Пренеса^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назви: perindopril;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки 2 мг: білі, круглі, трохи двоопуклі зі скошеним краєм; таблетки 4 мг: білі, овальні, трохи двоопуклі, зі скошеним краєм, з рискою на одному боці;

склад: 1 таблетка містить 2 мг або 4 мг периндоприлу у вигляді солі терт-бутиламіну;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію гідрокарбонат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Інгібітори АПФ. Код АТС С09А А04.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Периндоприл є інгібітором АПФ ферменту, який перетворює ангіотензин I у вазоконстрикторний агент ангіотензин II, а також викликає розпад вазодилататорного агенту брадикініну з утворенням неактивного гептапептиду. Гальмування активності ангіотензин-перетворюючого ферменту призводить до зменшення концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що супроводжується збільшенням активності реніну у плазмі і зменшенням секреції альдостерону. Оскільки ангіотензин-перетворюючий фермент блокує брадикінін, гальмування активності цього ферменту призводить до збільшення активності циркулюючої та локальної калікреїн-кінінової системи і тим самим - до активації системи простагландінів.

Периндоприл в організмі перетворюється в активний метаболіт - периндоприлат. Інші метаболіти не активні.

Периндоприл виявляє активність при слабкій, помірній і тяжкій артеріальній гіпертензії. Він знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск як у положенні лежачи, так і у положенні стоячи. Збільшення периферичного кровотоку відбувається практично без зміни частоти серцевих скорочень. Периндоприл знижує загальний периферичний опір, що призводить до зменшення системного артеріального тиску.

Як правило, відбувається збільшення ниркового кровотоку, при цьому швидкість гломерулярної фільтрації практично не змінюється.

Максимальний гіпотензивний ефект досягається через 4-6 годин після одноразового прийому препарату і триває протягом не менше 24 годин.

Стабілізація артеріального тиску відбувається в середньому протягом 1 місяця лікування і підтримується без появи тахіфілаксії. Припинення лікування не супроводжується синдромом відміни.

Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка, покращує еластичність великих артерій та корегує структурні зміни в артеріолах.

Периндоприл зменшує навантаження на серце шляхом зменшення післянавантаження.

У пацієнтів із серцевою недостатністю знижується тиск наповнення лівого та правого шлуночків, знижується загальний периферичний судинний опір, збільшується серцевий викид та нормалізується серцевий індекс.

Фармакокінетика .Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години; біодоступність у середньому становить 75 %. Приблизно 20 % від загальної кількості периндоприлу, що всмоктався, перетворюється на активний метаболіт периндоприлат. Крім цього, утворюється ще п’ять неактивних метаболітів. Період напіввиведення периндоприлу з плазми крові становить 1 годину. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі крові досягається протягом 3-4 годин. Оскільки наявність їжі у шлунку призводить до зниження перетворення периндоприлу на периндоприлат і тому – до зменшення біодоступності.

Об’єм розподілу незв’язаного периндоприлату приблизно становить 0,2 л/кг. Зв’язування з білками є незначним (з ангіотензин-перетворюючим ферментом зв’язується менше 3 % периндоприлату), але залежить від концентрації.

Периндоприлат виводиться із сечею, а період напіввиведення незв’язаної фракції приблизно становить 3-5 годин. Розпад периндоприлату, зв’язаного з ангіотензин-перетворюючим ферментом, призводить до збільшення “ефективного” періоду напіввиведення до 25 годин. При багаторазовому введенні препарату стабілізація фармакокінетичних параметрів досягається протягом 4 днів. Після багаторазового прийому не відбувалось накопичення периндоприлу.

У людей похилого віку та пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю знижується виведення периндоприлату. При порушенні функції нирок рекомендується змінювати дозу залежно від виразності порушення (рівень кліренсу креатиніну).

Периндоприлат виводиться із кровообігу шляхом діалізу, його кліренс становить 70 мл/хв.

При цирозі печінки змінюється кінетика периндоприлу, при цьому печінковий кліренс початкової молекули зменшується у 2 рази, проте кількість утвореного периндоприлату не змінюється, і тому при цьому захворюванні дозу препарату можна не змінювати.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність.

Спосіб застосування та дози.

Артеріальна гіпертензія: початкова доза Пренеси становить 4 мг один раз на день вранці. Через 1 місяць лікування добову дозу можна збільшити до 8 мг один раз на добу. У пацієнтів, яким вже проводиться лікування діуретиком, може з’явитись симптоматична гіпотензія. Тому застосування діуретику рекомендується припинити за 2 – 3 дні до початку лікування периндоприлом, а якщо це небажано, то лікування слід розпочати з добової дози 2 мг.

При реноваскулярній артеріальній гіпертензії рекомендована початкова доза становить 2 мг один раз на день з наступним підбором необхідної дози.

Лікування людей похилого віку слід розпочинати з дози 2 мг, через 1 місяць цю дозу можна збільшити до 4 мг. Ще через 1 місяць лікування дозу при необхідності можна поступово збільшити залежно від функції нирок до 8 мг.

Хронічна серцева недостатність. Рекомендована початкова доза становить 2 мг один раз на день вранці. Цю дозу можна збільшувати на 2 мг через 2 тижні за умови нормальної переносимості до 4 мг один раз на день. При корекції дози слід враховувати клінічну відповідну реакцію у конкретного пацієнта.

Порушення функції нирок

Пацієнтам з нирковою недостатністю дозу слід підбирати залежно від кліренсу креатиніну. Крім того, під час спостереження за клінічним станом пацієнта здебільшого необхідно через регулярні інтервали визначати рівень калію та креатиніну у сироватці крові.

Таблиця 1: Рекомендовані дози периндоприлу при нирковій недостатності

* Кліренс периндоприлу при діалізі становить 70 мл/хв. Пацієнти, яким проводиться гемодіаліз, повинні приймати периндоприл після діалізу.

Для пацієнтів із печінковою недостатністю непотрібно змінювати дозу.

Ефективність та безпека препарату у дітей не були доведені, і тому периндоприл не рекомендується застосовувати у педіатрії.

Побічна дія.

Може з’явитися сухий кашель, головний біль, запаморочення і парестезія, артеріальна гіпотензія, задишка стенокардія, порушення смакових відчуттів, нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, діарея та запор, порушення зору, дзвін у вухах, висипи, свербіж, судоми. Рідко – ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, кропив’янка, ниркова недостатність, зміна настрою і порушення сну. Дуже рідко можливі - панкреатит, цитолітичний або холестатичний гепатит, гостра ниркова недостатність, з боку гематопоетичної системи та лімфатичної - зниження гемоглобіну і гематокриту, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, випадки агранулоцитозу або панцитопенії, може виникати підвищення рівня азоту сечовини крові та креатиніну, а також гіперкаліємія, підвищення активності ферментів печінки та рівня білірубіну у сироватці крові.

Протипоказання. Підвищена чутливість до периндоприлу або будь-якого іншого інгредієнта цього препарату, а також до інших інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту; наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов’язаного з попереднім лікуванням інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту; вагітність та годування груддю, дитячий вік.

Передозування.

Симптомами передозування є артеріальна гіпотензія, шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, брадикардія, запаморочення. Лікування слід проводити залежно від характеру та тяжкості симптомів. В межах перших 30 хвилин після прийому таблеток рекомендується для зменшення абсорбції у шлунково-кишковому тракті провести промивання шлунка і дати пацієнту пероральні адсорбенти і сульфат натрію. При появі гіпотензії пацієнта необхідно покласти у горизонтальне положення і підняти йому ноги; при необхідності можна провести вливання фізіологічного розчину або плазмозамінників. Можна також застосувати ангіотензин II або катехоламіни для внутрішньовенного введення. Видалити периндоприлат із системного кровообігу можна шляхом гемодіалізу. Для усунення резистентної до лікування брадикардії показане застосування водія ритму серця.

Особливості застосування.

Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту можуть викликати зниження артеріального тиску, проте у пацієнтів з неускладненою гіпертензією симптоматична гіпотензія виникає рідко. Найвірогідніше, що вона може з’явитися у пацієнтів з гіповолемією, спричиненою лікуванням діуретиками, застосуванням дієти з обмеженою кількістю солі, проведенням діалізу, діареєю або блюванням. Клінічно значуща гіпотензія може також виникати при серцевій недостатності із тяжкою асоційованою нирковою недостатністю або без неї. Вона також може з’явитися у пацієнтів, які приймають петльові діуретики у високих дозах, з гіпонатріємією або з нирковою недостатністю. Для пацієнтів з високим ризиком появи клінічно значущої гіпотензії розпочинати лікування і змінювати дозу необхідно під ретельним медичним контролем. Подібних застережних заходів слід вживати при лікуванні пацієнтів із стенокардією або цереброваскулярним захворюванням, коли надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

При появі гіпотензії пацієнта слід перевести у горизонтальне положення і при необхідності провести корекцію об’єму шляхом внутрішньовенного введення фізіологічного розчину. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату після нормалізації артеріального тиску завдяки введенню додаткового об’єму.

Стеноз аортального та мітрального клапана, гіпертрофічна кардіоміопатія

Периндоприл, як і інші інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту, необхідно застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів із стенозом мітрального клапана або обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія).

Порушення функції нирок

При порушенні функції нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв.) початкову дозу периндоприлу слід підбирати залежно від кліренсу креатиніну, з наступним титруванням дози. Необхідно постійно контролювати рівень калію у сироватці крові та величину кліренсу.

 У пацієнтів з реноваскулярною артеріальною гіпертензією і двостороннім стенозом ниркових артерій (або стенозом ниркової артерії при наявності однієї нирки) під час лікування інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з низьких доз та під ретельним медичним контролем; крім того, наступне підвищення дози необхідно проводити з обережністю.

Застосування діуретиків є додатковим фактором ризику появи гіпотензії, і тому в перші тижні лікування рекомендується відмінити діуретик і провести оцінку функції нирок.

Підвищена чутливість / ангіоневротичний набряк

У пацієнтів, яких лікували інгібітором ангіотензин-перетворюючого ферменту, включаючи периндоприл, у деяких випадках з’являвся ангіоневротичний набряк обличчя, губ, слизових оболонок, язика, глотки та/або гортані. Він може виникати у будь-який час протягом лікування. У такому випадку застосування периндоприлу необхідно негайно припинити і ввести підшкірно 0,3-0,5 мл розчину епінефрину, для забезпечення прохідності дихальних шляхів потрібна інтубація або ларинготомія.

Через підвищений ризик анафілактичної реакції препарат не слід призначати пацієнтам, яким роблять гемодіаліз з використанням мембран з поліакрилонітрилу або аферез із застосуванням сульфату декстрану, а також пацієнтам безпосередньо перед десенсибілізацією до осиної або бджолиної отрути.

Печінкова недостатність

Лікування інгібітором ангіотензин-перетворюючого ферменту іноді супроводжувалось появою синдрому, який розпочинався як холеостатична жовтяниця з прогресуванням до блискавичного некрозу печінки. При появі жовтяниці або при значному підвищенні активності ферментів печінки необхідно припинити застосування препарату.

Нейтропенія / агранулоцитоз / тромбоцитопенія / анемія

У пацієнтів з нормальною функцією нирок і при відсутності інших факторів ризику при прийомі інгібіторів АПФ нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід застосовувати з особливою обережністю при лікуванні пацієнтів з колагеновими судинними захворюваннями або пацієнтів, яким проводиться лікування за допомогою імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, а також при наявності деяких цих факторів ризику, особливо на фоні порушення функції нирок.

Кашель

Під час лікування інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту може з’явитися непродуктивний стійкий кашель, який зникає після припинення лікування.

Хірургія / загальна анестезія

У пацієнтів після хірургічної операції та у тих, що отримують гіпотензивні засоби під час анестезії, периндоприл може блокувати формування ангіотензину ІІ внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Гіпотензію, яка виникла внаслідок цього механізму, можна лікувати шляхом підвищенням об’єму циркулюючої крові, або застосування периндоприлу рекомендується тимчасово припинити за один день до операції.

Гіперкаліємія

При лікуванні інгібіторами АПФ може виникнути гіперкаліємія. Ризик гіперкаліємії збільшується при наявності таких факторів: ниркова недостатність, неадекватно контрольований цукровий діабет, супутнє застосування калій-зберігаючих діуретиків, калієвих добавок або сольових замінників, в яких міститься калій, супутнє застосування препаратів, що збільшують рівень калію у сироватці крові (наприклад, гепарин). При необхідності проведення такого паралельного лікування слід регулярно визначати рівень калію у сироватці крові.

Пацієнти з цукровим діабетом

У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні антидіабетичні засоби або застосовують інсулін, необхідно ретельно контролювати рівень цукру в крові під час перших місяців лікування інгібітором ангіотензин-перетворюючого ферменту.

Вагітність і годування груддю

Вагітні і жінки, які годують груддю, не повинні приймати периндоприл.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

При керуванні автомобілем або використанні інших технічних засобів необхідно враховувати можливе виникнення запаморочення або стомленості.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Одночасне застосування діуретиків, трициклічних антидепресантів, нейролептиків, анестетиків може призводити до посилення гіпотензивного ефекту інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту.

Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки або сольові замінники, в яких міститься калій

Комбіноване лікування калійзберігаючими засобами (спіронолактон, амілорид, триамтерен) або додаткове споживання калію може викликати гіперкаліємію.

Препарати літію

Під час одночасного застосування інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту з препаратами літію відзначалось оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та з’являлись ознаки токсичності. Одночасне застосування тіазидних діуретиків може додатково підвищувати ризик літієвої токсичності та посилювати підвищений ризик літієвої токсичності при застосуванні у поєднанні з інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту.

Нестероїдні протизапальні препарати, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозі >3 г/день

Нестероїдні протизапальні препарати можуть послаблювати гіпотензивний ефект інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту. Крім того, нестероїдні протизапальні препарати та інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту адитивно підвищують концентрацію калію у сироватці крові, що може призвести до погіршання функції нирок.

Гіпотензивні препарати та вазодилататорні засоби

Одночасне застосування цих препаратів може призводити до посилення гіпотензивної дії периндоприлу. Комбіноване введення периндоприлу з нітрогліцерином або іншими нітратами чи іншими вазодилататорами може викликати ще більше зниження артеріального тиску.

Антидіабетичні засоби

Одночасне застосування інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту і антидіабетичних засобів (інсуліну, пероральних гіпоглікемічних засобів) може призводити до посилення ефекту, спрямованого на зниження рівня глюкози у крові, і тому – до підвищення ризику появи гіпоглікемії. Така взаємодія є найбільш вірогідною протягом перших тижнів комбінованого лікування, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Ацетилсаліцилова кислота, тромболітичні засоби, b-блокатори, нітрати

Периндоприл можна застосовувати разом з ацетилсаліциловою кислотою (коли її використовують як тромболітичний засіб), тромболітичними засобами, b-блокаторами і/або нітратами.

Симпатоміметики, естрогени можуть зменшувати гіпотензивний ефект інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту.

Препарати, які пригнічують функцію кісткового мозку при одночасному застосуванні з інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту, підвищують ризик появи нейтропенії і/або агранулоцитозу.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 30^оС в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці. Термін придатності – 2 роки.