Милистан мультисимптомный инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: білі, овальні, двоопуклі каплети, вкриті оболонкою з розподільчою рискою на одному боці;

склад: 1 каплета містить парацетамолу 325 мг , цетиризину гідрохлориду 10 мг, хлорфеніраміну малеату 2 мг, декстрометорфану гідроброміду 15 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль, метилпарабен, пропілпарабен, магнію стеарат, тальк очищений, кремнію діоксид колоїдний, натрію лаурилсульфат, натрію крохмальгліколят, гідроксиметилпропілцелюлоза, поліетиленгліколь 4000, пропіленгліколь, титану діоксид, вода.

Форма випуску. Каплети, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Аналгетики-антипіретики. Парацетамол у комбінації з іншими препаратами (за винятком психолептиків). Код ATС N02BЕ51.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Парацетамол має знеболювальні, жарознижувальні, протизапальні властивості. Механізм знеболювального ефекту парацетамолу пов’язаний з пригніченням біосинтезу простагландинів. Інгібуючи циклогеназу, він перешкоджає утворенню простагландинів Е₂ і F₂, які відіграють важливу роль при сприйнятті больових подразнень ноцицепторами і передачі збудження в ЦНС. Парацетамол більш ефективно інгібує циклооксигеназу в клітинах ЦНС та значно слабше - в периферичних тканинах. Відсутність впливу парацетамолу на синтез простагландинів у периферійних тканинах зумовлює відсутність його негативного впливу на водно-сольовий обмін та слизову ШКТ. Антипіретичний ефект парацетамолу пояснюється інгібуванням біосинтезу простагландинів безпосередньо в гіпоталамусі, які є медіаторами центру терморегуляції.

Цетиризину гідрохлорид - селективний антагоніст периферичних H₁-гістамінових рецепторів, метаболіт гідроксизину. Попереджує розвиток та полегшує плин алергічних реакцій, має протисвербіжну та протиексудативну дію. Спричинює протиалергічну дію завдяки інгібуванню пізньої фази міграції клітин, які беруть участь у запальній реакції (переважно еозинофілів); також знижує експресію молекул адгезії, таких як ICAM-1 та VCAM-1, які є маркерами алергічного запалення. Пригнічує дію інших медіаторів та індукторів секреції гістаміну, таких як PAF (тромбоцит-активуючий фактор) та субстанція Р. Практично не викликає антихолінергічних та антисеротонінових ефектів. Зменшує проникність капілярів, попереджує розвиток набряку тканин, знімає спазм гладеньких м’язів. Практично не здійснює антихолінергічну та антисеротонінову дію. У терапевтичних дозах не має седативної дії.

Декстрометорфану гідробромід – протикашльовий засіб, ефективний при непродуктивному бронхіальному кашлі. Механізм дії пов’язаний з придушенням аферентних імпульсів від слизової оболонки дихальних шляхів, підвищенням порога чутливості кашльового центру у довгастому мозку. В терапевтичних дозах декстрометорфан не спричинює анальгетичної та седативної дії, а також не пригнічує дихання, не викликає звикання, не пригнічує активність миготливого епітелію.

Хлорфеніраміну малеат – протиалергічний засіб, блокатор гістамінових Н₁-рецепторів має протиалергічну дію, зменшує проникність капілярів, звужує судини, усуває набряк та гіперемію слизової оболонки носа, носоглотки та придаткових пазух носа; зменшує місцеві ексудативні прояви, пригнічує симптоми алергічного риніту (чхання, ринорею, свербіж очей, носа, горла). Викликає помірно виражений седативний ефект.

Фармакокінетика. Всмоктування. Після внутрішнього застосування препарат швидко та майже повністю всмоктується із травного тракту.

Застосування препарату одночасно з їжею не впливає на всмоктування, але незначно знижує його швидкість.

Розподіл. Парацетамол добре розподіляється у тканинах (за винятком жирової тканини) та спинномозковій рідині. Зв’язування парацетамолу з білками плазми крові становить приблизно 10% і незначно підвищується при передозуванні. Цетиризин також здатен зв’язуватися з білками плазми крові. Має низький об’єм розподілу (V_d – 0,5 л/кг), не проникає всередину клітини.

С мах декстрометорфану досягається через 2 години.

Максимальна концентрація хлорфеніраміну в сироватці крові при внутрішньому прийомі препарату досягається через 2 години. Зв’язування з білками плазми крові — 70%

Метаболізм. Парацетамол метаболізується переважно у печінці шляхом кон’югації з глюкуронідом, сульфатом та окислення з участю змішаних оксидаз печінки та цитохрому P₄₅₀.

Цетиризин у невеликих кількостях метаболізується в печінці шляхом

О-дезалкірування з утворенням фармакологічно неактивного метаболіту (на відміну від інших блокаторів Н1-гістамінорецепторів, які метаболізуються в печінці за участю системи цитохрому Р450). Не кумулює.

Декстрометорфану гідробромід швидко та майже повністю метаболізується у печінці до активного метаболіту декстрорфану.

Хлорфеніраміну малеат метаболізуєтся в печінці до активних метаболітів диметилхлорфеніраміну та дидесметилхлорфеніраміну.

Виведення. Період напіввиведення парацетамолу становить 1-3 год. У пацієнтів з цирозом печінки період напіввиведення подовжується. Нирковий кліренс парацетамолу становить 5%. Виводиться із сечею головним чином у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон’югатів.

Після одноразового внутрішнього застосування цетиризину гідрохлориду період напіввиведення становить приблизно 10 год, 2/3 препарату виводиться у незмінному вигляді нирками та біля 10% - з каловими масами. Системний кліренс - 53 мл/хв.

Період напіввиведення декстрометорфану гідроброміду становить приблизно 4 год., препарат виводиться через нирки у незміненому стані та у виді деметильованих метаболітів (включаючи декстрорфан). Діючі речовини препарату проникають через плаценту та виділяються з грудним молоком.

Час напівелімінації феніраміну складає 12 – 15 годин. Екскретується з сечею протягом 48 годин, у незміненому вигляді та у вигляді диметилірованих метаболітів. Частково виводиться з калом.

Показання для застосування. Симптоматичне лікування грипу та інших гострих респіраторно-вірусних інфекцій, що супроводжуються сухим подразнюючим кашлем, підвищенням температури тіла, болем у м’язах і суглобах, головним болем, закладенням носа, нежиттю, сльозотечею; поліноз, алергічний риніт та інші алергічні захворювання верхніх дихальних шляхів, що супроводжуються вищезазначеними симптомами; коклюш, кір, спастичний та рефлекторний кашель; при подразненні слизової оболонки дихальних шляхів внаслідок паління.

Спосіб застосування та дози. Дозу встановлюють індивідуально. У дорослих та дітей віком старших 12 років препарат застосовують внутрішньо по 1 каплеті

до 4 разів на добу. Максимальна добова доза – 4 каплети. Максимальна тривалість лікування – 5-7 діб.

У хворих з помірно вираженою або тяжкою формою ниркової недостатності препарат застосовують у половинній дозі.

У хворих похилого віку з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна.

Побічна дія. Дуже рідко, як правило внаслідок тривалого використання великих доз, можуть спостерігатись сонливість, порушення сону, підвищена збудливість, біль в епігастральній ділянці, нудота, токсичний вплив на печінку (обумовлені парацетамолом); шкірний свербіж, висипка на шкірі, набряк Квінке, анемія, тромбоцитопенія; сухість у роті, утруднення сечовиділення, порушення акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску (обумовлені холінолітичною дією хлорфеніраміну).

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, хронічний алкоголізм, виражені порушення функції печінки та/або нирок, дефіцит ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, дитячий вік до 12 років, вагітність, період годування груддю.

Передозування. Симптоми: можливе порушення сну, свербіж, шкірний висип, затримання сечовиведення, втомлюваність, тремор, тахікардія.

Лікування: проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз неефективний.

Особливості застосування. Вагітність і лактація. Застосування препарату під час вагітності можливе лише у тих випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Бажано утриматися від застосування препарату під час лактації або слід вирішити питання про припинення годування груддю (препарат здатен проникати у грудне молоко).

Обережно застосовують у хворих з порушенням функції печінки, травного тракту і нирок, з доброякісною гіпербілірубінемією, закритокутовою глаукомою, гіпертрофією передміхурової залози, епілепсією, затримкою сечі, тяжкими серцево-судинними захворюваннями, цукровим діабетом, бронхіальною астмою, продуктивним кашлем, а також у хворих похилого віку.

Під час застосування препарату слід уникати керування транспортними засобами, роботи з механізмами та інших потенційно небезпечних видів діяльності.

Під час застосування препарату не можна вживати алкоголь!

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні з барбітуратами, протисудомними засобами, рифампіцином та алкоголем значно підвищується ризик гепатотоксичної дії.

При одночасному застосуванні Мілістану мультисимптомного з метоклопрамідом можливе збільшення абсорбції парацетамолу.

При одночасному застосуванні Мілістану мультисимптомного та похідних кумарину можливий розвиток незначної гіпопротромбінемії.

Кофеїн може потенціювати знеболювальну дію парацетамолу.

Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі (15 – 25 °С) у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Термін зберігання – 3 роки.