Сечостатевий хламідіоз

Сечостатевий хламідіоз – клас інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом, при яких вражаються органи сечостатевої системи. Звичайно хламідіоз визначають як будь-яке захворювання, що викликається бактеріями Chlamydia trachomatis та Chlamydia psittaci.

МКХ-10: А56.0-А56.2

МКХ-10
А50-А64 Інфекційні хвороби, що передаютьсяпереважно статевим шляхом
А56 Інші, спричинені хламідіями, хвороби, щопередаються статевим шляхом
Хвороби, що передаються статевим шляхом,спричинені Clamydia trachomatis
А56.0 Інфекція нижнього відділусечостатевого тракту, спричиненахламідіями
Хламідійний:
- цервіцит,
- цистит,
- уретрит,
- вульвовагініт
А56.1 Інфекція тазових та інших сечостатевихорганів, спричинена хламідіями
Хламідійний (-а):
- епідидиміт,
- запальні захворювання органів малого тазув жінок,
- орхіт
А56.2 Хламідійна інфекція сечостатевоготракту, неуточнена
Хламідіоз:
- неускладнений,
- ускладнений,
- персистуючий (носійство хламідій, якщо ухворих відсутні клінічні ознакизахворювання, але виявляються збудникихвороби).

Общая информация

Хламідіоз на сьогодні є одним з найпоширеніших захворювань, що передаються статевим шляхом.

Диагностика

Клінічна діагностика
Ознаки і симптоми, обумовлені, головним чином, цервіцитом і уретритом, а також ускладненнями:
• жінки
Урогенітальна інфекція приблизно в 30% випадків перебігає з наступними симптомами:
- слизисто-гнійний цервіцит,
- гнійні виділення з піхви,
- біль у нижній частині живота,
- посткоітальна чи міжменструальна кровотеча,
- дизурія,
- ознаки запального захворювання органів малого тазу, хронічний біль в
органах малого тазу;
• чоловіки
Приблизно в 75% випадків урогенітальна інфекція перебігає з наступними симптомами:
- виділення з уретри,
- дизурія,
- ознаки епідидиміту чи простатиту.
• симптоми, характерні як для чоловіків, так і для жінок:
- аноректальні виділення і дискомфорт,
- кон’юнктивіт,
- артралгія.

Лабораторна діагностика
• Культуральне дослідження
Чутливість при використанні зразків із шийки матки й уретри варіює в межах 40-85%.
Переваги: висока специфічність, має істотне значення для судово-медичної експертизи.
Недоліки: вимагає наявності досвідченого персоналу, підходить лише для невеликої кількості інвазивних зразків (із шийки матки й уретри).
• Пряма імунофлуоресценція (ПІФ)
Чутливість складає 50-90%, залежить від досвідченості персоналу й кількості елементарних тіл у зразку.
Переваги: підходить як для інвазивних, так і для неінвазивних зразків (наприклад, сечі).
Недоліки: не підходить для дослідження великої кількості зразків, займає багато часу.
• Імуноферментний аналіз (ІФА)
Чутливість складає 20-85%, залежить від виду аналізу.
Переваги: можливість тестування великої кількості зразків, швидкість, автоматизація, низька вартість.
Недоліки: специфічність висока тільки при підтвердженні позитивних результатів, підходить тільки для інвазивних зразків (із шийки матки, з уретри).
• Метод ампліфікації нуклеїнових кислот (МАНК)
Чутливість складає 70-95%.
Переваги: висока специфічність (97-99%), можливість тестування великої кількості зразків, можливість використання як інвазивних (із шийки матки, з уретри), так і неінвазивних (сеча, проби матеріалу з вульви й піхви) зразків.
Недоліки: висока вартість, у лабораторіях необхідна особлива старанність для запобігання контамінації, інгібітори можуть створити проблему (особливо для зразків сечі).
Взяття зразків
• жінки
Для тестів без ампліфікації нуклеїнових кислот використовується інвазивне взяття матеріалу (із шийки матки, з уретри). Для методів, заснованих на ампліфікації нуклеїнових кислот, використовується матеріал, взятий як інвазивним, так і неінвазивним способом (перша порція сечі й зразки виділень, узяті тампоном біля входу в піхву, або з уретри) з використанням МАНК.
• чоловіки
Для методів дослідження без ампліфікації нуклеїнових кислот використовується матеріал, взятий тампоном з уретри. Для методів, заснованих на МАНК, використовується матеріал, взятий як інвазивним способом, так і неінвазивним (перша порція сечі).
Показання для проведення тестування
- симптоми, що є результатом інфекції нижніх статевих шляхів, викликаної C. Trachomatis;
- кон’юнктивіт, викликаний C. trachomatis;
- ускладнення, що можуть бути викликані C. trachomatis (запальні захворювання органів малого тазу, набутий статевим шляхом реактивний артрит, хронічний біль в області малого тазу, трубна безплідність, епідидиміт, орхіт, кон’юнктивіт у дорослих);
- виявлення контактів / оповіщення партнерів;
- скринінг жінок молодше 25 років;
- скринінг осіб, що мають нових або кілька статевих партнерів, та не використовують (або ж використовують нерегулярно) засоби бар'єрної контрацепції;
- скринінг вагітних жінок;
- виключення інфекції перед медичним втручанням (переривання вагітності, штучне запліднення, уведення внутрішньоматкових контрацептивів).
Показання для призначення лікування
- підтвердження очної чи генітальної інфекції, викликаної C. trachomatis;
- інфекція, викликана C. trachomatis, у статевого партнера;
- якщо немає можливості провести лабораторні тести на C. trachomatis у пацієнта з підтвердженою інфекцією Neisseria gonorrhoeae;
- якщо немає можливості провести лабораторні тести на C. trachomatis у пацієнта з клінічними ознаками хламідійної інфекції.

Лечение

Медичну допомогу хворим надають в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), в клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищих навчальних закладів.
Профіль відділення – дерматовенерологічний.
Профіль спеціаліста – дерматовенеролог.
Лікування інфікованих пацієнтів попереджує серйозні наслідки, що можуть виникнути в результаті інфекції C. trachomatis і передачі її статевим партнерам, а під час вагітності – немовляті. Лікування повинно бути ефективним (частота лікування > 95%) і пацієнти легше витримують призначений режим лікування. Хворі хламідійною інфекцією повинні бути обстежені на наявність інших інфекцій, які передаються статевим шляхом.
Особливі зауваження та рекомендації
Хворим необхідно утримуватися від статевих зносин протягом 7-10 днів після завершення одноразової терапії або до завершення 7-денного курсу лікування, а також доти, доки всі статеві партнери пацієнта не пройдуть відповідний курс лікування.
Особливі моменти для ВІЛ-інфікованих пацієнтів
Особи з ВІЛ-інфекцією та хламідійною інфекцією повинні отримувати таке ж лікування, що й пацієнти без ВІЛ-інфекції.
Антибактеріальна терапія
Лікування дорослих
Антибактеріальні препарати, згідно з рекомендаціями щодо їх застосування:
- тетрацикліни (доксицикліну гідрохлорид, доксицикліну моногідрат),
- азаліди (азитроміцин),
- макроліди (джозаміцин, кларитроміцин, рокситроміцин),
- фторхінолони (офлоксацин, ципрофлоксацин).
Лікування вагітних жінок
Антибактеріальні препарати, згідно з рекомендаціями щодо їх застосування:
- макроліди (джозаміцин, еритроміцин, кларитроміцин, спіроміцин).
Умови надання медичної допомоги
В амбулаторних умовах – у випадку неускладненої хламідійної інфекції нижнього відділу сечостатевого тракту. Тривалість лікування – 10 діб.
В стаціонарних умовах – у випадку ускладненої хламідійної інфекції органів малого тазу та інших сечостатевих органів. Тривалість лікування – 14-20 діб.
Контроль результатів лікування
Контроль виліковуваності проводиться обстеженням хворих через 3-4 тижні після закінчення лікування протягом 3 місяців.
Очікувані результати лікування Бактеріологічне та клінічне одужання.
Профілактично-діагностичні заходи
Ведення партнерів
Пацієнтів варто проінформувати про те, що їхні статеві партнери повинні бути обстежені, протестовані та проліковані. Необхідно обстежувати статевих партнерів, що мали контакт із даним пацієнтом протягом 60 днів з моменту появи симптомів захворювання чи постановки діагнозу; вони повинні пройти тестування й лікування. Партнерів, що мали ризик зараження, варто повідомити про це, запросити для обстеження і запропонувати лікування за епідеміологічними показниками, навіть якщо тести на наявність хламідійної інфекції виявилися негативними. Пацієнтам та їх партнерам варто порекомендувати утримуватися від статевих контактів, доки вони не завершать відповідний курс лікування (протягом 7-10 днів після одноразового прийому препарату чи до завершення 7-денного курсу).
Ступінь доказовості запропонованих медичних заходів – А.