Фликсотид^™ эвохалер^™ инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: флютиказон (fluticasone); S-флюорометил 6a, 9a-дифлюоро-11b- гідрокси-16a-метил-3-оксо-17a-пропіонілоксіондросту-1,4-дієне-17b-карботіоат;

основні фізико-хімічні властивості: біла або майже біла суспензія;

склад: 1 доза містить флютиказону пропіонату (мікронізованого) 50, або 125, або 250 мкг;

допоміжні речовини: HFA 134a.

Форма випуску. Аерозоль для інгаляцій, дозований.

Фармакотерапевтична група. Протиастматичні засоби для інгаляційного застосування. Глюкокортикоїди. Код АТС R03BA05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Флютиказону пропіонат при інгаляційному введенні чинить виражену протизапальну дію на органи дихання. Це проявляється в зменшенні симптоматики та частоти нападів астми, зменшенні симптоматики хронічних обструктивних захворювань легенів і покращанні функції легенів незалежно від віку, статі, функції легенів, наявності в анамнезі куріння та алергологічного статусу.

Фармакокінетика.

Абсолютна біодоступність інгаляційного флютиказону пропіонату у здорових суб‘єктів перебуває в межах 5–11 % номінальної дози залежно від інгаляційного пристрою, що застосовується. У пацієнтів з бронхіальною астмою або ХОЗЛ спостерігається менший ступінь системного впливу інгаляційного флютиказону пропіонату. Системна абсорбція здійснюється головним чином через дихальну систему, спочатку швидко, потім – протягом тривалого часу. Залишок інгаляційної дози проковтується з мінімальним системним впливом у зв‘язку з низькою розчинністю флютиказону пропіонату у воді та пресистемним метаболізмом препарату. Як результат цього, пероральна біодоступність препарату менша за 1 %. Спостерігається лінійне зростання системної дії при збільшенні інгаляційної дози препарату. Флютиказону пропіонат характеризується високим плазмовим кліренсом (1150 мл/хв.), великим об‘ємом розподілу (приблизно 300 л) та кінцевим періодом напіввиведення приблизно 8 годин. Рівень зв‘язування з білками помірно високий (91 %). Флютиказону пропіонат швидко елімінується з системного кровотоку, головним чином шляхом метаболізму до неактивного метаболіту за допомогою ферменту цитохрому Р450 CYP3A4. Нирковий кліренс флютиказону пропіонату дуже незначний (менше 0,2 %) і менше 5 % препарату виводиться у вигляді метаболітів.

Показання для застосування.

Профілактичне лікування бронхіальної астми

Дорослі

Легка астма: пацієнти, які потребують періодичного симптоматичного лікування бронходилататорами.

Помірна астма: пацієнти, які потребують регулярного протиастматичного лікування, та пацієнти з нестабільною астмою або з погіршенням стану на фоні існуючої профілактичної терапії або терапії тільки бронходилататорами.

Тяжка астма: пацієнти з тяжкою хронічною астмою. Після початку застосування інгаляційного Фліксотиду багато пацієнтів, які мали залежність від системних стероїдів, для адекватного контролю за симптомами астми зможуть істотно зменшити або повністю відмовитися від перорального застосування кортикостероїдів.

Діти

Кожна дитина, яка потребує профілактичного протиастматичного лікування, включаючи тих, у кого не досягнуто контролю за симптомами астми на фоні вже проведеного лікування існуючими препаратами.

Симтоматична терапія хронічних обструктивних захворювань легенів (ХОЗЛ).

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначений тільки для інгаляційного застосування через рот.

Дозу Фліксотиду слід підбирати індивідуально, залежно від клінічного ефекту.

Початкова доза інгаляційного Фліксотиду залежить від тяжкості захворювання.

Кожна призначена разова доза приймається за допомогою як мінімум 2 інгаляцій. Пацієнтам, яким важко синхронізувати дихання з натисканням на клапан, рекомендується використовувати спейсер (пристрій для полегшення введення інгаляційних препаратів).

Бронхіальна астма

Інгаляційний Фліксотид застосовується для профілактики захворювання і тому повинен застосовуватися регулярно, навіть у період відсутності нападів астми. Початок терапевтичної дії спостерігається через 4–7 днів, хоча деяке покращання настає вже через 24 години, особливо у пацієнтів, які раніше не отримували інгаляційні стероїди.

Дорослі та діти віком від 16 років: 100–1 000 мкг двічі на день.

Початкова доза препарату залежить від тяжкості захворювання.

Легка астма – по 100–250 мкг двічі на день.

Помірна астма – по 250–500 мкг двічі на день.

Тяжка астма – по 500–1000 мкг двічі на день.

Дозу препарату потім можна відкоригувати для досягнення контролю за симптомами астми або зменшити до мінімально ефективної залежно від індивідуальної реакції хворого.

Початкову дозу Фліксотиду можна розрахувати як половину добової дози беклометазону дипропіонату або його еквівалента, які пацієнт застосовував у вигляді дозованого інгалятора.

Діти віком від 4 до 16 років: 50–200 мкг двічі на добу.

Для забезпечення такої дози слід застосовувати аерозоль, що містить 50 мкг препарату на дозу.

У багатьох дітей астма добре контролюється при застосуванні доз по 50–100 мкг двічі на добу. У тих пацієнтів, для яких ця доза є недостатньою, покращання може бути досягнуто шляхом збільшення дози до 200 мкг двічі на добу.

Дозу препарату потім можна відкоригувати для досягнення контролю над симптомами астми або зменшити до мінімально ефективної залежно від індивідуальної реакції дитини.

Діти від 1 до 4 років: за результатами клінічних досліджень у дітей від 1 до 4 років встановлено, що оптимальною дозою для досягнення контролю над симптомами астми є 100 мкг двічі на день, що застосовуються через педіатричний спейсер з лицьовою маскою.

Хронічні обструктивні захворювання легенів (ХОЗЛ).

Доза для дорослих: по 500 мкг двічі на день.

Для призначення такої дози слід застосовувати аерозоль, що містить 250 мкг препарату на дозу.

Пацієнти повинні усвідомлювати, що для досягнення оптимального ефекту Фліксотид слід застосовувати щодня. Покращання звичайно спостерігається через 3–6 місяців. Однак, якщо через 3–6 місяців покращання не настає, необхідно переглянути режим лікування пацієнта.

Побічна дія.

Нижченаведена побічна дія систематизована за органами і системами та залежно від частоти виникнення: дуже часто (³ 1/10), часто (³ 1/100 та < 1/10), нечасто (³ /1000 та < 1/100), рідко  (³ 1/10,000 та < 1/1000) та дуже рідко (< 1/10,000), включаючи окремі повідомлення. Дані про побічну дію, що виникає дуже часто, часто та нечасто, головним чином базуються на клінічних дослідженнях. Дані про побічну дію, що виникає рідко та дуже рідко, отримуються головним чином спонтанно.

Інфекції та інвазії

Дуже часто: кандидоз порожнини рота та глотки.

У деяких хворих можливий розвиток кандидозу порожнини рота та глотки. З метою запобігання цьому явищу після застосування Фліксотиду Евохалеру слід полоскати порожнину рота. При необхідності протягом усього періоду лікування призначають протигрибковий препарат місцево, продовжуючи при цьому застосування Фліксотиду Евохалеру.

Часто: у пацієнтів із ХОЗЛ можливий розвиток пневмоній.

Імунна система

Повідомлялось про реакції гіперчутливості з такими проявами:

Нечасто: шкірні реакції гіперчутливості.

Дуже рідко: ангіоневротичний набряк (головним чином обличчя та ротоглотки),

респіраторні симптоми (задишка та/або бронхоспазм) та анафілактична реакція.

Ендокринна система

Можлива системна дія, що включає:

дуже рідко: синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення надниркових залоз, затримку росту у дітей та підлітків, зменшення мінералізації кісток, катаракту та глаукому.

Метаболізм та розлади травлення

Дуже рідко: гіперглікемія.

Психіатричні розлади

Дуже рідко: відчуття неспокою, розлади сну, зміни поведінки, включаючи гіперактивність та збудженість (головним чином у дітей).

Дихальна система та грудна клітка

Часто: захриплість голосу.

У деяких хворих інгаляційний флютиказону пропіонат може бути причиною захриплості голосу, у цьому разі стає корисним полоскання горла водою одразу після інгаляції.

Дуже рідко: парадоксальний бронхоспазм.

Як і при лікуванні іншими інгаляційними препаратами, можливий розвиток парадоксального бронхоспазму зі швидко зростаючою задишкою після інгаляції. У цьому разі негайно застосовують швидкодіючі інгаляційні бронходилататори, інгаляцію Фліксотиду одразу припиняють, проводять обстеження пацієнта та при необхідності призначають альтернативну терапію.

Протипоказання.

Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.

Передозування.

При застосуванні Фліксотиду Евохалеру в дозах, які перевищують рекомендовані, може виникнути гостре передозування, що виявляється в тимчасовому пригніченні гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи. Це не потребує невідкладної допомоги, оскільки функція кори надниркових залоз відновлюється через декілька днів.

Проте при застосуванні доз, вищих за рекомендовані, протягом тривалого часу можливо суттєве пригнічення функції надниркових залоз. Є повідомлення про поодинокі випадки гострих адреналових кризів, головним чином у дітей, які лікуються вищими, ніж рекомендовані, дозами (1000 мкг на добу і вище) препарату протягом тривалого часу (декілька місяців або років). До явищ, які спостерігалися, входила гіпоглікемія, що супроводжувалась погіршенням свідомості та/або конвульсіями. Факторами, що можуть провокувати гострий адреналовий криз, можуть бути травми, хірургічні втручання, інфекції або різке зниження дози. Пацієнти, які лікуються вищими, ніж рекомендовані, дозами, повинні бути під особливим наглядом, і дозу препарату їм треба зменшувати поступово.

Особливості застосування.

Фліксотид Евохалер не показаний для купірування гострих нападів астми, його призначають для довготривалого профілактичного лікування. Для полегшення стану при гострих астматичних нападах застосовують швидко- та короткодіючі інгаляційні бронходилататори.

Лікування бронхіальної астми повинно проводитися згідно з поетапною програмою, стан пацієнта необхідно регулярно контролювати як клінічно, так і шляхом визначення показників функції зовнішнього дихання.

Збільшення частоти застосування та дози короткодіючих інгаляційних бета-2-агоністів сигналізує про поступову втрату контролю над астмою. У цих умовах терапія повинна бути переглянута.

Раптове та прогресуюче погіршення контролю астми є потенційно життєво небезпечним, тому слід збільшувати дозу кортикостероїдів. У пацієнтів, які належать до групи ризику, може бути доцільною щоденна пікфлоуметрія.

Недостатня ефективність лікування або тяжке загострення астми потребують збільшення дози Фліксотиду та, якщо потрібно, призначення системних стероїдів та/або антибіотиків за наявності інфекції.

При застосуванні інгаляційних кортикостероїдів, здебільшого у високих дозах і протягом тривалого часу, можливе виникнення системної дії, але вірогідність цього значно менша, ніж при призначенні пероральних стероїдів (див. розділ „Передозування”). Системна дія може проявлятись синдромом Кушинга, кушингоїдними ознаками, пригніченням надниркових залоз, затримкою росту у дітей і підлітків, зменшенням мінералізації кісток, катарактою та глаукомою. Тому важливо, щоб доза інгаляційних кортикостероїдів була зменшена до мінімально можливої, яка б підтримувала ефективний контроль за симптомами астми (див. розділ „Побічну дію”)

Рекомендується регулярно перевіряти зріст дітей, що перебувають на тривалому лікуванні інгаляційними кортикостероїдами.

Існує індивідуальна підвищена чутливість до інгаляційних кортикостероїдів.

У зв´язку з можливістю пригнічення функції надниркових залоз переведення пацієнтів з прийому пероральних кортикостероїдів на інгаляційний Фліксотид потребує особливої уваги і постійного контролю функції надниркових залоз.

Процес переходу на інгаляційний Фліксотид і відміна системної терапії мають бути поступовими, пацієнти повинні мати при собі спеціальну картку з попередженням про необхідність додаткового введення системного стероїду в стресових ситуаціях.

Заміна системної стероїдної терапії на інгаляційну інколи може демаскувати алергічні захворювання, такі як алергічний риніт або екзема, раніше контрольовані системним прийомом стероїдів. Ці алергічні прояви треба лікувати антигістамінними засобами та/або препаратами для місцевого застосування, у тому числі кортикостероїдами місцевої дії.

Лікування Фліксотидом Евохалером не можна припиняти раптово.

Існують поодинокі повідомлення про підвищення рівня глюкози в крові (див. розділ „Побічна дія”) і це слід брати до уваги при призначенні Фліксотиду хворим на цукровий діабет.

Як і при лікуванні іншими інгаляційними кортикостероїдами, з особливою обережністю Фліксотид Евохалер слід призначати хворим на активний туберкульоз легенів.

За даними постмаркетингового застосування препарату повідомлялось про клінічно значиму медикаментозну взаємодію у пацієнтів, які лікувались флютиказону пропіонатом та ритонавіром, що спричиняло системний вплив кортикостероїдів, включаючи синдром Кушинга та пригнічення надниркових залоз. Тому слід уникати одночасного застосування флютиказону пропіонату та ританавіру, за винятком випадку, коли користь від такого застосування буде більшою за ризик системного впливу кортикостероїдів (див. розділ „Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).

Слід мати на увазі можливість порушення функції надниркових залоз у невідкладних ситуаціях, включаючи хірургічні втручання та інші стресові ситуації, і зважити на необхідність призначення відповідного лікування кортикостероїдами (див. розділ „Передозування”).

При застосуванні Фліксотиду в рекомендованих дозах функція та резерв надниркових залоз залишаються в межах норми. Ефект від призначення інгаляційного Фліксотиду дає змогу звести до мінімуму потребу в пероральних стероїдах. Але можливість побічної дії у пацієнтів, що раніше лікувались пероральними стероїдами, зберігається протягом деякого часу. Ступінь порушення функції надниркових залоз в окремих ситуаціях може потребувати оцінки спеціаліста.

У клінічних дослідженнях пацієнтів із ХОЗЛ, які отримували флютиказон пропіонат у дозі 500 мкг (див. розділ „Побічна дія”), повідомлялось про збільшення захворюваності на пневмонії. Лікарі мають бути уважними щодо можливого розвитку пневмонії у хворих на ХОЗЛ, оскільки клінічні симптоми пневмонії та загострення ХОЗЛ часто збігаються.

Необхідно перевіряти техніку інгаляції, аби впевнитися, що натискання на клапан збігається з вдиханням з метою оптимального надходження препарату до легенів.

Вагітність і годування груддю

Безпека застосування Фліксотиду під час вагітності остаточно не встановлена. При вирішенні питання про призначення препарату в цей період потрібно зважити очікувану користь для матері з потенційним ризиком для плоду.

На сьогодні не встановлено, чи потрапляє флютиказону пропіонат в грудне молоко, однак, враховуючи фармакологічний профіль препарату, це малоймовірно. Застосовувати препарат під час годування груддю слід лише тоді, коли очікувана користь для матері буде перевищувати потенційний ризик для плоду.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами

Будь-який вплив є малоймовірним.

Користування

Як і при застосуванні інших інгаляційних препаратів, терапевтичний ефект може зменшуватися при охолодженні балончика. Балончики не можна розбивати, проколювати або спалювати, навіть коли вони будуть порожніми.

Перевірка інгалятора

Перед першим застосуванням інгалятора або після перерви в користуванні більше одного тижня зняти ковпачок мундштука, злегка натискуючи на нього з боків, добре струснути інгалятор і зробити одне розпилення в повітря, щоб переконатися в адекватній роботі останнього.

Користування інгалятором

1. Зняти ковпачок мундштука, злегка натискуючи на нього з боків.

2. Переконатися, що всередині та ззовні інгалятора, включаючи мундштук, немає сторонніх предметів.

3. Старанно струснути інгалятор для того, щоб будь-який сторонній предмет був видалений з інгалатора і для того, щоб вміст інгалятора був рівномірно перемішаний.

4. Взяти інгалятор вертикально між великим і всіма іншими пальцями, причому великий палець повинен бути на основі інгалятора, нижче мундштука.

5. Зробити максимально глибокий видих, потім взяти мундштук у рот між зубами й охопити його губами, не прикушуючи при цьому.

6. Починаючи вдих через рот, натиснути на верхівку інгалятора, щоб виконати розпилювання Фліксотиду, при цьому продовжувати повільно і глибоко вдихати.

7. Затримати дихання, вийняти інгалятор з рота і зняти палець з верхівки інгалятора. Продовжувати затримувати дихання стільки, скільки можливо.

8. Якщо необхідно виконати подальші розпилювання, слід зачекати приблизно 30 секунд, тримаючи інгалятор вертикально. Після цього виконати дії, описані в пунктах 3 – 7.

9. Насадити ковпачок мундштука на місце шляхом натискання та клацання у необхідному напрямку.

ВАЖЛИВО:

Виконувати дії, описані в пунктах 5, 6 і 7, не поспішаючи. Важливо перед самим розпилюванням почати вдихати якомога повільніше. Перші декілька разів слід потренуватися перед дзеркалом. Якщо біля верхівки інгалятора або з боків рота з’явиться “хмарка”, необхідно почати знову дії, описані в пункті 2.

Чищення

Інгалятор слід чистити не рідше одного разу на тиждень.

1. Вийняти металевий балон з пластикового футляра інгалятора і зняти ковпачок мундштука.

2. Протерти пластиковий футляр та ковпачок мундштука вологою тканиною.

3. Просушити в теплому місці. Уникати надмірного нагрівання.

4. Покласти металевий балон і ковпачок мундштука на місце.

НЕ КЛАСТИ МЕТАЛЕВИЙ БАЛОН У ВОДУ.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

У звичайних умовах після інгаляційного введення досягаються низькі концентрації флютиказону пропіонату в плазмі крові завдяки екстенсивному метаболізму першого проходження та високому системному кліренсу препарату, опосередкованого цитохромом Р450 3А4, в печінці та кишечнику. Тому ймовірність клінічно значимої медикаментозної взаємодії, опосередкованої флютиказону пропіонатом, є дуже малою.

За даними досліджень з вивчення медикаментозної взаємодії на здорових добровольцях, було показано, що ритонавір (сильний інгібітор цитохрому Р450 3А4) може значно збільшувати концентрацію флютиказону пропіонату в плазмі, що призведе до істотного зменшення концентрації кортизолу в сироватці крові. За даними постмаркетингового застосування препарату, повідомлялось про клінічно значиму медикаментозну взаємодію у пацієнтів, які лікувались інгаляційним або інтраназальним флютиказону пропіонатом та ритонавіром, що спричиняло системний вплив кортикостероїдів, включаючи синдром Кушинга та пригнічення надниркових залоз. Тому необхідно уникати одночасного застосування флютиказону пропіонату та ритонавіру, за винятком випадку, коли користь від такого застосування буде більшою за ризик системного впливу кортикостероїдів.

За даними досліджень інших інгібіторів цитохрому Р450 3А4, було доведено, що вони мають дуже незначний (еритроміцин) або малий (кетоконазол) вплив на збільшення системної концентрації флютиказону пропіонату в сироватці крові без значимого зменшення концентрації кортизолу. Проте одночасно застосовувати сильні інгібітори цитохрому Р450 3А4 (напр. кетоконазол) слід з обережністю, враховуючи можливість збільшення системного впливу флютиказону пропіонату.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі, що не перевищує 30° С, у недоступному для дітей місці. Захищати від потрапляння прямого сонячного проміння та заморожування. Одразу після використання закрити мундштук ковпачком, обережно натискуючи на нього до появи клацання.

Термін придатності – 2 роки.