Постинфарктная ишемия миокарда: классификация, механизм развития, диагностика, прогноз (укр)

Постинфарктная ишемия миокарда: классификация, механизм развития, диагностика, прогноз (укр)

Проблема зниження смертності від серцево-судинних захворювань залишається предметом особливої уваги сучасної медицини, служби охорони здоров’я, всього суспільства. Незважаючи на досягнення останніх десятиріч у вивченні патогенезу та оптимізації

М. М. Долженко, доцент кафедри кардіології і функціональної діагностики КМАПО ім. П. Л. Шупика, м. Київ

М. М. Долженко Проблема зниження смертності від серцево-судинних захворювань залишається предметом особливої уваги сучасної медицини, служби охорони здоров’я, всього суспільства. Незважаючи на досягнення останніх десятиріч у вивченні патогенезу та оптимізації лікувально-діагностичних підходів, гострий інфаркт міокарда (ГІМ) та його наслідки є однією з основних причин втрати працездатності, інвалідизації та смертності населення. Поширеність ішемічної хвороби серця (ІХС) серед населення України збільшилася з 1996 по 1999 рік на 22,1%.

Застосування загальноприйнятої медикаментозної терапії ГІМ, яка включає нітрати, β-адреноблокатори, антитромбоцитарні засоби, антикоагулянти, не завжди дає очікуваний результат, що призводить до розвитку прогностично несприятливого ускладнення ГІМ — постінфарктної ішемії міокарда (ПІМ). Розробка та впровадження в клінічну практику нових методів реканалізації інфарктзалежної коронарної артерії — тромболітичної терапії (ТЛТ), черезшкірної транслюмінальної коронарної ангіопластики (ЧТКА) — дозволяє знизити рівень cмертності хворих з ГІМ до 12-14%. Разом з тим, навіть при використанні методів ранньої реваскуляризації міокарда розвивається ПІМ, що значно погіршує перебіг та прогноз ГІМ. Важливим аспектом проблеми вважають удосконалення ранньої діагностики дисфункції міокарда та запобігання дезадаптованому ремоделюванню лівого шлуночка (ЛШ). Необхідним є визначення груп високого ризику щодо несприятливого прогнозу вже в перші дні розвитку ГІМ, що вимагає застосування інтенсивного лікування, такого як відстрочена ЧТКА, стентування і аортокоронарне шунтування (АКШ). Хворі без ПІМ мають більш сприятливий прогноз і не потребують такого лікування.

У поняття постінфарктна ішемія міокарда об’єднані особливі розлади коронарного кровообігу, що характеризуються нездатністю коронарного кровотоку повністю задовольнити метаболічні потреби міокарда, які виникли в терміни від 72 годин до 4 тижнів після гострого інфаркту міокарда. До ПІМ належать рання постінфарктна стенокардія (РПС) та безбольова постінфарктна ішемія міокарда (БПІМ).

Рання постінфарктна стенокардія — це клінічний синдром, що проявляється ангінозними нападами у стані спокою або після невеликого фізичного навантаження [Продовження в № 79.