НиМиД^® форте инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки світло-оранжевого кольору;

склад: 1 таблетка містить німесуліду 100 мг, тизанідину гідрохлориду в перерахуванні на тизанідин 2 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, аеросил 200, барвник Сансет жовтий.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Німесулід, комбінації. Код АТС М01АХ67**.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Комплексний препарат, сумарна дія компонентів якого зумовлює його фармакологічні властивості. Німесулід чинить аналгетичну, жарознижуючу та протизапальну дію. На відміну від інших нестероїдних протизапальних засобів, хімічна формула німесуліду не містить карбоксильної групи. Німесулід є селективним інгібітором циклооксигенази-2. Крім порушення синтезу простагландинів, протизапальний ефект німесуліду зумовлений здатністю інгібувати синтез лейкотрієнів, гальмувати виділення гістаміну із опасистих клітин, пригнічувати утворення фактора активації тромбоцитів, фактора некрозу пухлин, брадикініну і цитокінів, які впливають також на формування больового синдрому.

Тизанідин – міорелаксант центральної дії. Вибірково пригнічує полісинаптичні рефлекси спинного мозку, бере участь у регуляції м’язового тонусу. Ефективний відносно гострих болючих м’язових спазмів і хронічних спазмів спінального і церебрального походження.

Препарат зменшує утворення аніону супероксиду, перешкоджаючи подальшому ушкодженню тканин.

Фармакокінетика. Після застосування внутрішньо німесулід швидко і повністю всмоктується в травному тракті. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1,5 - 2,5 год після прийому препарату внутрішньо. Зв’язок з білками плазми становить 95%. Добре проникає в кисле середовище вогнища запалення (40%), синовіальну рідину (43%). Метаболізується в печінці, основний метаболіт – 4-гідроксинімесулід має подібну фармакологічну активність. Період напіввиведення німесуліду – 1,56 - 4,95 год, 4-гідроксинімесуліду – 2,89 - 4,78 год. 4-гідроксинімесулід виводиться нирками (65%) і з жовчю (35%).

Тизанідин при застосуванні внутрішньо швидко і майже повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація тизанідину в плазмі досягається приблизно через 1 годину після застосування препарату. Зв’язування з білками плазми становить 30%. Тизанідин метаболізується в печінці, його метаболіти не мають фармакологічної активності. Період напіввиведення тизанідину із системного кровотоку становить 2 - 4 год. Тизанідин виводиться переважно нирками (приблизно 70%) у вигляді метаболітів, у незміненому вигляді виводиться десь 2,7% тизанідину.

Показання для застосування. Запальні та дегенеративні форми ревматичних захворювань суглобів і позасуглобових м’яких тканин: остеоартрити (у тому числі ревматоїдний артрит), остеоартрози, анкілозуючий спондиліт, бурсити, тендиніти; больові синдроми, спричинені запальними, дегенеративно-дистрофічними і травматичними ушкодженнями хребта; посттравматичні, а також післяопераційні больові синдроми, виникнення яких пов’язано із запаленням і набряком тканини; болісні м’язові спазми, пов’язані зі статичними і функціональними захворюваннями хребта (шийний і поперековий синдроми), а також після хірургічних втручань в ортопедії і травматології; спазм скелетних м’язів при неврологічних захворюваннях (розсіяний склероз, церебральний параліч; дегенеративні захворювання спинного мозку); гінекологічні захворювання, що проявляються запальними змінами та наявним больовим синдромом: первинна альгодисменорея, аднексит.

Спосіб застосування та дози. Препарат приймають внутрішньо після їди і запивають невеликою кількістю рідини.

Для дорослих звичайна доза – по 1 таблетці двічі на добу (вранці та ввечері).

Курс лікування визначається індивідуально. Тривале застосування препарату проводиться під наглядом лікаря.

При лікуванні больових станів, виникнення яких пов’язано із запальними процесами а також післяопераційних больових синдромів, курс лікування становить 5 діб.

Побічна дія. Дискомфорт в епігастральній ділянці, нудота, сухість у роті, головний біль, запаморочення, сонливість, астенія, порушення функції печінки, діарея, шкірні висипання, підвищене потовиділення, виразки на шкірі, свербіж, тромбоцитопенія, біль у животі, мелена, геморагічні висипання на шкірі.

Протипоказання. Пептична виразка шлунка або 12-палої кишки, тяжкі захворювання печінки та нирок, гострі кровотечі із шлунково-кишкового тракту; підвищена чутливість до препарату або до будь-якого його компонента; вагітність і лактація; дитячий вік до 15 років.

Передозування. При передозуванні препарату можливо пригнічення дихання, дихання Чейн-Стокса, посилення побічної дії.

Лікування: промивання шлунка і форсований діурез. Терапія симптоматична.

Також необхідно контролювати функціональний стан дихальних шляхів, проводити моніторинг серцево-судинної і дихальної систем.

Особливості застосування. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам із схильністю до кровотеч, хронічною нирковою недостатністю, пацієнтам із серцевою недостатністю, хворим на цироз печінки, з дегідратацією, пацієнтам літнього віку.

Під час лікування слід утримуватися від керування транспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкості психічних і рухових реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні з ацетамінофеном знижується період напіввиведення останнього на 16 хв.

При одночасному вживанні алкоголю підвищується AUC тизанідину приблизно на 20%, тоді як максимальна концентрація зростає майже на 15%. Збільшується також пригнічувальний вплив на центральну нервову систему при одночасному вживанні алкоголю.

Посилює дію антикоагулянтів.

Слід з обережністю призначати одночасно з препаратами, які активно зв’язуються з білками плазми крові. Препарат може витіснятися із зв’язку з білками плазми крові фенофібратом, саліциловою кислотою, антиконвульсантами і толбутамідом.

Препарат може витісняти із ділянок зв’язку з білками плазми крові саліцилову кислоту, метотрексат, фуросемід.

Одночасне застосування гіпотензивних засобів потенціює розвиток артеріальної гіпотензії і брадикардії. Седативні препарати і етанол посилюють фармакологічні ефекти препарату.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 3 роки.