Цефтриаксон-МIП инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: ceftriaxone; (7)-7-[2-(2-амінотіазол-4-іл)-2-метоксиіміноацетамідо]-3-[(2,5дигідро-6-гідрокси-2-метил-5-оксо-1,2,4триазин-3-іл)тіометил]- 3-цефем-4-карболова кислота, динатрієва сіль;

основні фізико-хімічні властивості: білий або біло-жовтий кристалічний порошок, легкорозчинний у воді;

склад: 1 флакон містить цефтріаксону натрієвої солі у перерахуванні на 1 г цефтріаксону.

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробний засіб для системного застосування. Цефаласпорини і споріднені речовини. Цефтриаксон. Код ATC J01D A13.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Бактерицидна дія цефтриаксону зумовлена пригніченням синтезу компонентів клітинної мембрани. У разі клінічних інфекцій цефтриаксон активний проти таких видів мікроорганізмів:

- аеробні грамнегативні бактерії - Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Serratia marcescens, Haemophilius influenzae і parainfluenzae, Moraxella catarrhalis та Capnocytophagia spp; препарат також активний проти деяких штамів Pseudomonas aeruginosa і Haemophilius ducreyi;

- аеробні грампозитивні бактерії - Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичні стрептококи групи A), Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В) та Streptococcus pneumoniae.

Нечутливими до цефтриаксону є більшість штамів ентерококів, Streptococcus faecalis та стрептококи групи D.

Фармакокінетика. Після одноразового внутрішньовенного застосування препарату його пікові концентрації у плазмі досягаються через 0,5 год (див. таблицю). Цефтриаксон добре проникає у різноманітні тканини та рідини організму. Високі концентрації препарату виявляються в дихальних шляхах, кістках і суглобах, у сечовидільному тракті, шкірі та підшкірній клітковині, в органах черевної порожнини. Препарат швидко проникає у сминно-мозкову рідину, особливо при запальному процесі в мозкових оболонках.

Таблия Концентрації цефтриаксону (мкг/мл) у плазмі крові після одноразового застосування

*«нв» - не визначається.

Препарат зворотно зв'язується з білками плазми, зв'язування зменшується з 95%, при концентрації його в плазмі 25 мкг/мл, до 85% - при концентрації 300 мкг/мл. У здорових людей час напіввиведення цефтриаксону становить 5,8 - 8,7 год, що є найвищим показником для цефалоспоринів. Це дає змогу застосовувати препарат 1 раз на добу або, в окремих випадках, кожні 12 год. Цефтриаксон має два шляхи виведення. 33 – 67% препарату виділяється в незміненому вигляді із сечею, а частина, що залишилася, виділяється з жовчю і руйнується кишковою мікрофлорою, знаходячись у калі у вигляді неактивних метаболітів. Ця властивість препарату робить можливим застосовувати його без ризику при порушенні функцій печінки або нирок, оскільки при патології одного з цих органів збільшується виділення препарату альтернативним шляхом. Проте при ускладненій нирковій недостатності (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) або при одночасній наявності печінкової та ниркової патології необхідно проводити моніторинг концентрації цефтриаксону в крові і застосовувати його у дозі не більше 2 г на добу. При лікуванні препаратом пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.

Показання для застосування. Цефтриаксон-МІП показаний для лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції нижніх відділів дихальних шляхів, інфекції шкіри та її придатків, інфекції сечовидільних шляхів, неускладнена гонорея, запальні захворювання органів таза, бактеріальна септицемія, інфекції кісток і суглобів, інфекції органів черевної порожнини, менінгіт. Використовується для профілактики інфекцій при хірургічних втручаннях. Також застосовується для лікування повторних інфекцій у хворих з ослабленим імунітетом, у тому числі в онкологічних хворих.

Спосіб застосування та дози. Цефтриаксон-МІП можна застосовувати внутрішньовенно або внутрішньом'язово. Дозу в 2 г рекомендується вводити внутрішньовенно у вигляді інфузії. Звичайна добова доза для дорослих дорівнює 1 - 2 г одноразово (залежно від типу і тяжкості інфекції). Максимальна добова доза для дорослих не повинна перевищувати 4 г (розподілена на 2 введення у рівній кількості). Для лікування різноманітних тяжких інфекцій у дітей (крім менінгіту) рекомендована добова доза становить 50 - 70 мг/кг (але не більше 2 г) у 2 введення через кожні 12 год. Лікування Цефтриаксоном-МІП необхідно продовжувати ще протягом 2 діб після зникнення клінічних ознак інфекції. Тривалість терапії при більшості інфекцій становить 4-14 діб, але при ускладнених або хронічних інфекціях може виникнути потреба у тривалішому лікуванні.

Для лікування менінгіту потрібне перше введення "ударної" дози - 75 мг/кг, подальше лікування слід проводити добовою дозою 100 мг/кг, але не більше 4 г (по 2 введення через кожні 12 год). Для лікування неускладненої гонококової інфекції рекомендується одноразове внутрішньом'язове введення 250 мг препарату. Передопераційне введення (профілактика інфекційних ускладнень при хірургічних втручаннях) - 1 г (іноді 2 г) одноразово за 1,5 - 2 год до операції. При інфекціях, спричинених Streptococcus pyogenes, лікування повинно тривати не менше 10 діб.

Корекція дози у хворих з порушенням функцій печінки або нирок не потрібна, проте хворим з тяжкою нирковою недостатністю (при проведенні гемодіалізу) або при одночасній недостатності функцій печінки і нирок необхідний моніторинг концентрації препарату в крові.

Внутрішньовенне введення. Цефтриаксон-МІП застосовується внутрішньовенно у вигляді інфузії протягом 15 - 30 хв.

Рекомендована концентрація 10 - 40 мг/мл, проте можна застосовувати і менші концентрації. У флакон необхідно додати відповідний розчинник (0,9% ізотонічний розчин натрію хлориду або 5% розчин глюкози) із розрахунку 9,6 мл розчинника на 1 г порошку.

Після розчинення в 1 мл розчину міститься приблизно 100 мг цефтриаксону. Цефтриаксон-МІП потрібно вводити здебільшого у вигляді інфузії. Проте у невідкладних випадках його можна вводити безпосередньо у вигляді внутрішньовенної ін'єкції (повільно) протягом 2 - 4 хв. Цефтриаксон-МІР сумісний з глюкозою та 0,9% ізотонічним розчином натрію хлориду.

Внутрішньом‘язове введення. У флакон необхідно додати розчинник із розрахування 3,6 мл розчинника на 1 г порошку.

Після розчинення в кожному 1 мл розчину міститься приблизно 250 мг цефтриаксону. Цефтриаксон-МІП необхідно вводити точно в глибину великого м'яза. Після введення необхідно зробити легкий масаж місця введення. Введення глибоко у сідницю або введення разом з 1% розчином лідокаїну зменшує біль у місці введення.

Побічна дія.

Місцеві реакції: біль, ущільнення в місці введення. Дуже рідко після внутрішньовенного введення може спостерігатися флебіт.

Реакції гіперчутливості: висипи на шкірі; дуже рідко - свербіж, пропасниця та озноб.

Реакції з боку системи крові: еозинофілія, тромбоцитоз, лейкоцитоз; дуже рідко - анемія, нейтропенія, лімфоцитоз, тромбоцитопенія та подовження протромбінового часу.

3 боку травного тракту: діарея; в окремих випадках - нудота та блювання.

З боку печінки: підвищення активності аспартат- та аланін-амінотрансфераз; дуже рідко - підвищення лужної фосфатази та білірубіну.

З боку нирок: підвищення рівня азоту сечовини крові; дуже рідко - підвищення креатиніну та циліндрурія.

З боку центральної нервової системи: в поодиноких випадках можуть виникати головний біль і запаморочення.

З боку сечостатевої системи: моніліаз або кольпіт.

При застосуванні Цефтриаксону-МІП іноді підвищувалося виділення поту, з’являлося відчуття припливів.

Протипоказання. Препарат протипоказаний хворим з алергією на Цефтриаксон-МІП або інші антибіотики цефалоспоринового ряду.

Передозування. Симптоми: розвиток оборотної енцефалопатії.

Лікування: за необхідності проводять симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає. Ефективний гемодіаліз або перитонеальний діаліз.

Особливості застосування. Відомі випадки виникнення псевдомембранозного коліту на фоні застосування Цефтриаксону-МІП, як і інших антибіотиків із групи цефалоспоринів. Застосування Цефтриаксону-МІП, як і інших антибіотиків широкого спектра дії, може змінювати нормальну флору товстого кишечнику і провокувати надмірний ріст грибів роду Candida.

Вагітність і лактація. Під час вагітності Цефтриаксон-МІП можна застосовувати лише в тих випадках, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик для плода. Необхідно обережно застосовувати препарат у лікуванні жінок, які годують груддю, оскільки Цефтриаксон-МІП у незначних концентраціях виділяється з грудним молоком. Виявлена безпечність та ефективність застосування цефтриаксону у лікуванні новонароджених, а також дітей молодшого та старшого віку; проте недоношеним немовлятам препарат необхідно призначати обережно.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Вживання алкоголю під час лікування Цефтриаксоном-МІП може призвести до дисульфірамоподібної реакції. Одночасне застосування препарату з антикоагулянтами, гепарином або тромболітиками може підвищити ризик кровотечі. При одночасному застосуванні з аміноглікозидами підвищується нефротоксичність.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, прохолодному (при температурі не вище 25°С), сухому, захищеному від світла місці.

Термін зберігання – 2,5 роки.

Приготовлений розчин препарату для внутрішньовенного введення бажано використати негайно. При використанні 250 мл розчинника: розчин придатний до застосування протягом 24 год, якщо його зберігати при кімнатній температурі або протягом 3 днів - у холодильнику.

При використанні для розчинення 100 мл стерильної води для ін‘єкцій, 0,9 % ізотонічного розчину натрію хлориду, 5 % розчину глюкози: розчин придатний до застосування протягом 3 днів, якщо його зберігати при кімнатній температурі, і 10 днів - у холодильнику. Заморожені розчини необхідно відтанути при кімнатній температурі. Повторне заморожування неприпустиме.

 Колір приготовленого розчину може змінюватися від світло-жовтого до бурштинового, залежно від тривалості зберігання, концентрації та виду розчинника.

Розчин непридатний для застосування в разі, коли він став мутним або коли в ньому з’явився осад.

Приготовлений розчин не можна змішувати з іншими антибіотиками.