Триамзид инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: таблетки жовтого із зеленуватим відтінком кольору, з рискою та фаскою;

склад: 1 таблетка містить триамтерену (в перерахуванні на 100% речовину) 0,05 г, гідрохлортіазиду (в перерахуванні на 100% речовину) 0,025 г;

допоміжні речовини: цукор молочний, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний, кальцію гідрофосфату дигідрат, кальцію стеарат, натрію кроскармелоза, тальк.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Комбінації діуретиків, що включають калійзберігаючі препарати. Гідрохлортіазид і калійзберігаючі препарати. Код АТС С03ЕА01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Комбінований препарат, до складу якого входять гідрохлортіазид і триамтерен. Чинить діуретичну та гіпотензивну дію. Гідрохлортіазид - діуретик середньої ефективності. Збільшує виведення з організму іонів натрію, калію, магнію, бікарбонатів, хлору і еквівалентної кількості води. Триамтерен належить до групи калій/магнійзберігаючих діуретиків. При поєднанні з гідрохлортіазидом попереджає розвиток гіпокаліємії і гіпомагніємії.

 Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо гідрохлортіазид всмоктується на 60-80%. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі – 1,5-3 год. Гідрохлортіазид накопичується в еритроцитах, 40-70% зв’язується з білками плазми. Об’єм розподілу в термінальній фазі виведення становить 3-6 л/кг (що еквівалентно 210-420 л при масі тіла 70 кг). Гідрохлортіазид метаболізується дуже малою мірою. Єдиним виявленим в слідових кількостях метаболітом є 2-аміно-4-хлоро-М-бензендисульфонамід. Виведення гідрохлортіазиду з плазми двофазне: період напіввиведення початкової фази становить 2 год, кінцевої фази (через 10-12 год після прийому) - близько 10 год. У пацієнтів з нормальною функцією нирок виведення здійснюється майже виключно нирками, 50-75% прийнятої внутрішньо дози виводиться із сечею в незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку і при порушенні функції нирок кліренс гідрохлортіазиду істотно знижується, що призводить до значного збільшення його концентрації в плазмі крові. У хворих на цироз печінки змін фармакокінетики гідрохлортіазиду не відмічається. Триамтерен легко всмоктується при прийомі внутрішньо. Діуретична дія відмічається через 15-20 хв, максимальний ефект спостерігається протягом 2-6 год після прийому. Метаболізується в печінці з утворенням 2,4,7-триаміно-6-оксифенілптеридину і кон’югатів із сірчаною кислотою. До 30% прий- нятої дози виводиться з сечею в незміненому вигляді.

Показання для застосування. Набряки різного генезу (при хронічній серцевій недостатності, в т.ч. в складі комбінованої терапії тяжких форм з резистентними набряками; захворюваннях печінки, нирок); набряки при хронічній венозній недостатності (коротким курсом, при одночасній фізіотерапії); артеріальна гіпертензія.

Спосіб застосування та дози. Таблетки приймають внутрішньо, після їди, не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю води. Дорослим і підліткам з масою тіла більше 50 кг для лікування набряків призначають у початковій дозі по 1 таблетці 2 рази на добу, при недостатній вираженості діуретичного ефекту разову дозу можна збільшити до 2 таблеток. Максимальна добова доза - 3 таблетки ( 2 – після сніданку, 1 – після обіду ). При проведенні тривалого підтримуючого лікування, як правило, призначають по 0,5 таблетки вранці щодня або по 1 таблетці через день. За необхідності дозу можна підвищити до 1 таблетки 2 рази на добу. У разі набряків при хронічній венозній недостатності курс лікування - не більше 14 днів. При артеріальній гіпертензії призначають у початковій дозі по 1 таблетці на добу. Лікар може поступово збільшити дозу до 4 таблеток на добу. При проведенні тривалого підтримуючого лікування дозу зменшують до 0,5 таблетки на добу (вранці). У разі одночасного призначення інших антигіпертензивних препаратів добова доза триамтерену також становить 0,5 таблетки. Тривалість курсу лікування встановлюють індивідуально. Для хворих з порушеннями функції нирок (концентрація креатиніну в сироватці - 1,5 - 1,8 мг/100 мл або кліренс креатиніну - 50 - 30 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 0,5 таблетки.

Побічна дія. Нудота, блювання, діарея або запор, спастичні болі в животі, сухість у роті, зрідка - геморагічний панкреатит; при тривалому застосуванні можливі гіпокаліємія або гіперкаліємія, судоми; гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпомагніємія, рідко - гіперкальціємія; тахікардія, запаморочення, слабкість, парестезії, головний біль; підвищення концентрації в крові сечової кислоти, сечовини, креатиніну, глюкози, підвищення фоточутливості, алергічні реакції (шкірний висип). У пацієнтів, схильних до ожиріння, можливо підвищення вмісту ліпідів у крові. У пацієнтів із захворюваннями вен підвищений ризик виникнення тромбозів і емболій. З боку кровотворних органів можливі анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, мегалобластна анемія при вже існуючому дефіциті фолієвої кислоти.

Протипоказання. Гіперчутливість до сульфаніламідів (через небезпеку перехресних алергічних реакцій), ниркова недостатність, анурія, гострий гломерулонефрит, виражені порушення функції печінки (прекома і печінкова кома); порушення обміну електролітів, які на піддаються корекції: гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіперкальціємія, гіпонатріємія; лактація (необхідно відмовитися від грудного вигодовування). Діти до 12 років і підлітки з масою тіла менше 50 кг не повинні приймати Триамзид.

Передозування. Посилення проявів описаної побічної дії. При передозуванні Триамзиду можливий розвиток як гіпо-, так і гіперкаліємії, а також гіперкальціємії. Симптоми передозування: нудота, блювання, діарея або запор, спастичні болі в животі, сухість у роті, загальна слабкість, брадикардія, шлуночкова тахікардія, аритмії, парестезії, судоми, пригнічення серцевої діяльності. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, корекція гіпо- і/або гіперкаліємії, гіперкальціємії.

Особливості застосування. З обережністю застосовують при подагрі, порушеннях функції нирок і/або печінки, цукровому діабеті, дефіциті фолієвої кислоти. У паціентів зі зниженою функцією нирок, у хворих на цироз печінки, а також у період вагітності підвищений ризик виникнення тяжких порушень електролітного обміну. У процесі лікування потрібно систематично контролювати вміст у крові калію, натрію, хлору, сечовини, креатиніну, глюкози і сечової кислоти. При підозрі на нестачу фолієвої кислоти необхідний регулярний контроль картини периферичної крові. Особам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій, потрібно враховувати, що в початковій стадії застосування препарату і при зміні гіпотензивних засобів можливо сповільнення швидкості психомоторних реакцій, що пов’язано із зміною АТ. Вагітним призначають тільки за суворими показаннями, причому потрібно уникати тривалого застосування. Літнім пацієнтам препарат призначають у зменшених дозах. Діти до 12 років не повинні приймати Триамзид.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Триамзид^ТМ при одночасному застосуванні посилює дію інших гіпотензивних засобів (зокрема інгібіторів АПФ), трициклічних антидепресантів, вазодилататорів, сечогінних засобів, барбітуратів, фенотіазинів, а також етанолвмісних препаратів. Послаблює ефект протидіабетичних засобів, урикозуричних препаратів; посилює кардіотоксичну і нейротоксичну дію літію. Одночасне застосування з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) підвищує ризик розвитку гемодинамічної ниркової недостатності і зменшує діуретичний і гіпотензивний ефект. Можливо виникнення гіперкаліємії при одночасному застосуванні Триамзиду із солями калію, калійзберігаючими діуретиками, а також з інгібіторами АПФ. Можливий розвиток гіпокаліємії при одночасному застосуванні з глюкокортикоїдами і проносними засобами у високих дозах. Одночасний прийом метилдопи може спричинити гемоліз.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ⁰С. Термін придатності - 2 роки.