Аденозин "Эбеве" инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: adenosine;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин;

склад: 1 мл розчину містить 3 мг аденозину;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін'єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Кардіологічні засоби. Код АТС C01EB10.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Аденозин – ендогенний пуриновий нуклеозид, наявний в усіх клітинах тіла. Він бере участь у багатьох фізіологічних процесах, зокрема, у регуляції коронарної циркуляції крові та агрегації тромбоцитів, має антиаритмічну, метаболічну, артеріодилатуючу дії.

Аденозину притаманна дозозалежна негативна хроно-, дромо- та інотропна дія на серце. Внаслідок короткого періоду напіврозпаду негативний інотропний ефект клінічного значення не має.

Антиаритмічна дія реалізується завдяки дромотропному ефекту після швидкого внутрішньовенного введення аденозину. Він пригнічує атріовентрикулярне проведення, інгібує кальцієві канали мембрани та підвищує проникливість мембран кардіоміоцитів для іонів калію, блокує ефекти цАМФ у кардіоміоцитах, завдяки чому відновлюється синусовий ритм у пацієнтів з пароксизмальними суправентрикулярними тахікардіями, у яких АВ вузол включений у коло "re-entry".

Негативна хронотропна дія може спричинити тимчасову синусову брадикардію з наступною синусовою тахікардією.

Аденозин не допомагає при фібриляції або тріпотінні передсердь, оскільки в такому разі АВ вузол не включений до кола "re-entry".

Аденозин звичайно не впливає на шлуночкові тахікардії.

Аденозин у дозі 6 - 12 мг не спричиняє системного гемодинамічного ефекту; при інфузії у вищих дозах він може чинити антигіпертензивний вплив.

Фармакокінетика. Аденозин швидко видаляється з крові завдяки клітинному захопленню еритроцитами та ендотеліальними клітинами. Період його напіввиведення не перевищує 10 секунд. У процесі нуклеозидної метаболізації аденозин перетворюється на сечову кислоту, яка виводиться нирками.

Показання для застосування. Для швидкого припинення пароксизмальних суправентрикулярних тахікардій (атріовентрикулярної реципрокної ("re-entry") та АВ-вузлової реципрокної тахікардії), які є симптоматичними і потребують лікування. Препарат слід призначати пацієнтам лише у разі неефективності вагусних маневрів.

Діагностичне застосування.

Аденозин допомагає діагностувати тахікардії з широкими комплексами QRS, які вимагають лікування і не можуть бути діагностовані на підставі клінічних симптомів та даних ЕКГ. Завдяки уповільненню атріовентрикулярного проведення спрощується визначення активності передсердь.

Аденозин допомагає диференціювати тахікардії шлуночкової та надшлуночкової природи.

Аденозин також може бути застосований для транзиторного розширення коронарних судин під час однофотонної емісійної комп'ютерної томографії з талієм-201 з метою діагностики підозрюваної ішемічної хвороби серця.

Спосіб застосування та дози. Аденозин можна застосовувати лише в умовах стаціонару за наявності обладнання для серцево-легеневої реанімації. Під час лікування аденозином потрібен безперервний моніторинг ЕКГ, оскільки при цьому існує ризик виникнення аритмій (див. розділ "Побічна дія").

Початкова доза – 3 мг.

Друга доза. Якщо тахікардія не припинилася за 1-2 хвилини, вводиться доза 6 мг.

Третя доза. Якщо тахікардія не припинилася за 1-2 хвилини, вводиться доза 9 мг.

Четверта доза. Якщо тахікардія не припинилася за 1-2 хвилини, вводиться доза 12 мг.

Через низьку ефективність початкової дози 3 мг лікування аденозином звичайно починають з дози 6 мг.

Якщо після введення дози 12 мг позитивний результат не досягнутий, аденозин може бути введений ще раз у тій самій дозі 12 мг або у найвищій дозі 18 мг. Подальші введення або вищі дози не рекомендуються.

Зазначені вище дози мають зменшуватися у разі терапії дипіридамолом або після трансплантації серця.

Під час лікування метилксантином дози аденозину часом доводиться збільшувати.

Аденозин вводиться шляхом швидкої внутрішньовенної болюсної ін'єкції тривалістю 1 - 2 секунди.

Препарат повинен вводитися у великі периферичні вени, після чого бажано негайно швидко ввести 10 мл 0,9% розчину NaCl.

Застосування аденозину при діагностиці ішемічної хвороби серця.

Аденозин і радіоізотоп рекомендується вводити у різні вени, щоб уникнути болюсного ефекту.

У ході однофотонної емісійної комп'ютерної томографії з талієм-201 аденозин вливається внутрішньовенно протягом 6 хвилин зі швидкістю 140 мкг/кгЧхв. Талій-201 вводиться швидко внутрішньовенно через 3 хвилини після початку вливання аденозину.

З метою запобігання болюсного ефекту при вливанні аденозину на протилежній руці пацієнта слід постійно контролювати тиск крові.

Побічна дія. Часто спостерігаються припливи крові до обличчя, задишка, бронхоспазм, відчуття стискання у грудях, нудота, запаморочення.

Окрім того, можливі відчуття дискомфорту, спітніння, посилене серцебиття, гіпервентиляція, запаморочення, відчуття тиску у голові, нечіткість зору ("пелена перед очима"), відчуття тепла, брадикардія, асистолія, біль у грудях, головний біль, сонливість, парестезія, біль у руках, біль у шиї, біль у спині, а також металевий присмак у роті та фарингеальні симптоми.

Звичайно ці побічні ефекти спостерігаються протягом короткого часу (менше 1 хвилини).

Зрідка введення аденозину спричиняє фібриляцію передсердь і падіння кров'яного тиску.

У поодиноких випадках спостерігаються більш тривалі і потенційно загрозливі для життя побічні явища (тріпотіння-мерехтіння шлуночків, фібриляція шлуночків, асистолія), які часом вимагають електротерапевтичного втручання.

Є окремі повідомлення про тяжку брадикардію, що вимагала застосування кардіостимулятора, а також про один випадок тимчасового і спонтанного оборотного погіршення стану пацієнта з підвищеним внутрішньочерепним тиском.

При переході від тахікардії до синусового ритму можливі різноманітні аритмії, приміром, надшлуночкові та шлуночкові екстрасистолії, синусова брадикардія і тахікардія, випадіння скорочень серця та синусові паузи, різні види атріовентрикулярних блокад. У разі індукованої брадикардії пацієнти схильні до шлуночкових аритмій (екстрасистолій, аж до шлуночкової фібриляції).

Протипоказання.

Гіперчутливість до аденозину.

Атріовентрикулярна блокада другого або третього ступеня, а також синдром слабкості синусового вузла (за виключенням пацієнтів з кардіостимуляторами).

Обструктивні легеневі захворювання, зокрема, бронхіальна астма.

Подовження QT інтервалу.

Аденозин слід з обережністю застосовувати у разі:

- тяжкої застійної серцевої недостатності;

- нестабільної стенокардії;

- нещодавно перенесеного інфаркту міокарда;

- фібриляції передсердь, тріпотіння передсердь (у пацієнтів з додатковими провідними шляхами може спостерігатися транзиторне посилення проведення);

- нещодавня трансплантації серця (підвищена чутливість до аденозину);

- тяжкої гіпотензії;

- зупинок дихання під час сну в анамнезі;

- шунтування зліва направо;

- паралельної терапії дипіридамолом (при цьому аденозин застосовується у зменшених дозах і лише у разі загрози життю).

Стосовно лікування аденозином дітей відомостей недостатньо, однак він застосовується у деяких спеціалізованих педіатричних клініках. Використовувати аденозин повинні лише досвідчені педіатри-кардіологи і лише на свою власну відповідальність.

Передозування. Симптоми відносного передозування можуть спостерігатися у разі одночасного застосування дипіридамолу.

Оскільки період напіврозпаду аденозину дуже короткий, симптоми передозування звичайно швидко минають.

У тяжких випадках можуть спостерігатися стійка тяжка брадикардія, фібриляція передсердь і асистолія, які вимагають застосування (залежно від виду аритмії) тимчасового кардіостимулятора або електричної кардіоверсії.

Дія аденозину не послаблюється атропіном.

Клінічне застосування метилксантину як антагоніста аденозину обмежене через дуже короткий період напіврозпаду останнього.

Особливості застосування. Аденозин можна застосовувати лише в умовах стаціонару за наявності обладнання для серцево-легеневої реанімації. Під час лікування аденозином потрібен безперервний моніторинг ЕКГ, оскільки при цьому є ризик виникнення аритмій (див. розділ "Побічна дія").

Застосування в періоди вагітності та лактації

Аденозин є природною речовиною, присутньою в усіх клітинах тіла. Його період напіврозпаду дуже короткий, тому негативна дія на плід та дитину під час годування груддю не очікується.

Однак, оскільки достатньої інформації щодо наслідків лікування аденозином вагітних жінок немає, препарат слід застосовувати у періоди вагітності та лактації лише за життєвими показаннями.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Не очікується.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Дипіридамол зменшує клітинний захват аденозину і може посилювати його дію. Тому під час терапії дипіридамолом аденозин слід призначати лише у разі загрози життю і у зменшених дозах.

Теофілін, інші похідні ксантину та кофеїн є антагоністами аденозину і послаблюють його дію.

Карбамазепін посилює негативний дромотропний ефект аденозину.

Аденозин може взаємодіяти з іншими речовинами, які впливають на атріовентрикулярне проведення (препаратами дигіталісу, бета-блокаторами, блокаторами кальцієвих каналів, модуляторами натрієвих каналів, пропафеноном, аміодароном).

Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25°C.

Не заморожувати, оскільки активна речовина кристалізується.

Термін зберігання препарату – 3 роки.