Менингококовая инфекция

Менингококовая инфекция

Діагностичні критерії та лікування. Локалізовані форми менінгококової інфекції.

А30-А49 Інші бактеріальні хвороби

А 39 Менінгококова інфекція
А 39.0 Менінгококовий менінгіт
А 39.2 Гостра менінгококцемія
А 39.3 Хронічна менінгококцемія
А 39.4 Менінгококцемія, неуточнена
А 39.5 Менінгококова хвороба серця
А 39.8 Інші менінгококові інфекції
А 39.9 Менінгококова інфекція неуточненої етіології

Общая информация

НАЗОФАРИНГІТ

Клінічні діагностичні критерії:

  • початок захворювання гострий, температура тіла – від нормальної до фебрильної, триває до 3 днів;
  • помірні симптоми загальної інтоксикації;
  • гіперемія слизових оболонок, зернистість задньої стінки горла, на задній стінці горла слиз.
  • Параклінічні дослідження:

    • загальний аналіз крові (помірний нейтрофільний лейкоцитоз);
    • бактеріологічне дослідження слизу з носоглотки (на менінгокок).

    Лікування:

    • антибактеріальна терапія: рифампіцин у дозі 10 мг/кг/добу протягом 3-5 днів або макроліди (еритроміцин, спіраміцин, азитроміцин), хлорамфенікол.
    • місцеві засоби: УФО, полоскання горла дезінфікуючими засобами.

    ГНІЙНИЙ МЕНІНГІТ

    Клінічні діагностичні критерії:

    • захворювання частіше починається гостро, раптово, різким підвищенням температури тіла, сильним головним болем, характерні повторне блювання, виражена гіперестезія;
    • відмічається ригідність м’язів потилиці, позитивні симптоми Керніга, Брудзинського, Гієна, Гордона;
    • у дітей раннього віку відмічається симптом підвішування (симптом Лесажа), стійке вибухання та напруженість тім’ячка, закидання голови назад;
    • у дітей раннього віку часто спостерігаються загальномозкові симптоми: порушення свідомості, збудження, яке потім змінюється в’ялістю, адинамією, сопором;
    • судоми частіше клоніко-тонічного характеру; вогнищеві ураження ЦНС спостерігаються рідко, частіше уражаються VIII, III, VI та VII пари черепних нервів.

    Параклінічні дослідження:

    • виділення культури менінгокока з: носоглотки, крові, спинномозкової рідини;
    • візуальна мікроскопія мазка крові та ліквору – «товста крапля крові» та ліквору;
    • латекс-аглютинація крові та ліквору (антигени менінгокока);
    • загальний аналіз крові (нейтрофільоз із зсувом формули вліво, підвищення ШЗЕ);
    • дослідження спинномозкової рідини (плеоцитоз нейтрофільний, збільшення рівня білка, позитивні реакції Панді, Нонне-Апельта, зниження рівня глюкози, підвищений тиск).

    ЛІКУВАННЯ

    Догоспітальний етап лікування:

    • антибактеріальна терапія – левоміцетин сукцинат натрію по 25 мг/кг (разова доза) в/в;
    • глюкокортикоїди – у дозі 1-3 мг/кг за преднізолоном, при шоці – 3-5 мг/кг;
    • інфузійна терапія сольовими та колоїдними розчинами – за наявності шоку;
    • антипіретики;
    • фуросемід – по 1-2 мг/кг;
    • при судомах – діазепам.

    Стаціонарний етап лікування:

    • забезпечення венозного доступу;
    • антибактеріальна терапія: бензилпеніцилін по 300-500 тис. ОД/кг/добу, вводити кожні 4 години; антибіотики резерву: цефтриаксон у дозі 100 мг/кг/добу, цефотаксим – по 200 мг/кг/добу; за наявності ІТШ – левоміцетин сукцинат у дозі 100 мг/кг/добу – до виведення із шоку;
    • дезінтоксикаційна терапія при середньотяжких та тяжких формах із застосуванням глюкозосольових колоїдних розчинів;
    • ацетазоламід (діакарб) + аспаркам; дозу підбирають залежно від вираженості гіпертензійного синдрому;
    • посиндромну терапію проводять відповідно до наявних синдромів, які лікують згідно з відповідними протоколами лікування;
    • у період реконвалесценції застосовують ноотропні препарати, вітаміни групи В.