Дерматологія

Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах – шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів та вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети (наказ МОЗ України № 385 від 28.10.2002).

Общая информация

Профіль відділення – дерматологічний.

Профіль спеціаліста – дерматовенеролог (наказ МОЗ України № 333 від 06.07.2005).

Протоколи надання медичної допомоги хворим на дерматози створені з метою забезпечення громадян України якісною медичною допомогою у лікуванні хвороб шкіри. Протоколи вирішують наступні завдання:

• встановлення єдиних вимог до профілактичних, діагностичних, лікувальних заходів для хворих на дерматози;
• уніфікацію та оптимізацію медичної допомоги хворим на дерматози;
• забезпечення оптимальних обсягів, доступності та якості медичної допомоги, яка надається хворому в медичному закладі в межах державних гарантій забезпечення громадян медичною допомогою;
• вимоги даного протоколу застосовують для дорослих, лікування дітей не розглядається.

В протоколах використовується шкала переконливості доказів даних:

1. докази переконливі: є вагомі докази положенню, що пропонується;
2. відносна переконливість доказів: є достатня кількість доказів для підтвердження даного положення;
3. достатніх доказів немає: існуючих доказів недостатньо для надання рекомендацій, але рекомендації можуть надаватись з урахуванням певних обставин;
4. не існує достатньо доказів для того, щоб рекомендувати застосування даного методу або лікарського засобу.

Докази поділяються на кілька рівнів:

1. докази, отримані в проспективних рандомізованих дослідженнях;
2. докази, отримані у великих проспективних, але не рандомізованих дослідженнях;
3. докази, отримані в ретроспективних не рандомізованих дослідженнях на значній кількості хворих;
4. докази, отримані на окремих хворих.

Галузь застосування протоколів

Тип лікувально-профілактичного закладу – спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади, шкірно-венерологічні диспансери та шкірно-венерологічні кабінети.

Рівень надання допомоги – районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах, міські, обласні диспансери, клініка Інституту дерматології та венерології АМН України, клініки вищих навчальних закладів, амбулаторно-поліклінічні заклади, що мають шкірно-венерологічні кабінети.

Профіль відділення – шкірно-венерологічне.

Профіль спеціаліста – дерматовенеролог.

Загальна інформація

Захворюваність дерматозами на сьогодні є актуальною медико-соціальною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі. Захворюваність хворобами шкіри за період 1990-2004 роки збільшилась на 15%. В 2004 році захворюваність хворобами шкіри й підшкірної клітковини досягла рівня 4039,9 на 100 тис. населення, в тому числі інфекції шкіри та підшкірної клітковини склали 1427,5, контактний дерматит – 646,8, атопічний дерматит – 83,0, мікози стоп – 100,0, короста – 66,2, псоріаз – 30,7. Захворюваність шкірними хворобами завжди була найвищою, що пов'язується із значною забрудненістю повітря, води, грунту, харчових продуктів. Збільшилась захворюваність алергодерматозами на 14%. Встановлено, що в областях з найбільшим викидом в атмосферу забруднюючих речовин спостерігалась найбільша захворюваність алергодерматозами.

Методи діагностики, лікування та профілактики інфекційних дерматозів, перш за все, направлені на переривання процесу передачі інфекції та ліквідацію її джерел шляхом виявлення найбільш епідеміологічно небезпечних хворих. Поглиблюються знання про епідеміологію неінфекційних захворювань шкіри. Тому в багатьох країнах світу розробляються нові та обновляються існуючі протоколи діагностики, профілактики та лікування дерматозів з урахуванням соціально-економічних умов держави та міжнародного досвіду.

Для діагностики дерматозів застосовуються такі обстеження:

Обов'язкові обстеження (проводять у шкірновенерологічних установах 2 і 3 рівня)

• аналіз крові загальний,
• аналіз сечі загальний,
• РМП з кардіоліпіновим антигеном,
• аналіз крові на цукор,
• аналіз сечі за добу,
• зішкряб лусочок шкіри,
• зішкряб з нігтів,
• сеча за Зимницьким,
• сеча на жовчні пігменти,
• дослідження калу на приховану кров,
• кал на стронгілоїдоз,
• мікроскопія калу на гельмінти,
• аналіз волосся з місць ураження,
• забір крові одноразовим шприцом,
• Ig А (ІФА).

Додаткові обстеження (проводять у шкірновенерологічних установах 3 і 4 рівня)

• дослідження на кліща,
• дослідження на клітини Тцанка,
• гістологічні дослідження,
• бактеріологічні дослідження на мікробну флору та чутливість до антибіотиків,
• LE-клітин,
• імунологічні дослідження,
• підбір препаратів in vitro (циклоферон, імуноглобулін та ін.),
• дослідження крові на згортання,
• ревматоїдний фактор,
• антистрептолізин-О,
• антитіла до ДНК,
• визначення кількості еозинофілів (у пухирі чи на слизових оболонках),
• рентгенографія суглобів.

Додаток 1. Перелік хвороб, які підлягають диспансерному обліку після виліковування (наказ МОЗ України № 507 від 28.12.2002 р.)

Додаток 2. Форма письмової згоди пацієнта на проведення медичних заходів