Валсартан 160/гидрохлоротиазид 12,5 Крка инструкция, аналоги и состав

Показания: Артеріальна гіпертензія у пацієнтів, тиск крові яких належно не регулюється монотерапією.
Форма випуска: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 160 мг/12,5 мг № 28 (14х2), № 84 (14х6) у блістерах
Производитель, страна: КРКА, д.д., Ново место, Словенія
Действующее вещества: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:160 мг валсартану та 12,5 мг гідрохлоротіазиду
МНН: Valsartan and diuretics - Валсартан и диуретики
Регистрация: UA/14544/01/01з 19.08.2015 по 19.08.2020. Приказ 527 від 19.08.2015
Код АТХ:

Склад:

діюча речовина: валсартан, гідрохлоротіазид;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:

80 мг валсартану та 12,5 мг гідрохлоротіазиду або

160 мг валсартану та 12,5 мг гідрохлоротіазиду, або

160 мг валсартану та 25 мг гідрохлоротіазиду, або

320 валсартану та 12,5 мг гідрохлоротіазиду, або

320 валсартану та 25 мг гідрохлоротіазиду;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, магнію стеарат, натрію кроскармелоза, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний;

плівкова оболонка: гіпромелоза, титану діоксид (E 171), макрогол 4000, оксид заліза червоний (E 172) – лише для таблеток Валсартан 80/гідрохлоротіазид 12,5 КРКА, Валсартан 160/гідрохлоротіазид 12,5 КРКА, Валсартан 160/гідрохлоротіазид 25 КРКА та Валсартан 320/гідрохлоротіазид 12,5 КРКА, оксид заліза жовтий (E 172) – лише для таблеток Валсартан 80/гідрохлоротіазид 12,5 КРКА, Валсартан 160/гідрохлоротіазид 25 КРКА та Валсартан 320/гідрохлоротіазид 25 КРКА.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 80 мг/12,5 мг: овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, рожевого кольору;

таблетки 160 мг/12,5 мг: овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, червоно-коричневого кольору;

таблетки 160 мг/25 мг: овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-коричневого кольору;

таблетки 320 мг/12,5 мг: овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, рожевого кольору;

таблетки 320 мг/25 мг: овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-жовтого кольору, з насічкою з одного боку.

Фармакотерапевтична група.

Антагоністи ангіотензину ІІ та діуретики. Валсартан та діуретики. АТХ C09D A03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Валсартан

Валсартан – це перорально активний та специфічний антагоніст рецептора ангіотензину II (Ang II). Він діє селективним чином на підтип рецептора AT1, який несе відповідальність за відому дію ангіотензину II. Підвищені рівні Ang II в плазмі після блокади рецептора AT1 внаслідок прийому валсартану можуть стимулювати неблокований рецептор AT2, що встановлює рівновагу ефекту рецептора AT1. Валсартан не демонструє жодної часткової агоністичної дії в рецепторі AT1 та характеризується набагато більшою (близько 20000-кратною) спорідненістю з рецептором AT1, аніж з рецептором AT2. Невідомо, чи зв’язується валсартан з іншими гормональними рецепторами чи іонними каналами, важливими для процесу серцево-судинної регуляції, та чи блокує він їх.

Валсартан не інгібує АПФ, також відомий під назвою кініназа II, який конвертує Ang I у Ang II та призводить до розпаду брадикініну. Оскільки ефект на АПФ відсутній та відсутня потенціація брадикініну чи субстанції P, малоймовірно, що антагоністи ангіотензину II спричиняють кашель. При порівнянні валсартану із інгібітором АПФ частота виникнення сухого кашлю значно нижча у пацієнтів, які отримують валсартан, порівняно з пацієнтами, які отримують інгібітори АПФ.

Застосування валсартану призводить до зниження артеріального тиску у пацієнтів з гіпертензією, не впливаючи на частоту пульсу. У більшості пацієнтів після введення однократної пероральної дози гіпотензивний ефект настає у межах 2 годин, а пікове зниження артеріального тиску досягається упродовж 4-6 годин. Гіпотензивний ефект триває упродовж 24 годин після прийому. При повторному прийомі максимальне зниження артеріального тиску при прийомі будь-якої дози, як правило, досягається упродовж 2-4 тижнів та зберігається при довготривалому застосуванні. У комбінації з гідрохлоротіазидом досягається значне додаткове зниження артеріального тиску.

Різке припинення прийому валсартану не спричиняє «рикошетну» гіпертензію чи інші побічні явища.

Гідрохлоротіазид

Точкою дії тіазидних діуретиків є корковий відділ дистальних звивистих ниркових канальців, де розташовані рецептори, що мають високу чутливість до дії тіазидних діуретиків, і де відбувається пригнічення транспорту іонів Na+ і Cl- в дистальні звивисті канальці. Механізм дії тіазидів полягає в інгібування симпортера Na+Cl-, вірогідно, внаслідок конкурування за ділянку Cl-, що впливає на механізми електролітичної реабсорбції: пряме підвищення рівнів натрію та виведення хлору приблизно однаковою мірою та непряма дія цього – зменшення об’єму циркулюючої плазми з подальшим підвищенням активності реніну плазми, секрецією альдостерону та зниженням рівня калію в сечі, а також зниження калію в сироватці крові. Зв'язок між реніном та альдостероном опосередкований ангіотензином II, тому при супутньому введенні валсартану зниження калію в сироватці крові менш виражене, аніж спостерігається при монотерапії гідрохлоротіазидом.

Фармакокінетика.

Валсартан/гідрохлоротіазид

Системна доступність гідрохлоротіазиду знижується приблизно на 30 % при супутньому застосуванні з валсартаном. Кінетика валсартану не зазнає значних змін при супутньому застосуванні з гідрохлоротіазидом. Така взаємодія не впливає на комбіноване застосування валсартану та гідрохлоротіазиду, оскільки чіткий гіпотензивний ефект комбінації перевищує ефект, досягнутий при монотерапії будь-якою з активних субстанцій або плацебо.

Валсартан

Абсорбція

Після перорального прийому пікова концентрація валсартану у плазмі крові досягається через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23 %. Прийом їжі знижує вплив (що визначається за AUC) валсартану приблизно на 40 % та пікову концентрацію у плазмі крові (Cmax) приблизно на 50 %, хоча приблизно через 8 годин після прийому, концентрація валсартану у плазмі подібна як у разі прийому з їжею, так і у разі прийому натще. Таке зниження AUC, однак, не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл

Стабільний об’єм розподілу валсартану після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 літрів, і це свідчить про те, що валсартан неактивно розподіляється у тканинах. Валсартан активно зв’язується з білками сироватки крові (94-97 %), зокрема з альбуміном сироватки.

Біотрансформація

Валсартан біотрансформується у незначній кількості, оскільки лише 20 % дози відновлюється у вигляді метаболітів. Гідроксильний метаболіт було виявлено у плазмі у невеликій концентрації (менше 10 % AUC для валсартану). Цей метаболіт неактивний з фармакологічної точки зору.

Виведення

Валсартан демонструє кінетику мультиекспоненційного розпаду (t½α через <1 годину та t½ß через приблизно 9 годин). Валсартан виводиться здебільшого з калом (близько 83 % дози) та сечею (близько 13 % дози) в основному у незміненому вигляді. Після внутрішньовенного введення кліренс валсартану з плазми крові становить близько 2 л/год, а нирковий кліренс – 0,62 л/год (близько 30 % загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану – 6 годин.

Гідрохлоротіазид

Абсорбція

Абсорбція гідрохлоротіазиду після перорального прийому відбувається швидко (tmax близько 2 годин). Зростання середнього значення AUC є лінійним та пропорційним до дози у межах терапевтичного діапазону.

Вплив прийому їжі на абсорбцію гідрохлоротіазиду незначний з клінічної точки зору. Абсолютна біодоступність гідрохлоротіазиду становить 70 % після перорального прийому.

Розподіл

Очевидний об’єм розподілу становить 4-8 л/кг.

Циркулюючий гідрохлоротіазид зв’язується з білками плазми крові (40-70 %), в основному з сироватковим альбуміном. Гідрохлоротіазид також накопичується в еритроцитах у кількості, що приблизно втричі перевищує рівень у плазмі крові.

Виведення

Гідрохлоротіазид виводиться в основному у незміненому вигляді. Період напіввиведення з плазми крові становить у середньому від 6 до 15 годин на стадії термінального виведення. Жодних змін у кінетиці гідрохлоротіазиду при повторному прийомі не відбувається, а накопичення мінімальне при прийомі 1 раз на добу. Більше 95 % абсорбованої дози виводиться у вигляді незміненої сполуки з сечею. Нирковий кліренс складається з пасивної фільтрації та активного виведення у ниркові канальці.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів

Пацієнти літнього віку. У деяких пацієнтівлітнього віку системний вплив валсартану був дещо більше виражений, ніж у пацієнтівмолодого віку, однак він не був клінічно значущим.

Обмежені дані дають змогу припустити, що у пацієнтівлітнього віку, як здорових, так і тих, хто страждає на артеріальну гіпертензію, системний кліренс гідрохлоротіазиду нижчий, ніж у здорових молодих добровольців.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Пацієнтам з кліренсом креатиніну 30-70 мл/хв корекція дози не потрібна.

Немає даних про застосування Валсартану/гідрохлоротіазиду КРКА пацієнтаміз вираженими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) і пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі. Валсартан має високий ступінь зв’язування з білками плазми і не виводиться при гемодіалізі; гідрохлоротіазид, навпаки, виводиться з організму при гемодіалізі.

При нирковій недостатності середній піковий рівень у плазмі та значення AUC гідрохлоротіазиду збільшуються, а швидкість екскреції з сечею знижується. У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю спостерігається збільшення значення AUC гідрохлоротіазиду в 3 рази. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю спостерігається збільшення значення AUC у 8 разів. Гідрохлоротіазид протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Порушення функції печінки. Системний вплив валсартану у пацієнтів зі слабковираженими (n = 6) і помірно вираженими (n = 5) порушеннями функції печінки був у 2 рази більший, ніж у здорових добровольців. Даних щодо застосування валсартану пацієнтаміз тяжкими порушеннями функції печінки немає.

Захворювання печінки істотно не впливають на фармакокінетику гідрохлоротіазиду.

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія у пацієнтів, тиск крові яких належно не регулюється монотерапією.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних сульфонамідів; тяжкі порушення функції печінки, цироз печінки та холестаз; анурія, тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв); рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія або симптоматична гіперурикемія; вагітність або планування вагітності, годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Протипоказано одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, у тому числі валсартану або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ), з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (ШКФ <60 мл/хв/1,73м2) (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії з комбінацією валсартану та гідрохлоротіазиду

Супутнє застосування не рекомендується

Літій

Повідомлялося про тимчасове підвищення концентрації літію в сироватці крові та токсичність під час супутнього прийому літію та інгібіторів АПФ та/або тіазидів. Відсутній досвід супутнього прийому валсартану та літію тому рекомендується перевіряти концентрацію літію в сироватці крові.

Супутнє застосування, яке потребує особливої обережності

Інші антигіпертензивні препарати

Препарат може посилити гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних препаратів (таких як гуанетидин, метилдопа, вазодилататори, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину, бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів).

Пресорні аміни (наприклад норадреналін, адреналін)

Вірогідне зниження реакції на пресорні аміни. Клінічна значимість цього ефекту достовірно невідома та недостатня для того, щоб виключити їх застосування.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори ЦOГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (>3 г/день) та неселективні НПЗП

НПЗП можуть послабити гіпотензивний ефект як антагоністів ангіотензину II, так і гідрохлоротіазиду при їх супутньому застосуванні. Крім того, супутнє застосування валсартану/гідрохлоротіазиду та НПЗП може призвести до погіршення функції нирок та підвищення рівня калію в сироватці крові. Таким чином, рекомендується вести моніторинг функції нирок на початку лікування, а також забезпечувати пацієнту належне поповнення втрати рідини.

Взаємодії, пов’язані з валсартаном

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) препаратами груп АРА, ІАПФ або аліскіреном

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препаратів групи АРА, в тому числі валсартану, з іншими препаратами, що блокують РААС, такими як препарати групи ІАПФ або аліскірен (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШГФ < 60 мл/хв./1,73 м2) протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Супутнє застосування не рекомендується

Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники солі, що містять калій, та інші речовини, які можуть підвищити рівні калію.

Слід бути обережними при супутньому прийомі валсартану із препаратами, що впливають на рівень калію. Слід часто перевіряти рівні калію в сироватці крові.

Транспортери

За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад ритонавіру) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід дотримуватися належних заходів на початку або в кінці супутнього застосування цих лікарських засобів.

Відсутність взаємодій

У ході досліджень з валсартаном жодних клінічно значущих взаємодій не було виявлено при прийомі валсартану з будь-якою з нижчезазначених речовин: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін та глібенкламід. Дигоксин та індометацин можуть вступати у взаємодію з гідрохлоротіазидом.

Взаємодії, пов’язані з гідрохлоротіазидом

Супутнє застосування, що потребує особливої обережності

Лікарські засоби, що впливають на рівень калію в сироватці крові

Гіпокаліємічний ефект гідрохлоротіазиду може підсилитися при супутньому застосуванні калійуретичних діуретиків, кортикостероїдів, проносних засобів, АКГ, амфотерицину, карбеноксолону, пеніциліну G, саліцилової кислоти та її похідних.

Якщо вищезазначені лікарські засоби призначені у комбінації з валсартаном/гідрохлоротіазидом, рекомендується моніторинг рівня калію у сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»)

Лікарські засоби, що можуть спричинити тахікардію типу «torsades de pointes»

У зв’язку з ризиком гіпокаліємії гідрохлоротіазид слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими засобами, які можуть спричинити тахікардію типу «torsades de pointes», а саме з антиаритмічними препаратами Іа та III класу та деякими нейролептиками.

Лікарські засоби, що впливають на рівень натрію в крові.

Гіпонатріємічний ефект діуретиків може посилюватися при сумісному застосуванні із лікарськими засобами, такими як антидепресанти, антипсихотичні, протиепілептичні препарати тощо. Слід з обережністю призначати тривалий прийом цих препаратів.

Серцеві глікозиди

У разі наявності серцевої аритмії, спричиненої дигіталісом, при прийомі тіазидів може спостерігатися гіпокаліємія або гіпомагніємія (див. розділ «Особливості застосування»).

Солі кальцію та вітамін D

Прийом тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, у комбінації з вітаміном D чи солями кальцію може спричинити зростання рівня кальцію в сироватці крові. Супутнє застосування тіазидних діуретиків з кальцієвими солями може спричинити гіперкальціємію у пацієнтів зі схильністю до гіперкальціємії (наприклад, пацієнти з гіперпаратиреоїдизмом, злоякісними пухлинами або станами, зумовленими дефіцитом вітаміну D) внаслідок підвищення канальцевої реабсорбції кальцію.

Антидіабетичні лікарські препарати(пероральні препарати та інсулін)

Тіазиди можуть змінити переносимість глюкози. Може виникнути потреба у коригуванні дози антидіабетичних препаратів.

Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик лактоцидозу, спричиненого вірогідною функціональною нирковою недостатністю, пов’язаною з прийомом гідрохлоротіазиду.

Бета-блокатори та діазоксид

Супутнє застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, з бета-блокаторами може підвищити ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть підсилити гіперглікемічний ефект діазоксиду.

Лікарські препарати, що застосовуються при лікуванні подагри(пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол).

Існує необхідність у коригуванні дози препаратів проти подагри, оскільки гідрохлоротіазид може збільшити рівень сечової кислоти в сироватці крові. У разі необхідності слід збільшити дозу пробенециду або сульфінпіразону. Супутній прийом тіазидних діуретиків може збільшити частоту реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Антихолінергічні препарати (наприклад атропін, біпериден)

Біодоступність тіазидних діуретиків може зрости при прийомі антихолінергічних препаратів (наприклад атропіну, біперидену), зокрема внаслідок зниження перистальтики шлунка та швидкості випорожнення шлунка. У свою чергу, очікується, що прокінетичні лікарські засоби, наприклад цисаприд, можуть зменшити біодоступність тіазидних діуретиків.

Амантадин

Тіазидні діуретики збільшують ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.

Іонообмінні смоли

Абсорбція тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, порушується при супутньому прийомі холестираміну чи колестиполу.

Це може призвести до субтерапевтичного ефекту тіазидних діуретиків. Щоб мінімізувати взаємодію, слід застосовувати гідрохлоротіазид принаймні за 4 години до або ж через 4-6 годин після прийому смол.

Цитотоксичні препарати (наприклад циклофосфамід, метотрексат)

Тіазиди можуть зменшити виведення нирками цитотоксичних препаратів та потенціювати їх мієлосупресивний ефект.

Недеполяризуючі релаксанти скелетних м’язів (наприклад тубокурарин)

Тіазиди потенціюють дію похідних кураре.

Циклоспорин

Супутній прийом з циклоспорином може підвищити ризик виникнення гіперурикемії та появу симптомів, що нагадують загострення подагри.

Алкоголь, барбітурати або наркотичні речовини

Супутнє застосування тіазидних діуретиків з речовинами, які також сприяють зниженню артеріального тиску (наприклад, шляхом зниження активності симпатичної нервової системи чи прямої вазодилатаційної дії), може потенціювати ортостатичну гіпотензію.

Метилдопа

Є повідомлення про випадки гемолітичної анемії, яка виникала при супутньому прийомі гідрохлоротіазиду та метилдопи.

Йодне контрастне середовище

У разі зневоднення внаслідок прийому діуретиків виникає підвищений ризик гострої ниркової недостатності, особливо при великих дозах препаратів йоду. Пацієнтам слід провести регідратацію перед введенням.

Особливості застосування.

Зміни балансу електролітів сироватки крові

Валсартан

Не рекомендується одночасне застосування добавок калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників солі, що містять калій, або інших препаратів, які можуть збільшити концентрацію калію в крові (гепарин). За необхідності рекомендується часто перевіряти рівні калію в сироватці крові.

Гідрохлоротіазид

Гіпокаліємія відзначалася у період лікування тіазидними діуретиками, включаючи гідрохлоротіазид. Рекомендується регулярний моніторинг рівня калію в сироватці крові.

Лікування тіазидними діуретиками, включаючи гідрохлоротіазид, спричиняє гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз. Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, збільшують виведення магнію з сечею, що може призвести до гіпомагніємії. Виведення кальцію зменшується при прийомі тіазидних діуретиків. Це може призвести до гіперкальціємії.

Пацієнтам, які отримують лікування діуретиками, слід періодично проводити оцінку рівня електролітів сироватки крові.

Пацієнти з дефіцитом натрію та/або об’єму циркулюючої крові (ОЦК)

За пацієнтами, які приймають тіазидні діуретики, слід встановити спостереження щодо появи клінічних проявів дисбалансу рідини або електролітів. У пацієнтів із вираженим дефіцитом натрію та/або об’єму циркулюючої крові в організмі (наприклад у тих, хто отримує високі дози діуретиків) в окремих випадках після початку терапії препаратом може спостерігатися симптоматична артеріальна гіпотензія. Перед початком терапії слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або об’єму циркулюючої крові.

Пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю з застійними явищами чи з іншими станами зі стимуляцією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи

У пацієнтів, функція нирок яких головним чином залежить від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, пацієнти з тяжкою серцевою недостатністю з застійними явищами), лікування засобами, які діють на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, може спричинити олігурію та/або прогресуючу азотемію, рідко – з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Обстеження пацієнтів з серцевою недостатністю або після інфаркту міокарда завжди повинно включати обстеження функції нирок. Не встановлена безпека застосування препарату пацієнтам з тяжкою серцевою недостатністю з застійними явищами. Тому не можна виключати можливості розвитку ниркової недостатності внаслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи при застосуванні комбінації валсартан/гідрохлоротіазид. Таким пацієнтам не слід приймати препарат.

Стеноз ниркової артерії

Оскільки можуть підвищитись рівні сечовини і креатиніну у сироватці крові, пацієнтам з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії чи стенозом єдиної нирки не рекомендується приймати препарат.

Первинний гіперальдостеронізм

Препарат не рекомендується для застосування пацієнтами з первинним гіперальдостеронізмом, оскільки їх ренін-ангіотензин-альдостеронова система не активована.

Стеноз аорти та мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Слід бути особливо обережними пацієнтам зі стенозом аорти або мітрального клапана або з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Порушення функції печінки

Пацієнтам з незначними або помірними порушеннями функції нирок регулювання дози непотрібне [кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв]. Рекомендується періодично контролювати рівні калію, креатиніну та сечової кислоти в сироватці крові.

Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, у тому числі валсартану або інгібіторів АПФ, з аліскіреном у пацієнтів нирковою недостатністю (ШКФ <60 мл/хв/1,73м2) протипоказано (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Трансплантація нирки

Пацієнтам із трансплантатом нирки не слід приймати препарат через відсутність досвіду безпечного застосування валсартану/гідрохлоротіазиду.

Порушення функції печінки

Пацієнтам з незначними або помірними порушенням функції печінки без холестазу препарат слід застосовувати з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості»). Тіазиди слід приймати з обережністю пацієнтам з порушеннями функцій печінки чи прогресуючою хворобою печінки, оскільки незначні зміни рідинного чи електролітичного балансу можуть призвести до печінкової коми.

Ангіоневротичний набряк

Про виникнення набряку Квінке (у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів, та/або набряку обличчя, губ, глотки та/або язика) повідомлялось у пацієнтів, які отримували валсартан. Деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при застосуванні інших препаратів, у тому числі і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. При розвитку набряку Квінке лікування препаратом слід негайно припинити. Його повторне застосування протипоказане (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнтам літнього віку корегування дози не потрібне.

Системний червоний вовчак

Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, загострюють чи активізують системний червоний вовчак.

Інші метаболічні розлади

Тіазидні діуретики можуть вплинути на переносимість глюкози та підвищити рівні холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти в сироватці крові. Діабетикам може бути потрібне коригування дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів.

Тіазиди можуть зменшити виведення кальцію з сечею та спричинити переміжні та незначні підвищення рівня кальцію в сироватці крові при відсутності відомих розладів метаболізму кальцію. Виражена гіперкальціємія може свідчити про наявність гіперпаратиреоїдизму. Застосування тіазидів слід припинити перед проведенням аналізів функції паращитовидних залоз.

Фоточутливість

Випадки реакції фоточутливості відзначалися при прийомі тіазидних діуретиків (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення реакції фоточутливості протягом застосування препарату рекомендується припинити лікування. У разі потреби у повторному прийомі діуретику рекомендується захистити уразливі зони від сонця або штучного УФ-випромінювання.

Загальні розлади

Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтам із підвищеною чутливістю до інших антагоністів рецепторів ангіотензину II. У пацієнтів з алергією та астмою в анамнезі є велика імовірність розвитку алергічних реакцій.

Гостра закритокутова глаукома

Гідрохлоротіазид викликає ідіосинкратичні реакції, що призводять до гострої транзиторної міопатії та гострої закритокутової глаукоми. До симптомів належать гостре зниження гостроти зору чи біль в очах, які, як правило, виникають протягом періоду від кількох годин до одного тижня після введення препарату. Відсутність лікування гострої закритокутової глаукоми може призвести до остаточної втрати зору.

Лікування гідрохлоротіазидом слід припинити якомога швидше. Може бути потрібна термінова медична або хірургічна допомога, якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим. Фактори ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми можуть включати наявність в анамнезі алергії до сульфонаміду чи пеніциліну.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Артеріальна гіпотензія, синкопе, інсульт, гіперкаліємія та зміни функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, спостерігались у схильних до цього пацієнтів, особливо при комбінації лікарських засобів, які впливають на РААС. У зв’язку з подвійною блокадою ренін-ангіотензин-альдостеронової системи супутнє застосування аліскірену та антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або інгібіторів АПФ не рекомендується.

Протипоказане супутнє застосування комбінації валсартан/гідрохлоротіазид з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (ШКФ <60 мл/хв/1,73м2) (див. розділ «Протипоказання»).

Важлива інформація про деякі інгредієнти

Валсартан 80/гідрохлоротіазид 12,5 КРКА, Валсартан 160/гідрохлоротіазид 12,5 КРКА, Валсартан 160/гідрохлоротіазид 25 КРКА, Валсартан 320/гідрохлоротіазид 12,5 КРКА та Валсартан 320/гідрохлоротіазид 25 КРКА містять лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа чи мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Препарат протипоказано застосовувати вагітним (протягом усього періоду вагітності) або жінкам, які планують завагітніти.

Валсартан

Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенності внаслідок дії інгібіторів АПФ протягом I триместру вагітності неоднозначні; однак незначне підвищення ризику не виключається. Пацієнткам, які планують завагітніти, слід перейти на альтернативне гіпотензивне лікування з перевіреним профілем безпеки для застосування у період вагітності. При виявленні вагітності прийом AIIРA слід негайно припинити та за потреби розпочати альтернативне лікування.

Прийом AIIРA під час II та III триместрів вагітності індукує фетотоксичність у людини (погіршення ниркової функції, олігогідрамніон, уповільнення окостеніння кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо вплив AIIРA спостерігається з другого триместру вагітності слід провести УЗД функції нирок і черепа плода. За немовлятами, матері яких приймали AIIРA, слід вести ретельне спостереження щодо артеріальної гіпотензії.

Гідрохлоротіазид

Досвід застосування гідрохлоротіазиду у період вагітності, особливо під час III триместру, обмежений. Даних досліджень на тваринах недостатньо. Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар’єр. З огляду на фармакологічний механізм дії гідрохлоротіазиду його застосування протягом ІІ та ІІІ триместру може призвести до порушення фетоплацентарного кровообігу та спричинити такі фетальні та неонатальні ефекти, як жовтяниця, порушення водно-сольового балансу та тромбоцитопенія.

Годування груддю

Застосування валсартану/гідрохлоротіазиду у період годування груддю протипоказане. Гідрохлоротіазид проникає у грудне молоко у незначних кількостях. Тіазиди у великих дозах, що спричиняють інтенсивний діурез, можуть інгібувати продукування молока. Бажано проводити альтернативне лікування з перевіреним профілем безпеки у період годування груддю, особливо при годуванні груддю новонароджених або недоношених немовлят.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

При керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами слід враховувати можливість виникнення запаморочення або підвищеної втомлюваності.

Спосіб застосування та дози.

Для пацієнтів тиск крові яких належно не регулюється монотерапією, може бути прийняте рішення про перехід на комбінацію валсартан/гідрохлоротіазид. У таких випадках дозу слід підбирати з урахуванням доз, що застосовувались під час монотерапії.

Дозу діючих речовин назначають індивідуально. У кожному випадку підбір дози кожної діючої речовини слід проводити так, щоб уникнути ризику артеріальної гіпотензії та інших побічних ефектів.

Рекомендованою дозою комбінації валсартан/гідрохлоротіазид є 1 таблетка 80 мг/12,5 мг один раз на добу. При недостатньому зниженні артеріального тиску через 3-4 тижні лікування рекомендується розглянути можливість продовження лікування з дозуванням 1 таблетка 160 мг/12,5 мг на добу. Таблетки 160 мг/25 мг призначають пацієнтам, у яких достатнє зниження тиску не досягається при застосуванні таблеток 160 мг/12,5 мг. Якщо у подальшому при застосуванні таблеток 160 мг/25 мг артеріальний тиск знижується недостатньо, рекомендується розглянути можливість продовження лікування дозуванням 320 мг/12,5 мг. Таблетки 320 мг/25 мг призначають пацієнтам, у яких не досягається достатнє зниження артеріального тиску при застосуванні таблеток 320 мг/12,5 мг. Максимальна добова доза становить 320 мг/25 мг.

Таблетки Валсартан 320 мг/гідрохлоротіазид 25 КРКА можна поділити на рівні частини.

Гіпотензивний ефект головним чином відмічається у перші 2 тижні.

У більшості пацієнтів максимальний ефект відмічається упродовж 4 тижнів. Однак для деяких пацієнтів може бути потрібно 4-8 тижнів лікування. Це слід врахувати при підборі дози.

Спосіб застосування

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, Валсартан/гідрохлоротіазид КРКА слід запивати водою та приймати незалежно від прийому їжі.

Особливі групи пацієнтів

Ниркова недостатність

Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня не потрібне коригування дози (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) ≥ 30 мл/хв). Через вміст гідрохлоротіазиду препарат протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 30 мл/хв) та анурією. Одночасне застосування з аліскіреном протипоказане пацієнтам із нирковою недостатністю (ШКФ< 60 мл/хв/1,73 м2).

Печінкова недостатність.

Для пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня без наявності холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг (див. розділ «Особливості застосування»). Коригування дози гідрохлоротіазиду не потрібне пацієнтам з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня. Через вміст валсартану препарат протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю або з біліарним цирозом печінки та холестазом.

Пацієнти літнього віку

Коригування дози не потрібне.

Діти

Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені, тому не рекомендується застосувати препарат цій категорії пацієнтів.

Передозування.

Симптоми

Передозування валсартаном може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії, що, у свою чергу, може призвести до пригнічення свідомості, розвитку судинної недостатності та/або шокового стану. Внаслідок передозування гідрохлоротіазидом можуть виникнути такі симптоми: нудота, сонливість, гіповолемія, електролітний дисбаланс і, як наслідок, аритмія та спазми м’язів. Найхарактернішими ознаками та симптомами передозування також є тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення, парестезія, виснаження, розлади свідомості, блювання, спрага, поліурія, олігурія, анурія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини в крові (в основному ниркова недостатність).

Лікування

Терапевтичні заходи залежать від того, як давно була прийнята велика доза препарату, та від тяжкості симптомів. При цьому найважливішим є стабілізація гемоциркуляції.

Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід викликати блювання. Якщо після застосування препарату пройшов тривалий час, необхідно дати пацієнту достатню кількість активованого вугілля.

У разі виникнення артеріальної гіпотензії пацієнта слід розмістити в горизонтальне положення і негайно внутрішньовенно ввести ізотонічний сольовий розчин для відновлення водно-сольового балансу.

Валсартан не виводиться шляхом гемодіалізу через його потужне зв’язування з білками плазми, тоді як гідрохлоротіазид виводиться під час діалізу.

Побічні реакції.

Нижче представлені побічні реакції відповідно до систем органів. Побічні реакції, які спостерігаються при застосуванні кожного інгредієнта окремо, можуть виникати при застосуванні комбінації валсартан/гідрохлоротіазид.

Побічні реакції, що виникають при прийомі комбінації валсартану/гідрохлоротіазиду

З боку обміну речовин та харчування

 

Зневоднення

З боку нервової системи

 

Запаморочення

 

Парестезія

 

Синкопе

З боку органів зору

 

Нечіткість зору

З боку органів слуху та лабіринту

 
 

Дзвін у вухах

З боку судин

 

Артеріальна гіпотензія

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

 

Кашель,

 

Некардіогенний набряк легенів

З боку шлунково-кишкового тракту

 

Діарея

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини

 

Міалгія,

 

Артралгія

З боку нирок та сечовивідних шляхів

 

Порушення функції нирок

Загальні розлади

 

Втома

Лабораторні та інструментальні дані

 
 

Підвищення рівня сечової кислоти в сироватці крові

Підвищення білірубіну та креатиніну в сироватці крові

Гіпокаліємія

Гіпонатріємія

Підвищення рівня азоту в сечовині крові

Нейтропенія

Побічні реакції, що виникають при прийомі валсартану

З боку крові та лімфатичної системи

 

Зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи

 

Інші реакції надмірної чутливості/алергічні реакції включаючи, сироваткову реакцію

З боку обміну речовин та харчування

 

Підвищення рівня калію в сироватці крові, гіпонатріємія

З боку органів слуху та лабіринту

 

Вертиго

З боку судин

 

Васкуліт

З боку шлунково-кишкового тракту

 

Абдомінальний біль

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

 

Підвищення показників функції печінки

З боку шкіри та підшкірних тканин

 

Ангіоневричний набряк, висипання, свербіж

З боку нирок та сечовивідних шляхів

 
 

Ниркова недостатність

Побічні реакції, що виникають при прийомі гідрохлоротіазиду

Гідрохлоротіазид широко застосовують протягом багатьох років, часто у більших дозах, аніж містить комбінація Валсартан/гідрохлоротіазид КРКА. У пацієнтів, які отримували монотерапію тіазидними діуретиками, включаючи гідрохлоротіазид, відзначалися такі побічні реакції:

З боку крові та лімфатичної системи

 

Тромбоцитопенія, що іноді супроводжується пурпурою

 

Агранулоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія, недостатність кісткового мозку

 

Апластична анемія

З боку імунної системи

 

Реакції гіперчутливості

З боку обміну речовин та харчування

 
 

Гіпокаліємія, підвищення ліпідів в крові (здебільшого при великих дозах)

 

Гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперурикемія

 

Гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія та погіршення діабетичного метаболічного стану

 

Гіпохлоремічний алкалоз

З боку психіки

 

Депресія, порушення сну

З боку нервової системи

 

Головний біль, запаморочення, парестезія

З боку органів зору

 
 

Погіршення зору

 

Гостра закритокутова глаукома

З боку серця

 

Серцева аритмія

З боку судин

 

Постуральна гіпотензія

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

 

Респіраторний дистрес, включаючи пневмонію та набряк легень

З боку шлунково-кишкового тракту

 

Втрата апетиту, незначна нудота та блювання

 

Запор, дискомфорт у шлунково-кишковому тракті, діарея

 

Панкреатит

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

 

Внутрішньопечінковий холестаз або жовтяниця

З боку нирок та сечовивідних шляхів

 

 

Гостра ниркова недостатність, ниркові розлади

З боку шкіри та підшкірних тканин

 

Кропив’янка та інші форми висипання

 

Фоточутливість

 

Некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз, шкірні реакції типу червоного вовчака, рецидив шкірного червоного вовчака

 

Поліморфна еритема

Загальні розлади

 

Пірексія, астенія

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини

 

Спазми м’язів

З боку статевих органів та молочної залози

 

Імпотенція

Термін придатності.

Валсартан 80/гідрохлоротіазид 12,5 КРКА, Валсартан 160/гідрохлоротіазид 12,5 КРКА, Валсартан 160/гідрохлоротіазид 25 КРКА – 5 років.

Валсартан 320/гідрохлоротіазид 12,5 КРКА, Валсартан 320/гідрохлоротіазид 25 КРКА – 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30° C в оригінальній упаковці для захисту від дії світла та вологи.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері, по 2 або 6 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/

KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/

Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

Аналоги

ВНИМАНИЕ! Перед применением проконсультируйтесь со своим лечащим врачом

Совпадает код ATХ + действующие вещества + форма випуска

Международное название Valsartan and diuretics - Валсартан и диуретики
Код АТХ C09DA03
Форма выпуска таблетки