Сероквель инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: quetiapine; 2-[2-(4-дибензо[b,f] [1,4]діазепін-11-іл-1-піпразинил) етокси] етанол;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 25 мг: круглі, двоопуклі, вкриті оболонкою коричневато-рожевого кольору, з маркуванням SEROQUEL 25 на одному боці; таблетки по 100 мг: круглі, двоопуклі, вкриті оболонкою жовтого кольору, з маркуванням SEROQUEL 100 на одному боці; таблетки по 200 мг: круглі, двоопуклі, вкриті оболонкою білого кольору, з маркуванням SEROQUEL 200 на одному боці;

склад: таблетка 25 мг містить кветіапіну фумарат, еквівалентно 25 мг кветіапіну; таблетка 100 мг містить кветіапіну фумарат, еквівалентно 100 мг кветіапіну; таблетка 200 мг містить кветіапіну фумарат, еквівалентно 200 мг кветіапіну;

допоміжні речовини: повідон, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят тип А, магнію стеарат. Оболонка містить заліза оксид червоний (таблетки по 25 мг) і заліза оксид жовтий (таблетки по 25 і 100 мг), метилгідроксипропілцелюлозу, макрогол 400, титану діоксид.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A H04.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом, що взаємодіє з великою кількістю нейротрансмітерних рецепторів.

Кветіапін проявляє більш високе споріднення до рецепторів серотоніну (5 НТ₂), ніж до рецепторів дофаміну D₁ та D₂ головного мозку. Кветіапін також має високе споріднення до гістамінергічних та адренергічних a₁-рецепторів і менше щодо a₂-адренергічних рецепторів. Немає помітного споріднення до холінергічних мускаринових і бензодіазепінових рецепторів.

Кветіапін проявляє антипсихотичну активність.

Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у тварин виявили, що кветіапін викликає лише слабку каталепсію при використанні дози, що ефективно блокує допа-мінові D₂ рецептори. Кветіапін викликає селективне зменшення активності мезолімбічних А10 допамінергічних нейронів порівняно з А9 нігростріатальними нейронами, втягнутими в моторну функцію, і проявляє мінімальну здатність до порушення тонусу у мавп, чутливих до нейролептиків. Кветіапін не викликає тривалого підвищення рівня пролактину. У клінічних дослідженнях кветіапін був ефективним при лікуванні позитивних та негативних симптомів шизофренії.

Фармакокінетика.

При пероральному застосуванні кветіапін добре всмоктується і активно метаболізується. Основні метаболіти, що містяться в плазмі, не мають вираженої фармакологічної активності. Прийом їжі істотно не впливає на біодоступність кветіапіну. Період напіввиведення становить близько 7 годин. Приблизно 83% кветіапіну зв’язується з білками плазми. Кветіапін ефективний при прийомі двічі на добу. Вплив кветіапіну на рецептори 5НТ₂ і D₂ продовжується до 12 годин після прийому препарату, що підтверджується даними позитронної емісійної томографії. Фармакокінетика кветіапіну лінійна, відмінностей між чоловіками і жінками не спостерігається. Середній кліренс кветіапіну у літніх пацієнтів на 30–50% менший, ніж той, що спостерігається у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Середній кліренс кветіапіну у плазмі крові менший приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м²) та у пацієнтів з ураженням печінки (стабільний алкогольний цироз), але індивідуальні рівні кліренса були в межах, відповідних до здорових людей. Використання радіоактивно міченого кветіапіну виявило, що менше ніж 5% кветіапіну не метаболізується і виводиться в незмінному вигляді нирками або з фекаліями. Приблизно 73% радіоактивної мітки виводиться з сечею і 21% з фекаліями. CYP3A4 є ключовим ферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого цитохромом Р450. Кветіапін та деякі його метаболіти мають слабку інгібуючу активність відносно ферментів цитохрому Р450, 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і 3А4, але тільки при концентрації в 10–50 разів вище, ніж при концентрації, що спостерігається при звичайно використовуваному ефективному дозуванні 300–450 мг/добу у людини.

Ґрунтуючись на отриманих in vitro результатах, не слід очікувати, що одночасне призначення кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого пригнічення цитохром Р450 – опосередкованого метаболізму інших ліків.

Показання для застосування. Гострі та хронічні психози, включаючи шизофренію. Маніакальні епізоди, пов’язані з біполярними розладами.

Спосіб застосування та дози. Дорослим внутрішньо 2 рази на добу, препарат можна приймати як під час їди, так і між прийомами їжі.

Лікування шизофренії

Добова доза для перших 4 днів терапії становить: 1-й день – 50 мг, 2-й день – 100 мг, 3-й день – 200 мг, 4-й день – 300 мг. Починаючи з 4-го дня, доза повинна титруватися до звичайно ефективного дозування в межах від 300 до 450 мг/добу.

Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної чутливості пацієнта доза може варіювати в межах від 150 до 750 мг/добу.

Лікування маніакальних епізодів, пов’язаних з біполярними розладами

Добова доза для перших чотирьох днів лікування становить: 1-й день – 100 мг, 2-й день – 200 мг, 3-й день – 300 мг, 4-й день – 400 мг. Подальше збільшення дози відбувається не більше ніж на 200 мг щодня, аж до збільшення добової дози до 800 мг, починаючи з 6-го дня лікування. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної чутливості доза може варіювати від 200 до 800 мг на добу.

Літні пацієнти

Подібно до інших антипсихотичних препаратів Сероквель повинен використовуватися з обережністю у осіб літнього віку, особливо в початковий період терапії. У літніх пацієнтів початкова доза Сероквелу повинна становити 25 мг на добу. Доза повинна збільшуватися щодня на 25–50 мг до досягнення ефективної дози, що, певно, буде меншою, ніж у більш молодих пацієнтів.

Порушення функції печінки або нирок

Кліренс кветіапіну при пероральному прийомі зменшується приблизно на 25% у пацієнтів

з порушенням функції нирок чи печінки. Кветіапін активно метаболізується в печінці і, таким чином, повинен використовуватися з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки.

У пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок терапія Сероквелем повинна починатися з 25 мг/добу. Доза повинна збільшуватися щодня на 25–50 мг до досягнення ефективної дози.

Побічна дія. При прийомі Сероквелу найчастіше повідомлялось про такі небажані реакції: сонливість, запаморочення, сухість у роті, астенія легкого ступеня, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та диспепсія.

Як і при терапії іншими антипсихотичними препаратами під час лікування Сероквелем відзначалися запаморочення, злоякісний нейролептичний синдром, лейкопенія, периферичні набряки.

Частота виникнення небажаних реакцій, пов’язаних з лікуванням Сероквелем представлена у таблиці:

¹ Див. Розділ “Особливості застосування“.

² Сонливість може відзначатися у перші два тижні лікування і, як правило, зникає при тривалому застосуванні Сероквелу.

³ Під час проведення контрольованих клінічних досліджень не спостерігалось жодного випадку тяжкої нейтропенії або агранулоцитозу. Постмаркетинговий досвід показує, що припинення терапії Сероквелем приводить до нормалізації кількості лейкоцитів та/або нейтрофілів. Можливі фактори ризику для розвитку лейкопенії та/або нейтропенії включають зменшену кількість білих кров’яних тілець до початку лікування та лейкопенія та/або нейтропенія, викликана лікарськими засобами, в анамнезі.

⁴ Виникають, як правило, на початку лікування.

⁵ Безсимптомне підвищення рівнів сироваткових трансаміназ (АЛТ, АСТ) або гамма-ГТ спостерігалось лише у деяких пацієнтів, які приймали Сероквель. Ці зміни були минучими та зникали при тривалому лікуванні.

⁶ Як і під час лікування іншими антипсихотичними препаратами, які мають a-адренергічну активність (блокують a-адренорецептори), Сероквель може викликати ортостатичну гіпотензію, яка проявляється запамороченням, тахікардією та, у деяких пацієнтів, втратою свідомості, особливо на початку лікування.

Терапія Сероквелем була пов’язана з невеликим дозозалежним зниженням рівня гормонів щитовидної залози, а саме, загального Т₄ та вільного Т_4. Максимальне зниження загального та вільного Т₄ зареєстроване протягом перших 2–4 тижнів терапії кветіапіном без подальшого зниження рівня гормонів при тривалому лікуванні. Практично в усіх випадках припинення лікування призводило до відновлення рівнів загального Т₄ та вільного Т₄ незалежно від тривалості лікування. Незначне зниження загального Т₃ відзначалося лише при застосуванні високих доз. Рівень тироксинзв’язуючого глобуліну не змінювався і, відповідно, не спостерігалось підвищення рівня тиреотропного гормону. При прийомі Сероквелю не було жодних ознак гіпотиреозу.

Дуже рідко повідомлялось про гіперглікемію та загострення діабету при лікуванні кветіапіном.

Подібно до дії інших антипсихотичних препаратів можливе збільшення ваги здебільшого в перші тижні лікування.

Як і при прийомі інших антипсихотичних препаратів Сероквель може викликати подовження інтервалу QT_С, але в клінічних дослідженнях не виявлено взаємозв’язку з постійним збільшенням QT_С.

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

Передозування. Дані про передозування Сероквелу в клінічних дослідженнях обмежені. Описані випадки прийому Сероквелу в дозі, що перевищувала 20 г; смертельних випадків зафіксовано не було, симптоматична терапія була ефективною. Після широкого впровадження препарату в медичну практику були поодинокі повідомлення про передозування Сероквелу, результатом якого була смерть або кома.

В основному зареєстровані симптоми були наслідком підсилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість, седація, тахікардія та гіпотензія.

Немає специфічних антидотів до кветіапіну. У випадках серйозної інтоксикації необхідно розглянути можливість різнонаправленої терапії і рекомендується проводити інтенсивні процедури, включаючи відновлення та контроль прохідності верхніх дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції, моніторинг та підтримку серцево-судинної системи.

Ретельний медичний контроль та моніторинг повинен тривати до повного одужання пацієнта.

Особливості застосування. Максимальна добова доза Сероквелу для лікування шизофренії становить 750 мг; для лікування маніакальних епізодів, пов’язаних з біполярними розладами, максимальна добова доза повинна становити 800 мг.

Тривале лікування більшими дозами можливе лише у випадку ретельної оцінки очікуваної користі та потенційного ризику.

Кардіоваскулярні захворювання

Сероквель повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з відомими серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, які можуть призвести до гіпотензії.

Сероквель може викликати ортостатичну гіпотензію, особливо в початковий період титрування дози, що у літніх пацієнтів спостерігається частіше, ніж у молодих. Клінічні дослідження не виявили взаємозв’язку застосування кветіапіну з постійним збільшенням QT_С-інтервалу. Однак подібно до інших антипсихотичних препаратів при призначенні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT_С, необхідно дотримуватися обережності, особливо у осіб літнього віку.

Судомні напади

Як і при терапії іншими антипсихотичними препаратами, рекомендується дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі.

Пізня дискінезія

Тривалий прийом Сероквелу, як і інших антипсихотичних засобів, може викликати пізню дискінезію. Якщо симптоми пізньої дискінезії з’явилися, то необхідно зменшити дозу або припинити подальше лікування Сероквелем.

Злоякісний нейролептичний синдром

Злоякісний нейролептичний синдром може бути пов’язаний з проведенням антипсихотичного лікування, включаючи лікування Сероквелем. Клінічні прояви синдрому включають: гіпертермію, змінений психічний статус, м’язову ригідність, нестабільність вегетативної нервової системи, збільшення рівня креатинфосфокінази. У таких випадках лікування Сероквелем має бути припинено та проведено відповідне лікування.

Раптове припинення прийому препарату

Дуже рідко повідомлялось про симптоми раптового припинення прийому високих доз антипсихотичних засобів, такі як нудота, блювання та сонливість. Можливі також відновлення психотичних симптомів. Повідомлялось про появу мимовільних рухів (таких як акатизія, дистонія та дискінезія). Тому рекомендується поступове припинення прийому препарату.

Діти і підлітки

Безпека та ефективність застосування Сероквелу для лікування дітей та підлітків не досліджувалася.

Вагітність та лактація. Безпека та ефективність застосування Сероквелу для лікування вагітних жінок не встановлювалася. Тому під час вагітності Сероквель слід призначати тільки якщо очікувана користь виправдовує потенційний ризик. Ступінь екскреції кветіапіну з жіночим молоком невідома. Жінкам необхідно рекомендувати припинити грудне вигодовування немовлят під час прийому Сероквелу.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Сероквель може викликати сонливість, тому пацієнтам не рекомендується працювати з механізмами, що становлять небезпеку, у тому числі не рекомендується керувати транспортними засобами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Зважаючи на те, що кветіапін головним чином впливає на центральну нервову систему, Сероквель повинен застосовуватися з обережністю в комбінації з іншими препаратами, що мають подібну дію. У зв’язку з цим слід уникати прийому алкоголю. Фармакокінетика літію не змінюється при одночасному призначенні Сероквелу. Фармакокінетика вальпроату натрію та Сероквелу не змінюється при їх одночасному застосуванні. Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася при одночасному призначенні з антипсихотичними препаратами рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасний прийом Сероквелу та тіоридазину призводив до підвищення кліренса кветіапіну. Одночасне призначення Сероквелу з індукторами печінкових ферментів, такими як карбамазепін, може істотно зменшити системний вплив кветіапіну. Залежно від клінічної ефективності може виникнути потреба у збільшенні дози Сероквелу, якщо останній призначається одночасно з індукторами печінкових ферментів. При одночасному призначенні Сероквелу та фенітоіну або інших індукторів печінкових ферментів (таких, як барбітурати, рифампіцин) може виникнути потреба у збільшенні дози Сероквелу для збереження контролю над психотичними симптомами у пацієнтів. Доза Сероквелу може бути зменшена при припиненні прийому фенітоіну або карбамазепіну, або інших індукторів печінкових ферментів і заміні препаратом, який не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроад натрію).

CYP3А4 є ключовим ферментом, що бере участь у цитохром Р450 – опосередкованому метаболізмі кветіапіну. Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінюється при одночасному застосуванні з циметидином, який є інгібітором ферментативної системи цитохрому Р450. Одночасне призначення кветіапіну та антидепресанту іміпраміну (відомого як інгібітор CYP2D6) або флуоксетину (відомого як інгібітор CYP3А4 та CYP2D6) не викликало значущих змін у фармакокінетиці кветіапіну.

Одночасне призначення кетоконазолу призводило до підвищення середніх значень С_max та AUC кветіапіну на 235% та 522%, відповідно, та відповідне зменшення кліренсу на 84%. Середній період напіввиведення кветіапіну збільшується з 2,6 до 6,8 годин, однак середнє Т_max залишається без змін. Рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні Сероквелу та потенційних інгібіторів CYP3А4 (таких, як азольні протигрибкові препарати та макролідні антибіотики). Слід розглядати можливість зменшення дози Сероквелу.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі нижче 30°С. Термін придатності – 3 роки.