Модитен депо инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: fluphenazine; 4-(3-[2-трифлуорометил) фенотіазин-10-іл]пропіл)-1 піперазин;

основні фізико-хімічні властивості: прозора масляниста рідина світло-жовтого кольору, може мати слабкий запах бензилового спирту;

склад: 1 мл містить флуфеназину деканоату 25 мг;

допоміжні речовини: спирт бензиловий, олія кунжутна (сезамова).

Форма випуску. Розчин для внутрішньом’язового введення олійний.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичний засіб. Код ATC N05AB02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Флуфеназину деканоат – нейролептик тривалої дії; виявляє виражену антипсихотичну дію, має активуючий і слабкоседативний вплив.

Фармакокінетика.

Препарат повільно всмоктується після внутрішньом'язової ін'єкції і потім гідролізується в плазмі крові з вивільненням фармакологічно активного флуфеназину. При використанні препарату період напіввиведення флуфеназину з плазми становить 2,5 - 16 тижнів, що підкреслює важливість індивідуального добору і коригування дози, а також інтервалу між ін'єкціями для кожного хворого. Повільне зниження концентрації у плазмі крові у більшості хворих підтверджує, що для підтримки стабільної концентрації у плазмі крові, як правило, достатньо дотримуватися паузи між ін'єкціями протягом 2 - 4 тижні.

Показання для застосування.

Тривала підтримуюча терапія хронічних форм шизофренії. Профілактика загострень шизофренії.

Спосіб застосування та дози.

Добір режиму ін'єкцій рекомендується проводити в умовах стаціонару. Рекомендовані дозові схеми для всіх показань у дорослих наведені нижче.

(а) Хворі, які раніше не застосовували пролонгованих препаратів флуфеназину.

Спочатку вводять 0,5 мл розчину шляхом глибокої внутрішньосідничної ін'єкції (для хворих старше 60 років - 0,25 мл). Дія препарату звичайно проявляється через 24-72 год. після ін'єкції, антипсихотичний ефект найбільш виражений протягом 48-96 год. Необхідність наступної ін'єкції визначається реакцією хворого на лікування в період між ін'єкціями. При підтримуючій терапії для усунення симптомів шизофренії на термін до 4 тижнів і більше достатньо одноразової ін'єкції препарату.

Для досягнення найкращого терапевтичного ефекту при мінімальних побічних ефектах рекомендується максимальна гнучкість при доборі дози препарату; для більшості хворих необхідна підтримуюча доза становить 0,5 - 4 мл з інтервалом між ін'єкціями 2 - 6 тижнів. Доза препарату не повинна перевищувати 100 мг (4 мл).

(б) Хворі, які раніше застосовували пероральні препарати флуфеназину. Визначення еквівалентної дози пролонгованого флуфеназину неможливе через значні відмінності індивідуальної реакції на лікування.

(в) Хворі, які раніше застосовували пролонговані препарати флуфеназину. Хворі, котрі перенесли рецидив захворювання після припинення лікування пролонгованим препаратом флуфеназину, можуть починати лікування із застосування тієї ж дози, яку вони одержували раніше, хоча частоту ін'єкцій у перші тижні лікування варто збільшити до одержання задовільного терапевтичного ефекту.

Хворі літнього віку особливо схильні до екстрапірамідних розладів, у зв'язку з чим може знадобитися застосування більш низької підтримуючої дози і меншої вихідної дози препарату (див. вище).

Діти від 12 років і старше. Початкова доза від 6,25 до 18,75 мг на тиждень, при необхідності доза може бути збільшена до 12,5 мг – 25 мг кожні 1 – 3 тижні

Примітка. У разі відсутності постійного лікарського спостереження дозу не підвищувати. Слід відмітити значну варіабельність індивідуальної реакції хворих на препарат. Реакція на лікування антипсихотичним препаратом може бути уповільненою. За умови відміни препарату рецидив симптоматики може носити невизначений характер і відбуватися протягом декількох тижнів або місяців.

Побічна дія.

Іноді розвиваються гострі дистонічні реакції. Як правило, це відбувається протягом перших 24-48 год., хоча описані випадки пізніх реакцій. В осіб з підвищеною чутливістю до препарату побічні ефекти можуть спостерігатися навіть при застосуванні малих доз. Можливий розвиток таких тяжких побічних реакцій, як окулогірні кризи та опістотонус. Ці ефекти швидко зникають після внутрішньовенного введення антипаркінсонічного препарату, наприклад, проциклідину.

Стани, що нагадують паркінсонізм, можуть розвиватися між 2-ю і 5-ю добою після ін'єкції, однак часто їхня гострота знижується при подальшому лікуванні. Подібні реакції можна зменшити, знизивши дозу препарату і відповідно скоротивши інтервали між ін'єкціями або шляхом одночасного призначення антипаркінсонічних препаратів, таких як бензгексол, бензтропіл або проциклідин. При ретельному дотриманні дозувань кількість хворих, яким потрібно застосовувати антипаркінсонічні препарати, може бути зведена до мінімуму.

При тривалому лікуванні або після припинення лікування препаратом у деяких хворих можуть спостерігатися пізні дискінезії, яка проявляється мимовільними хореоатетоїдними рухами язика, м'язів обличчя, рота або щелепи (наприклад, висовування язика, надування щік, скривлення рота, жувальні рухи) м’язами тіла або кінцівок. Прояви цього синдрому та викликане їм погіршення стану можуть значно різнитися. Цей синдром виявляється або підчас лікування при зниженні дози, або після завершення терапії. Дуже важливо як можна раніше виявити прояви синдрому пізньої дискінезії. Для виявлення цього синдрому у початкової стадії рекомендується періодичне зниження дози препарату ( як що це дозволяє стан пацієнта) та ретельне спостереження за пацієнтом в цієї період. Такий підхід є дуже важливим, оскільки лікування нейролептиками може приховувати прояви пізньої дискінезії.

Як і при застосуванні інших фенотіазинів, епізодично відмічаються сонливість, летаргія, порушення гостроти зору, сухість у роті, запори, утруднення сечовипускання або нетримання сечі, легка артеріальна гіпотензія, порушення інтелектуальних функцій, а також епілептоїдні напади.

Застосування препарату може порушувати розумові і фізичні здатності, що необхідні для керування автомобілем або при роботі з використанням складних механізмів. Відомі поодинокі випадки дискразії крові при використанні похідних фенотіазину. Якщо у хворого виникають ознаки персистуючої інфекції, необхідно провести аналіз формених елементів крові. Повідомлялося про транзиторну лейкопенію і тромбоцитопенію. Описані зовсім поодинокі випадки появи антиядерних антитіл і розвитку системного червоного вовчака.

Іноді повідомлялося про появу жовтухи. Можливі транзиторні відхилення від норми показників функції печінки за відсутності жовтухи. У хворих, які приймають флуфеназин перорально, в окремих випадках спостерігається транзиторне збільшення концентрації холестерину в сироватці. Іноді після тривалого застосування високих доз фенотіазину спостерігається аномальна пігментація шкіри і поява зон помутніння в кришталику ока.

Відомо, що фенотіазини спричинюють реакції підвищення фоточутливості, однак про такі ефекти відносно флуфеназину не повідомлялося. Епізодично повідомлялося про шкірні висипи.

Літні хворі можуть бути більш чутливими до седативного або гіпотензивного ефекту препарату.

Фенотіазини можуть спричиняти порушення терморегуляції. Реєструвалися випадки тяжкої гіпотермії і гіперпірексії при використанні помірних і високих доз фенотіазину. Літні хворі та хворі зі зниженою функцією щитоподібної залози можуть бути особливо чутливими до гіпотермії. Ризик розвитку гіперпірексії підвищується під час жаркої чи вологої погоди або при одночасному прийомі препаратів, що порушують потовиділення, наприклад препаратів для лікування паркінсонізму.

Іноді повідомлялося про розвиток нейролептичного злоякісного синдрому (НЗС) у хворих, які застосовували нейролептики. Синдром характеризується гіпертермією у поєднаннї з одним із таких симптомів або їх комбінацією: м'язова ригідність, нестабільність вегетативних функцій (лабільний артеріальний тиск, тахікардія, пітливість), акінезія і порушення інтелектуальних функцій; іноді цей стан прогресує в ступор або кому. Синдром може супроводжуватися розвитком лейкоцитозу, підвищенням КФК (креатинфосфокиназа), порушенням функції печінки та гострої ниркової недостатності. Якщо виникають такі побічні стани, лікування нейролептиками треба негайно припинити і водночас розпочати інтенсивне симптоматичне лікування, оскільки синдром може загрожувати життю хворого.

Гормональні ефекти фенотіазину включають гіперпролактинемію, що може спричиняти галакторею, гінекомастію і/або оліго- або аменорею.

Може відбуватися порушення статевої функції. Повідомлялося про появу набрякання м'яких тканин під час лікування фенотіазинами.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до флуфеназину або будь-якого компоненту препарату.

Тяжкі серцево-судинні захворювання (декомпенсована хронічна недостатність кровообігу, артеріальна гіпотензія.

Виражене пригнічення функції ЦНС та коматозні стани будь-якої етиології; прогресуючі системні захворювання головного та спинного мозку.

Порушення функції печінки та системи крові.

Вагітність та період годування груддю.

Дитячий вік (до 12 років).

Передозування.

При передозуваннях треба проводити симптоматичне і підтримуюче лікування. Екстрапірамідні реакції знімаються при пероральному або парентеральному введенні антипаркінсонічних препаратів, таких як проциклідин або бензтропіл. У випадках тяжкої гіпотонії необхідно вживати заходів щодо виведення хворого зі стану серцево-судинної недостатності, наприклад, вводити судинозвужувальні препарати. З препаратів судинозвужувальної дії потрібно застосовувати метарамінол або норадреналін, оскільки адреналін може додатково знижувати артеріальний тиск завдяки взаємодії з фенотіазином.

Особливості застосування.

Дотримуватись обережності при таких станах: захворювання печінки; порушення ритму серця; тиреотоксикоз; тяжкі респіраторні захворювання; епілепсія; стани, що призводять до епілепсії (наприклад, синдром відміни алкоголю або мозкова травма); хвороба Паркінсона; підвищена чутливість до інших фенотіазинів; наявність закритокутової глаукоми у хворого або у членів його сім’ї; гіпотиреоїдизм; міастенія, гіпертрофія простати; під час спеки; при лікуванні літніх хворих, особливо астенічних хворих та при ризику розвитку гіпотермії.

Препарат має сильній вплив на психомоторні реакції пацієнта, тому під час лікування забороняється працювати з механізмами, керувати автомобілем, а також вживати алкоголь.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Засоби, що пригнічують ЦНС / алкоголь, аналгетики: при застосуванні флуфеназину підсилюється дія алкоголю, препаратів, що пригнічують ЦНС (снодійних, седативних засобів) і сильних аналгетиків. Одночасне призначення з наркотичними анальгетиками може спричинити гіпотензію, пригнічення функції ЦНС та дихання.

Трициклічні антидепресанти: фенотіазини порушують метаболізм трициклічних антидепресантів, концентрація яких може зростати в сироватці, що, в свою чергу, підсилює або подовжує седативний та антимускариновий ефекти, а також аритмогенну дію трициклічних антидепресантів.

Препарати літію при одночасному призначенні з флуфеназином можуть підвищувати нейротоксичність.

Інгібітори АПФ / тіазидні діуретики: можливе посилення гіпотензивної дії.

Антигіпертензивні засоби: антигіпретензивна дія гуанетидину,

клонідину та інших антиадренергічних засобів може знижуватися.

Клонідін може зменшувати антипсихотичній ефект фенотіазинів.

Бета-блокатори: під впливом фенотіазину концентрація бета-блокаторів може підвищуватися.

Метризамід при застосуванні одночасно з флуфеназином може спричинити судомні напади. Рекомендується припинити застосування флуфеназину за 48 год. до мієлографії і не призначати його щонайменше 24 год. після мієлографії.

Епінефрин та інші адреноміметики: фенотіазини є фармакологічними антагоністами щодо зазначеної групи препаратів, внаслідок чого можливий розвиток вираженої артеріальної гіпотензії.

Леводопа: фенотіазини можуть знижувати антипаркінсонічний ефект препарату.

Холінолітики /антимускаринові засоби: при введенні флуфеназину у поєднанні з холінолітиками можливе посилення блокування холінергичених рецепторів, особливо у людей літнього віку. Антимускаринові ефекти посилюються або пролонгуються.

Протисудомні засоби: флуфеназин може зменшувати їх протисудомний ефект.

Антидіабетичні засоби: фенотіазин може спричинити декомпенсацію цукрового діабету.

Циметидин може знижувати концентрацію фенотіазинів у плазмі крові.

Амфетамін/анорексигенні засоби є фармакологічними антагоністами флуфеназину.

При використанні препарату Модитен Депо одночасно з холінолітиками або антимускариновими засобами необхідне ретельне спостереження за хворим та індивідуальний підбір доз препаратів.

При одночасному застосуванні бета-адреноблокаторів та фенатіазину рекомендується зниження дози препаратів обох груп.

Умови та термін зберігання.

 ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.

Зберігати при температурі 15-30 °С в захищеному від світла місці.

Не слід зберігати препарат у холодильнику, оскільки це призводить до осідання тригліцеридів, що входять до складу кунжутної олії. При появі преципітату треба нагріти препарат до 37 °С, і осад розчиниться без втрати активності діючої речовини.

Термін придатності - 2 роки.