Акутер–Сановель инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: indapamide, 3-(аміносульфоніл)-4-хлор-N-(2,3-дигідро-2-метил-1Н-індол-1-іл) бензамід;

основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою білого кольору;

склад: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, з модифікованим вивільненням, містить 1,5 мг індапаміду (еквівалентне індапаміду гемігідрату);

допоміжні речовини: лактози моногідрат, гідроксипропілметилцелюлоза Е4М, повідон К-30, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

оболонка: титану діоксид, гліцерин, гідроксипропілметилцелюлоза E15LV, поліетиленгліколь 6000, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з модифікованим вивільненням.

Фармакотерапевтична група. Нетіазидні діуретики з помірно вираженою активністю.

Код АТС С03ВА11.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Індапамід – антигіпертензивний (діуретик) препарат, похідний сульфонаміду, що містить індольне кільце. За фармакологічними властивостями індапамід близький до тіазидних діуретиків, які уповільнюють зворотню абсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. Індапамід збільшує виділення з сечею іонів натрію, хлору і, меншою мірою, іонів калію і магнію, що супроводжується посиленням діурезу. Індапамід виявляє антигіпертензивну дію в дозах, що не мають вираженого діуретичного ефекту. При застосуванні індапаміду у високих дозах не посилюється гіпотензивна дія, але збільшується діурез. Клінічні випробування препарату (II і III фаз) показали, що при монотерапії розвивається стійкий гіпотензивний ефект, що зберігається протягом 24 год, при цьому спостерігається помірне посилення діурезу.

Гіпотензивна дія індапаміду пов’язана зі здатністю препарату підвищувати еластичність стінок артерій і знижувати загальний периферичний опір. Механізм дії індапаміду обумовлений зміною трансмембранного потоку іонів (в першу чергу – кальцію), що спричиняє розслаблення гладком’язових клітин судин, а також посилення синтезу простагландінів PGE2 і простацикліну PGI2 (вазодилататор й інгібітор агрегації тромбоцитів).

Індапамід сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця.

Незалежно від тривалості застосування препарат не впливає на вміст ліпідів у плазмі крові (тригліцериди, холестерин/ліпопротеїди низької щільності, холестерин/ліпопротеїди високої щільності; не змінює параметри вуглеводного обміну (у т. ч. у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і цукровим діабетом).

Фармакокінетика. У таблетках активна речовина знаходиться в спеціальному матриксі – носії, що забезпечує поступове вивільнення індапаміду в шлунково-кишковий тракт. Прийом їжі, що уповільнює швидкість абсорбції препарату, але при цьому не впливає на кількість речовини, що всмокталася. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 12 год після одноразового прийому внутрішньо 1 таблетки (1,5 мг), при повторних прийомах коливання концентрації препарату в плазмі крові в інтервалі між прийомами двох доз зменшуються.

Зв’язування з білками плазми складає близько 79 %. Період напіввиведення індапаміду складає в середньому 14-24 год (в основному 18 год). Рівноважний стан встановлюється через 7 днів регулярного прийому. При повторному прийомі препарату не відбувається накопичення індапаміду в організмі.

Метаболізм і виведення індапаміду піддається біотрансформації і виводиться у вигляді неактивних метаболітів, в основному, з сечею – 70 % і калом – 22 %.

У хворих із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Добова доза – 1,5 мг на добу (переважно вранці). Тривалість лікування визначається індивідуально.

Побічна дія.

З боку шлунково-кишкового тракту: запор, нудота, блювання, сухість у роті, можливий розвиток печінкової енцефалопатії; рідко – панкреатит.

З боку центральної нервової системи і периферичної нервової системи: астенія, запаморочення, головний біль, парестезії.

З боку серцево-судинної системи: зміни на ЕКГ (зумовлені гіпокаліємією).

Алергічні реакції: шкірний висип, кропив’янка, свербіж, розвиток бронхіальної астми, ге-морагічний васкуліт.

Лабораторні показники: гіпокаліємія (особливо виражена у хворих, які відносяться до групи ризику; за даними клінічних досліджень, концентрація іонів калію в плазмі крові < 3,4 ммоль/л, спостерігалася у 10 % хворих, які застосовували Акутєр-сановель; зниження вмісту калію нижче 3,2 ммоль/л через 4 - 6 тижнів прийому індапаміду відмічено у 4 % пацієнтів, через 12 тижнів прийому препарату середнє зменшення концентрації іонів калію в плазмі крові становило 0,23 ммоль/л), гіпонатріємія, що супроводжується гіповоліємією, дегідратацією організму й ортостатичною гіпотензією, гіпохлоремічний алкалоз, підвищення азоту сечовини і глюкози в плазмі крові.

Дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія і гемолітична анемія, гіперкальціємія.

Інші: загострення перебігу системного червоного вовчака.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до індапаміду, інших похідних сульфонаміду або інших компонентів препарату.

- Виражена печінкова недостатність, зокрема з енцефалопатією.

- Ниркова недостатність.

- Гіпокаліємія.

- Подагра.

- Вагітність.

- Період годування груддю (на час лікування необхідно відмовитися від годування груддю).

- Вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).

Передозування. Індапамід навіть у дуже високих концентраціях (до 40 мг, тобто в 27 разів більше терапевтичної дози) викликав неабиякий діуретичний ефект без явищ інтоксикації.

Симптоми: нудота, блювання, водно-електролітні порушення, артеріальна гіпотензія, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, поліурія і олігоурія, що закінчуються анурією (унаслідок гіповолемії).

Лікування: промивання шлунка і/або призначення активованого вугілля, корекція водно-електролітного балансу, симптоматична терапія.

Особливості застосування.

Слід дотримуватися обережності при призначенні Акутєр – сановель хворим із захворюваннями печінки, можливий розвиток печінкової енцефалопатії, в таких випадках прийом препарату слід негайно припинити.

Індапамід може дати позитивний результат при проведенні допінг-контролю.

До початку лікування слід визначити вміст іонів натрію в плазмі. В процесі лікування необхідний регулярний контроль цього показника, оскільки первинне зниження концентрації іонів натрію може і не супроводжуватися появою патологічних симптомів. Особливо часто такий аналіз слід проводити у хворих із цирозом печінки та в осіб літнього віку.

При терапії діуретичними препаратами основний ризик полягає в різкому зменшенні вмісту іонів калію і розвитку гіпокаліємії.

У певної категорії пацієнтів, особливо осіб літнього віку, ослаблених або тих, які застосовують комбіновану терапію, при цирозі печінки з набряками, асцитом, ішемічній хворобі серця, хронічній серцевій недостатності необхідно уникати розвитку гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л). Гіпокаліємія у цих хворих спричиняє посилення токсичної дії серцевих глікозидів і підвищує ризик розвитку аритмій.

Крім того, до групи підвищеного ризику відносяться хворі з брадикардією або зі збільшеним інтервалом QT на ЕКГ, при цьому не важливо, спричинене це збільшення вродженими наслідками або наявністю патологічного процесу. Гіпокаліємія, як і брадикардія, є станом, який сприяє розвитку тяжких серцевих аритмій, що часто спричиняють летальні результати. У всіх описаних вище випадках необхідно ретельно контролювати вміст іонів калію в плазмі крові. Перше вимірювання концентрації іонів калію в крові слід провести протягом першого тижня від початку лікування. При появі гіпокаліємії слід призначити відповідне лікування.

Слід мати на увазі, що тіазидні діуретики можуть зменшити виведення іонів кальцію з сечею. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреоїдизму. Слід відмінити прийом діуретиків перед початком дослідження функції паращитовидних залоз.

Дуже важливо контролювати рівень глюкози у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії.

У пацієнтів із підвищеним вмістом сечової кислоти спостерігається тенденція до збільшення числа нападів подагри.

Тіазидні і тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою тільки при нормальній або злегка пониженій нирковій функції (кліренс креатиніну у дорослих – нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У немолодих пацієнтів рівень креатиніну плазми крові може змінюватися залежно від віку, маси тіла і статі.

Вторинна гіповолемія внаслідок втрати води і натрію, індукована діуретиками на початку лікування, спричиняє зменшення клубочкової фільтрації. Це може призводити до підвищення рівня сечовини і креатиніну в плазмі крові. Якщо функція нирок у пацієнта не порушена, то ця транзиторна функціональна ниркова недостатність, як правило, минає без наслідків, але може погіршити вже існуючу ниркову недостатність.

При одночасному прийомі з іншими антигіпертензивними препаратами дозу слід знижувати принаймні на початку лікування.

Застосування індапаміду в період вагітності і годування груддю. Не рекомендується призначення індапаміду у період вагітності, зокрема для зняття фізіологічних набряків. Застосування препарату може спричинити фетоплацентарну ішемію з ризиком уповільнення розвитку плода. Не рекомендується застосовувати препарат в період годування груддю, оскільки індапамід виділяється в грудне молоко.

Застосування індапаміду в педіатрії. Ефективність і безпека застосування препарату для дітей до 18 років не встановлена.

Застосування індапаміду при керуванні транспортом і роботі з технікою. В деяких випадках можливі індивідуальні реакції, пов’язані зі зміною артеріального тиску, особливо на початку лікування або при додаванні іншого антигіпертензивного засобу. Внаслідок чого може знижуватися здатність до керування автомобілем і роботи зі складними механізмами.

 Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Не рекомендоване поєднання лікарських засобів

- При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків і препаратів літію можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові, що супроводжується появою ознак передозування (внаслідок зменшення виведення літію з сечею). При необхідності призначення даної комбінації слід контролювати концентрацію літію в плазмі крові.

- При одночасному застосуванні діуретиків з астемізолом, бепридилом, еритроміцином (внутрішньовенно), галофантрином, пентамідином, сультопридом, терфенадином, вінкаміном підвищується ймовірність виникнення аритмій типу «пірует». Цьому стану може сприяти гіпокаліємія, брадикардія або подовжений інтервал QT.

Поєднання, що вимагають особливого контролю

- При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами (для системного застосування), високими дозами саліцилатів можливе зниження гіпотензивної дії індапаміду. При значній втраті рідини може розвинутися гостра ниркова недостатність (внаслідок різкого зниження клубочкової фільтрації). При необхідності призначення НПЗЗ на фоні терапії Акутєром – сановель слід компенсувати втрату води і ретельно контролювати функцію нирок.

- При одночасному застосуванні індапаміду з іншими препаратами, які можуть спричинити гіпокаліємію, в т.ч. з амфотерицином B (внутрішньовенно), глюко- і мінералокортикоїдами (при системному застосуванні), тетракозактидом, послаблюючими засобами, стимулюючими перистальтику кишечнику, підвищується ризик розвитку гіпокаліємії (потрібний постійний контроль за рівнем калію в плазмі крові і, при необхідності, відповідне лікування).

- При одночасному застосуванні індапаміду з баклофеном відбувається посилення гіпотензивного ефекту (необхідно компенсувати втрату води і на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок).

- При одночасному застосуванні з серцевими глікозидами можливе посилення токсичної дії останніх (необхідно контролювати рівень калію в плазмі крові і показники ЕКГ).

Поєднання, які можуть бути взяті до уваги

- При одночасному застосуванні індапаміду і калійзберігаючих діуретиків (у т. ч. амілориду, спіронолактону, триамтерену) не можливо повністю виключити можливість розвитку гіпокаліємії або гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом і нирковою недостатністю. У таких випадках слід контролювати рівень калію в плазмі крові, параметри ЕКГ і, при необхідності, коригувати терапію.

- При одночасному застосуванні індапаміду з інгібіторами АПФ, останні збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії і/або гострої ниркової недостатності (особливо при наявному стенозі ниркової артерії). Хворим з есенціальною артеріальною гіпертензією і зниженим внаслідок прийому діуретиків вмістом іонів натрію в плазмі крові необхідно за 3 дні до початку лікування інгібіторами АПФ припинити прийом діуретиків. Надалі, при необхідності, прийом діуретиків поновити. Крім того, призначають низькі дози інгібіторів АПФ, що поступово збільшуються. При хронічній серцевій недостатності лікування слід починати з низьких доз інгібіторів АПФ, заздалегідь понизити дозу діуретиків. У всіх випадках у перший тиждень прийому інгібіторів АПФ необхідно контролювати функцію нирок (вміст креатиніну в плазмі крові).

- При одночасному призначенні індапаміду й антиаритмічних препаратів, що можуть спричинити аритмію типу «пірует» (у т.ч. хінідину, гідрохінідину, дизопіраміду, аміодарону, бретиліуму, соталолу), ризик розвитку цього стану підвищується (особливо на фоні гіпокаліємії, брадикардії, подовженого інтервалу QT). При необхідності призначення даної комбінації слід контролювати рівень калію в плазмі крові та інтервал QT, коригуючи режим дозування.

- При одночасному застосуванні діуретиків і метформіну можлива поява молочнокислого ацидозу, який пов’язаний з розвитком функціональної ниркової недостатності, обумовленої дією діуретиків (більшою мірою «петльових»). Не рекомендується застосовувати метформін у комбінації з індапамідом при рівні креатиніну більше 1,5 мг/дл (135 мкмоль/л) у чоловіків і 1,2 мг/дл (110 мкмоль/л) у жінок.

- При застосуванні йодовмісних контрастних речовин слід мати на увазі, що ефект діуретика індапаміду збільшує ризик розвитку ниркової недостатності. Цей ризик особливо високий при використанні йодовмісних контрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин хворим необхідно відновити втрату рідини.

- При одночасному застосуванні індапаміду і трициклічних антидепресантів і антипсихотичних препаратів, посилюється гіпотензивна дія і збільшується ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.

- При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків і солей кальцію можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження екскреції іонів кальцію з сечею.

- При одночасному застосуванні індапаміду і циклоспорину можливе збільшення вмісту креатиніну в плазмі крові, що спостерігається навіть при нормальному вмісті води й іонів натрію.

Умови та термін зберігання. Збepiгaти в нeдocтyпнoмy для дiтeй мicцi при температурі 15 - 25°С.

Термін придатності – 2 роки.