Ставудин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: stavudine;

1-(2,3-дидезоксі-β-D-гліцеропент-2-енофуранозил)тимін;

основні фізико-хімічні властивості:

ставудин 30 мг – тверді желатинові капсули № 2 з темно-помаранчевою кришечкою та світло-помаранчевим корпусом, з відбитками “36” на корпусі та “С” на кришечці, що містять гранульований білий або майже білий порошок;

ставудин 40 мг – тверді желатинові капсули № 1 темно-помаранчевого кольору, з відбитками “37” на корпусі та “С” на кришечці, що містять гранульований білий або майже білий порошок;

склад: 1 капсула містить ставудину 30 мг або 40 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза безводна, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат;

оболонка капсули містить желатин, натрію лаурилсульфат, титану діоксид, заліза оксид червоний, заліза оксид жовтий.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування. Нуклеозидні і нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази.

Код АТС J05A F04

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Ставудин – противірусний засіб, активний відносно вірусів імунодефіциту людини (ВІЛ).

Потрапляючи в клітини, піддається фосфорилуванню до активного метаболіту – ставудину трифосфату, який завдяки конкуренції з природним субстратом – дезокситимідинтрифосфатом - пригнічує активність зворотної транскриптази вірусів імунодефіциту людини, а також інгібує реплікацію вірусів завдяки властивості порушувати синтез вірусної ДНК внаслідок термінації її ланцюгів.

Крім переважної дії на зворотну транскриптазу і ДНК-полімеразу вірусів імунодефіциту людини ставудину трифосфат виявляє властивість пригнічувати клітинні ДНК-полімерази β і γ, а також значно знижує синтез мітохондріальної ДНК.

Зазначені особливості фармакодинамікі дозволяють використовувати препарат для терапії ВІЛ-інфекції при набутій резистентності вірусів до зидовудину.

Фармакокінетика. Всмоктування. Ставудин швидко і повністю абсорбується із кишечнику, біодоступність становить 78 - 86 %. Максимальна концентрація в сироватці крові після перорального прийому досягається через 0,5 - 1,5 години.

Розподіл. Незначна частина ставудину зв’язується з білками плазми крові, близько половини – із форменими елементами крові. Проникає крізь гематоенцефалічний та плацентарний бар’єр, визначається в грудному молоці. Середнє співвідношення концентрації активної речовини препарату у спинномозковій рідині до її концентрації у плазмі крові через 2-4 години після перорального прийому становить 0,39 ±0,06.

Виведення. Приблизно 60 % препарату елімінується ендогенним шляхом. Близько 40 % ставудину виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення становить приблизно 1,6 години.

Не кумулює.

Показання для застосування. Лікування ВІЛ-інфекції у складі комбінованої антиретровірусної терапії у дорослих та дітей при виражених клінічних проявах інфекції або після тривалої терапії зидовудином.

Для постконтактної профілактики інфікування осіб, які отримали уколи або порізи при роботі із забрудненими ВІЛ-матеріалами або мали статеві контакти з ВІЛ-інфікованими особами, як альтернативний препарат при непереносимості зидовудину.

Спосіб застосування та дози. Дорослим для лікування ВІЛ-інфекції препарат призначають у складі комплексної антиретровірусної терапії внутрішньо, незалежно від приймання їжі. Капсулу слід ковтати цілою і запивати водою.

Пацієнтам з масою тіла більше 60 кг призначається по 40 мг (1 капсула Ставудину 40 мг) два рази на добу.

Пацієнтам з масою тіла менше 60 кг призначається по 30 мг (1 капсула Ставудину 30 мг) два рази на добу.

Тривалість терапії визначає лікар за допомогою моніторингу кількості CD4-лімфоцитів пацієнта.

Для лікування ВІЛ-інфекції у дітей препарат призначають у складі комплексної антиретровірусної терапії внутрішньо, під час їди.

Якщо дитина не в змозі проковтнути капсулу цілою, а разова доза складається із цілого числа капсул, можливо застосування тільки вмісту капсули, яке рекомендується перемішати з невеликою кількістю їжі.

Дітям з масою тіла менше 30 кг добова доза становить 2 мг/кг, розділяється на 2 прийоми.

Дітям з масою тіла більше 30 кг призначається доза, як і дорослим.

Тривалість терапії визначає лікар. Кожні три місяці необхідно коригувати дози залежно від маси тіла дитини.

Для постконтактної профілактики ВІЛ-інфікування дорослих осіб препарат починають застосовувати не пізніше, ніж через 72 години після уколу/порізу ВІЛ-інфікованими матеріалами або статевого контакту із ВІЛ-інфікованою особою, у комплексі з іншими антиретровірусними препаратами. Профілактику препаратом здійснюють протягом 4 тижнів.

Особам з масою тіла більше 60 кг препарат призначається по 40 мг (1 капсула Ставудину 40 мг) два рази на добу.

Особам з масою тіла менше 60 кг призначається по 30 мг (1 капсула Ставудину 30 мг) два рази на добу.

Корекція дозування при нирковій недостатності.

Пацієнтам з кліренсом креатиніну від 26 до 50 мл/хв рекомендується зменшити добову дозу препарату. У таких випадках рекомендовані дози становлять:

при масі тіла ≥ 60 кг - 20 мг ставудину два рази на добу (вміст однієї капсули Ставудину 40 мг рівномірно розділяється на два прийоми з інтервалом 12 годин);

при масі тіла < 60 кг - 15 мг ставудину два рази на добу (вміст однієї капсули Ставудину 30 мг рівномірно розділяється на два прийоми з інтервалом 12 годин).

Пацієнтам з кліренсом креатиніну ≤ 25 мл/хв рекомендовані дози становлять:

при масі тіла ≥ 60 кг - 20 мг ставудину (половина вмісту капсули Ставудину 40 мг) один раз на добу;

при масі тіла < 60 кг - 15 мг ставудину (половина вмісту капсули Ставудину 30 мг) один раз на добу.

Побічна дія. При лікуванні ВІЛ-інфекції важко провести диференціацію, спричинені небажані клінічні прояви застосуванням препарату Ставудин чи пов’язані з основною хворобою або конкомінантними препаратами. Побічні ефекти, які спостерігались частіше, ніж поодинокі випадки, перелічені нижче за органами і системами.

Загальні прояви: слабкість, нездужання, втомлюваність, астенія.

З боку центральної і периферичної нервової системи, психічної сфери: периферичні невропатії, периферичні неврити, головний біль, парестезії, депресія, порушення сну, тривога, емоціональна лабільність.

З боку травної системи: зниження апетиту, анорексія, нудота, блювання, біль у животі, діарея, панкреатит.

З боку шкіри і її придатків: свербіж, шкірний висип, кропив’янка.

З боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія.

З боку ендокринної системи та обміну речовин: дуже рідко – гінекомастія; можливі ліподистрофія, гіперлактатемія з подальшим розвитком лактатацидозу.

З боку системи кровотворення: анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку лабораторних показників крові: підвищення рівня білірубіну, активності печінкових ферментів, амілази.

Протипоказання. Підвищена чутливість до ставудину чи до компонентів, які входять до складу препарату; перший триместр вагітності, період лактації.

Передозування. Симптоми передозування: слабкість, нудота, блювання, посилення проявів побічної дії.

Лікування: промивання шлунка та кишечнику, застосування ентеросорбентів (активоване вугілля), симптоматична терапія.

Особливості застосування. Лікування препаратом повинно проходити під спостереженням лікаря, який має досвід лікування пацієнтів, інфікованих вірусом імунодефіциту людини та хворих на СНІД. У ході лікування необхідний моніторинг вірусного навантаження пацієнта та кількості CD4-лімфоцитів.

Під час лікування необхідно інформувати пацієнта, що прийом препарату не запобігає зараженню вірусом імунодефіциту людини через статевий контакт або через заражену кров, що препарат не виліковує від ВІЛ-інфекції, тому у пацієнтів зберігається ризик розвитку розгорнутої картини хвороби з пригніченням імунітету та виникненням опортуністичних інфекції і злоякісних новоутворень.

З обережністю призначають пацієнтам з показаннями в анамнезі на патологію периферичної нервової системи (периферичні неврити, невропатії).

При застосуванні препарату необхідно спостерігати за можливим виникненням симптомів панкреатиту. При появі болю в животі, нудоти, блювання або при підвищенні рівня ферментів підшлункової залози у сироватці крові прийом Ставудину відміняють і не відновлюють доти, доки не буде виключений діагноз панкреатиту.

Молочнокислий ацидоз (лакоцидоз), виражені гепатомегалія із стеатозом, які спостерігаються при лікуванні антиретровірусними препаратами – аналогами нуклеозиду - і призводять до тяжких необоротних порушень печінкової і ниркової діяльності, можуть спостерігатися через декілька місяців лікування препаратом Ставудин. Тому під час лікування необхідний контроль маси тіла, розмірів печінки, біохімічних показників крові. У разі клінічних проявів лактатацидозу і значного погіршення лабораторних показників функції печінки лікування препаратом слід припинити.

При призначенні препарату дітям перерахування дози з урахуванням маси тіла дитини проводять кожні 3 місяці лікування. У противному разі дози згодом стануть недостатніми, що може призвести до виникнення резистентних штамів ВІЛ.

Застосування в період вагітності та лактації. Застосування препарату протягом перших 14 тижнів вагітності можливо, якщо очікуваний ефект від терапії перевищує потенціальний ризик для плода. Під час лікування Ставудином слід припинити годування груддю. ВІЛ-інфікованим матерям не рекомендується годування немовля груддю у зв’язку з загрозою інфікування дитини.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні Ставудину з хлорамфеніколом, цисплатином, диданозином, етамбутолом, етіонамідом, гідралазином, ізоніазидом, метронідазолом, вінкристином, зальцитабіном підвищується ризик розвитку периферичної невропатії.

При одночасному застосуванні препарату з диданозином, сульфаніламідами, зальцитабіном збільшується ризик розвитку панкреатиту.

Не застосовують у комбінації із зидовудином через існуючий антагонізм у проявах противірусної активності.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С, в оригінальній упаковці.

Термін придатності − 2 роки.