Менингококовая инфекция

Діагностичні критерії та лікування. Локалізовані форми менінгококової інфекції.

А30-А49 Інші бактеріальні хвороби

А 39 Менінгококова інфекція
А 39.0 Менінгококовий менінгіт
А 39.2 Гостра менінгококцемія
А 39.3 Хронічна менінгококцемія
А 39.4 Менінгококцемія, неуточнена
А 39.5 Менінгококова хвороба серця
А 39.8 Інші менінгококові інфекції
А 39.9 Менінгококова інфекція неуточненої етіології

Общая информация

НАЗОФАРИНГІТ

Клінічні діагностичні критерії:

початок захворювання гострий, температура тіла – від нормальної до фебрильної, триває до 3 днів;
помірні симптоми загальної інтоксикації;
гіперемія слизових оболонок, зернистість задньої стінки горла, на задній стінці горла слиз.

Параклінічні дослідження:

загальний аналіз крові (помірний нейтрофільний лейкоцитоз);
бактеріологічне дослідження слизу з носоглотки (на менінгокок).

Лікування:

антибактеріальна терапія: рифампіцин у дозі 10 мг/кг/добу протягом 3-5 днів або макроліди (еритроміцин, спіраміцин, азитроміцин), хлорамфенікол.
місцеві засоби: УФО, полоскання горла дезінфікуючими засобами.

ГНІЙНИЙ МЕНІНГІТ

Клінічні діагностичні критерії:

захворювання частіше починається гостро, раптово, різким підвищенням температури тіла, сильним головним болем, характерні повторне блювання, виражена гіперестезія;
відмічається ригідність м’язів потилиці, позитивні симптоми Керніга, Брудзинського, Гієна, Гордона;
у дітей раннього віку відмічається симптом підвішування (симптом Лесажа), стійке вибухання та напруженість тім’ячка, закидання голови назад;
у дітей раннього віку часто спостерігаються загальномозкові симптоми: порушення свідомості, збудження, яке потім змінюється в’ялістю, адинамією, сопором;
судоми частіше клоніко-тонічного характеру; вогнищеві ураження ЦНС спостерігаються рідко, частіше уражаються VIII, III, VI та VII пари черепних нервів.

Параклінічні дослідження:

виділення культури менінгокока з: носоглотки, крові, спинномозкової рідини;
візуальна мікроскопія мазка крові та ліквору – «товста крапля крові» та ліквору;
латекс-аглютинація крові та ліквору (антигени менінгокока);
загальний аналіз крові (нейтрофільоз із зсувом формули вліво, підвищення ШЗЕ);
дослідження спинномозкової рідини (плеоцитоз нейтрофільний, збільшення рівня білка, позитивні реакції Панді, Нонне-Апельта, зниження рівня глюкози, підвищений тиск).

ЛІКУВАННЯ

Догоспітальний етап лікування:

антибактеріальна терапія – левоміцетин сукцинат натрію по 25 мг/кг (разова доза) в/в;
глюкокортикоїди – у дозі 1-3 мг/кг за преднізолоном, при шоці – 3-5 мг/кг;
інфузійна терапія сольовими та колоїдними розчинами – за наявності шоку;
антипіретики;
фуросемід – по 1-2 мг/кг;
при судомах – діазепам.

Стаціонарний етап лікування:

забезпечення венозного доступу;
антибактеріальна терапія: бензилпеніцилін по 300-500 тис. ОД/кг/добу, вводити кожні 4 години; антибіотики резерву: цефтриаксон у дозі 100 мг/кг/добу, цефотаксим – по 200 мг/кг/добу; за наявності ІТШ – левоміцетин сукцинат у дозі 100 мг/кг/добу – до виведення із шоку;
дезінтоксикаційна терапія при середньотяжких та тяжких формах із застосуванням глюкозосольових колоїдних розчинів;
ацетазоламід (діакарб) + аспаркам; дозу підбирають залежно від вираженості гіпертензійного синдрому;
посиндромну терапію проводять відповідно до наявних синдромів, які лікують згідно з відповідними протоколами лікування;
у період реконвалесценції застосовують ноотропні препарати, вітаміни групи В.