Передменструальний синдром

Передменструальний синдром (ПМС) – функціональний розлад центральної нервової системи (ЦНС) під впливом несприятливих екзо- чи ендогенних факторів на фоні набутої або вродженої лабільності гіпоталамо-гіпофізарно-оваріальної системи.

Класифікація ПМС

Класифікація за МКХ-10

№ 94 Біль та інші стани, пов’язані з жіночими статевими органами та менструальним циклом, передменструальний синдром

Класифікація ПМС залежно від особливостей клінічної симптоматики та вираженості передменструальних розладів:

• передменструальні симптоми;
• власне передменструальний синдром;
• передменструальні дисфоричні розлади;
• передменструальна магніфікація.

Класифіація за ступенем тяжкості:

• легка форма – поява 3-4 симптомів за 2-10 днів до початку менструації за значної вираженості 1-2 з них;
• тяжка форма – поява 5-12 симптомів за 3-14 днів до початку менструації за значної вираженості 2-5 з них.

Класифікація за стадіями розвитку ПМС:

• компенсована стадія – поява симптомів ПМС під час лютеїнової фази менструального циклу (МЦ) та їх нівелювання з початком менструації, з часом його перебіг не прогресує;
• субкомпенсована стадія – перебіг захворювання з часом погіршується, симптоматика наростає, але припиняється після закінчення менструації;
• декомпенсована стадія – тяжкий перебіг ПМС – клініка наявна і після закінчення менструації, а «світлі проміжки» між зникненням та появою симптомів скорочуються.

Клініка ПМС

ПМС – складний симптомокомплекс, який характеризується різними психопатологічними, вегетосудинними та обмінно-ендокринними порушеннями, що проявляються у лютеїнову фазу МЦ.

Характерною рисою перебігу ПМС є циклічність його маніфестації, яка може бути пов’язана як з лютеїновою фазою циклу у жінок із регулярним МЦ, так і мати певну періодичність у хворих із порушеннями МЦ, після гістеректомії, у пубертатному або перименопаузальному періоді (табл. 1).

До передменструальних розладів належать такі симптомокомплекси:

Психопатологічні порушення:

• емоційна лабільність;
• дратівливість;
• збудження;
• депресія;
• плаксивість;
• апатія;
• погіршення пам’яті;
• втомлюваність;
• слабкість;
• порушення формули сну (безсоння/летаргія);
• суїцидальні думки;
• відчуття страху, туги;
• порушення лібідо;
• гіперчутливість до звуків, запахів.

Неврологічні симптоми:

• головний біль (мігрень);
• запаморочення;
• диcкоординація рухів;
• гіперестезії;
• збільшення частоти або поява нападів епілепсії;
• кардіалгія/аритмія;
• збільшення частоти або поява нападів астми;
• явища вазомоторного риніту.

Порушення водно-електролітного балансу:

• периферичні набряки;
• збільшення маси тіла;
• масталгія;
• порушення діурезу;
• зміни питомої ваги сечі.

Гастроінтестинальні прояви:

• зміни апетиту (анорексія, булемія);
• зміни смакових уподобань;
• нудота, блювання;
• метеоризм.

Шкірні прояви:

• вугревий висип;
• зміни жирності шкіри;
• збільшення потовиділення;
• кропивниця;
• свербіж;
• гіперпігментація.

Кістково-м’язові прояви:

• біль у кістках, м’язах, суглобах, люмбалгія;
• зменшення м’язової сили.

Окремо виділяють передменструальну магніфікацію – обтяження або загострення наявних соматичних захворювань у передменструальний період (так звані атипові форми ПМС):

1. Вегетодизоваріальна міокардіодистрофія.
2. Гіпертермічна офтальмоплегічна мігрень.
3. Гіперсомнічна хвороба.
4. Циклічні алергічні реакції:
   • виразковий гінгівіт;
   • стоматит;
   • дерматит;
   • бронхіальна астма;
   • іридоцикліт.

Діагностику передменструальних розладів проводять згідно з алгоритмом, представленим на рисунку.

1. Перший етап діагностики включає виявлення циклічності маніфестації захворювання та його зв’язку з лютеїновою фазою МЦ. Особливо актуальним та тяжким цей етап є за відсутності регулярного МЦ у досліджуваної жінки. В основі діагностичного пошуку лежать ретельний збір анамнезу, а також упровадження методу самоспостереження – ведення пацієнткою щоденника з позначками наявності та інтенсивності патологічних проявів упродовж 2-3 міс.

   З метою диференційної діагностики різних форм передменструальних розладів доцільно залучати суміжних фахівців. Так, для формування діагнозу ПМДР та його диференціації від психіатричної патології необхідна консультація психіатра; для адекватної діагностики власне ПМС, передменструальних симптомів та передменструальної магніфікації – залучення невролога, терапевта, психотерапевта.
2. Гормональні дослідження:
   • визначення сироваткових концентрацій гормонів (фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів, пролактину естрадіолу, прогестерону, загального та/або вільного тестостерону, дегідроепіандростерону-сульфату протягом МЦ – у фолікулярну, овуляторну та лютеїнову фази. За умови неможливості виконання повного обсягу дослідження, його доцільно проводити у ІІ фазу МЦ або на момент маніфестації клінічної симптоматики ПМС.
   • тести функціональної діагностики у динаміці МЦ.
3. УЗД органів малого таза, що дозволяє опосередковано вивчити гормонопродукуючу функцію яєчників на підставі визначення їх морфологічних характеристик (біометрії, стану фолікулогенезу, якості та співвідношення фолікулів і строми) та матки (товщини та якості ендометрію, структури міометрію).
4. Допоміжні методи: ЕКГ, електроенцефалографія, МРТ голови, УЗД щитоподібної та молочних залоз, мамографія, антропометричні дослідження (визначення індексу маси тіла – ІМТ = вага (кг)/зріст (м)), вимірювання діурезу, екскреторної функції нирок.

Лікування ПМС

Лікування ПМС включає медикаментозну та немедикаментозну терапію.

Немедикаментозна терапія:

• нормалізація режиму праці та відпочинку;
• дозовані фізичні навантаження;
• психотерапія;
• фізіотерапія, масаж.

Нормалізація режиму харчування:

1. Контрольований калораж 1200-1500 ккал/добу, з яких 30% повинні складати протеїни; 20% – жири; 50% – вуглеводи.
2. Дрібний режим харчування – 5-6 разів на добу. Такий харчовий режим дозволяє нормалізувати метаболізм жирової тканини та запобігти зниженню рівня цукру у крові.
3. Виключення або зменшення вживання таких продуктів:
   • солі, всіх видів консервів, заморожених овочів та фруктів, гострих сортів сиру, копчень, солінь, чипсів тощо;
   • простих вуглеводів;
   • насичених жирних кислот: жирів тваринного походження;
   • алкоголю, що зменшує резерви вітамінів і мінералів в організмі та порушує обмін вуглеводів;
   • кави, чаю, какао, коли, що містять кофеїн, який може посилити неспокій, дратівливість, відчуття напруження у молочних залозах.
4. Доцільне включення до раціону:
   • вітамінів груп А, В, С, Е (для щоденного прийому):
     • вітамін А – 10-15 мг;
     • вітаміни групи В – 25-50 мг (крім вітаміну В₆);
     • вітамін В₆ – 50-150 мг;
     • вітамін Е – 100-600 мг;
   • вітамін С – 100 мг;
   • вітамін D – 100 мг;
   • кальцій – 100-150 мг;
   • магній – 200-300 мг;
   • цинк – 25 мг;
   • хром – 100 мг.
   • мікроелементів Mg, K, Ca, що беруть участь у регуляції стану нервової системи (у тому числі вегетативної нервової системи), підтримці водно-електролітного балансу та у процесах міорелаксації;
   • мікроелементів Zn, Cu, Se – як антиоксидантів;
   • поліненасичених жирних кислот, що містяться в оливковій, соняшниковій, арахісовій олії, печінці тріски, несоленій ікрі;
   • соків, передусім морквяного та лимонного;
   • чаю з трав.

Медикаментозну терапію ПМС призначають та проводять диференційовано, відповідно до ступеня тяжкості та клінічного перебігу синдрому (табл. 2). Групи препаратів наведені у послідовності, рекомендованій при їх призначенні.