Эмесет инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: ондансетрон (Ondansetron);

1,2,3,9-тетрагідро-9-метил-3((2-метил-1Н-імідазол-1-іл)метил)-4Н-карбозол-4-он гідрохлориду дигідрат;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин, без механічних домішок;

склад: 1 ампула містить 4 мг (2 мл) або 8 мг (4 мл) ондансетрону (у вигляді гідрохлориду дигідрату) (2мг/мл);

допоміжні речовини: натрію хлорид, тринатрію цитрат дигідрат, кислотa лимоннa, вода для ін’єкцій .

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протиблювотні засоби, антагоністи 5НТ₃.- рецепторів серотоніну. Код АТС А04А А01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ондансетрон є високоселективним антагоністом рецепторів 5НТ₃ серотоніну. Застосування цитостатичної хіміотерапії і радіотерапії можуть спричиняти підвищення рівня серотоніну внаслідок подразнення слизової оболонки шлунка і тонкого кишечнику, що, у свою чергу, шляхом активації вагусних аферентних волокон, які містять рецептори 5-НТ₃, викликає блювотний рефлекс. Подразнення вагусних аферентних волокон може призвести до підвищення рівня серотоніну і в area postrema, що знаходиться в нижній частині четвертого шлуночка мозку. Це також спричиняє виникнення блювання внаслідок стимуляції розташованих там рецепторів 5-НТ₃. Ондансетрон гальмує появу блювотного рефлексу внаслідок антагоністичної дії на рецептори 5-НТ₃, що знаходяться на нейронах як центральної, так і периферичної нервової системи. Очевидно, на цьому механізмі дії базується попередження і терапія післяопераційного і викликаного цитостатичним лікуванням блювання та нудоти.

Фармакокінетика. Зв’язування ондасентрону з білками плазми становить

70 - 76%. Час напіввиведення – приблизно 3 год, у людей похилого віку може досягати 5 год, а при тяжкому ураженні печінки – 15 - 32 год.

Показання для застосування. Попередження і лікування нудоти та блювання, спричинених цитостатичною хіміотерапією і радіотерапією, а також післяопераційної нудоти та блювання.

Спосіб застосування та дози. Цитостатична терапія.

Дорослі. Дозування залежить від ступеня вираженості блювотної реакції у відповідь на проведення цитостатичної терапії.

Добова доза, як правило, становить 8 - 32 мг, виходячи з нижченаведених критеріїв.

При хіміо- або радіотерапії, яка супроводжується виникненням блювання:

8 мг внутрішньовенно, струминно, повільно, безпосередньо перед початком терапії або через 12 год після початку терапії.

При вираженій блювотній реакції на проведення хіміотерапії:

разова доза 8 мг внутрішньовенно, повільно, безпосередньо перед початком хіміотерапії, потім з інтервалом 2 - 4 год дві внутрішньовенні ін’єкції по 8 мг або безперервна 24-годинна інфузія зі швидкістю 1 мг/год або 32 мг, розведені в 50 - 100 мл відповідного інфузійного розчину (див. нижче) у вигляді 15-хвилинної інфузії безпосередньо перед початком хіміотерапії.

У випадках вираженої блювотної реакції при проведенні хіміотерапії ефективність ондансетрону можна збільшити шляхом разового внутрішньовенного введення глюкокортикоїду (наприклад, 20 мг фосфорнокислої натрієвої солі дексаметазону до початку хіміотерапії).

Діти. Дітям старше 4-х років препарат призначається в дозі 5мг/м² поверхні тіла внутрішньовенно, безпосередньо перед початком хіміотерапії, потім, через 12 год – 4 мг перорально (1 таблетка); рекомендується продовжити лікування в дозі 4 мг двічі на день перорально (2 рази по 1 таблетці) протягом 5 днів.

Для попередження післяопераційної нудоти і блювання:

дорослим слід ввести ондансетрон у разовій дозі 4 мг внутрішньом’язово або внутрішньовенно, струминно, повільно на початку анестезії.

Для зменшення нудоти і блювання, які виникли, рекомендується внутрішньом’язове або повільне внутрішньовенне введення разової дози препарату 4 мг.

Внутрішньом’язово в одну й ту саму ділянку тіла ондансетрон може бути введений одномоментно в дозі, яка не перевищує 2 мл!

Відносно застосування препарату для попередження післяопераційної нудоти і блювання у дітей достатнього досвіду немає.

Хворі похилого віку. Змінювати дозування препарату не треба.

Хворі з ураженням нирок та печінки. При ураженні нирок змінювати звичайну добову дозу і частоту введення препарату не потрібно. При ураженні печінки значною мірою зменшується кліренс ондансетрону, причому збільшується час напіввиведення його з плазми, тому дозу необхідно знизити до мінімальної у дорослих – 8 мг на добу.

Проведення інфузії. Інфузійний розчин має бути приготовлений безпосередньо перед використанням. У разі необхідності готовий інфузійний розчин може зберігатися до використання максимально протягом 24 год при температурі 2 - 8°С. Під час проведення інфузії захисту від світла не вимагається; розведений ін’єкційний розчин зберігає свою стабільність як мінімум протягом 24 год при природному освітленні або просто нормальному.

При розведенні ін’єкційного розчину можна застосовувати такі інфузійні розчини:

0,9% інфузійний розчин натрію хлориду;

5% інфузійний розчин глюкози;

10% інфузійний розчин маніту;

інфузійний розчин Рінгера;

0,3 % інфузійний розчин калію хлориду та 0,9% інфузійний розчин натрію хлориду;

0,3% інфузійний розчин калію хлориду та 5% інфузійний розчин глюкози.

Препарат не можна розводити іншими інфузійним розчинами.

Введення ін’єкційного розчину в одному шприці з іншим лікарським препаратом не допускається.

При внутрішньовенній інфузії швидкість введення – 1 мг/год. При концентрації 16 - 160 мг/мл ондансетрону (наприклад, 8 мг/500 мл або 8мг /50 мл) його можна вводити разом з нижченаведеними препаратами через V- подібне з’єднання інфузійного апарата.

Цисплатин: при концентрації до 0,48 мг/мл (наприклад, 240 мг/500 мл) при застосуванні протягом 1 - 8 год.

5-фторурацил: при концентрації до 0,8 мг/мл (наприклад, 2,4 г/3 л або 400 мг/ 500 мл) при застосуванні з мінімальною швидкістю 20 мл/год (500мл/24 год). Концентрація 5-фторурацилу вище 0,8 мг/мл може спричинити осадження ондансетрону. Розчин 5-фторурацилу для інфузії може містити не більше 0,045% магнію хлориду разом з іншими сумісними компонентами.

Карбоплатин: при концентрації до 0,18 мг/мл – 9,9 мг/мл (наприклад, 90 мг/500 мл – 990 мг/100 мл), введення протягом 10 - 60 хв.

Етопозид: при концентрації до 0,144 – 0,25 мг/мл (наприклад, 72мг/500 мл – 250 мг/1000 мл), введення протягом 30 - 60 хв.

Цефтазидим: у дозі 250 мг – 2 г з доданням дистильованої води для ін’єкцій, за методом, рекомендованим виробником, у вигляді внутрішньовенної болюсної ін'єкції (наприклад, 250 мг/2,5 мл або 2 г/10 мл), введення протягом 5 хв.

Циклофосфамід: у дозі 100 мг – 1 г з доданням дистильованої води для ін’єкцій за методом, рекомендованим виробником, у вигляді внутрішньовенної болюсної ін'єкції (100 мг циклофосфаміду/5 мл), введення протягом 5 хв.

Доксорубіцин: у дозі 10 - 100 мг з доданням дистильованої води для ін’єкцій за методом, рекомендованим виробником, у вигляді внутрішньовенної болюсної ін'єкції (10 мг/5 мл), введення протягом 5 хв.

Дексаметазон: можливе введення 20 мг фосфорнокислої натрієвої солі дексаметазону повільно, протягом 2 - 5 хв, у вигляді внутрішньовенної ін'єкції через V -подібне з’єднання інфузійного апарата, через яке приблизно протягом 15 хв проходить 8 - 32 мг ондансетрону, розведеного в 50 - 100 мл основного інфузійного розчину.

Побічна дія. Головний біль, гіперемія, відчуття жару, запор, іноді безсимптомне перехідне підвищення рівня амінотрансфераз. У поодиноких випадках спостерігалися реакції надчутливості (включаючи й анафілаксію); тимчасове порушення гостроти зору і запаморочення (при швидкому внутрішньовенному введенні), кашель, діарея, спонтанні рухові розлади і напади судом, біль у грудній клітці, аритмія, брадикардія, артеріальна гіпотензія, гикавка.

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, вагітність, лактація.

Передозування.

У разі передозування необхідна термінова консультація лікаря.

Дані про передозування Емесету обмежені.

Лікування: рекомендується контролювати стан пацієнта для своєчасного виявлення ознак отруєння та проводити симптоматичну терапію залежно від стану пацієнта.

Особливості застосування. Згідно з результатами досліджень, проведених на тваринах, ондансетрон не має тератогенної дії. Дані про тератогенність у людини відсутні, тому під час вагітності (особливо у першому триместрі) застосування препарату не допускається або можливе тільки за умов ретельного виваження користі/ризику. Ондансетрон виділяється з материнським молоком, тому під час застосування препарату необхідно припинити годування груддю. Стерилізація ампул в автоклаві заборонена.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Необхідна обережність при сумісному застосуванні:

з індукторами мікросомальних ферментів (барбітурати, карбамазепін, каризопродол, ноксирон, гризеофульвін, закис азоту, папаверин, бутадіон (фенілбутазон), дифенін (фенітоїн), пірамідон, рифампіцин, толбутамід);

з інгібіторами ферментів (алопуринол, макролідні антибіотики, антидепресанти – інгібітори МАО, хлорамфенікол, циметидин, контрацептиви, що містять естрогени, дилтіазем, дисульфірам, вальпроєва кислота, вальпроат натрію, еритроміцин, флюконазол, ізоніазид, фторхінолони, кетоконазол, ловастатин, метронідазол, омепразол, пропранолол, хінідин, хінін, верапаміл).

Ондансетрон метаболізується ферментною системою – цитохрому Р450 печінки, тому ферментативні індуктори або інгібітори можуть змінювати його кліренс і час напіввиведення препарату.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 ⁰С, в захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 3 роки.