Зидовир инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: зидовудин (zidovudine), (3’-азидо-3’-дезокситимідин);

основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули розміром „2”, із світло-блакитною кришкою, білим корпусом і надписом “ZVR 100”;

склад: 1 капсула містить 100 мг зидовудину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, тальк, крохмаль.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Противірусні препарати прямої дії. Нуклеозиди – інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05AF01.

Фармакологічні властивості.

 фармакодинаміка. Зидовудин, аналог тимідину, є високоефективним вибірковим інгібітором реплікації ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Зидовудин послідовно метаболізуються внутрішньоклітинними кіназами до 5-моно-, ди- та трифосфату. Зидовудину трифосфат є субстратом для зворотної транскриптази ВІЛ і конкурентним інгібітором цього ферменту.

Противірусна активність препарату зумовлена переважно включенням його монофосфатної форми до ланцюга вірусної ДНК, що приводить до його розриву.

Зидовудину трифосфат має значно меншу спорідненість з ДНК-полімеразами у клітинах людей.

 фармакокінетика. Після застосування внутрішньо зидовудин добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, при цьому його біодоступність у дорослих становить 60-70%.

Масимальні концентрації зидовудину у плазмі досягаються через 0,25 - 2 год і становлять 1,5 - 2,2 мкмоль/л. У терапевтичному діапазоні доз ступінь зв’язування зидовудину з білками плазми становить 34 - 38%.

Відомо, що зидовудин проникає у ЦНС і спинномозкову рідину. Через 2 - 4 год після застосування внутрішньо співвідношення між концентрацією зидовудину у лікворі та в плазмі крові становить у середньому 0,5.

Основним метаболітом зидовудину в плазмі та сечі є 5-глюкуронід.

Період напіввиведення зидовудину становить приблизно 1,1 год. Приблизно 75% зидовудину метаболізується в печінці. Виводиться нирками у вигляді 5-глюкуроніду. Зидовудин виводиться з грудним молоком.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю концентрації зидовудину в плазмі підвищені.

При печінковій недостатності можлива кумуляція зидовудину внаслідок уповільнення його зв’язування глюкуроновою кислотою.

Показання для застосування. Лікування ВІЛ-інфекцій, з прогресуючим імунодефіцитом (кількість CD4 Т-лімфоцитів менше 500/мм³). Профілактика трансплацентарного ВІЛ-інфікування плода.

Спосіб застосування та дози. Дорослим і дітям старше 12 років, Зидовір призначають внутрішньо в дозі 600 мг на добу в 3-6 прийомів. Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Жирна їжа зменшує швидкість і об’єм всмоктування препарату.

Для дітей від 3 до 12 років рекомендована доза становить 180 мг/м² кожні 6 год (720 мг/м² на добу), але не більше, ніж 200 мг кожні 6 год.

З метою профілактики перинатальної ВІЛ-інфекції інфікованим вагітним призначають Зидовір внутрішньо в дозі 100 мг, 5 разів на добу в період 14-34 тижнів вагітності. Під час пологів призначають Зидовір у вигляді розчину для інфузій з відповідним дозуванням.

Побічна дія. При застосуванні Зидовіру можливі головний біль, нездужання, стомлюваність, нудота, блювання, пронос, анорексія, панкреатит, збільшення активності трансаміназ, озноб і пропасниця, невропатія, безсоння, запаморочення, кашель, біль у кістках і м’язах, нейтропенія, анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Дуже рідко – лактоацидоз, тяжка гепатомегалія із стеатозом.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкий ступінь нейтропенії (кількість нейтрофілів менше 0,75х10⁹/л) або анемії (рівень гемоглобіну менше 7,5 г/дл або 4,65 ммоль/л), тяжка форма печінкової недостатності, збільшення рівня активності трансаміназ і рівня креатиніну в сироватці крові більше, ніж в 3 рази порівнянно з верхнею межею норми. Міопатія, жирова дистрофія печінки, період годування груддю. Дана лікарська форма препарату не рекомендується дітям до 3 років.

Передозування. Описані поодинокі випадки гострого передозування зидовудину у дітей та дорослих при застосуванні до 50 г зидовудину. Постійними ознаками були лише нудота і блювання, в одному випадку спостерігалися великі судомні напади.

Гематологічні зміни були короткочасними і нетяжкими.

Лікування. Рекомендується контролювати стан пацієнта для своєчасного виявлення ознак інтоксикації і проводити стандартну підтримуючу терапію. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз малоефективні при виведенні з організму зидовудину, але прискорюють елімінацію його метаболіту (глюкуроніду).

Особливості застосування. Враховуючи лікарську форму препарату (капсули), не рекомендується дітям до 3 років, але питання відносно можливості застосування препарату вирішується в кожному випадку індивідуально.

Зидовудин проникає крізь плаценту. Застосування препарату ВІЛ-інфікованими вагітними достовірно знижує ризик інфікування дитини. Препарат проникає у грудне молоко і досягає концентрації, близької до сироваткового рівня. Не рекомендується застосування препарату ВІЛ-інфікованими жінками в період годування груддю.

З особливою обережністю препарат призначають хворим на анемію і мієлосупресію. В період лікування необхідно систематично контролювати склад периферичної крові (в перші 3 місяці лікування – кожні 2 тижні, в подальшому - 1 раз на місяць). При виникненні анемії або нейтропенії необхідна корекція дози. Лікування слід припинити, якщо рівень гемоглобіну становить менше 7,5 г/дл і/або кількість гранулоцитів менше 0,75х10⁹/л. Після нормалізації цих показників (звичайно після двотижневої перерви) лікування можна продовжити.

Препарат з обережністю призначають хворим на гепатомегалію, гепатит або інші захворювання печінки. З обережністю призначають при печінковій і нирковій недостатності, а також пацієнтам похилого віку. У таких випадках необхідна корекція режиму дозування залежно від динаміки концентрації препарату в крові. Лікування зидовудином необхідно негайно припинити у разі швидкого підвищення рівня амінотрансфераз, прогресуванні гепатомегалії або метаболічного чи лактатного ацидозу невідомої етіології.

Пацієнтів, які приймають зидовудин, треба попереджувати про можливість виникнення реакцій, що можуть негативно вплинути на здатність керувати механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не рекомендується одночасний прийом зидовудину, фосфазиду і ставудину, оскільки всі вони належать до аналогів тимідину і можуть конкурувати за фермент тимідинкіназу.

Метадон підвищує рівень зидовудину в плазмі на 30-40%.

При одночасному застосуванні зидовудину з парацетамолом збільшується ризик виникнення нейтропенії.

Ацетилсаліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, дапсон, ізопринозин і деякі інші препарати можуть змінювати метаболізм зидовудину конкурентним інгібуванням утворення його глюкуроніду чи безпосереднім пригніченням метаболізму зидовудину мікросомальними ферментами печінки.

Інгібітори цитохрому Р-450 (циметидин та ін.) підвищують концентрацію зидовудину в плазмі. Препарати з нефротоксичною дією, які пригнічують функцію кісткового мозку (амфотерацин В, ганцикловір, вінкристин, вінбластин), збільшують ризик токсичної дії зидовудину.

Не рекомендується одночасне застосування з рибавірином, оскільки вони є антагоністами і послаблюють фармакологічну активність один одного.

Пробенецид порушує секрецію зидовудину.

Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від вологи місці при температурі не вище 25 ⁰С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки.