Паклитаксел-Тева инструкция, аналоги и состав

Склад:

Діюча речовина: паклітаксел;

1 мл розчину містить 6 мг паклітакселу;

допоміжні речовини: макроголгліцеролу рицинолеат, етанол безводний, кислота оцтова льодяна.

Лікарська форма. Концентрат для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Таксани. Код АТС L01CD01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Рак яєчника.

Паклітаксел застосовується:

- як препарат першої лінії для лікування раку яєчника, а також у комбінації з цисплатином при прогресуючій формі раку яєчника або при залишкових пухлинах після лапаротомії розміром більше 1 cм; - як препарат другої лінії для лікування метастатичного раку яєчника, якщо стандартна терапія препаратами платини виявилася неефективною.

Рак молочної залози.

Як ад’ювантне лікування Паклітаксел застосовують у пацієнтів з наявністю уражених лімфатичних вузлів після стандартної комбінованої терапії антрациклінами або циклофосфамідами. Ад’ювантне лікування препаратом розцінюється як альтернатива розширеному лікуванню антрациклінами або циклофосфамідами.

Паклітаксел показаний для початкового лікування місцево прогресуючого або метастатичного раку молочної залози або в комбінації з антрацикліном, або з трастузумабом, залежно від того, який препарат підходить певному пацієнту.

Самостійно препарат призначається для лікування метастатичного раку молочної залози після неефективної стандартної терапії.

Прогресуючий недрібноклітинний рак легені.

Паклітаксел у комбінації з цисплатином застосовується для лікування недрібноклітинного раку легені у разі неможливості застосування хірургічних методів і/або променевої терапії.

Саркома Капоші (СК) у хворих на СНІД.

Паклітаксел показаний для лікування пацієнтів з прогресуючою саркомою Капоші у хворих на СНІД, після неефективної терапії ліпосомальними антрациклінами.

Протипоказання.

Гіперчутливість до паклітакселу або інших компонентів препарату (особливо до макроголгліцеролу рицинолеату).
Вагітність і періодгодування груддю.
Нейтропенія (початкова кількість нейтрофілів < 1500/мм3), тромбоцітопенія (< 100 000/ мм3).
У паціентів, хворих на саркому Капоші , супутні тяжки неконтральовані інфекції.
Тяжкі порушення функції печінки.

Спосіб застосування та дози.

До початку лікування Паклітакселом всі пацієнти повинні отримати премедикацію кортикостероїдами, антигістамінними препаратами і антагоністами H2-рецепторів, наприклад, за такою схемою:

Препарат

Препарат	Доза	Час прийому до Паклітакселу
Дексаметазон	20 мг перорально* або внутрішньовенно (в/в)	за 6 і 12 год при пероральному застосуванні; за 30-60 хв при в/в.
Дифенгідрамін**	50 мг в/в	за 30-60 хв
Циметидин або ранітидин	300 мг в/в 50 мг в/в	за 30-60 хв

* 8-20 мг для пацієнтів з саркомою Капоші

** або еквівалентний антигістамінний препарат, хлорфенірамін.

Рак яєчника.

Як препарат першої лінії. Рекомендується комбінована схема лікування.

Відповідно до тривалості інфузії рекомендуються дві дози Паклітакселу:

- паклітаксел у дозі 175 мг/м2 водиться шляхом внутрішньовенного вливання тривалістю 3 год, потім вводиться цисплатин у дозі 75 мг/м2 . Інтервал між курсами лікування - 3 тижні.

- паклітаксел у дозі 135 мг/м2 водиться у вигляді 24-годинної внутрішньовенної інфузії, потім вводиться цисплатин у дозі 75 мг/м2. Інтервал між курсами лікування - 3 тижні.

Як препарат другої лінії. Рекомендована доза Паклітакселу 175 мг/м2, вводиться шляхом внутрішньовенного вливання тривалістю 3 год. Інтервал між курсами – 3 тижні.

Рак молочної залози

Ад’ювантна хіміотерапія при раку молочної залози

Рекомендована доза Паклітакселу - 175 мг/м2, вводиться шляхом внутрішньовенного вливання тривалістю 3 год.Проводять 4 курса лікування, інтервал між курсами – 3 тижні. Проводиться після терапії антрациклінами або циклофосфамідами.

Як препарат першої лінії.

При застосуванні у комбінації з доксорубіцином (50 мг/м2) Паклітаксел вводять через 24 год після доксорубіцину. Рекомендована доза Паклітакселу 220 мг/м2, вводиться шляхом внутрішньовенного вливання тривалістю 3 год. Інтервал між курсами – 3 тижні.

При застосуванні у комбінації з трастузумабом, рекомендована доза Паклітакселу – 175 мг/м2, вводиться шляхом внутрішньовенного вливання тривалістю 3 год. Інтервал між курсами –

3 тижні. Вливання Паклітакселу можна розпочинати через день після введення першої дози

Трастузумабу або одразу після наступних доз трастузумабу, якщо попередня доза трастузумабу переносилась добре.

Як препарат другої лінії.

Рекомендована доза Паклітакселу – 175 мг/м2, вводиться шляхом внутрішньовенного вливання тривалістю 3 год. Інтервал між курсами – 3 тижні.

Лікування прогресуючого недрібноклітинного раку легені.

Рекомендована доза Паклітакселу – 175 мг/м2, вводиться шляхом внутрішньовенного вливання тривалістю 3 год, потім вводиться цисплатин у дозі 80 мг/м2. Інтервал між курсами – 3 тижні.

Лікування саркоми Капоші у хворих на СНІД.

Рекомендована доза Паклітакселу – 100 мг/м2, вводиться шляхом внутрішньовенного вливання тривалістю 3 год через кожні 2 тижні.

Наступні дози паклітакселу повинні коригуватися відповідно до індивідуальної переносимості пацієнта.

Повторні введення можливі лише після збільшення кількості нейтрофілів до рівня ³ 1,500/мм3, а тромбоцитів – до рівня ³ 100,000/мм3 . Хворим, у яких спостерігалася тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів була нижчою за 500/мм3 протягом 7 днів і більше) або тяжка периферична нейропатія, наступні дози слід зменшувати на 20% ( для хворих на саркому Капоші на 25%).

Побічні реакції.

Частота й інтенсивність побічних ефектів у хворих на рак яєчника, рак молочної залози та недрібноклітинний рак легені суттєво не відрізняються.

Найпоширенішим побічним ефектом при лікуванні паклітакселом є пригнічення функції кісткового мозку : тромбоцитопенія; анемія ( частота епізодів і тяжкість анемії залежать від початкових рівнів гемоглобіну). Нейротоксичність, головним чином, периферична нейропатія, спостерігється частіше і є більш тяжкою при вливанні 175 мг/м2 паклітакселу протягом 3 год, ніж при вливанні 135 мг/м2 протягом 24 годин, коли паклітаксел застосовувався у комбінації з цисплатином. Периферична нейропатія може розвинутися після першого ж курсу лікування і посилюватися після наступних введень паклітакселу. Іноді вона є причиною відміни терапії паклітакселом . Сенсорна симптоматика послаблюється або зникє через декілька місяців після припинення лікування паклітакселом. Існуюча нейропатія внаслідок попередньої терапії не є протипоказанням для лікування паклітакселом. Тяжкі реакції гіперчутливості з можливими фатальними наслідками (гіпотензія, що вимагає терапевтичного втручання; ангіоневротичний набряк, порушення функції дихання, що вимагають застосування бронходилататорів, генералізована кропив'янка);незначні реакції гіперчутливості , головним чином припливи та висипи, які не вимагаютьтерапевтичного втручання і відміни терапії паклітакселом. Місцеві реакції - в місцях ін'єкцій може спостерігатися локальний набряк, біль, еритема та

індурація. Випадкова екстравазація може спричинити целюліт. Можливі зміни пігментації шкіри. Є поодинокі повідомлення про рецидиви шкірних реакцій в місцях попередньої екстравазації паклітакселу після наступних введень препарату.

Спостерігалися також реакції з боку серцево-судинної системи: брадикардія, кардіоміопатія, асимптоматична вентрикулярна тахікардія, артеріальна гіпотензія, тромбоз, тромбофлебіт.Побічна дія паклітакселу на шлунково-кишковий тракт була слабкою або помірною. Відзначалися нудота, блювання, діаеря, мукозити; рідко - непрохідність кишечнику, перфорація, ішемічний коліт, псевдомембранозний коліт, езофагіт, запор, панкреатит.

Значне підвищення (у 5 разів і більше порівняно з нормою) рівнів аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази і білірубіну спостерігалося відповідно у 5%, 4% і < 1% пацієнтів. Також були повідомлення про некроз печінки і печінкову енцефалопатію у пацієнтів, які лікувалися паклітакселом.

З боку скелетно-м”язової системи відзначалися такі реакції, як артралгія, міалгія.

Передозування.

Симптоми: пригнічення функції кісткового мозку, периферична нейропатія, запалення слизових оболонок. Терапія симптоматична. Антидот паклітакселу невідомий.

Застосування у період вагітності і годування груддю.

Паклітаксел не можна призначати в період вагітності, а жінкам слід користуватись контрацептивними засобами, щоб запобігти вагітності в період лікування паклітакселом і негайно інформувати лікаря, якщо вагітність все ж таки настала. Під час лікування паклітакселом годування груддю слід припинити.

Діти.

Безпека та ефективність застосування паклітакселу в педіатрії не встановлені.

Особливі заходи безпеки.

Інструкції медичному персоналу

При роботі з Паклітакселом, як і з іншими цитотоксичними препаратами, необхідно дотримуватись обережності. Приготуванням розчинів для інфузій повинен займатися підготовлений персонал, в спеціально відведеній зоні, з додержанням усіх правил асептики. Необхідно користуватися захисними рукавичками. Слід уникати потрапляння розчинів паклітакселу на шкіру та слизові оболонки. Якщо це все ж трапилось, уражені ділянки шкіри слід промити водою з милом. У цих місцях можливе поколювання, жар і почервоніння шкіри. При потраплянні препарату на слизові оболонки їх необхідно ретельно промити водою. При вдиханні розчинів паклітакселу можливі задишка, біль у грудях, печіння в горлі та нудота.

Невикористані розчини, інструменти та матеріали, що були в контакті з паклітакселом, мають знищуватися згідно з установленою процедурою утилізації відходів, що містять цитотоксичні речовини.

Приготування інфузійних розчинів для внутрішньовенного введення

Перед застосуванням концентрат для приготування розчину для інфузій Паклітаксел необхідно розвести, додержуючись правил асептики, 0,9% розчином хлориду натрію, 5% розчином глюкози або 5% розчином глюкози в 0,9% розчині хлориду натрію або раствором Рінгера з вмістом 5% глюкозі до кінцевої концентрації 0,3-1,2 мг/мл.

Приготовані розчини для інфузій можуть бути каламутними, що зумовлено складом основи-носія. Фільтрація не дозволяє ліквідувати цю каламутність. Розчини паклітакселу необхідно вводити через вбудовані в інфузійні системи мембранні фільтри з розміром пор £ 0,22 мкм. При введенні через таку систему помітних втрат активності діючої речовини не спостерігається.

Щоб мінімізувати вилуговування диетилгексилфталату (DEHP) з інфузійних мішків, систем або іншого медичного обладнання з пластифікованого полівінілхлориду, розведені розчини для інфузій слід зберігати в посуді з матеріалів, що не містять ПВХ (пляшках зі скла, поліпропілену, мішках з поліпропілену, поліолефіну) і вводити через інфузійні системи з поліетилену. Фільтри можуть підключатися короткими трубками з полівінілхлориду, це не спричиняє значного вилуговування DEHP.

Особливості застосування.

Лікування Паклітакселом повинно здійснюватися під наглядом кваліфікованого лікаря, який має досвід застосування протипухлинних хіміотерапевтичних засобів. Оскільки можливі реакції гіперчутливості, в наявності має бути відповідне реанімаційне обладнання.

Перед введенням Паклітакселу пацієнти повинні отримувати премедикацію кортикостероїдами, антигістамінними препаратами і антагоністами H2-рецепторів. При комбінованому застосуванні разом з цисплатином Паклітаксел слід вводити до цисплатину.

Тяжкі реакції гіперчутливості

Після відповідної премедикації спостерігаються тяжкі реакції гіперчутливості, які характеризуються задишкою та гіпотензією і вимагають необхідного лікування. Ангіоневротичним набряк, генералізована кропив'янк, спостерігаються менш, ніж у 1%

пацієнтів.

Ймовірно, що ці реакції опосередковані гістаміном. У разі тяжких реакцій гіперчутливості інфузію Паклітакселу необхідно негайно припинити і почати симптоматичне лікування. Повторно таким пацієнтам Паклітаксел не повинен призначатися.

Пригнічення функції кісткового мозку

Пригнічення функції кісткового мозку (переважно нейтропенія) є головним дозолімітуючим фактором. Під час лікування Паклітакселом необхідно часто визначати кількість формених елементів крові. Повторні введення препарату дозволяються лише після збільшення кількості нейтрофілов до рівня ³ 1,500/мм3, а тромбоцитів – ³ 100,000/мм3 .

Тяжкі порушення провідності серця

Тяжкі порушення провідності серця при лікуванні Паклітакселом спостерігалися рідко. В разі значних порушень провідності призначається відповідне лікування, а під час наступних введень

Паклітакселу проводиться безперервний моніторинг роботи серцевої системи. В усіх інших пацієнтів рекомендується часто контролювати головні показники стану організму, особливо в першу годину введення Паклітакселу. Під час введення Паклітакселу можливий розвиток артеріальної гіпотензії, гіпертензії і брадикардії.

Периферична нейропатія

Хоча периферична нейропатія є частим побічним ефектом при лікуванні Паклітакселом, її тяжкі форми спостерігаються рідко. В тяжких випадках рекомендується знижувати на 20% всі наступні дози Паклітакселу (у хворих на Саркому Капоші - на 25%).

Тяжкі порушення функції печінки

Паклітаксел не рекомендується призначати пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки, оскільки може підвищитися ризик токсичного впливу препарату, зокрема мієлосупресія ІІІ-ІY ступеня.

Оскільки Паклітаксел містить етанол, слід враховувати його можливий вплив на ЦНС, а також інші ефекти.

Паклітаксел містить макроголгліцеролу рицинолеат, який може викликати тяжкі алергічні реакції.

Псевдомембранозний коліт

Рідко при лікуванні Паклітакселом повідомлялося про розвиток псевдомембранозного коліту, включаючи випадки, коли пацієнти одночасно не лікувалися антибіотиками.

Тяжкий мукозит

У пацієнтів із саркомою Капоші рідко відмічався тяжкий мукозит. Якщо такі реакції з”являються, дозу Паклітакселу слід зменшити на 25%.

Інтерсттіціальний пневмоніт

Спостерігаються у пацієнтів, які паралельно проходять курс променевої терапії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Оскільки Паклітаксел містить спирт, він може впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Премедикація циметидином не впливає на кліренс Паклітакселу.

При комбінованому лікуванні Паклітакселом і цисплатином раку яєчника Паклітаксел рекомендується вводити перед цисплатином. В такому разі профіль безпеки такий самий, як і при монотерапії Паклітакселом. Якщо ж Паклітаксел вводиться після цисплатину, спостерігається більш тяжка мієлосупресія, а кліренс паклітакселу знижується приблизно на 20%.

Метаболізм паклітакселу частково каталізується ізоферментами CYP2C8 і CYP3A4 цитохрому Р450. Клінічні дослідження продемонстрували, що головною метаболічною трансформацією у людей є CYP2C8-опосередковане перетворення паклітакселу у 6a-гідроксипаклітаксел. Клінічно значущої взаємодії з іншими ферментами, за винятком CYP2C8, не очікується. Паралельний прийом кетоконазолу, потужного інгібітору CYP3A4, не уповільнює виведення паклітакселу з організму, тому обидва препарати можна застосовувати одночасно, без корекції доз. Проте, оскільки відомостей стосовно взаємодії паклітакселу з іншими субстратами, індукторами та інгібіторами CYP3A4 недостатньо, при одночасному застосуванні цих препаратів необхідна обережність.

Несумісність

Поліоксильна рицинова олія, що входить до складу Паклітакселу "Ебеве", може вилуговувати диетилгексилфталат (DEHP) з пластифікованого полівінілхлориду. Інтенсивність цього процесу залежить від тривалості дії і концентрації рицинової олії. Тому при розведенні, зберіганні і введенні препарату слід користуватись обладнанням, що не містить полівінілхлориду.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Паклітаксел є антимітогеном рослинного походження, що діє на мікротрубочковий апарат клітини. Він стимулює складання мікротрубочок з димерів тубуліну і стабілізує їх, запобігаючи деполімеризації. Внаслідок цього порушується нормальний процес динамічної реорганізації мікротрубочкових мереж, важливий для клітинних функцій. Окрім того, паклітаксел індукує утворення аномальних структур або "зв'язок" мікротрубочок протягом клітинного циклу, а також множинних "зірок" з мікротрубочок під час мітозу.

Фармакокінетика

Після внутрішньовенного введення спостерігається двофазове зниження концентрації паклітакселу в плазмі крові.

Фармакокінетика паклітакселу вивчалася після вливання препарату в дозах 135 мг/м2 і 175 мг/м2 протягом 3 і 24 годин. Середня тривалість періоду напіввиведення під час термінальної фази становила 3,0-52,7 години, а середній загальний кліренс з організму – 11,6-24,0 л/год·м2. Коливання рівнів системної експозиції паклітакселу під час різних курсів терапії були мінімальними. Кумуляції паклітакселу при багаторазових курсах лікування зафіксовано не було.

Результати досліджень in vitro свідчать, що 89-98% паклітакселу зв'язується з білками плазми.

Метаболізм паклітакселу в людини ще не повністю вивчений. Із сечею в незміненому вигляді виводиться від 1,3% до 12,6% від введеної дози, що свідчить про екстенсивний ненирковий кліренс. Паклітаксел метаболізується переважно в печінці і виводиться головним чином через жовч. Ймовірно, що метаболізація паклітакселу відбувається за участі ізоферментів цитохрому Р450.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

Прозорий, безбарвний або жовтуватий в’язкий розчин.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі до 25°C в оригінальній упаковці, у недоступному для дітей місці. Після відкриття флакона концентрат для приготування розчину для інфузій є стабільним протягом 28 діб у разі зберігання при кімнатній температурі (25 °C).

Після розведення 0,9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози розчини для інфузій є фізично і хімічно стабільними протягом 27 годин у разі зберігання при температурі 25 °C. Їх не слід охолоджувати, оскільки при цьому може утворюватись осад.