Далацин Ц фосфат инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: clindamycin; метил 7-хлоро-6,7,8-тридеокси-N-[(2S,4R)-1-метил-4-пропілпіролідин-2-карбоксіамідо]-1-тіо-а-L-трео-D-галакто-октопіранозиду фосфат;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин;

склад: 1 мл розчину містить кліндаміцину 150 мг у вигляді кліндаміцину фосфату;

допоміжні речовини: спирт бензиловий, динатрію едетат, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди та лінкозаміди. Код АТС J01F F01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Активною речовиною препарату є кліндаміцин – напівсинтетичний антибіотик, який синтезується з лінкоміцину шляхом заміщення 7-(R)-гідроксильної групи на 7-(8)-хлор.

In vitro кліндаміцин є активним щодо нижченаведених ізольованих форм мікроорганізмів.

1. Аеробні грампозитивні коки, включаючи:

·Staphylococcus aureus;

·Staphylococcus epidermidis (штами, що виробляють і не виробляють пеніциліназу). При проведенні досліджень in vitro відмічався швидкий розвиток стійкості до кліндаміцину у деяких стафілококових штамів, резистентних до еритроміцину;

·стрептококи (за винятком фекального стрептокока);

·пневмококи.

2. Анаеробні грамнегативні бактерії, включаючи

·Bacteroides (включаючи групу B.fragilis і групу В. melaninogenicus),

·Fusobacterium.

3. Анаеробні грампозитивні бактерії, що не утворюють спори, включаючи

·Propionibacterium;

·Eubacterium;

·Actinomyces.

4. Анаеробні і мікроаерофільні грампозитивні коки, включаючи

·Peptococcus;

·Peptostreptococcus;

·Microaerophilic streptococci;

У дослідженнях in vitro було показано, що до кліндаміцину чутливі штами таких мікроорганізмів: Bacteroides melaninogenicus, В. disiens, В. bivius, Peptostreptococcus spp., Gardnerella vaginalis, Moiluncus mulieris, M. curtisii, Mycoplasma hominis.

Клостридії. Клостридії виявляють більшу резистентність до кліндаміцину, ніж більшість інших анаеробів. Більшість Clostridium perfringens чутливі до кліндаміцину, але деякі види, як наприклад C.sporogenes і C.tertium, часто стійкі до дії кліндаміцину. У зв’язку з цим потрібно проводити проби на чутливість.

Між лінкоміцином і кліндаміцином існує перехресна резистентність. Існує антагонізм між кліндаміцином і еритроміцином.

Фармакокінетика. Дослідження рівня препарату в сироватці після тривалого застосування кліндаміцину гідрохлориду (до 14 днів) не виявили даних, які могли б свідчити про кумуляцію препарату або зміну його метаболізму. Період напівжиття кліндаміцину в сироватці дещо збільшений у хворих із суттєвим погіршанням функції нирок. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз неефективні щодо видалення кліндаміцину із сироватки. Концентрація кліндаміцину в сироватці збільшуються лінійно зі збільшенням дози. Концентрація препарату в сироватці перевищує мінімальну бактеріостатичну концентрацію для найбільш розповсюджених мікроорганізмів протягом щонайменше 6 годин після прийому звичайно рекомендованих доз. Кліндаміцин широко розподіляється в рідинах і тканинах організму (включаючи кістки). Середній період напіввиведення препарату становить 2,4 години. Приблизно 10% біоактивного препарату виділяється із сечею і 3,6% – з калом; решта препарату виділяється у вигляді біонеактивних метаболітів. Дози до 2 грамів кліндаміцину на добу протягом 14 днів добре переносилися здоровими волонтерами, за винятком того, що зі збільшенням дози зростав відсоток побічних проявів з боку травного тракту. В цереброспінальній рідині рівень концентрації кліндаміцину не досягає суттєвого рівня навіть за наявності менінгіту. Фармакокінетичні параметри (кліренс, період напіввиведення, об’єм розподілу і площа під кривою сироваткова концентрація/час) у різних вікових групах (дорослі і літні) після внутрішньовенного введення не відрізняється і тому немає жодної потреби змінювати дозування для лікування літніх хворих зі збереженою відповідно віку функцією печінки та нирок.

Показання для застосування. Кліндаміцин є ефективним засобом при лікуванні нижчезазначених інфекцій, якщо вони спричинені чутливими до нього анаеробними бактеріями або штамами грампозитивних аеробних бактерій, таких як стрептококи, стафілококи і пневмококи, а також чутливими до кліндаміцину різновидами Chlamydia trachomatis.

Інфекції ЛОР-органів, у тому числі тонзиліт, фарингіт, синусит, запалення середнього вуха і скарлатина.

Інфекції дихальних шляхів, у тому числі бронхіт, пневмонія, емпієма плеври і абсцес легені.

Інфекційні захворювання шкіри і м’яких тканин, у тому числі вугри, фурункули, целюліт, імпетиго, абсцеси, інфіковані рани, специфічні інфекційні процеси шкіри і м’яких тканин, спричинені чутливими до цього препарату збудниками, такими як бешиха і пароніхія (панарицій).

Інфекційні захворювання кісток і суглобів, у тому числі остеомієліт і септичний артрит.

Гінекологічні інфекції, включаючи ендометрит, целюліт, інфекції піхвової манжетки, тубооваріальні абсцеси, сальпінгіт і запальні захворювання органів таза, якщо препарат призначається у поєднанні з відповідним антибіотиком, активним відносно грамнегативних аеробних збудників. У випадку інфекцій шийки матки, спричинюваних Chlamydia trachomatis монотерапія кліндаміцином є ефективною для ерадикації збудника.

Інтраабдомінальні інфекції, у тому числі перитоніт і абсцеси черевної порожнини (у поєднанні з іншими антибіотиками, які діють на грамнегативні аеробні бактерії).

Септицемія і ендокардит.

Інфекції ротової порожнини, такі як періодонтальний абсцес і періодонтит.

Токсоплазмовий енцефаліт у хворих на СНІД (зокрема у поєднанні з піриметаміном у пацієнтів з непереносимістю стандартної терапії).

Пневмоцистна пневмонія у хворих на СНІД (може використовуватись у комбінації з примахіном).

Малярія, у тому числі випадки полірезистентного Plasmodium falciparum, самостійно чи в поєднанні з хініном або хлорохіном.

Профілактика ендокардиту у пацієнтів, чутливих або алергізованих до пеніциліну(ів).

Профілактика ранової інфекції при оперативних втручаннях у ділянці голови і шиї.

Попередження перитоніту і інтраабдомінальних абсцесів після перфорації і посттравматичної контамінації при одночасному застосуванні з аміноглікозидними антибіотиками (гентаміцином або тобраміцином).

Спосіб застосування та дози. Застосування для лікування дорослих (внутрішньовенно або внутрішньом’язово). Звичайні дози Далацину Ц Фосфату для лікування дорослих у випадках інтраабдомінальної інфекції, тазової інфекції у жінок та інших ускладнених або тяжких інфекцій становлять 2 400 – 2 700 мг на добу, розподілені на 2, 3 або 4 рівні дози. Для лікування інфекцій з більш легким перебігом, таких що спричинені високочутливими до кліндаміцину мікроорганізмами, можуть бути застосовані нижчі дози: 1 200 – 1 800 мг на добу, поділені на 3 або 4 введення.

Для лікування інфекцій з тяжким перебігом можуть бути застосовані дози, що перевищують 4 800 мг на добу.

У більшості випадків (за винятком окремих показань) застосування разової дози внутрішньом’язево понад 600 мг не рекомендовано.

Застосування для лікування дітей старше 1 місяця (внутрішньовенно або внутрішньом’язово). Для лікування дітей старше 1 місяця добова доза Далацину Ц Фосфату складає 20 – 40 мг/кг на добу, поділена на 3 або 4 введення.

Застосування для лікування новонароджених – дітей віком до 1 місяця (внутрішньовенно або внутрішньом’язево). Доза Далацину Ц Фосфату становить 15 – 20 мг/кг на добу, поділена на 3 або 4 введення. Для недоношених новонароджених доза може бути зменшена відповідно до їх ваги.

Застосування для лікування літніх хворих. Для літніх пацієнтів немає необхідності змінювати дозування.

Застосування для лікування хворих з нирковою недостатністю. Немає потреби змінювати дозування для хворих з нирковою недостатністю.

Застосування для лікування хворих з печінковою недостатністю. Немає потреби змінювати дозування для хворих з печінковою недостатністю.

Дозування за окремими показаннями

Застосування для лікування інфекції, спричиненої бета-гемолітичним стрептококом. Застосовувати вищезазначені дози. Лікування слід продовжувати не менше 10 днів.

Застосування для лікування запальних захворювань органів малого таза. Застосовують 900 мг Далацину Ц Фосфату внутрішньовенно кожні 8 годин разом із внутрішньовенним застосуванням антибіотика, що виявляє активність відносно грамнегативних аеробів (наприклад гентаміцину 2,0 мг/кг з подальшим зменшенням до 1,5 мг/кг кожні 8 годин для хворих зі збереженою функцією нирок). Внутрішньовенне введення слід продовжувати протягом щонайменше 4 діб і щонайменше 48 годин після появи клінічного ефекту. Після парентерального введення препарату протягом 6 днів слід продовжувати прийом кліндаміцину гідрохлориду перорально по 450-600 мг кожні 6 годин до завершення 10-14–денного циклу терапії.

Застосування для лікування токсоплазмового енцефаліту у хворих на СНІД. Застосовують Далацин Ц Фосфат внутрішньовенно у дозі 600 – 1 200 мг кожні 6 годин протягом 2 тижнів, потім 300 - 600 мг перорально кожні 6 годин. Звичайно курс терапії становить 8 - 10 тижнів. Доза піриметаміну становить 25 - 75 мг перорально кожний день протягом 8 - 10 тижнів. Фолінієва кислота 10-20 мг на добу повинна призначатися при застосуванні більш високих доз піриметаміну.

Застосування для лікування пневмонії, спричиненої Pneumocystis carinii, у хворих на СНІД. Вводять Далацин Ц Фосфат внутрішньовенно 600 – 900 мг кожні 6 годин або 900 мг кожні 8 годин протягом 21 дня разом з примахіном 15 - 30 мг перорально один раз на день протягом 21 дня.

Для разової внутрішньовенної інфузії не рекомендовано призначати понад 1 200 мг препарату.

Застосування для профілактики хірургічної інфекції при операціях у ділянці голови і шиї. Для інтраопераційного зрошення контамінованих операційних ран у ділянці голови і шиї перед зашиванням рани застосовують 900 мг Далацину Ц Фосфату, розведеного в 1 000 мл фізіологічного розчину.

Далацин Ц Фосфат не слід застосовувати внутрішньовенно нерозведеним у вигляді болюсної ін’єкції, препарат слід вводити шляхом інфузії протягом 10 – 60 хвилин. Далацин Ц Фосфат може бути розведений в 50 – 100 мл розчину для ін’єкцій декстрози 5% або натрію хлориду 0,9%. Концентрація препарату в розчині для інфузії не повинна перевищувати 18 мг/мл, швидкість введення не повинна перевищувати 30 мг/хв. При приготуванні розчину для інфузії слід пам’ятати, що кліндаміцину фосфат фізично сумісний з розчинами, які містять хлорид натрію, глюкозу, калій, а також вітаміни групи В у звичайних клінічних дозах і антибіотики цефалотин, канаміцин, гентаміцин, пеніцилін або карбеніцилін. Розчин Далацину Ц Фосфат несумісний з ампіциліном натрію, натрію фенітоїном, барбітуратами, амінофіліном, кальцію глюконатом, магнезії сульфатом, натрію цефтріаксоном і ципрофлоксацином.

Звичайно Далацин Ц Фосфат може бути розчинений і введений так, як це наведено в таблиці:

Побічна дія.

Кров і лімфатична система. Були відмічені випадки транзиторної нейтропенії (лейкопенії) та еозинофілії, а також випадки агранулоцитозу і тромбоцитопенії, але при цьому не встановлено достовірного етіологічного зв’язку між цими проявами і терапією кліндаміцином.

Імунна система. Були відмічені кілька випадків анафілактоїдних реакцій.

Серцево-судинна система. Було відмічено декілька випадків зупинки діяльності серця і легенів і гіпотензія після швидкого внутрішньовенного введення. Внутрішньовенне введення може супроводжуватися розвитком тромбофлебіту. Ризик виникнення такого ускладнення може бути мінімізований шляхом внутрішньом’язового введення і виключення використання постійного внутрішньовенного катетера.

Травний тракт: біль у животі, нудота, блювання і пронос, псевдомембранозний коліт і кандидоз, езофагіт і виразки стравоходу.

Гепатобіліарна система: жовтуха та відхилення лабораторних показників функції печінки.

Шкіра і підшкірна клітковина. У деяких випадках відмічається макуло-папульозні висипання і кропив’янка. Генералізовані кореподібні висипання легкого і середнього ступеня вираженості – побічна реакція, що зустрічається найчастіше. З кліндаміцином були пов’язані рідкі випадки мультиформної еритеми, що нагадує синдром Стівенса–Джонсона. Досить рідко спостерігалися свербіж, вагініт та ексфоліативний і везикулобульозний дерматит. Було описано декілька випадків токсичного епідермального некролізу, а також подразнення тканин, біль, виникнення абсцесу у місці внутрішньом’язового введення.

Протипоказання. Призначення Далацину Ц Фосфату протипоказано хворим з підвищеною чутливістю до кліндаміцину, лінкоміцину або до будь-якого компонента препарату.

Передозування. Випадки передозування при дотриманні рекомендованих доз не спостерігалися. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не є ефективними для вилучення кліндаміцину із сироватки крові.

Особливості застосування.

Далацин Ц Фосфат для ін’єкцій містить бензиловий спирт, який може спричинити фатальний перебіг Гаспінг-синдрому у новонароджених.

Лікування кліндаміцином, як і лікування майже всіма іншими антибіотиками, може супроводжуватися розвитком тяжкої форми псевдомембранозного коліту, що може призвести до загибелі пацієнта. Отже, важливо запідозрити цей діагноз у хворих, у яких виникла діарея після застосування антибактеріальних препаратів.

Лікування із застосуванням антибактеріальних препаратів пригнічує життєдіяльність нормальної флори товстої кишки, що може спричинити швидке розмноження клостридій. Проведені дослідження вказують на те, що токсини, які виробляються клостридіями, особливо Сlostridium difficile, є найважливішою і безпосередньою причиною розвитку коліту, спричиненого антибіотиками. При встановленні діагнозу псевдомембранозного коліту слід призначити відповідне лікування. У випадку розвитку легкої форми псевдомембранозного коліту може бути достатнім припинення лікування кліндаміцином. При розвитку помірної та тяжкої форми псевдомембранозного коліту необхідно провести відповідну терапію, яка включає призначення рідин, електролітів і білків та застосування препаратів, ефективних щодо коліту, спричиненого Clostridium difficile.

Кліндаміцин не слід призначати для лікування менінгіту, оскільки препарат погано проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр.

Якщо лікування проводиться протягом тривалого часу, то необхідно контролювати функцію печінки та нирок.

Внаслідок лікування кліндаміцином може трапитись активізація флори, яка не чутлива до цього препарату, особливо дріжджів.

Вагітність і лактація

Кліндаміцин здатний проникати крізь людську плаценту. При тривалому застосуванні в навколоплідних водах рівень кліндаміцину становить приблизно 30% від рівня концентрації в крові матері. Кліндаміцин може бути призначений для лікування вагітних лише у випадку гострої потреби.

Повідомлялося про появу кліндаміцину у грудному молоці в концентрації від 0,7 до 3,8 мкг/мл. Рекомендується припинити грудне вигодовування на період застосування Далацину Ц Фосфат.

Здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. Вплив кліндаміцину на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами не вивчений в достатньому об’ємі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Існує антагонізм in vitro між кліндаміцином та еритроміцином. Оскільки така взаємодія може мати клінічне значення, ці два препарати не слід призначати одночасно.

Кліндаміцин деякою мірою є нейромускулярним блокатором і може посилювати дію інших нейромускулярних блокаторів в організмі, тому препарат необхідно призначати з обережністю хворим, які отримують міорелаксанти.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при кімнатній температурі (15 - 25°С).

Термін придатності - 2 роки.