Клерон инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви : Clarithromycin; 6-0-метил еритроміцин А;

основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до кремового кольору із запахом полуниці;

склад: 5 мл готової суспензії містить кларитроміцину 125 мг;

допоміжні речовини: сахароза, сорбіт калію, ксантамова резина, діоксид кремнію, діоксид титану, лимонна кислота, полуничний ароматизатор.

Форма випуску.

Порошок для приготування суcпензії.

Фармакотерапевтична група.

Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди та лінкозаміди.

Код АТС J01F A09.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Клерон (кларитроміцин) – напівсинтетичний антибіотик, похідне еритроміцину А. Його антибактеріальна дія зумовлена пригніченням синтезу білка чутливих бактерій за рахунок зв’язування його з 5OS рибосомальною субодиницею останніх. Кларитроміцин продемонстрував високу активність in vitro відносно багатьох штамів мікроорганізмів, які часто є збудниками госпітальних інфекцій. Мінімальна пригнічувальна концентрація (МПК) кларитроміцину вдвічі менша за МПК еритроміцину.

In vitro кларитроміцин виявляє такий спектр мікробіологічної активності:

Грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилінчутливі), Streptococcus pyogenes (група А бета-гемолітичних стрептококів), альфа-гемолітичні стрептококи (група viridans), Streptococcus ( Diplococcus) pneumoniae, Streptococcus agalactiae, Listeria monocytogenes.

Грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella (Branhamella,) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophilea, Bordetella pertussis, Helicobacter pylori, Campylobacter jejuni.

Мікоплазма: Mycoplasma pneumoniae.

Інші мікроорганізми: Chlamydia pneumoniae, Mycobacterium avium, Mycobacterium avium complex: Mycobacterium avium + Mycobacterium intracellulare, Mycobacterium leprae, Mycobacterium kensasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Pasteurella multocida, Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum.

Анаеробні мікроорганізми: чутливі до макролідів Bacteroides melaninogenicus, Peptococcus species, Peptostreptococcus species, Propionbacterium acnes.

Клерон виявляє бактерицидну дію відносно деяких штамів таких мікроорганізмів: H. Influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Moraxella (Branhamella,) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Helicobacter pylori, Campylobacter species.

 

Фармакокінетика. Кларитроміцин швидко і добре всмоктується із травного тракту. Мікробіологічно активний 14(R)-гідроксикларитроміцин утворюється при першому проходженні через печінку. Їжа істотно не впливає на біологічну доступність препарату. Хоча фармакокінетика кларитроміцину нелінійна, стабільні концентрації встановлюються протягом 2 послідовних днів приймання.

Фармакокінетичні параметри після приймання п’ятої дози (250) мг кларитроміцину, суспензії для дітей, становили: С_макс 1.98 мкг/мл, AUC 11.5 мкг.год/мл, Т_макс 2.8 год і ТЅ 3.2 год для кларитроміцину і 0.67 мкг/мл, 5.33 мкг.год/мл, 2.9 год і 4.9 год для 14- ОН-кларитроміцину відповідно.

Концентрації кларитроміцину в тканинах організму у кілька разів вищі, ніж у сироватці крові. В тонзилярній і легеневій тканинах спостерігаються підвищені концентрації препарату. Концентрації кларитроміцину в рідині середнього вуха перевищують концентрації у сироватці крові. Кларитроміцин при застосуванні в терапевтичних дозах зв'язується з білками плазми приблизно на 80%. 14-гідроксикларитроміцин є основним метаболітом, що виділяється через нирки, і становить приблизно 10-15% від прийнятої дози. Більша частина від залишку дози виділяється з фекаліями, в основному із жовчю. 5-10% від сполуки виділяється з фекаліями.

Стабільні концентрації кларитроміцину у пацієнтів з порушенням функції печінки та у здорових суб’єктів не відрізняються, крім нижчих концентрацій 14-ОН-кларитроміцину при печінковій дисфункції.

У пацієнтів з порушеною функцією нирок, що отримували 500 мг, значення фармакокінетичних параметрів зростають відповідно до ступеня тяжкості ниркової недостатності.

Вік пацієнтів не впливає на фармакокінетичні параметри кларитроміцину.

У ВІЛ-інфікованих дітей при прийманні Клерону у дозах 15-30 мг/кг/день (доза поділена на два прийоми) були вищі концентрації кларитроміцину в плазмі і період напіввиведення довшим.

Показання для застосування.

Інфекції, спричинені чутливими до Кларитроміцину мікроорганізмами:

інфекції верхніх дихальних шляхів (ларингіт, фарингіт, тонзиліт, синусит);

інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, гострий бронхіт, бактеріальна пневмонія, атипова пневмонія, пневмонія позалікарняна, пневмонія госпітальна);

інфекції шкіри та її придатків (фолікуліт, фурункульоз, імпетиго, абсцеси, целюліт, стрептодермія, стафілодермія);

гострий отит середнього вуха;

поширені або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium або Mycobacterium intracellulare; локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium kensasii.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована схема дозування суспензії Клерону з концентрацією 125 мг/5 мл, з розрахування 7,5 мг/кг маси тіла двічі на день для лікування немікобактеріальних інфекцій:

Маса тіла* дитини (кг)	Дозування препарату залежно від маси тіла дитини (на стандартну 5мл чайну ложку (ч.л.) 125 мг/5 мл
8-11	Ѕ ч.л. двічі на добу
12-19	1 ч.л. двічі на добу
20-29	1 Ѕ ч.л. двічі на добу
30-40	2 ч.л. двічі на добу

* Дітям з масою тіла до 8 кг необхідно підбирати дозу, розраховуючи на кілограм маси тіла (прибл. 7.5 мг/кг двічі на день).

Суспензію можна приймати незалежно від приймання їжі. Залежно від патогенного мікроорганізму, що спричиняє інфекцію, та ступеня тяжкості стану тривалість лікування, як правило, становить від 5 до 10 діб.

При тяжких інфекціях дозування препарату може бути збільшене до 500 мг двічі на день.

Ниркова недостатність.

Дітям з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв доза Клерону повинна бути зменшена на 50%, тобто до 250 мг на день, або 250 мг двічі на день при більш тяжких інфекціях. Лікування не повинно тривати більше 14 днів.

Мікобактеріальна інфекція.

Дітям з поширеною або локалізованою мікобактеріальною інфекцією (Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium kensasii) рекомендується призначати дозу 15-30 мг/кг Клерону двічі на день.

Для приготування суспензії необхідно додати води у флакон, що містить гранули, до відмітки рівня на ньому і добре струсити. За необхідності додати води до вказаної відмітки.

Побічна дія.

Клерон, як правило, добре переноситься. При пероральному застосуванні Клерону іноді можуть виникати шлунково-кишкові розлади (нудота, диспепсія, біль у животі, діарея), парестезія, головний біль, артралгія, міалгія, алергічні реакції (кропив’янка, шкірні висипання, в поодиноких випадках - анафілактичний шок і синдром Стівенса-Джонсона). Повідомлялось про виникнення стоматиту, глоситу, грибкового ураження слизової рота та знебарвлення язика.

В окремих випадках повідомлялося про зміну сприйняття смаку, зміну кольору зубів, що звичайно минала після професійного чищення зубів.

Були повідомлення про тимчасові побічні ефекти з боку ЦНС: запаморочення, відчуття тривоги, безсоння, тривожні сновидіння, дзвін у вухах, сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації, психози та деперсоналізація. При застосуванні Клерону спостерігалися випадки тимчасової втрати слуху, що відновлювався після припинення лікування препаратом.

Дуже рідко спостерігався псевдомембранозний коліт від слабкого ступеня тяжкості до стану, що загрожував життю.

У поодиноких випадках відмічалася гіпоглікемія, особливо при одночасному лікуванні пероральними гіпоглікемічними засобами або інсуліном. У поодиноких випадках відмічалися лейкопенія і тромбоцитопенія.

Дуже рідко спостерігалися підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, інтерстиціальний нефрит і ниркова недостатність.

Як і при застосуванні інших макролідних антибіотиків, при застосуванні Клерону в поодиноких випадках повідомлялося про пролонгацію QT інтервалу, тахікардію і тріпотіння/мерехтіння шлуночків.

Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування Клерону може спричиняти тимчасове підвищення рівнів печінкових ферментів. Ці показники нормалізуються після припинення лікування. Під час проведення клінічних випробувань не було зареєстровано суттєвих порушень функціонування печінки, однак слід пам’ятати, що під час застосування антибіотиків цієї групи у виключних випадках може розвинутися гепатоклітинний та/або холестатичний гепатит, порушення функції печінки можуть бути тяжкими, але тимчасовими.

Протипоказання:

підвищена чутливість до кларитроміцину або будь-якого компонента препарату;

підвищена чутливість до препаратів макролідного ряду;

тяжка печінкова або ниркова недостатність;

одночасне лікування похідними ріжків; цизапридом, пімозидом, терфенадином, астемізолом та іншими макролідами.

Передозування.

При пероральному застосуванні великих доз Клерону можливі шлунково-кишкові розлади.

Терапевтичні заходи при передозуванні спрямовані на видалення речовини з організму за допомогою промивання шлунка зондом і проведення загальних підтримуючих заходів.

В одному випадку передозування при прийомі 8 г кларитроміцину відмічалися зміна ментального статусу, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія і гіпоксемія.

Малоймовірно, що гемодіаліз або перитоніальний діаліз значно вплинуть на рівень кларитроміцину в сироватці крові, тому ці процедури не рекомендуються.

Особливості застосування.

Оскільки Клерон виділяється в основному через печінку, необхідно з обережністю призначати препарат пацієнтам з порушеною функцією печінки. Також необхідно дотримуватися обережності при призначенні препарату пацієнтам з нирковою недостатністю від помірного до тяжкого ступеня тяжкості.

Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні Клероном може розвинутися суперінфекція, спричинена резистентними мікроорганізмами та/або грибами, що вимагає припинення даної терапії та подальшої зміни схеми лікування.

Вагітність і годування груддю. Безпека застосування Клерону під час вагітності та годування груддю не вивчалася. Деякі дослідження на тваринах показали ембріо- токсичний вплив на плід, але тільки при застосуванні доз, токсичних для матері.

Клерон виявляється у грудному молоці.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не встановлений.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Як і при застосуванні інших антибіотиків макролідного ряду, у пацієнтів, які одночасно застосовують препарати, що метаболізуються системою цитохрому Р450 (наприклад, варфарин, алкалоїди ріжків, тріазолам, мідазолам, дизопірамід, ловастатин, рифабутин, фенітоїн або циклоспорин), застосування Клерону може спричинити підвищення рівня цих препаратів у сироватці крові. При одночасному застосуванні Клерону та інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, наприклад ловастатину або симвастатину, спостерігався рабдоміоліз.

Клерон при одночасному застосуванні з теофіліном може спричиняти підвищення рівнів теофіліну в сироватці крові та посилення його токсичності.

Застосування суспензії Клерону пацієнтами, які приймають дигоксин, варфарин і карбамазепін, може призвести до посилення їх дії за рахунок зменшення рівня екскреції. Тому хворим, які приймають варфарин, необхідно контролювати величину протромбінового часу. Також необхідно контролювати рівень дигоксину в сироватці крові.

Необхідно враховувати можливість перехресної стійкості між клероном і іншими ліками макролідного ряду та лінкоміцином і кліндаміцином.

Ритонавір збільшує величину AUC (площа обмежена кривою) кларитроміцину при їх одночасному застосуванні. Немає необхідності в зміні дози Клерону для пацієнтів з нормальною функцією нирок. При одночасному застосуванні Клерону з ритонавіром хворим з порушенням функції нирок з кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв доза Клерону повинна бути зменшена на 50%, а при величині кліренсу креатиніну менше 30 мл/хв – на 75%. Дозу Клерону > 1г/день не можна призначати одночасно з ритонавіром.

Одночасне застосування Клерону та зидовудину ВІЛ-інфікованими пацієнтами може спричинити зниження постійних рівнів зидовудину в крові. Але така взаємодія не спостерігалася у ВІЛ-інфікованих дітей при одночасному застосуванні Клерону, суспензії, із зидовудином або дидеоксинозином.

Протипоказане одночасне лікування похідними ріжків; цизапридом, пімозидом, терфенадином, астемізолом та іншими макролідами.

Умови та термін зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 ⁰ С, в сухому, захищеному від світла місці.

Термін придатності порошку для приготування суспензії - 3 роки;

готової суспензії у флаконі – 14 днів з моменту приготування.