Педеа инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: ібупрофен (ibuprofen);

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або злегка жовтуватий розчин;

 склад: 1 мл розчину містить 5 мг ібупрофену;

 допоміжні речовини: трометамол, хлорид натрію, гідроксид натрію, кислота хлористоводнева 25 %, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.

Код АТС M01AЕ01

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Ібупрофен є нестероїдним протизапальним засобом, що має протизапальну, знеболюючу та жарознижуючу активність. Ібупрофен – це рацемічна суміш S(+) та R(-) енантіомерів. Дослідження in vivo та in vitro свідчать про те, що клінічна активність ібупрофену пов’язана з

S(+) енантіомером. Ібупрофен є неселективним інгібітором циклооксигенази, що спричиняє зниження синтезу простагландинів. Простагландини беруть участь у збереженні артеріальної протоки після народження, тому припускають, що пригнічення циклооксигенази є основним механізмом дії ібупрофену за даного показання.

У дослідженні з вивчення залежності реакції від призначеної дози препарату у 40 недоношених новонароджених показник закриття артеріальної протоки при застосуванні засобу за схемою лікування 10-5-5 мг/кг складав 75 % (6/8) для новонароджених із гестаційним віком 27-29 тижнів та 33 % (2/6) для новонароджених із гестаційним віком 24-26 тижнів.

У недоношених новонароджених із гестаційним віком менше 28 тижнів профілактичне використання препарату перші три дні життя (починаючи з перших 6 год життя)

супроводжувалось збільшенням частоти ниркової недостатності та певних явищ з боку легень, таких як гіпоксія, легенева гіпертензія, легенева кровотеча, у порівнянні із застосуванням препарату у терапевтичних дозах. І навпаки, профілактичне використання засобу супроводжувалось зниженням частоти внутрішньошлуночкових крововиливів III-IV ступеня в період новонародженості та хірургічної перев'язки.

Фармакокінетика. Навіть при значній мінливості, що спостерігалась у популяції недоношених новонароджених, максимальні концентрації у плазмі після призначення першої ударної дози та останньої підтримуючої дози складали приблизно 25-40 мг/л, незалежно від гестаційного та постнатального віку дітей. Через 24 год після призначення останньої дози 5 мг/кг залишкові концентрації становили 10-15 мг/л.

Концентрації S-енантіомера у плазмі були значно вищими, ніж концентрації

R-енантіомера, що відображає швидку інверсію R-форми у S-форму у співвідношенні, що подібно до дорослих (приблизно 60 %).

Об’єм розподілення становить у середньому 200 мл/кг (62-350 мл/кг за даними результатів дослдіжень).

Центральний об'єм розподілення може залежити від статусу протоки та знижуватись відповідно до закриття протоки.

Швидкість видалення ібупрофену у новонароджених значно нижче, ніж у дорослих та дітей більш старшого віку.

Період напіввиведення становить приблизно 30 год (16-43 год). Залежно від збільшення гестаційного віку, кліренс обох енантіомерів збільшується (особливо у віці 24-28 тижнів).

Згідно з даними, що були отримані in vitro, більша частина ібупрофену, як і інших НПЗС, пов'язана з альбуміном плазми. Але у новонароджених це зв'язування спостерігається значно менше (95 %), ніж у плазмі дорослих (99 %). У сироватці новонароджених ібупрофен конкурує з білірубіном за зв'язування з альбуміном, унаслідок чого, при високих концентраціях ібупрофену, вільна фракція білірубіну може збільшуватись.

У недоношених новонароджених ібупрофен значно знижував концентрації простагландинів та їхніх метаболітів у плазмі, особливо PGE2 та 6-кето-PGF-1-альфа. У новонароджених, які отримали 3 дози ібупрофену, низькі концентрації простагландинів зберігались до 72 год, тоді як через 72 год після призначення лише 1 дози ібупрофену спостерігалось повторне збільшення концентрації простагландинів.

Показання для застосування.

Лікування гемодинамічнозначущої відкритої артеріальної протоки у недоношених новонароджених дітей із гестаційним віком менше 34 тижнів.

Спосіб застосування та дози.

Для внутрішньовенного застосування.

Лікування препаратом Педеа слід проводити тільки у відділеннях інтенсивіної терапії новонароджних під наглядом досвідченого неонатолога.

Курс лікування становить 3 ін'єкції з інтервалом між введеннями 24 год.

Дозу ібупрофену підбирають залежно від маси тіла:

 - 1-а ін’єкція: 10 мг/кг;

 - 2-а та 3-я ін’єкції: 5 мг/кг.

Препарат Педеа призначають у вигляді короткого 15-хвилинного вливання, бажано у нерозведеному вигляді.

За необхідністю, об'єм, що вводиться, може бути відкоригований розчином натрію хлориду 9 мг/мл (0,9 %) для ін’єкцій або розчином глюкози 50 мг/мл (5 %) для ін’єкцій. Невикористанний розчин, що залишився, небхідно знищити.

При визначенні загального об’єму розчину, що вводиться, необхідно враховувати загальний добовий об’єм призначеної рідини.

Якщо після застосування першої або другої дози у дитини розвивається анурія або олігурія, наступна доза призначається тільки після відновлення адекватного діурезу.

Якщо артеріальна протока залишається відкритою через 24 год після останньої ін’єкції або відкривається повторно, може бути призначений повторний курс, який так само складається з 3 доз (див. вище).

Якщо після повторного курсу лікування стан не змінюється, може знадобитися хірургічне лікування відкритої артеріальної протоки.

Побічна дія.

- Порушення згортання крові, що призводять до кровотеч, наприклад, кишкові та внутрішньомозкові кровотечі.

- Порушення дихання та легеневі кровотечі.

- Порушення з боку ШКТ (наприклад, непрохідність та прободіння кишечнику.

- Порушення з боку нирок, наприклад, зменшення об'єму сечі, що утворюється, наявність

крові у сечі.

На сьогодні є дані у співвідношенні приблизно до 1000 новонароджених, які знайдені в

 літературі та отримані в ході клінічних досліджень препарату Педеа. Але зв'язок несприятливих явищ, що спостерігалися у новонароджених, із прямими ефектами ібупрофену оцінити дуже складно, оскільки, вони можуть бути пов'язані з гемодинамічними наслідками відкритої артеріальної протоки.

У таблиці, що наведена нижче, зазначені несприятливі явища, що класифіковані за системами органів та за частотою. Частоту визначали наступним чином: явища, що спостерігалися дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), рідко (>1/1000, <1/100).

У клінічному дослідженні, в якому брало участь 175 недоношених новонароджених із гестаційним віком менше 35 тижнів, котрі отримували ібупрофен із терапевтичною метою, частота бронхолегеневої дисплазії у віці 36 тижнів становила 13/81 (16 %) для індометацину та 23/94 (24 %) для ібупрофену.

У клінічному дослідженні, в якому препарат Педеа призначали з профілактичною метою у перші 6 год життя у 3-х новонароджених із гестаційним віком менше 28 тижнів, було відмічено тяжку гіпоксемію з легеневою гіпертензією. Ці порушення виникли у першу годину після першої інфузії. Стан було нормалізовано інгаляцією оксиду азоту через

30 хви.

Протипоказання.

-                      Інфекція, що загрожує життю;

-                      активна кровотеча, особливо внутрішньомозковий або шлунково-кишковий крововилив;

-                      тромбоцитопенія або порушення згортання крові;

-                      значні порушення функції нирок;

-                      вроджена вада серця, при якій відкрита аретріальна протока є необхідною умовою задовільного легеневого або системного кровотоку (наприклад, атрезія легеневої артерії, тяжка тетрада Фалло, тяжка коартація аорти);

-                      діагностований або передбачуваний ентероколіт;

-                      підвищена чутливість до ібупрофену або до допоміжних речовин препарату.

Передозування.

На сьогодні не відомо жодного випадку передозування, що пов’язано з внутрішньовенним введенням ібупрофену недоношеним новонародженим.

 Але є описання випадків передозування у дітей, котрі отримували ібупрофен внутрішньо: спостерігались симптоми пригнічення, судоми, шлунково-кишкові розлади, брадикардія, гіпотензія, задишка, порушення ниркової функції, гематурія.

Відомі випадки значного передозування (після прийому доз більше 1000 мг/кг), що проявлялися, метаболічним ацидозом і транзиторною нирковою недостатністю. Після проведеного стандартного лікування усі хворі одужали.

Зареєстровано лише один випадок із летальним кінцем: після застосування дози 469 мг/кг у 16-місячної дитини зупинилось дихання, виникли судоми, аспірація та анемія, що завершились смертю.

 У випадку передозування ібупрофену необхідно, у першу чергу, провести підтримуючу терапію.

Особливості застосування.

Перед призначенням препарту Педеа необхідно провести ехокардіографічне обстеження, для того, щоб виявити гемодинамічнозначущу відкриту артеріальну протоку, виключити легеневу гіпертензію та вроджену ваду серця.

Оскільки профілактичне використання препарату Педеа у перші 6 год життя у новонароджених із гестаційним віком менше 28 тижнів супроводжувалось збільшенням частоти небажаних явищ із боку легень та нирок, не слід використовувати даний препарат з профілактичною метою. У 3-х новонароджених відмічалась тяжка гіпоксемія з легеневою гіпертензією протягом 1-ї години після першої інфузії з нормалізацієї стану протягом 30 хв після початку інгаляційної терапії оксидом азоту.

 Оскільки доведено, що in vitro ібупрофен конкурентно витискає білірубін із місця зв’язування з альбуміном, у недоношених новонароджених підвищується ризик білірубінової енцефалопатії. Тому не слід призначати білірубін із вираженою некон'югованою гіпербілірубінемією.

Ібупрофен, як нестероїдний протизапальний засіб, може маскувати звичайні симптоми інфекції, тому слід обережно використовувати при підозрі на інфекцію.

Препарат слід вводити дуже обережно, щоб не припустити екстравазацію з наступною можливістю подразнення тканин.

Оскільки ібупрофен може пригнічувати агрегацію тромбоцитів, недоношені новонароджені потребують ретельного нагляду для з’ясування ознак можливої кровотечі.

Ібупрофен може знижувати кліренс аміноглікозидів, тому при одночасному призначенні з аміноглікозидами рекомендовано постійно контролювати концентрацію цих сполук у сироватці.

Рекомендовано спостерігати за функцією нирок та шлунково-кишкового тракту.

Встановлено, що при лікуванні недоношених новонароджених із гестаційним віком менше 27 тижнів за встановленою схемою, частота закриття артеріальної протоки є невисокою.

Препарат не повинен контактувати з кислими розчинами, наприклад, з розчинами антибіотиків або діуретиків. Між вливаннями різних лікарських засобів, необхідно промивати інфузійну лінію 0,9 % (9 мг/мл) розчином натрію хлориду для ін’єкцій або 5 % (50 мг/мл) розчином глюкози.

Заборонено використовувати хлоргексидин для дезінфекції ампули, оскільки препарат Педеа несумісний з цією сполукою. Тому для знезараження ампули перед використанням необхідно застосовувати 60 % етиловий спирт або 70 % ізопропіловий спирт. Після дезінфекції ампули антисептиком слід повністю висушити ампулу і лише після цього відкривати, щоб виключити можливість взаємодії антисептику з препаратом.

Даний препарат забороняється змішувати з іншими лікарськими засобами, крім 0,9 % (9 мг/мл) розчину натрію хлориду для ін’єкцій або 5 % (50 мг/мл) розчину глюкози.

Вагітність і лактація. Не застосовується.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Даний препарат не слід використовувати з іншими лікарськими засобами.

Ібупрофен, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, можуть взаємодіяти з наступними лікарськими засобами:

-                      діуретики: ібупрофен може послаблювати ефекти діуретиків, у пацієнтів із зневодненням діуретики можуть збільшувати ризик нефротоксичності НПЗЗ;

-                      антикоагулянти: ібупрофен може підсилювати ефект антикоагулянтів та підвищувати ризик кровотеч;

-                      кортикостероїди: ібупрофен може підвищувати ризик шлунково-кишкових кровотеч;

-                      оксид азоту: оскільки обидва лікарських засоби пригнічують функцію тромбоцитів, їх комбінація теоретично підвищує ризик кровотеч;

-                      інші НПЗЗ: слід уникати супутнього використання двох або більше НПЗЗ через підвищення ризику побічних ефектів;

-                      аміноглікозиди: оскільки ібупрофен може знижувати ризик аміноглікозидів, при одночасному застосуванні цих препаратів може підвищуватись ризик нефротоксичності та ототоксичності.

Умови та термін зберігання. Не потребує особливих умов зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці. Термін придатності – 4 роки.