Сибазон инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: diazepam; 7-хлор-1-метил-5-феніл-2,3-дигідро-1Н-1,4-бензодіазепін-2-он;

основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або з жовтувато-зеленим відтінком рідина;

склад: 1 мл розчину містить діазепаму 5 мг;

допоміжні речовини: етанол 96% (спирт етиловий ректифікований), пропіленгліколь, макрогол-400 (поліетиленоксид-400), вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Анксіолітики. Похідні бензодіазепіну. Код АТС N05ВA01.

Фармакологічні властивості. Сибазон – транквілізатор бензодіазепінового ряду. Виявляє анксіолітичну, седативну, протисудомну, центральну міорелаксуючу дію, підвищує поріг больової чутливості, регулює нейровегетативні реакції.

Фармакодинаміка. Механізм дії зумовлений взаємодією з бензодіазепіновими рецепторами в алостеричному центрі постсинаптичних гама-аміномасляної кислоти рецепторів в лімбічній системі, таламусі, гіпоталамусі та вставних нейронах бічних рогів спинного мозку. Сприяє відкриттю каналів для входу іонів хлору в цитоплазматичній мембрані, спричиняє її гіперполяризацію і гальмування міжнейронної передачі у відповідних відділах центральної нервової системи.

Фармакокінетика. Після внутрішньом’язового введення препарат абсорбується не повністю і нерівномірно, максимальна концентрація досягається через 60 хв. Після внутрішньовенного введення у дорослих максимальна концентрація досягається через 15 хв і залежить від дози. Швидко розподіляється в тканинах органів, передусім у головному мозку і печінці, проходить через плацентарний і гематоенцефалічний бар’єр, виділяється також з грудним молоком.

Біотрансформується в печінці з утворенням активних метаболітів: N-диметил-діазепаму (50%), темазепаму, оксазепаму. N-диметилдіазепам кумулює в головному мозку, забезпечуючи тривалу і виражену протисудомну дію. Гідроксильовані і диметильовані метаболіти діазепаму зв’язуються з глюкуроновою і жовчними кислотами, виводяться, в основному, нирками. Діазепам належить до транквілізаторів тривалої дії, період напіввиведення при внутрішньовенному введенні становить 32 год, період напіввиведення N-диметилдіазепаму – 50 - 100 год, повний нирковий кліренс – 20 - 33 мл/хв.

Показання для застосування. Гострі тривожно-фобічні і тривожно-депресивні стани, у тому числі алкогольні психози з явищами абстиненції; делірій; епілептичний статус, правець, м’язові спазми при нейродегенеративних захворюваннях, у тому числі при травмах хребта, люмбаго, шийному радикуліті. Премедикація в анестезіології при оперативних втручаннях і складних діагностичних процедурах; прееклампсія та еклампсія при вагітності, передчасні пологи і відшарування плаценти.

Спосіб застосування та дози. Призначають внутрішньовенно повільно (не більше 1 мл/хв) або краплинно, або внутрішньом’язово глибоко у великий м’яз. Швидкість внутрішньовенного введення препарату дітям – 0,2 мл/хв. Для приготування інфузійного розчину 100 мг діазепаму (10 ампул Сибазону) розводять 500 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози.

Разова доза, частота та тривалість застосування встановлюються індивідуально з врахуванням правила «мінімальної достатності». При екстрених станах Сибазон рекомендують, по можливості, вводити внутрішньовенно.

Гострі тривожно-фобічні і тривожно-депресивні стани.

Дорослим призначають внутрішньовенно або внутрішньом’язово в дозі 1 - 2 мл (5 - 10 мг). За необхідності вводять повторно в такій самій дозі через 3 - 4 год. При алкогольному делірії початкова доза становить 2 мл (10 мг) внутрішньовенно, потім 1 - 2 мл (5 - 10 мг) через кожні 3 - 4 год до зникнення гострих симптомів. Можливе підтримуюче крапельне внутрішньовенне введення зі швидкістю 2,5 - 5 мг/год. Вища разова доза – 30 мг, вища добова – 70 мг.

Епілептичний статус.

Дорослим призначають по 1 - 2 мл (5 - 10 мг) внутрішньовенно повільно, за необхідності введення можна повторювати через кожні 10 - 15 хв до досягнення загальної дози 6 мл (30 мг). Новонародженим (після 30 днів) і дітям до 5 років препарат призначають внутрішньовенно в дозі 0,04 - 0,1 мл/кг (0,2 - 0,5 мг/кг), за необхідності повторюють введення через 10 - 15 хв. Дітям старше 5 років призначають 0,2 мл/кг (1 мг/кг) внутрішньовенно, при необхідності повторюють через 5 - 15 хв. Вища разова доза для введення дітям до 5 років не повинна перевищувати 5 мг діазепаму, старше 5 років – 10 мг діазепаму.

М’язові спазми при нейродегенеративних захворюваннях, травмах хребта.

Дорослим призначають 2 - 4 мл (10 - 20 мг) внутрішньовенно повільно або внутрішньом’язово, новонародженим і дітям до 5 років – внутрішньовенно або внутрішньом’язово 0,2 - 0,4 мл (1 - 2 мг), дітям після 5 років – 1 - 2 мл (5 - 10 мг) При необхідності ін’єкцію повторюють через 3 - 4 год з наступним переходом на приймання препарату у формі таблеток. Вища разова доза для введення дітям до 5 років не повинна перевищувати 5 мг діазепаму, старше 5 років – 10 мг діазепаму.

Правець.

Початкова доза для дорослих становить 2 мл (10 мг) внутрішньовенно повільно або внутрішньом’язово, потім переходять на внутрішньовенне краплинне введення препарату зі швидкістю 5 - 15 мг/год.

М’язові спазми периферичного походження (люмбаго, шийний радикуліт).

Призначають дорослим по 2 - 4 мл (10 - 20 мг) внутрішньом’язово 1 - 2 рази до усунення гострих симптомів. Потім терапію продовжують препаратом у формі таблеток.

Анестезіологія, хірургія.

Для премедикації дорослим призначають 2 - 4 мл (10 - 20 мг) внутрішньом’язово увечері напередодні операції, 1 - 2 мл (5 - 10 мг) внутрішньом’язово або внутрішньовенно повільно за 30 - 60 хв до операції або безпосередньо перед операцією. Після операції вводять 1 - 2 мл (5 - 10 мг) внутрішньом’язово. Для досягнення короткочасного наркотичного сну при терапевтичних і хірургічних втручаннях (малі хірургічні операції, вивихи, переломи, діагностичні заходи) дорослим вводять 2 - 6 мл (10 - 30 мг) внутрішньовенно повільно, дітям – 0,2 - 0,4 мл/кг (1 - 2 мг/кг). Дозу встановлюють індивідуально: починають введення з 5 мг, потім додатково по 2,5 мг, спостерігаючи після кожного введення протягом 30 с як за реакцією пацієнта. При виникненні птозу введення препарату слід припинити.

Прееклампсія і еклампсія при вагітності.

Призначають внутрішньовенно повільно 1 - 2 мл (5 - 10 мг), при необхідності надалі вводять внутрішньовенно краплинно (до 100 мг/добу).

Побічна дія. Сонливість, в’ялість, запаморочення, головний біль, уповільнена мова, сплутаність свідомості, м’язова слабкість, рухова загальмованість, дезорієнтація, атаксія, депресія, тремор, парастезії, розлад координації, антероградна амнезія, ністагм, артеріальна гіпотонія, брадикардія, ортостатичний колапс, зниження частоти дихання, диспное, апное, сухість у роті, нудота, затримка або нетримання сечі, підвищена пітливість, алергічні реакції у вигляді гіперемії шкіри, шкірних висипань і свербежу, бронхоспазм, ларингоспазм. Рідко можливі парадоксальні реакції: збудження, почуття тривоги, порушення сну, галюцинації.

При внутрішньовенному введенні можливі відчуття ейфорії і гикавка, при швидкому внутрішньовенному введенні – подразнення судинної стінки і розвиток тромбофлебіту. Внутрішньом’язове введення може спричинити підвищення активності креатинфосфокінази.

Протипоказання. Індивідуальна непереносимість або підвищена чутливість до бензодіазепінів, гостре отруєння алкоголем та седативними засобами, тяжка псевдопаралітична міастенія, епізоди апное під час сну, тяжка печінкова недостатність, гостра дихальна недостатність, алкогольна або наркотична залежність (за виключенням синдрому відміни), виражена хронічна гіперкапнія, закритокутова глаукома, перший і третій триместри вагітності, період лактації (при необхідності усунення епілептичного статусу годування припиняють на 3 - 4 дні), перші 30 днів життя новонароджених через недостатність функції печінки.

Передозування.

Симптоми: різка загальмованість, надмірна сонливість, глибокий тривалий сон, порушення координації рухів, дизартрія, виражене зниження артеріального тиску, ригідність або клонічні сіпання кінцівок, пригнічення рефлексів, короткочасне порушення свідомості, що переходить в кому, можливий летальний кінець.

Лікування. За необхідності проводять симптоматичну терапію. Форсований діурез, гемодіаліз, гемоперфузія неефективні. Специфічний антидот флумазеніл (внутрішньовенно) – конкурентний антагоніст бензодіазепінових рецепторів.

Особливості застосування. Препарат повинен застосовуватись тільки у лікувальних установах, здатних забезпечити у разі необхідності проведення невідкладних реанімаційних заходів. Особам літнього віку, пацієнтам із захворюваннями печінки, органічними порушеннями центральної нервової системи, з тяжкою серцевою і дихальною недостатністю слід зменшити початкову дозу Сибазону в два рази, внутрішньовенне введення таким хворим має проводитись особливо обережно, оскільки високі дози препарату можуть спричиняти сомноленцію та втрату свідомості. Вища доза для пацієнтів з порушенням функції нирок, а також тим, що знаходяться на діалізі тривалий час, становить 15 мг на добу.

Застосування Сибазону під час вагітності і у дітей до 2 років можливе тільки за дуже серйозними показаннями, коли передбачувана користь перевищує потенційний ризик. При призначенні Сибазону породіллі під час родопомочі рекомендовані дози можуть спричиняти у новонароджених скороминучу м’язову гіпотонію, при еклампсії – гіпотермію, порушення дихання і серцевого ритму.

При лікуванні епілептичного статусу слід враховувати можливість поновлення судом. Потрібна особлива обережність при призначенні Сибазону пацієнтам, які тривало отримували антигіпертензивні препарати центральної дії, бета-блокатори, антикоагулянти, серцеві глікозиди.

Сибазон може знижувати швидкість рухових і психічних реакцій, тому в день застосування препарату не слід керувати транспортними засобами і працювати з механічними пристроями.

Не допускається змішування в одному шприці або крапельниці розчин Сибазону з іншими препаратами, через можливість його адсорбції на стінках, необхідно уникати потрапляння Сибазону в артерію і екстравазальний простір.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні Сибазону з нейролептиками, антидепресантами, седативними, снодійними, аналгетичними, анестезуючими засобами, наркотиками і алкоголем можливе підсилення пригнічуючого впливу на центральну нервову систему. Сибазон потенціює ефекти гіпотензивних засобів. Одночасний прийом циметидину, омепразолу, пероральних контрацептивів і протитуберкульозних засобів знижує швидкість біотрансформації діазепаму, підвищуючи його концентрацію в крові і збільшуючи період напіввиведення. Теофілін, рифампіцин, карбамазепін, кофеїн послаблюють ефекти Сибазону.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище + 5°С. Термін придатності – 2 роки.