Гатифлоксацин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: Gatifloxacin, (±)-1-циклопропіл-6-флоро-1, 4-дигідро-8-метокси-7-(3-метил-1-піперазиніл)-4-оксо-3-квінолінекарбоксилін кислоти сесквігідрат;

основні фізико-хімічні властивості: розчин від світло-жовтого до зеленкувато-жовтого кольору;

склад: 1 мл розчину містить 2 мг гатифлоксацину;

допоміжні речовини: декстроза, кислота хлористоводнева, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Фторхінолони. Код АТС J01MA16.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Механізм дії гатифлоксацину відрізняється від механізму дії пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів. Гатифлоксацин діє на мікроорганізми, які стійкі до перелічених антибіотиків. Не існує перехресної стійкості між гатифлоксацином та вказаними класами антибіотиків. Гатифлоксацин - 8-метоксифтор- хінолон має антибактеріальну активність відносно широкого спектра грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів: грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes;

відносно чутливі грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus milieri, Streptococcus mitior, Streptococcus agalactiae, Streptococcus dysgalactiae, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis (включаючи метицилінрезистентні штами), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheriae;

чутливі збудники - грамнегативні мікроорганізми Haemophillus influenzae (включаючи штами, продукуючі β-лактамази), Haemophilias раrаinfluenzae_: Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (включаючи штами, продукуючі β-лактамази), Escherichia coli, Enterobacter cloacae, Neisseria gonorrhoеae (включаючи штами, продукуючі β-лактамази);

відносно чутливі - грамнегативні мікроорганізми Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter intermedius, Enterobacter sakazaki, Proteus mіrabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii;

відносно чутливі анаероби Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthiі, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus, Porphyromonas magnus, Prevotella spp., Propionibacterium spp., Ctostridium perfringens., Clostridium ramosum;

чутливі збудники, атипові форми C.pneumoniae, C. trachomatis, M. pneumoniae, L. Pneumophilia, Ureaplasma;

відносно чутливі атипові форми - Legionella pneumophila, Caxiella burnettii.

До гатифлоксацину чутливі такі збудники, як мікобактерії туберкульозу, H. Pylori.

Гатифлоксацин ефективний відносно бактерій, резистентних до β-лактамних та макролідних антибіотиків.

Протибактеріальна дія гатифлоксацину забезпечується завдяки пригніченню ДНК гірази та топоізомерази IV. ДНК гіраза є важливим ферментом, який бере участь у редуплікації ДНК збудників. Топоізомераза IV є ферментом, який відіграє провідну роль у поділі хромосом ДНК при поділі бактеріальної клітини. Виявилося, що С-8-метоксична половина має більшу активність та повільніший розвиток резистентності у порівнянні з неметоксичною С-8 половиною.

Фармакокінетика. Фармакокінетика гатифлоксацину при введенні доз в інтервалі від 200 мг до 800 мг протягом періоду до 14 днів є лінійною і залежить від часу. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 20 % і не залежить від концентрації. Гатифлоксацин широко розподіляється в основних тканинах і рідинах організму. Внаслідок швидкого розподілу гатифлоксацину в тканинах концентрація в більшості цільових тканин є вищою за концентрацію в сироватці крові. В організмі людини гатифлоксацин піддається обмеженій біотрансформації, причому менше 1% введенної дози виводиться з сечею у вигляді етилендіамінових і метилетилендіамінових метаболітів. Більше 70 % гатифлоксацину виводиться в незміненому вигляді з сечею протягом 48 год після введення, 5 % виводиться з калом. Середній період напіввиведення становить від 7 до 14 год.

Показання для застосування. Інфекційно-запальні захворювання спричинені чутливими до гатифлоксацину мікроорганізмами, а саме: загострення хронічного бронхіту, гострий бактеріальний синусит, негоспітальна пневмонія, неускладнені та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (цистити, пієлонефрити), неускладнена уретральна гонорея у чоловіків, ендоцервікальна і ректальна гонорея у жінок

Спосіб застосування та дози. Рекомендовані дози гатифлоксацину наведені в табл. 1 і підходять всім пацієнтам старше 18 років з кліренсом креатиніну 40 мл/хв і вище. Дози для пацієнтів з кліренсом креатиніну < 40 мл/хв наведені в підрозділі ниркової недостатності розділу “Особливості застосування”. Гатифлоксацин вводиться 1 раз на добу.

Таблиця 1. Рекомендовані дози гатифлоксацину для пацієнтів старше 18 років

Оскільки гатифлоксацин виводиться переважно нирками, необхідна корекція доз гатифлоксацину у пацієнтів з кліренсом креатиніну < 40 мл/хв (табл. 2). У пацієнтів на гемодіалізі гатифлоксацин вводять після сеансу діалізу. Режими лікування неускладненої гонореї (400 мг одноразово) та неускладнених інфекцій сечових шляхів (200 мг на добу протягом 3 днів) не потребує корекції доз у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Таблиця 2. Рекомендовані дози гатифлоксацину для пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв)

Помірне ураження печінки не вимагає корекції доз. Даних щодо вираженої печінкової недостатності немає.

Гатифлоксацин, розчин для інфузій можна вводити лише шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю 60 хв. Швидкої інфузії або введення у вигляді болюсу слід уникати. Перед введенням розчин слід перевірити візуально на наявність механічних включень. Не слід використовувати упаковки, які містять видимі механічні включення. Невикористані порції розчину після введення повинні бути знищені.

Побічна дія. Найбільш поширені побічні ефекти гатифлоксацину - блювання, діарея, вагініт, абдомінальний біль, головний біль, запаморочення.

Інші побічні ефекти – порушення смаку, алергічні реакції, озноб, жар, біль у спині, біль у грудях, відчуття серцебиття, запор, диспепсія, глосит, кандидоз ротової порожнини, стоматит, виразка ротової порожнини, периферичні набряки, неспокійний сон, безсоння, парестезії, тремор, розширення судин, диспное, фарингіт, пітливість, порушення зору, дзвін у вухах, дизурія та гематурія.

Фотосенсибілізація спостерігалась не частіше, ніж при застосуванні плацебо.

Квінолони можуть бути причиною порушень центральної нервової системи (ЦНС), включаючи нервозність, безпричинне хвилювання, безсоння, галюцинації та параноя.

Протипоказання. Застосування гатифлоксацину протипоказано особам з гіперчутливістю до гатифлоксацину або будь-якого препарату з групи хінолінів, дітям і підліткам до 18 років, в період вагітності і лактації.

Передозування. Клінічні ознаки передозування включають зниження активності та частоти дихання, блювання, тремор і судоми.

У разі гострого передозування за пацієнтом слід пильно спостерігати і призначити симптоматичне і підтримуюче лікування. Слід підтримувати належну гідратацію. Досить низькою є ефективність діалізу (приблизно 14 % препарату видаляється протягом 4 год) та хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (приблизно 11 % видаляється протягом 8 днів).

Особливості застосування.

Гатифлоксацин слід застосовувати обережно у людей літнього віку, зважаючи на можливість порушення функції нирок у цій віковій групі.

Безпека застосування гатифлоксацину у дітей, підлітків віком до 18 років, вагітних жінок та жінок, що годують груддю, не досліджувалася.

Подовження інтервалу QT на електрокардіограмі. Гатифлоксацин може подовжувати інтервал QT у деяких пацієнтів, що може призводити до підвищення ризику вентрикулярних аритмій, в тому числі torsades des pointes. Рідкісні випадки torsades des pointes спонтанно виникали під час постмаркетингового застосування похідних хіноліну, в тому числі гатифлоксацину. Майже всі ці випадки асоціювалися з одним або більше з наступних факторів ризику: вік старше 60 років, жіноча стать, базове захворювання серця, та/або застосування численних медикаментів. Вираженість подовження інтервалу QT зростає з підвищенням концентрації препарату, тому не слід перевищувати рекомендовані дози і рекомендовану швидкість внутрішньовенного введення. Гатифлоксацин не слід призначати пацієнтам з подовженням інтервалу QT в анамнезі, декомпенсованою гіпокаліємією, а також пацієнтам, що одержують антиаритмічні засоби класу ІА (хінідин, прокаїнамід) або класу ІІІ (аміодарон, соталол). Слід дотримуватися обережності при призначенні гатифлоксацину пацієнтам, що отримують цизаприд, еритроміцин, антипсихотичні засоби або трициклічні антидепресанти.

Порушення рівнів глюкози в крові. Повідомлялося про порушення рівнів глюкози в крові при застосуванні гатифлоксацину, включаючи симптоматичну гіпер- і гіпоглікемію, звичайно у хворих на діабет. Тому слід здійснювати ретельний контроль глюкози крові під час лікування, а також особливо ретельне спостереження щодо ознак гіпер- або гіпоглікемії протягом перших 3 днів лікування.

Розрив сухожиль. Повідомлялося про випадки розриву сухожиль плеча, кисті та ахілова сухожилля, які вимагали хірургічного відновлення та призводили до тривалої інвалідності у пацієнтів, що одержували похідні хіноліну, зокрема гатифлоксацин. Ризик може підвищуватися при одночасному застосуванні кортикостероїдів, особливо у людей літнього віку. Лікування гатифлоксацином слід припинити, якщо у пацієнта виникає біль, запалення або розрив сухожилля. Пацієнт повинен відпочивати і уникати фізичних навантажень до тих пір, поки не буде виключено діагноз тендиніту або розриву сухожилля.

Периферична нейропатія. Спостерігалися окремі випадки сенсорної або сенсорно-моторної аксональної полінейропатії, яка вражала дрібні та/або великі аксони і призводила до парестезій, гіпостезій, дизестезій та слабкості під час лікування похідними хіноліну.

Гіперчутливість. Повідомлялося про серйозні, іноді смертельні випадки гіперчутливості та/або анафілактичних реакцій при лікуванні похідними хіноліну. Ці реакції можуть виникати після першої дози препарату. У разі появи висипів на шкірі або будь-яких інших ознак гіперчутливості лікування гатифлоксацином слід припинити.

Псевдомембранозний коліт. При застосуванні гатифлоксацину повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту, який може загрожувати життю. Цей діагноз повинен бути розглянутий у пацієнтів з діареєю, що виникла внаслідок введення антибактеріального засобу.

Інше. Повідомлялося про випадки підвищення внутрішньочерепного тиску та психозу у пацієнтів, що одержували похідні хіноліну. Препарати цього класу також можуть спричиняти стимуляцію нервової системи з тремором, запамороченням, сплутаністю свідомості, галюцинаціями, паранойєю, депресією, нічним маренням та безсонням. У цих випадках застосування гатифлоксацину слід припинити і вжити відповідних заходів. Гатифлоксацин слід з обережністю призначати пацієнтам з відомими або підозрюваними розладами ЦНС, такими як виражений атеросклероз, епілепсія та інші фактори схильності до конвульсій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Існують лише обмежені дані щодо сумісності гатифлоксацину з іншими лікарськими засобами для внутрішньовенного введення, тому одночасного введення з іншими лікарськими засобами слід уникати. Якщо одна й та сама внутрішньовенна лінія використовується для введення різних лікарських засобів, її слід промити перед інфузією гатифлоксацину та після неї інфузійним розчином, сумісним з гатифлоксацином (5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, розчин Рінгера з лактатом).

Дигоксин. Спостерігалося підвищення концентрації дигоксину при одночасному застосуванні з гатифлоксацином. Тому слід спостерігати за пацієнтами, які приймають дигоксин, щодо ознак інтоксикації, визначати концентрацію дигоксину в сироватці та при необхідності коригувати дози дигоксину.

Пробенецид. Одночасне введення пробенециду і гатифлоксацину значно підвищувало біодоступність гатифлоксацину.

Варфарин. При супутньому введенні з гатифлоксацином не спостерігалося значних змін у часі згортання крові. Однак, оскільки для деяких похідних хіноліну повідомлялося про посилення ефекту варфарину або його похідних, слід проводити відповідні аналізи коагуляції під час лікування.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗП). Супутнє застосування похідних хіноліну та нестероїдних протизапальних препаратів може підвищувати ризик стимуляції ЦНС та конвульсій.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 2–8 °С у захищеному від світла, недоступному для дітей місці. Термін придатності - 2 роки.