Депакин хроно 300 мг инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: майже білі, довгасті таблетки, вкриті оболонкою, з розподілювальною лінією на обох боках, майже без запаху або зі слабким запахом;

склад: 1 таблетка містить 199,8 мг вальпроату натрію, 87 мг вальпроєвої кислоти, що відповідає 300 мг вальпроату натрію;

допоміжні речовини: гіпромелоза-4000 (3000 мПа.с), етилцелюлоза 20мПа.с, кремнію діоксид колоїдний гідратований, натрію сахаринат, гіпромелоза (6 мПа.с), макрогол-6000, тальк, титану діоксид, поліакрилату дисперсія 30%.

Форма випуску. Таблетки ділимі пролонгованої дії, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні препарати. Код АТС N03AG01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Вальпроат діє переважно на центральну нервову систему. Вальпроат має антиконвульсивні властивості стосовно епілепсії у людей.

В експериментальних і клінічних дослідженнях було виявлено два механізми антиконвульсивної дії вальпроату:

перший – прямий фармакологічний ефект, пов’язаний з концентрацією вальпроату в плазмі та мозку;

другий – очевидно, непрямий – ймовірно пов’язаний з метаболітами вальпроату, які залишаються в мозку, або з модифікаціями трансмітерів, або з прямою дією на мембрану. Найбільш імовірною є гіпотеза про те, що після введення вальпроату підвищується рівень гамма-аміномасляної кислоти. Вальпроат знижує тривалість проміжної фази сну та одночасно збільшує фазу повільно-хвильового сну.

Фармакокінетика. Біодоступність вальпроату натрію при пероральному застосуванні – близько 100%. Об’єм розподілу переважно обмежений кров’ю та позаклітинною рідиною. Вальпроат проникає в цереброспінальну рідину та мозок.

Період напіввиведення становить 15–17 годин.

Мінімальна концентрація вальпроату в сироватці, необхідна для терапевтичного ефекту, становить 40–50 мг/л, ця концентрація коливається в межах 40–100 мг/л. При концентрації вальпроату в сироватці вище 200 мг/л потрібно зниження дози препарату.

Зв’язування вальпроату з білками плазми стійке і залежить від дози.

Молекулу вальпроату можна діалізувати, але виводиться тільки її вільна форма (приблизно 10%). Вальпроат натрію переважно виводиться із сечею, після метаболізму глюкурокон’югацією та бета-окислюванням.

На відміну від інших протиепілептичних препаратів вальпроат не прискорює ні власного катаболізму, ні катаболізму інших речовин, таких як естропрогестагени та пероральні антикоагулянти. Це пов’язано з відсутністю індукторного ефекту на ферменти, включаючи цитохром Р450.

Властивості Депакіну Хроно. Порівняно з формою, вкритою кишковорозчинною оболонкою, Депакін Хроно (форма уповільненого вивільнення) в еквівалентних дозах характеризується відсутністю часу затримки всмоктування після прийому; подовженою абсорбцією; ідентичною біодоступністю; пік повної концентрації в плазмі та концентрації вільної речовини (С_max) нижче (зниження в С_max становить близько 25%, але з відносно стабільною фазою плато від 4 до 14 годин після прийому); у результаті після застосування двічі на добу однакової дози, коливання концентрацій у плазмі зменшується наполовину; більш лінійною кореляцією між дозами та концентрацією в плазмі (загальної та вільної речовини).

Показання для застосування. У вигляді монотерапії або в комбінації з іншими протиепілептичними препаратами для

лікування генералізованої або фокальної епілепсії, особливо при таких типах нападів: абсанси, міоклонічні, тоніко-клонічні, атонічні, змішані;

а також при фокальній епілепсії: прості або комбіновані напади, вторинні генералізованні напади, специфічні синдроми (Веста, Леннокса-Гасто).

Лікування та профілактика маніакального синдрому при біполярних афективних розладах у дорослих.

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначають дорослим і дітям з масою тіла більше 17 кг.

Депакін Хроно – препарат з уповільненим вивільненням діючої речовини, що дозволяє знизити максимальну концентрацію діючої речовини в плазмі та забезпечити його більш рівномірну концентрацію протягом доби.

Початкова добова доза препарату становить 10–15 мг/кг, потім її підвищують до досягнення оптимальної дози (див. “Початок лікування”).

Середня добова доза становить 20–30 мг/кг. Якщо при такій дозі не спостерігається терапевтичного ефекту, її можна збільшити при ретельному контролі стану пацієнта.

Для дітей звичайна доза становить 30 мг/кг на добу.

Для дорослих звичайна доза становить 20–30 мг/кг на добу.

Для осіб похилого віку дозу слід встановлювати залежно від стану хворого.

Щоденну дозу Депакіну Хроно призначають залежно від віку та маси тіла пацієнта, враховуючи індивідуальну чутливість до вальпроату.

Установлено хорошу кореляцію між добовою дозою, концентрацією препарату в сироватці та терапевтичним ефектом: дозу слід встановлювати на основі клінічного ефекту.

Визначення концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі проводять додатково до клінічного спостереження у випадках, коли не вдається досягти адекватного контролю нападу, або коли є загроза розвитку побічних ефектів. Ефективний рівень вальпроату в плазмі, звичайно, становить 40–100 мг/л (300–700 мкмоль/л).

Застосування. Таблетку приймають внутрішньо, переважно під час їди, не розжовуючи. Добову дозу рекомендується приймати в один або два прийоми. Застосування в один прийом можливо при добре контрольованій епілепсії.

Початок лікування. При заміні кишковорозчинної форми негайного вивільнення вальпроату, що забезпечувала контроль захворювання, на форму уповільненого вивільнення слід зберігати добову дозу.

Для пацієнтів, які приймали раніше протиепілептичні засоби, заміну їх Депакіном Хроно слід проводити поступово, досягаючи оптимальної дози вальпроату приблизно протягом 2 тижнів. При цьому залежно від стану хворого зменшується доза попереднього препарату.

Для пацієнтів, які не приймали інші протиепілептичні препарати, дозу Депакіну Хроно слід збільшувати через 2–3 доби, для того щоб досягти оптимальної дози приблизно протягом тижня.

За необхідності комбінації Депакіну Хроно з іншими протиепілептичними засобами їх слід вводити поступово (див. “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).

Побічна дія.

Алергічні реакції, такі як екзантематозні висипання, в окремих випадках – токсичний некроз епідермісу, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна еритема.

Неврологічні розлади: сплутаність свідомості, дуже рідко – ступор або летаргія, що може призвести до транзиторної коми. Ці розлади можуть бути ізольованими або пов’язаними із збільшенням частоти нападів під час терапії, їх прояви зменшуються після припинення прийому або при зменшенні дози препарату. Найчастіше такі ефекти виникають при комплексному лікуванні (особливо з фенобарбіталом) або після різкого підвищення дози Депакіну Хроно. Дуже рідко – оборотна деменція, пов’язана з оборотною мозковою атрофією, яка зникає протягом декількох тижнів або місяців після відміни препарату. Рідко – оборотний паркінсонізм.

Гастроінтестинальні розлади (нудота, блювання, біль у шлунку, діарея) часто виникають на початку лікування у деяких пацієнтів; вони звичайно самостійно минають протягом декількох днів без відміни препарату.

Часто виникає ізольована помірна гіперамоніємія, що не призводить до змін функції печінки та не потребує припинення прийому препарату. При гіперамоніємії, пов’язаній з неврологічними симптомами, необхідно подальше обстеження хворого. Ризик виникнення гіперамоніємії зростає при застосуванні препарату у хворих з дефіцитом ферментів карбамідного циклу. Повідомлялося про декілька випадків гіперамоніємії, яка супроводжувалася ступором та комою у таких хворих.

В окремих випадках, особливо при високих дозах Депакіну Хроно (вальпроат натрію має переважну дію на другу стадію агрегації тромбоцитів) – зниження рівня фібриногену або збільшення часу кровотечі, звичайно без пов’язаних з ними клінічних симптомів.

Гематологічні побічні ефекти: часто – тромбоцитопенія, рідко – анемія, макроцитоз і лейкопенія, вкрай рідко - панцитопенія.

Випадання волосся, легкий тремор рук і сонливість мають транзиторний характер і/або залежать від дози препарату.

Тератогений ризик (див. “Вагітність”).

Васкуліт.

Головний біль.

Збільшення маси тіла пацієнтів. Оскільки збільшення маси тіла є причиною ризику розвитку полікістозного синдрому яєчників, рекомендується ретельне спостереження таких пацієнтів.

Рідко – втрата слуху як оборотна, так і необоротна.

Оборотний синдром Фанконі, пов’язаний з лікуванням Депакіном Хроно (механізм розвитку поки не відомий).

Рідко – порушення функції нирок.

В окремих випадках спостерігалися нетяжкі периферичні набряки.

Аменорея і порушення регулярності менструального циклу.

Порушення функції печінки. Існують поодинокі повідомлення про тяжкі та летальні випадки захворювань печінки при прийомі Депакіну Хроно.

Умови виникнення. При комплексній протисудомній терапії групу підвищеного ризику розвитку гепатиту становлять немовлята та діти до 3 років з тяжкою епілепсією, особливо пов’язаною з ушкодженням головного мозку, затримкою розумового розвитку та/або метаболічними або дегенеративними захворюваннями генетичного походження. У дітей старше 3 років частота таких ускладнень значно зменшується. У переважній більшості випадків виражені реакції з боку печінки спостерігаються в перші 6 місяців лікування, звичайно протягом 2 – 12 тижнів, та частіше при комплексному протиепілептичному лікуванні.

Можливі ознаки. Рання діагностика базується переважно на клінічному обстеженні. Насамперед треба брати до уваги симптоми, які можуть передувати жовтусі, особливо у пацієнтів групи ризику:

неспецифічні симптоми, що звичайно виникають раптово: астенія, анорексія, втома, сонливість, які іноді супроводжуються блюванням і болями в животі, що повторюються;

рецидив епілептичних нападів.

Рекомендується повідомити пацієнту (або батькам дитини), що при появі таких клінічних симптомів необхідно негайно звернутися до лікаря за консультацією та негайно провести клінічне обстеження, включаючи дослідження функції печінки.

Виявлення. Протягом перших 6 місяців лікування необхідно періодично перевіряти функцію печінки. До найважливіших належать тести, що відображають білково-синтетичну функцію печінки, особливо протромбіновий індекс. При виявленні аномально низького рівня протромбіну, що супроводжується значним зниженням рівня фібриногену та факторів згортання крові, підвищенням рівня білірубіну та трансаміназ, лікування Депакіном Хроно необхідно припинити. Якщо саліцилати були включені до схеми лікування, з метою застережного заходу їх прийом також припиняють (оскільки саліцилати використовують ті ж шляхи метаболізму, що і Депакін Хроно).

Панкреатит. У поодиноких випадках при прийомі вальпроату спостерігалися тяжкі форми панкреатиту, який іноді призводив до летального кінця. Діти до 3 років належать до групи особливого ризику. Цей ризик знижується зі збільшенням віку. Факторами ризику можуть бути тяжкі епілептичні напади, неврологічна недостатність або протисудомна терапія. Розлади печінки при панкреатиті підвищують ризик фатального результату.

Запобіжні заходи. Необхідно перевіряти функцію печінки до початку лікування та періодично протягом перших 6 місяців лікування, особливо у пацієнтів групи ризику.

Протипоказання. Підвищена чутливість до вальпроату, дивальпроату або будь-якого компоненту Депакіну Хроно в анамнезі. Гострий і хронічний гепатит. Випадки тяжкого гепатиту в пацієнта або в його родині, особливо спричинені лікарськими препаратами. Порфірія печінки. Комбінація з мефлохіном і звіробоєм. Не рекомендується комбінація з ламотриджином. Діти з масою тіла до 17 кг. Дітям до 6 років призначають іншу лікарську форму препарату через ризик його потрапляння в дихальні шляхи при ковтанні.

Передозування. При гострому масивному передозуванні звичайно виникає кома з гіпотонією м’язів, гіпорефлексією, міозом і пригніченням дихання; внутрішньочерепна гіпертензія, пов’язана з набряком мозку.

При дуже високих концентраціях препарату в крові можуть виникати напади. Невідкладна допомога в стаціонарі повинна включати промивання шлунка, що є ефективним протягом 10–12 годин після прийому препарату, постійне спостереження стану серцево-судинної та дихальної систем і постійну підтримку ефективного діурезу. У дуже тяжких випадках проводять діаліз.

У разі масивного передозування можливий летальний кінець, однак звичайно прогноз передозування – сприятливий.

Особливості застосування.

Спеціальні попередження. Застосування протиепілептичного препарату може іноді супроводжуватися поновленням або розвитком нових типів нападів у хворого, незалежно від спонтанних флуктуацій, що спостерігаються при деяких епілептичних станах. Відносно Депакіну Хроно це насамперед стосується модифікації рівнобіжного протиепілептичного лікування або фармакокінетичної взаємодії, токсичності (гепато- або енцефалопатії) та передозування.

Діюча речовина Депакіну Хроно в організмі людини перетворюється у вальпроєву кислоту, тому не слід застосовувати одночасно інші препарати, які піддаються такій же трансформації, щоб уникнути передозування вальпроєвої кислоти (наприклад дивальпроат, вальпромід).

При лікуванні Депакіном Хроно, як й іншими протиепілептичними препаратами, особливо на початку лікування, може спостерігатися невелике ізольоване та тимчасове підвищення рівня ферментів печінки за відсутності клінічних симптомів. У цьому випадку рекомендується провести більш повне лабораторне обстеження (включаючи, зокрема, визначення протромбінового індексу), щоб за необхідності переглянути дози та повторити аналізи відповідно до зміни параметрів.

Дітям до 3 років рекомендується застосування вальпроату як єдиного лікувального препарату після встановлення ефективності його терапевтичної дії, оскільки ці пацієнти становлять групу ризику розвитку захворювань печінки або панкреатиту.

Необхідно уникати одночасного застосування вальпроату із саліцилатами для лікування дітей до 3 років через ризик розвитку захворювань печінки.

До початку терапії або хірургічної операції, у разі виникнення спонтанних гематом або кровотеч, рекомендується провести аналіз крові (визначити формулу крові, включаючи кількість тромбоцитів, час кровотечі та коагуляційні тести).

Стосовно пацієнтів з нирковою недостатністю може виникнути необхідність у зменшенні дози. Оскільки контроль концентрації препарату в плазмі може призвести до помилкового висновку, дозу необхідно коригувати залежно від клінічної відповіді.

При гострому больовому абдомінальному синдромі і таких шлунково-кишкових симптомах, як нудота, блювання і/або анорексія, необхідна негайна медична експертиза. У разі розвитку панкреатиту Депакін Хроно треба відмінити.

При підозрі на дефіцит ферментів карбамідного циклу необхідно провести метаболічні дослідження до початку лікування Депакіном Хроно через небезпеку виникнення гіперамоніємії.

У дітей з нез’ясованими гепатодигестивними симптомами (анорексія, блювання, випадки цитолізу), летаргією або комою в анамнезі, із затримкою розумового розвитку, у випадку загибелі немовляти або дитини в сімейному анамнезі до початку лікування Депакіном Хроно необхідно провести дослідження метаболізму, особливо амоніємії при голодуванні та після прийому їжі.

Хоча при лікуванні Депакіном Хроно порушення функції імунної системи спостерігалося винятково рідко, потенційну користь від його застосування необхідно порівняти з потенційним ризиком при призначенні препарату хворим на системний червоний вовчак.

Пацієнтів слід попередити про можливість збільшення маси тіла на початку лікування, уникнути якого можна за умови дотримування дієти.

Вагітність.

Ризик, пов’язаний з епілепсією та із застосуванням протиепілептичних препаратів. При застосуванні будь-яких протиепілептичних препаратів жінками, хворими на епілепсію, загальна частота уроджених вад у дітей, народжених ними, у 2–3 рази вище, ніж серед загальної популяції (близько 3%). Хоча збільшення кількості дітей з уродженими вадами спостерігається при застосуванні комбінованої терапії, досі не встановлена відповідна роль власне захворювання та прийнятих матір’ю препаратів.

Найчастіше спостерігаються такі вади, як щілина губи, недостатній розвиток серцево-судинної системи.

Раптове переривання протиепілептичного лікування може спричинити погіршання захворювання матері та призвести до згубних наслідків для плода.

Ризик виникнення вад розвитку, пов’язаний із застосуванням Депакіну Хроно. В експериментальних дослідженнях на мишах, щурах і кроликах показана тератогенна дія препарату. Описані випадки лицьової дисморфії. Рідко спостерігалися множинні вади розвитку, особливо кінцівок. Частота подібних ефектів на сьогодні точно не встановлена. Разом з цим Депакін Хроно переважно спричиняє порушення розвитку невральної трубки: мієломенінгоцеле, щілина хребта. Частота подібних ускладнень становить 1–2%. В окремих випадках спостерігалися лицьова дисморфія та вади розвитку кінцівок (особливо укорочення кінцівок). Частота подібних ускладнень на сьогодні точно не встановлена.

Якщо жінка, яка приймає Депакін Хроно, планує вагітність, необхідно переглянути показання для протиепілептичного лікування.

У період вагітності не слід переривати ефективне протиепілептичне лікування Депакіном Хроно, рекомендується монотерапія мінімальною ефективною дозою, яку розподіляють на декілька прийомів на добу. Обґрунтованість профілактики порушення розвитку невральної трубки за допомогою фолієвої кислоти дотепер не підтверджена. Тому, незалежно від того, приймає хвора фоліати чи ні, необхідно спеціальне пренатальне обстеження пацієнтки з метою виявлення порушень зрощення невральної трубки або інших аномалій розвитку плода протягом перших місяців вагітності.

Ризик для новонароджених. У новонароджених, матері яких під час вагітності приймали Депакін Хроно, можливо виникнення геморагічного синдрому, ймовірно пов’язаного з гіпофібриногенемією, що, можливо, спричинена зниженням коагуляційних факторів. Спостерігалася афібриногенемія, яка може бути фатальною. Однак цей синдром необхідно відрізняти від зниження вітамін-К-залежних факторів, що виникає при застосуванні фенобарбіталу та інших індукторів ферментів.

Тому у матерів перед пологами, а також у новонароджених необхідно провести аналіз кількості тромбоцитів, рівня фібриногену в сироватці, коагуляційні тести на визначення факторів коагуляції.

Пологова травма може збільшити ризик розвитку кровотечі.

Лактація. Екскреція вальпроату в молоко низька. Дотепер відомий тільки один випадок тромбоцитопенії у тримісячної дитини, який виявився після припинення годування груддю.

Немає даних про будь-які виражені несприятливі клінічні симптоми у дітей, які знаходилися на грудному вигодовуванні під час застосування матір’ю Депакіну Хроно. Тому можна розглянути можливість годування груддю під час прийому препарату у вигляді монотерапії, беручи до уваги можливість прояву його побічних ефектів - особливо гематологічних і порушень функції печінки.

Вплив на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги. Пацієнта необхідно повідомити про небезпеку виникнення сонливості, особливо у разі комбінованої антиконвульсивної терапії або комбінації Депакіну Хроно з бензодіазепінами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Одночасне застосування Депакіну Хроно з препаратами, які можуть спричинювати судоми або знижувати судомний поріг залежно від можливого ризику, не рекомендується або протипоказано. До таких препаратів належить більшість антидепресантів (трициклічні, інгібітори селективного поглинання серотоніну), нейролептики (фенотіазини та бутирофенони), мефлохін, бупріон і трамадол.

Протипоказані комбінації.

Мефлохін – ризик виникнення епілептичних нападів у хворих на епілепсію з посиленням метаболізму вальпроєвої кислоти та конвульсантним ефектом мефлохіну.

Препарати звіробою – ризик зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі та зменшення ефективності препарату.

 Комбінації, що не рекомендуються.

Ламотриджин – підвищений ризик тяжких шкірних реакцій (синдром токсичного некролізу епідермісу). Підвищення концентрації ламотриджину в плазмі через уповільнення його метаболізму в печінці під дією вальпроату. Якщо така комбінація потрібна, необхідно ретельне спостереження пацієнта.

Комбінації, що вимагають особливих застережень при застосуванні.

Карбамазепін – збільшується концентрація активного метаболіту карбамазепіну в плазмі, поява ознак його передозування. Концентрація вальпроєвої кислоти в плазмі знижується через посилення її метаболізму в печінці під дією карбамазепіну. При одночасному застосуванні необхідно клінічне спостереження пацієнта, визначення концентрацій вальпроєвої кислоти та карбамазепіну в плазмі, перегляд дозування препаратів.

Карбапенеми, монобактами (меропенем, паніпенем, азтреонам, іміпінем) – загроза появи судом через зниження концентрації вальпроєвої кислоти в сироватці. Рекомендується клінічне спостереження пацієнта, визначення концентрації препаратів у плазмі і, можливо, перегляд дозування Депакіну Хроно під час лікування антибактеріальним препаратом і після його відміни.

Фелбамат – збільшення концентрації вальпроєвої кислоти в сироватці та ризик передозування. Необхідний клінічний і лабораторний контроль, можливо перегляд дозування Депакіну Хроно протягом лікування фелбаматом і після його відміни.

Фенобарбітал, примідон – збільшення концентрації фенобарбіталу або примідону в плазмі з появою ознак їх передозування, особливо у дітей; зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі через збільшення її метаболізму в печінці під дією фенобарбіталу або примідону. Необхідно клінічне спостереження пацієнта протягом перших 15 днів комбінованого лікування та негайне зменшення дози фенобарбіталу або примідону з появою ознак седації; визначення рівня препаратів у крові.

Фенітоїн – зміна концентрації фенітоїну в плазмі; загроза зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі через посилення її метаболізму в печінці під дією фенітоїну. Рекомендується клінічний контроль стану пацієнта, визначення рівня препаратів у плазмі і, можливо, зміна їх доз.

Топірамат – загроза виникнення гіперамоніємії або енцефалопатії під дією вальпроєвої кислоти при комбінації з топіраматом. Необхідний суворий клінічний контроль стана пацієнта для виявлення появи амоніємії протягом першого місяця лікування та з появою симптомів, які вказують на її виникнення.

Комбінації, які слід брати до уваги.

Німодипін (перорально та парентерально) – посилення гіпотензивного ефекту німодипіну через підвищення його концентрації в плазмі (послаблення метаболізму вальпроєвої кислоти).

Інші форми взаємодій.

Пероральні контрацептиви – вальпроат не має ферментредукуючого ефекту, тому не знижує ефективності гестопрогестагенів у жінок, які застосовують гормональні засоби контрацепції.

 

Умови та термін зберігання. Зберігати у захисній упаковці, у сухому та недоступному для дітей місці при кімнатній температурі (15–25°С). Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Термін придатності – 3 роки.