Вольтарен^® СР инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

 мiжнародна та хiмiчна назви: Диклофенак (diclofenac) ((о-2,6-дихлорофеніл-аміно)-феніл-оцтова кислота);

основнi фiзико-хiмiчнi властивості: таблетки блідорожеві, трикутної форми, двоопуклі зі скошеними краями; з написом “ID” на одному боці та “CG” на іншому чорним чорнилом.

склад: 1 таблетка пролонгованої дії містить 75 мг диклофенаку натрію;

допоміжні речовини: магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, спирт цетиловий, сахароза, гіпромелоза, заліза оксид червоний, полісорбат, тальк, титану діоксид, макрогол 8000, вода очищена, спирт ізопропіловий.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Код АТС М01А В05.

Фармакологiчнi властивостi. Фармакодинаміка. Диклофенак – активна речовина Вольтарену(R)CР, є нестероїдною сполукою з вираженими протиревматичними, жарознижувальними, аналгетичними та протизапальними властивостями. Основним механізмом дії диклофенаку, встановленим в умовах експерименту, вважається гальмування біосинтезу простагландинів. Простагландини відіграють важливу роль у генезі запалення, болю і пропасниці.

In vitro диклофенак натрію в концентраціях, еквівалентних тим, які досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини.

При ревматичних захворюваннях протизапальна й аналгетична дія Вольтарену(R)СР приводить до значного зменшення вираженості болю (як у спокої, так і при русі), вранішньої скутості, припухлості суглобів і, тим самим, до поліпшення функціонального стану пацієнта.

За наявності запалення, спричиненого травмою або хірургічним втручанням, Вольтарен(R)СР швидко усуває як спонтанний біль, так і біль при русі, а також зменшує запальну набряклість тканин і набряк у ділянці хірургічної рани. При спільному застосуванні з опіоїдами для усунення післяопераційного болю Вольтарен(R)СР істотно зменшує потребу в опіоїдах.

У клінічних дослідженнях було встановлено, що Вольтарен(R)СР виявляє також сильну аналгетичну дію при помірно і сильно виражених больових відчуттях неревматичного походження. Проведені клінічні дослідження дали змогу встановити, що Вольтарен(R)СР здатний усувати больові відчуття і знижувати вираженість крововтрат при первинній дисменореї.

Фармакокінетика.

Аналіз виведеного із сечею незміненого диклофенаку та його гідроксильованих метаболітів показав, що кількість вивільненого й абсорбованого диклофенаку така сама, як і в разі прийому еквівалентної дози диклофенаку натрію у формі таблеток з кишковорозчинним покриттям. Однак системна біодоступність диклофенаку (вивільненого із Вольтарену(R)СР) становить у середньому 82 % від відповідного показника після прийому внутрішньо кишковорозчинної таблетки Вольтарену(R) у тій самій дозі. Внаслідок повільного вивільнення активної речовини із Вольтарену(R)СР максимальні концентрації препарату, які долсягаються в плазмі, нижчі, ніж після прийому таблеток, вкритих кишковорозчинним покриттям. Середній пік концентрації 0,5 мкг/мл або 0,4 мкг/мл (1,6 або 1,25 мкмоль/л) досягається в середньому через 4 години після прийому таблетки 75 мг або 100 мг. Прийом їжі клінічно не впливає на всмоктування і системну біодоступність Вольтарену(R)СР. З іншого боку, середня концентрація в плазмі 13 нг/мл (40 нмоль/л) може відмічатися через 24 години (16 годин) після прийому Вольтарену(R)СР 100 мг (75 мг). Кількість абсорбованої активної речовини знаходиться у лінійній залежності від величини дози препарату. Оскільки близько половини диклофенаку метаболізується під час першого проходження через печінку (“ефект першого проходження”), площа під кривою залежності концентрація/час (AUC) після прийому таблетки ретард майже вдвічі менша, ніж у разі парентерального введення еквівалентної дози препарату. Після повторного прийому Вольтарену(R)СР показники фармакокінетики не змінюються. При дотриманні рекомендованих інтервалів між прийомами окремих доз препарату кумуляція не відмічається. Відповідні концентрації становлять 22 нг/мл або 25 нг/мл (70 нмоль/л або 80 нмоль/л) при прийомі Вольтарену(R)СР 100 мг один раз на добу або Вольтарену(R)СР 75 мг 2 рази на добу.

Розподіл

99,7 % диклофенаку зв’язується з білками сироватки крові, головним чином з альбуміном (99,4 %). Об’єм розподілу становить 0,12-0,17 л/кг. Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де його максимальна концентрація відмічається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі. Уявний період напіввиведення із синовіальної рідини – 3-6 годин. Через 2 години після досягнення максимальних концентрацій в плазмі концентрація активної речовини в синовіальній рідині вища, ніж у плазмі, і залишається більш високою протягом 12 годин.

Біотрансформація

Біотрансформація диклофенаку здійснюється частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але головним чином - шляхом однократного і багатократного гідроксилювання і метоксилювання, що приводить до утворення декількох фенольних метаболітів (3’-гідрокси-, 4’-гідрокси-, 5’-гідрокси-, 4’,5-дигідрокси- і 3’-гідрокси-4’-метокси-диклофенаку), більша частина яких кон’югується з глюкуроновою кислотою. Два з цих фенольних метаболітів фармакологічно активні, але значно меншою мірою, ніж диклофенак.

Виведення

Загальний системний кліренс диклофенаку із плазми становить 263+56 мл/хв. Кінцевий період напівжиття в плазмі становить 1-2 години. Період напівжиття 4 метаболітів, включаючи 2 фармакологічно активних, також нетривалий і становить 1-3 години. Один із метаболітів, 3’-гідрокси-4’-метоксидиклофенак, має довший період напівжиття в плазмі. Однак цей метаболіт повністю неактивний у фармакологічному відношенні.

Близько 60 % від застосованої дози препарату виводиться із сечею у вигляді глюкуронових кон’югатів інтактної молекули активної речовини та у вигляді метаболітів, більшість із яких також перетворюється в глюкуронові кон’югати. У незміненому вигляді екскретується менш 1 % диклофенаку. Решта застосованої дози препарату виводиться у вигляді метаболітів через жовч, з калом.

Показання для застосування.

Запальні і дегенеративні форми ревматизму (ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартрит, спондилоартрит, больовий синдром хребетного стовпа, позасуглобовий ревматизм);

посттравматичний і післяопераційний біль, запальний процес і набряк;

больові або/і запальні стани в гінекології (наприклад, первинна дисменорея або аднексит).

Вольтарен(R)СР ефективний також при нападах мігрені.

Спосiб застосування та дози.

Дорослі

Рекомендована початкова доза препарату – 100-150 мг на день (2 таблетки Вольтарену(R)СР 75 мг). При нерізко виражених симптомах, а також при тривалій терапії, як правило, достатнім є прийом 1 таблетки Вольтарену(R)CР 75 мг на день. Якщо симптоми захворювання найбільш виражені протягом ночі або вранці, Вольтарен(R)СР 75 мг необхідно приймати ввечері.

Таблетки слід ковтати цілими, бажано під час їди.

Діти

Вольтарен(R)СР не показаний для лікування дітей через високий вміст активної речовини у таблетці.

Побiчна дiя.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, діарея, відчуття спазмів, диспепсія, здуття живота, анорексія, шлунково-кишкові кровотечі (кров у калі, мелена, діарея з домішкою крові), виразки шлунка і кишечнику, що супроводжуються і не супроводжуються кровотечею або перфорацією, в поодиноких випадках – афтозний стоматит, глосит, зміни з боку стравоходу, виникнення діафрагмоподібних стриктур у кишечнику, порушення з боку нижніх відділів кишечнику, такі як неспецифічний геморагічний коліт, загострення неспецифічного виразкового коліту або хвороби Крона, запори, панкреатит.

З боку нервової системи: головний біль, просте і системне запаморочення, сонливість; у поодиноких випадках – порушення чутливості, включаючи парестезії, розлади пам’яті, дезорієнтація, безсоння, роздратованість, судоми, депресія, відчуття тривоги, нічні жахи, тремор, психічні порушення, асептичний менінгіт.

З боку органів чуття: в окремих випадках – порушення зору (нечіткість зору, диплопія), порушення слуху, шум у вухах, порушення смакових відчуттів.

Дерматологічні реакції: шкірний висип, кропив’янка; в окремих випадках – бульозні висипання, екзема, мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, синдром Лайєла (гострий токсичний епідермоліз), еритродермія (ексфоліативний дерматит), випадання волосся, фоточутливі реакції, пурпура, включаючи алергічну пурпуру.

З боку нирок: набряки, гостра ниркова недостатність, зміни осаду сечі (гематурія, протеїнурія), інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз.

З боку печінки: підвищення рівня амінотрансфераз у сироватці крові, гепатит, який супроводжується і не супроводжується жовтяницею; в поодиноких випадках – блискавичний гепатит.

З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз.

Реакції гіперчутливості: бронхіальна астма, системні анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи гіпотензію. В окремих випадках – васкуліт, пневмоніт.

З боку серцево-судинної системи: серцебиття, біль у грудях, гіпертензія, застійна серцева недостатність.

Протипоказання. Виразка шлунка або кишечнику. Відома гіперчутливість до активної речовини або інших компонентів препарату. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), Вольтарен(R)СР також протипоказаний пацієнтам, у яких напади астми, кропив’янки або гострого риніту провокуються прийомом ацетилсаліцилової кислоти або інших препаратів, які мають здатність інгібувати простагландин-синтетазу.

Передозування. Лікування гострого отруєння НПЗЗ полягає у використанні заходів підтримуючої і симптоматичної терапії. Типової для передозування Вольтарену(R)СР клінічної картини не існує.

Симптоматичні і підтримуючі заходи показані при таких ускладненнях, як гіпотензія, ниркова недостатність, судомний синдром, порушення з боку шлунково-кишкового тракту і пригнічення дихання. Малоймовірно, що такі специфічні лікувальні заходи, як форсований діурез, діаліз або гемоперфузія, стануть корисними для виведення НПЗЗ, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв’язуються з білками крові і зазнають інтесивного метаболізму.

Особливостi застосування. У період лікування, у будь-який час, можуть виникнути шлунково-кишкові кровотечі або розвинутися виразка шлунково-кишкового тракту, яка іноді ускладнюється перфорацією. Цим ускладненням не обов”язково передують симптоми-передвісники або “виразковий анамнез”. Більш тяжкі наслідки спостерігаються у пацієнтів похилого віку. У тих окремих випадках, коли у пацієнтів, які отримують Вольтарен(R)СР, розвиваються зазначені ускладнення, препарат слід відмінити.

У пацієнтів, які раніше не приймали Вольтарен(R)СР, під час прийому цього препарату, як і при лікуванні іншими НПЗЗ, в окремих випадках можуть розвинутися алергічні реакції, включаючи анафілактичні й анафілактоїдні реакції

Завдяки своїм фармакодинамічним властивостям, Вольтарен(R)СР, як і інші НПЗЗ, може маскувати ознаки і симптоми, характерні для інфекцій.

Вольтарен(R)СР 75 і 100 особливо підходить пацієнтам, у яких добова доза 75 мг і 100 мг відповідає клінічній картині. Можливість призначення препарату у разовій добовій дозі істотно спрощує довготривале лікування і допомагає уникнути помилок у дозуванні.

Вольтарен(R)СР 75 можна призначати в максимальній добовій дозі 150 мг (у 2 прийоми) за збалансованою схемою.

Застереження

Під час прийому препарату необхідно пильне медичне спостереження пацієнтів з симптомами, що вказують на захворювання шлунково-кишкового тракту або “виразковий анамнез”, хворих на виразковий коліт або хворобу Крона, а також пацієнтів з порушеннями функції печінки.

Як і при лікуванні іншими НПЗЗ, може підвищуватися рівень одного або декількох печінкових ферментів. Тому при тривалій терапії Вольтареном(R)СР як застережний захід показано регулярне дослідження функції печінки. Якщо порушення з боку функціональних показників печінки зберігаються або посилюються, або якщо розвиваються ознаки чи симптоми, що вказують на захворювання печінки, а також у тому разі, коли виникають інші побічні явища (наприклад, еозинофілія, висипання і т. ін.), Вольтарен(R)СР слід відмінити. Гепатит на фоні прийому препарату може виникнути без продромальних явищ. Обережність необхідна при призначенні Вольтарену(R)СР хворим з печінковою порфірією, оскільки препарат може провокувати напади порфірії.

Оскільки простагландини відіграють важливу роль у підтриманні ниркового кровотоку, особлива обережність потрібна при лікуванні Вольтареном(R)СР пацієнтів з порушеннями функції серця або нирок, пацієнтів похилого віку, хворих, які отримують діуретичні засоби, а також хворих, які мають значне зменшення об’єму циркулюючої плазми будь-якої етіології, наприклад до і після масивних хірургічних втручань. У таких випадках під час застосування Вольтарену(R)СР як застережний засіб рекомендується регулярний контроль функції нирок. Після відміни препарату функція нирок, як правило, відновлюється до початкового рівня.

Потреба в лікуванні Вольтареном(R)СР, як правило, існує лише протягом короткого періоду. Однак у тому разі, коли, незважаючи на рекомендації щодо застосування, Вольтарен(R)СР застосовується протягом тривалого періоду, рекомендується, як і при тривалому застосуванні інших НПЗЗ, контролювати стан периферичної крові.

Вольтарен(R)СР, як і інші НПЗЗ, може тимчасово інгібувати агрегацію тромбоцитів. Тому пацієнтам з порушеннями гемостазу необхідний пильний лабораторний контроль.

Враховуючи загальні медичні положення, обережність при використанні препарату необхідна і пацієнтам похилого віку. Особливо це стосується ослаблених пацієнтів або пацієнтів з низькою масою тіла; їм рекомендується призначати Вольтарен(R)СР у мінімальній ефективній дозі.

Вагітність і лактація

У період вагітності Вольтарен(R)СР слід призначати лише у вимушених випадках і лише в мінімальній ефективній дозі. Як і в разі застосування інших інгібіторів простагландин-синтетази, ці рекомендації особливо важливі в останні 3 місяці вагітності (можливо пригнічення скорочувальної здатності матки і передчасне закриття артеріальної протоки у плода).

Після прийому Вольтарену(R)СР у дозі 50 мг кожні 8 годин активна речовина проникає у грудне молоко, але оскільки небажаних явищ препарату у новонароджених, які вигодовуються груддю, не спостерігалося, ця кількість, очевидно, була незначною.

Вплив на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами

Пацієнтам, у яких під час прийому Вольтарену(R)СР виникають запаморочення або інші неприємні відчуття з боку ЦНС, включаючи порушення зору, керувати автотранспортом або іншими механізмами не рекомендується.

Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами. Вольтарен(R)СР може підвищувати концентрацію літію і дигоксину в плазмі крові.

Вольтарен(R)СР, як і інші НПЗЗ, може пригнічувати активність діуретиків. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків може призводити до підвищення рівня калію у сироватці крові (цей показник слід регулярно контролювати).

Одночасне системне застосування НПЗЗ може збільшити частоту побічних реакцій Вольтарену(R)СР.

Хоча в клінічних дослідженнях не було встановлено впливу Вольтарену(R)СР на дію антикоагулянтів, існують окремі повідомлення про підвищення ризику кровотеч у пацієнтів, які одночасно приймали Вольтарен(R)СР і антикоагулянти. Тому за такими пацієнтами рекомендується пильне спостереження.

У клінічних дослідженнях встановлено, що Вольтарен(R)СР може застосовуватися спільно з пероральними протидіабетичними засобами і не змінює їх лікувальну дію. Однак відомі окремі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що потребувало змінити дозу цукрознижувальних препаратів під час застосування Вольтарену(R)СР.

Необхідна обережність при застосуванні НПЗЗ менше ніж за 24 години до або після прийому метотрексату, оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату у крові і посилюватись його токсична дія.

Вплив НПЗЗ на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину.

Є окремі повідомлення про розвиток судом у хворих, які отримують одночасно хінолонові похідні і НПЗЗ.

Умови та термiн зберiгання. Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 30 °С.

Термін придатності - 3 роки.