві реакції в ділянці внутрішньовенного введення (флебіти і запалення) і при внутрішньом'язовому введенні спостерігалися рідко.

Протипоказання. Гіперчутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового ряду, пеніцилінів та інших бета-лактамних антибіотиків.

Передозування. У випадках значного перевищення рекомендованих доз, особливо у хворих з порушеною функцією нирок, застосування діалізу прискорить виведення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний.

Особливості застосування. З обережністю призначають хворим з будь-якими проявами алергії, особливо на лікарські препарати, якщо в анамнезі були реакції гіперчутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші бета-лактамні антибіотики. При появі алергічної реакції застосування препарату слід припинити. При тяжких реакціях гіперчутливості негайного типу необхідне застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Антибіотики широкого спектра дії, особливо при тривалому лікуванні, можуть зумовити розвиток псевдомембранозного коліту. Легкі форми коліту можуть проходити після відміни препарату; помірні або тяжкі випадки можуть потребувати спеціального лікування.

Вагітність / період лактації. Випробування на тваринах продемонструвало відсутність впливу на репродуктивну функцію і будь-якої шкідливої дії на плід, проте адекватних і добре контрольованих випробування щодо застосування препарату у період вагітності не проводили. Препарат застосовувати під час вагітності тільки за абсолютними показаннями під наглядом лікаря.

Пікцеф проникає в грудне молоко в дуже низьких концентраціях, проте в період лактації застосовувати препарат слід з обережністю.

Застосування у дітей. Безпека і ефективність цефепіму при лікуванні неускладнених і ускладнених інфекцій сечових шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри і м’яких тканин, пневмонії, а також при емпіричному лікуванні нейтропенічної гарячки були встановлені для вікових груп від 2 місяців до 16 років. Доцільність застосування Пікцефу у цих вікових групах підтверджується результатами адекватних і добре контрольованих випробувань цефепіму у дорослих і додатковими даними з фармакокінетики і безпеки, одержаними при педіатричних випробуваннях (див. „Фармакокінетика”).

Безпека і ефективність у дітей віком до 2 місяців не встановлена. Достатні клінічні дані, що підтверджують доцільність використання Пікцефу у дітей віком до 2 місяців або при лікуванні дітей з важкими інфекціями, імовірно, викликаними Haemophilus influenzae типу b, відсутні.

Вплив на здатність керувати автомобілем і використовувати механізми не вивчався.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Застосовуючи одночасно аміноглікозиди у високих дозах, необхідно контролювати функцію нирок. Нефротоксичність відзначали при одночасному застосуванні з діуретиками (типу фуросеміду). Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини Пікцефу (як і більшість інших бета-лактамних антибіотиків) не повинні вводитися одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі призначення препарату Пікцеф з вищеперерахованими препаратами слід вводити кожен антибіотик окремо.

Пікцеф в концентрації від 1 до 40 міліграм/мл сумісний з наступними парентеральними розчинами: 0,9% розчином натрію хлориду для ін'єкцій; 5% або 10% розчинами глюкози для ін'єкцій; М/a розчином натрію лактату для ін'єкцій, розчином 5% глюкози і 0,9% натрію хлориду для ін'єкцій; розчином Рінгера з лактатом і 5% розчином декстрози для ін'єкцій.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Термін придатності – 2 роки.