Миртазапин ГЕКСАЛ^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: mirtazapin; 1, 2, 3,4, 10, 14b-гексагідро-2-метилпіразино[2, 1-а]піридо[2, 3-с]бензазепін;

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 15 мг: жовті, можливо неоднорідно забарвлені (з мармуровістю), овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою на одному боці;

таблетки по 30 мг: бежеві, можливо неоднорідно забарвлені (з мармуровістю), овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою на одному боці;

таблетки по 45 мг: білі, можливо неоднорідно забарвлені (з мармуровістю), овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою на одному боці;

склад: 1 таблетка містить міртазапіну 15 мг, або 30 мг, або 45 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль зерновий, гідроксипропілцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 8000; барвники: таблетки по 15 мг – заліза (ІІІ) оксид жовтий (Е 172), барвник хіноліновий жовтий (Е 104), барвник сансет жовтий FCF (Е 110); таблетки по 30 мг – заліза (ІІІ) оксид жовтий (Е 172), заліза (ІІІ) оксид червоний (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172).

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Код АТС N06АХ11.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Міртазапін є активним центральним пресинаптичним антагоністом a₂-рецепторів, який підвищує норадренергічну і серотонінергічну передачу в центральній нервовій системі. Посилення серотонінергічної передачі відбувається виключно через 5-НТ₁-рецептори, оскільки міртазапін блокує 5-НТ₂- та 5-НТ₃-рецептори. У цьому ефекті беруть участь обидва енантіомера міртазапіну. S (+)-енантіомер блокує a₂ і 5-НТ₂-рецептори, а R (-) енантіомер – 5-НТ₃-рецептори. Крім того, міртазапін блокує Н₁-рецептори, що зумовлює його седативні властивості. У терапевтичних дозах практично не має антихолінергічної активності і не впливає на серцево-судинну систему, тому, як правило, добре переноситься хворими.

Послаблює присутність таких симптомів, як ангедонія (повна байдужість до радощів життя), психомоторна загальмованість, дисомнія (раннє пробудження), зменшення маси тіла, втрата інтересу до життя, думки про суїцид, а також зміна настрою (більш радісний настрій увечері, ніж вранці). Антидепресивний ефект досягається через 7 - 14 днів лікування.

Фармакокінетика. Після перорального застосування міртазапін швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність – приблизно 50%. Максимальна концентрація в плазмі спостерігається приблизно через 2 год. Прийом їжі не впливає на фармакокінетику міртазапіну.

Приблизно 85% міртазапіну зв’язується з білками плазми крові. Стабільні концентрації досягаються через 3 - 4 дні застосування, після чого подальше накопичення препарату не відбувається. В межах рекомендованих доз для міртазапіну характерна лінійна фармакокінетика.

Активно метаболізується у печінці шляхом деметилювання й окислення з подальшою кон’югацією. Виводиться з сечею та калом протягом декількох днів.

Середній період напіввиведення становить 20 - 24 год; іноді спостерігались набагато триваліші періоди – до 65 год. У молодих чоловіків було зареєстровано більш короткі періоди напіввиведення. У пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю кліренс міртазапіну може бути знижений.

Показання для застосування. Депресивні стани різних ступенів тяжкості та походження.

Спосіб застосування та дози. Таблетки слід приймати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від прийому їжі.

Початкова доза МіртазапінуГЕКСАЛ^(R) для дорослих становить 15 мг, яку можна поступово підвищувати кожні кілька днів до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Ефективна доза зазвичай дорівнює 15 - 45 мг на день. Стандартна добова доза – 30 мг.

Призначається переважно 1 раз на добу перед сном. Можна також розділити загальну добову дозу міртазапіну на дві (одну вранці й одну – ввечері). Більшу дозу необхідно прийняти ввечері.

Для пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.

У пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю елімінація міртазапіну може зменшуватися, що необхідно враховувати при призначенні препарату цій категорії пацієнтів.

Антидепресивна дія Міртазапіну ГЕКСАЛ^(R) зазвичай проявляється після 1 - 2-тижневого періоду лікування. Лікування слід продовжувати після повного зникнення симптомів депресії щонайменше протягом 4 - 6 місяців. Відміняють препарат поступово, щоб запобігти реакціям відміни.

При відсутності клінічного ефекту після приймання максимальної дози протягом наступних 2 - 6 тижнів лікування необхідно припинити, поступово зменшуючи дозу.

Побічна дія. У пацієнтів з депресією виявляється низкa ознак і симптомів, притаманних основному захворюванню. Тому в даному випадку іноді важко диференціювати ознаки і симптоми, властиві депресії, від таких, що спричинені прийманням міртазапіну.

Можливо виникнення, особливо на початку лікування, сонливості, вертиго, головного болю, посилення апетиту, набряків і пов’язаних з ними підвищення маси тіла, втоми, нудоти.

Рідко спостерігались гостра мієлосупресія (еозинофілія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія і тромбоцитопенія); манія, оніродинія (нічний жах) та яскраві сновидіння, сплутаність свідомості, галюцинації, тривога, безсоння; ортостатична гіпотензія, синкопе; збільшення активності печінкових трансаміназ; висипання; артралгія, міалгія; епілептичні напади, тремор, міоклонус (параміоклонус), парастезія, синдром сіпання ніг; ксеростомія, діарея.

Такі побічні реакції, як тривога й безсоння, також можуть бути симптомами депресії. Протягом лікування препаратом дуже рідко повідомлялось про посилення проявів тривожного стану або безсоння.

Протипоказання. Підвищена чутливість до міртазапіну або до будь-якого компонента препарату; вагітність і лактація; діти до 18 років.

Передозування.

Симптоми: пригнічення центральної нервової системи із дезорієнтацією і тривалим седативним ефектом, що супроводжується тахікардією та слабкою гіпо- або гіпертензією.

Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля та відповідне симптоматичне лікування для підтримання функцій життєво важливих органів і систем.

Особливості застосування. Ретельний добір дози та регулярний лікарський контроль необхідні для хворих на епілепсію та з органічними ураженнями мозку, з порушеннями функції печінки та/або нирок, гострій серцево-судинній патології, з артеріальною гіпотензією, при розладах сечовиведення, пацієнтам з гострою закритокутовою глаукомою та при збільшенні внутрішньоочного тиску, хворим на цукровий діабет.

Слід брати до уваги, що такі симптоми, як підвищення температури тіла, біль у горлі, стоматит або інші ознаки інфекції можуть бути ознаками агранулоцитозу. Тому при їх появі в період лікування застосування препарату необхідно припинити та призначити клінічний аналіз крові.

У період лікування слід уникати вживання алкоголю.

При виникненні жовтухи лікування необхідно припинити.

Як і при прийманні інших антидепресантів, необхідно звертати увагу на те, що на початку лікування симптоми психотичної депресії можуть загострюватися; параноїдальне марення може приймати гострі форми у пацієнтів з шизофренічними або психотичними розладами, яких лікували антидепресантами.

Щоб запобігти ризику суїциду, особливо на початку лікування, пацієнту необхідно призначати лише обмежену кількість таблеток міртазапіну.

Раптова відміна препарату після тривалого періоду лікування може спричинити появу таких симптомів, як тривога, ажитація, нудота, головний біль, а також нездужання.

Вагітність і лактація.

Клінічні дані стосовно ефективності та безпеки застосування міртазапіну в періоди вагітності та лактації відсутні. В експериментах, проведених на тваринах, не було виявлено тератогенної дії препарату і наявності у нього репродуктивної токсичності.

Вплив на керування автотранспортними засобами або іншими складними механізмами.

Міртазапін може впливати на пильність та концентрацію уваги, особливо на початку лікування. Тому цей факт необхідно враховувати пацієнтам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій – таких як керування автомобілем або іншими складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Міртазапін не можна призначати разом з інгібіторами МАО та протягом 2- х тижнів після їх відміни.

Міртазапін може потенціювати седативні властивості бензодіазепінів та інших седативних препаратів, а також центральний пригнічуючий ефект алкоголю.

Внаслідок взаємодії міртазапіну з серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад SSRIs) може розвинутися серотоніновий синдром. Якщо подібна комбінація є терапевтично доцільною, необхідно провести точну корекцію дози і встановити ретельне спостереження за пацієнтами.

Одночасне застосування з міртазапіном активних інгібіторів цитохрому CYP 3А4, таких як протеазні інгібітори ВІЛ, азолові протигрибкові препарати, еритроміцин або нефазодон, може призводити до збільшення максимальної концентрації міртазапіну в плазмі та AUC.

Карбамазепін збільшує кліренс міртазапіну майже вдвічі з відповідним зниженням його концентрацій у плазмі від 45% до 60%. Тому в разі одночасного призначення міртазапіну з карбамазепіном або з іншими препаратами, які прискорюють метаболізм міртазапіну (наприклад рифампіцину або фенітоїну), дозу міртазапіну треба збільшити. Після відміни супутнього препарату дозу міртазапіну знову треба зменшити.

При одночасному застосуванні з циметидином біологічна доступність міртазапіну зростає більше, як на 50%. Тому дозу міртазапіну необхідно зменшити, а після відміни циметедину – знову збільшити дозу міртазапіну.

При одночасному призначенні міртазапіну з варфарином рекомендується проводити моніторинг протромбінового часу, оскільки міртазапін може призводити до незначного, але статистично достовірного збільшення INR у пацієнтів, які лікувалися варфарином.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 3 роки.