Гепарин-индар инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: heparin sodium;

основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина;

склад: 1 мл розчину містить 5 000 МО гепарину натрію;

допоміжні речовини - спирт бензиловий, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антитромбічні засоби. Група гепарину.

Код АТС: В01А В01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Гепарин - кислий мукополісахарид з відносною молекулярною масою приблизно 16000 дальтон. Належить до антикоагулянтів прямої дії. Гальмує згортання крові шляхом інактивації чинників згортання (V, VII, IX факторів і чинника Хагемана) і блокади біосинтезу тромбіну. Препарат зменшує агрегацію тромбоцитів, пригнічує активність гіалуронідази, активує процес фібринолізу. Введення гепарину в організм супроводжується зниженням рівня в крові холестерину та тригліцеридів. Препарат не проникає в грудне молоко.

Фармакокінетика. Гепарин діє швидко, але дещо короткочасно. При одноразовому введенні у вену препарат починає діяти майже відразу і діє протягом 4 – 5 годин. Найпостійніший гіпокоагуляційний ефект спостерігається при внутрішньовенному введенні, однак з профілактичною метою гепарин застосовують підшкірно. Препарат виводиться нирками.

Показання для застосування. Препарат використовують для профілактики та лікування різних тромбоемболічних захворюваннях та їх ускладнень. Для недопущення або локалізації тромбоутворювання при різних оперативних втручаннях, при гострому інфаркту міокарда, при тромбозах та емболіях магістральних вен та артерій, судин головного мозку та ока.

Спосіб застосування та дози. Препарат вводять внутрішньовенно або підшкірно. Дозу препарату встановлюють індивідуально з урахуванням часу згортання крові та характеру захворювання. При гострому інфаркту міокарда рекомендується вже в умовах надання швидкої допомоги (за відсутності протипоказань) внутрішньовенне введення 15 000-20 000 МО гепарину з подальшим застосуванням у лікарні протягом 5-6 днів внутрішньовенно гепарин по 40 000 МО на добу (по 5 000 – 10 000 МО кожні 4 години). Вводять препарат під контролем зсідання крові, яке повинно бути в 2 – 2,5 рази вище норми. За 1–2 доби до відміни гепарину добову дозу поступово знижують (на 5 000 – 2 500 МО при кожній ін’єкції без збільшення інтервалів між введеннями). З 3–4 доби лікування починають паралельно застосовувати непрямі антикоагулянти. Після відміни гепарину продовжують лікування непрямими коагулянтами.

Гепарин вводиться також у вигляді капельних інфузій. При масивному тромбозі легеневої артерії звичайно вводять крапельно в дозі 40 000 – 60 000 МО протягом 4-6 годин з подальшим введенням в дозі 40 000 МО на добу.

При периферичних та особливо венозних тромбозах вводять спочатку 20 000 – 30 000 МО гепарину внутрішньовенно, потім по 60 000 – 80 000 МО на добу розділивши на 4 ін’єкції з інтервалом 6 годин (під контролем за коагуляційними властивостями крові).

У кожному випадку застосування гепарину за 1 – 2 – 3 доби до припинення введення починають застосовувати непрямі антикоагулянти, прийом яких триває після відміни гепарину.

Для профілактики тромбоемболій вводять гепарин в підшкірну жирову клітчатку по 5 000 МО 1 – 2 рази на добу до і після проведення оперативних втручань.

При прямому переливанні крові донору вводять внутрішньовенно гепарин 7 500 – 10 000 МО.

Дітям віком 1-3 місяці призначають 800 МО/кг на добу; 4-12 місяців – 700 МО/кг на добу; від 1 до 6 років – 600 МО/кг на добу; старше 6 років – 500 МО/кг на добу.

Дію гепарину контролюють шляхом визначення часу зсідання крові.

Побічна дія. Запаморочення, нудота, блювання, проноси, головні болі. Алергічні реакції (еритема, свербіж шкіри та слизових оболонок, пропасниця, бронхоспазм), крововиливи під шкіру та в слизові оболонки, кровотеча з ран, сечового міхура, статевих органів, шлунково-кишкова кровотеча.

Протипоказання. Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до будь-якого його компонента; геморагічному діатезі та інших захворюваннях, які супроводжуються уповільненням зсідання крові; при будь-яких кровотечах (за винятком геморагії при емболічному інфаркту легенів або нирок); тяжких порушеннях функції печінки або нирок, гострих та хронічних лейкозах; венозній гангрені.

Передозування. У разі передозування,яке проявляється геморагічними ускладненнями, внутрішньовенно повільно вводять протамінсульфат (нейтралізуюча здатність 10 мг препарату відповідає 1 000 МО гепарину); максимальна разова доза антидота, яка вводиться внутрішньовенно – 20 000 МО, добова – 50 000 МО.

Особливості застосування. З обережністю призначають при підозрі на злоякісні новоутворення, пацієнтам із схильністю до кровотечі, особам похилого віку, при сечокам’яній хворобі, хронічному алкоголізмі.

При застосуванні гепарину контроль кількості тромбоцитів у периферічній крові слід проводити до введення, наступного дня після введення, кожні 3 – 4 дні протягом перших 3 тижнів лікування, в кінці лікування. При розвитку тромбоцитопенії зі зниженою кількістю тромбоцитів на 50 % від початкового рівня гепарин відміняють. Кількість тромбоцитів починає зменшуватись на 6 – 14 день терапії, але у пацієнтів з підвищеною чутливістю це може трапитись через кілька годин після початку лікування.

Потрібен ретельний медичний контроль при використанні гепарину у вагітних. Жінкам, яким під час вагітності проводили терапію гепарином, абсолютно протипоказана епідуральна анестезія під час пологів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Ефективність гепарину посилюється ацетилсаліциловою кислотою, декстраном, фенілбутазоном, ібупрофеном, індометацином, варфарином, дикумарином (підвищується ризик кровотечі), послаблюється серцевими глікозидами, тетрациклінами, антигістамінними препаратами, нікотиновою кислотою, етакриновою кислотою.

Умови та термін зберігання. Зберігати у прохолодному, захищеному від світла місці.

Препарат не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Термін придатності - 3 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці!