Метронидазол инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: metronidazole; 2-метил-5-нітро-1Н-імідазол-1-етанол;

основні фізико-хімічні властивості: безбарвна прозора або злегка жовтувата рідина, рН 4,5 - 6,0;

склад: 1 мл розчину містить метронідазолу 5 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Похідні імідазолу. Код АТС J01Х D01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Протипротозойний та протимікробний препарат, похідне 5-нітроімідазолу. 5-нітрогрупа метронідазолу, яка є акцептором електронів, вбудовується в дихальний ланцюг простіших і анаеробів (конкурує з електронтранспортуючими білками – флавопротеїнами та ін.), що порушує дихальні процеси та викликає загибель клітин. Крім того, у деяких видів анаеробів пригнічує синтез ДНК і викликає її деградацію.

Спектр дії включає: простіші (Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica); грамнегативні анаероби (бактероїди: Bacteroides fragilis, B.caccae, В. uniformis, B. distasonis, B. ovatus, B. thetaiotaomicron, B.vulgatus; фузобактерії: Prevotella bivia, P.buccae, P. disiens); грампозитивні анаероби (Clostridium, Eubacterium, Peptococcus, Peptostreptococcus). Тріхомонацидна дія (загибель 99% приведених вище простіших) спостерігається при концентрації препарату 2,5 мкг/мл протягом 24 годин. Для анаеробних мікроорганізмів МПК₉₀ становить 8 мкг/мл. Виявляє активність у відношенні Helicobacter pylori.

До метронідазолу стійкі аеробні мікроорганізми та факультативні анаероби, але в присутності змішаної флори (аероби та анаероби) метронідазол діє синергічно з антибіотиками, ефективними проти аеробів.

При призначенні хворим, які страждають на хронічний алкоголізм, формує у них відразу до алкоголю (викликає антабусоподібний синдром).

Препарат збільшує чутливість пухлин до опромінення, виявляє дисульфірамоподібну дію, стимулює репаративні процеси.

Фармакокінетика. Концентрація препарату в плазмі крові має лінійну залежність від уведеної дози. Внутрішньовенне крапельне введення препарату в дозі 100 - 4000 мг протягом 8 годин супроводжується лінійним досягненням максимальної концентрації в плазмі крові. Внаслідок одноразового струминного введення розчину, який містить 500 мг метронідазолу, концентрація препарату в плазмі крові в середньому становить 11,7 - 18 мкг/мл. Метронідазол має великий об’єм розподілу (у дорослих – 0,55 л/кг, у новонароджених – 0,54 - 0,81 л/кг). З білками плазми крові зв’язується менше 20% препарату. Період напіввиведення становить в середньому 8 годин. Метаболізується шляхом гідроксилювання, окислення і глюкурунування. Основний метаболіт – 2 - оксиметронідазол – виявляє протипротозойну та протимікробну дію. Приблизно 60 - 80% метронідазолу та його метаболітів виводиться з сечею, 6 -15% – через кишечник.

Метронідазол має високу проникаючу властивість, досягаючи бактерицидних концентрацій в легенях, нирках, печінці, мозку, шкірі, спиномозковій рідині, жовчі, слині, амніотичній рідині, порожнині абсцесів, вагінальному секреті, сім’яній рідині, грудному молоці. Проникає крізь гемато-енцефалічний бар’єр, проходить крізь плацентарний бар’єр.

У хворих з порушеннями функції печінки відмічається зниження кліренсу метронідазолу. Порушення функції нирок не виявляє суттєвого впливу на його фармакокінетику.

Показання для застосування. Лікування тяжких інфекцій, викликаних анаеробними бактеріями, чутливими до метронідазолу (при змішаних інфекціях, викликаних аеробними і анаеробними мікроорганізмами, препарат застосовують в комбінації з антибіотиками, ефективними проти анаеробних збудників): перитоніт, абсцес малого тазу, параметрит, післяродовий сепсис, абсцес мозку, викликаний Bacteroides fragilis, гангренозна пневмонія, викликана штамами Bacteroides fragilis, остеомієліт, сепсис і бактеріємія, викликана штамами Bacteroides fragilis або Clostridium spp. Попередження інфікування або лікування інфікованих анаеробними мікроорганізмами післяопераційних ран, особливо при оперативних втручаннях у шлунковому тракті і органах малого тазу. Застосовують також як радіосенсибілізуючий засіб при променевій терапії (в випадках, коли резистентність пухлини обумовлена гіпоксією в клітинах пухлини).

Спосіб застосування та дози. Внутрішньовенно крапельно дорослим та дітям, після 12 років, препарат призназначають в початковій дозі 0,5 - 1 г (тривалість інфузії 30 - 40 хв). Потім кожні 8 годин по 0,5 г зі швидкістю 5 мл/хв. При добрій переносимості після перших 2 - 3 інфузій переходять на струминне уведення. Курс лікування – 7 днів. При необхідності внутрішньовенне уведення продовжують ще протягом тривалого часу. Максимальна добова доза – 4 г. За показаннями переходять на підтримуючий прийом усередину в дозі по 400 мг 3 рази на добу.

Дітям, віком до 12 років, призначають за тою ж схемою в разовій дозі 7,5 мг (1,5 мл розчину) на 1 кг маси тіла.

В профілактичних цілях дорослим і дітям, після 12 років призначають крапельно по 0,5 - 1 г одноразово перед операцією, у день операції і на наступний день – 1,5 г на добу (по 500 мг кожні 8 годин). Через 1 - 2 дні переходять на підтримуючу терапію пероральними формами метронідазолу (по 200 - 400 мг внутрішньо) – 3 рази на добу.

Як радіо сенсибілізуючий засіб препарат вводять краплинно, із розрахунку 160 мг/кг або 4 - 6 г на 1 м² поверхні тіла за 0,5 - 1 годину до початку опромінення. Застосовують перед кожним сеансом опромінення протягом 1 - 2 тижнів. У період радіотерапії, метронідазол не застосовують. Максимальна разова доза – 10 г, курсова – 60 г.

Побічна дія.

З боку системи травлення: нудота, блювання, анорексія, переймоподібний біль унизу живота, діарея, обкладеність язика, гіркий, металевий присмак у роті, рідко – підвищення активності печінкових ферментів, холестаз, жовтяниця.

З боку системи крові: оборотна нейтропенія (лейкопенія).

З боку нервової системи: периферійна нейропатія, рідко (при тривалому застосуванні) – головний біль, судоми, сонливість, запаморочення, порушення коордінації, атаксія, сплутаність свідомості.

Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж.

Місцеві реакції: тромбофлебіт (біль, почервоніння, набряклість).

Інші: нейтропенія, лейкопенія, потемніння кольору сечі.

Протипоказання. Вагітність. Лактація. Підвищена чутливість до метронідазолу або інших похідних нітроімідазолу. Органічні захворювання центральної нервової системи, епілепсія.

Передозування.

Симптоми: нудота, блювання, анорексія.

Лікування: проводять симптоматичну терапію. Метронідазол і основні метаболіти швидко видаляються при гемодіалізі (період напіввиведення скорочується до 2,6 години). При перитонеальному діалізі виводиться в незначних кількостях. Специфічного антидоту немає.

Особливості застосування. Під час лікування препаратом годування груддю слід припинити.

При захворюваннях печінки виведення метронідазолу уповільнюється, що може призвести до його кумуляції. В цьому випадку необхідна корекція дози у бік зменшення. Хворим на печінкову енцефалопатію розчин слід застосовувати з обережністю.

З обережністю призначають пацієнтам, які отримують глюкокортикостероїди, при схильності до набряків, а також при наявності гострих і тяжких захворюваннях центральної нервової системи. При появі симптомів з боку центральної нервової системи, лікування препаратом слід припинити.

Вживання спиртних напоїв під час курсу терапії метронідазолом суворо заборонено!

При застосуванні препарата може спостерігатися загострення кандидозу.

Препарат може змінювати результати визначення активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лактатдегідрогенази, рівня глюкози у крові. При застосуванні препарата може визначатися незначна лейкопенія, тому на початку і в кінці терапії доцільно контролювати кількість лейкоцитів периферійної крові. При тривалості лікування більше 10 днів необхідний постійний лабораторний контроль крові.

Не рекомендується застосовувати препарат у комбінації з амоксиціліном пацієнтам, молодше 18 років.

Взаємодія з іншими лікарськими препаратами. При змішаних інфекціях розчин метронідазолу можна застосовувати у комбінації з антибіотиками для парентерального уведення, не змішуючи препарати між собою. Сульфаніламіди посилюють протимікробну дію метронідазолу.

Метронідазол може посилювати дію пероральних антикоагулянтів. Протромбіновий час може збільшуватися, тому необхідна корекція дози пероральних антикоагулянтів.

Індуктори мікросомальних ферментів печінки (фенітоїн, фенобарбітал) можуть прискорити метаболізм метронідазолу, що призведе до зниження його рівня у плазмі крові.

Інгібітори мікросомальних ферментів (циметидин) можуть збільшити період напіввиведення, знизити кліренс метронідазолу.

Неможливе сумісне застосування з дисульфірамом (адитивна дія, можливе виникнення психотичного стану, сплутаності свідомості).

Одночасне застосування алкоголю і метронідазолу викликає дисульфірамоподібні реакції (переймоподібний біль в животі, нудоту, блювання, головний біль, гіперемію шкіри).

Під час лікування метронідазолом може підвищуватися рівень літія в плазмі крові, тому перед початком застосування препарата необхідно знизити дозу літія або припинити його прийом на період лікування.

Одночасне введення препарату з іншими розчинами, які містять солі натрія, може призвести до затримки натрію в організмі.

Одночасне введення циклоспорину з метронідазолом може призвести до підвищення рівня циклоспорину в плазмі крові, що потребує лабораторного контролю (визначення рівня циклоспорину в плазмі крові).

Метронідазол знижує кліренс флуороурацилу, у зв’язку з чим підвищується його токсичність.

Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла місці, при температурі від + 15°С до + 25°С. Термін придатності – 2 роки.