Стрептаза инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

 міжнародна назва: високоочищена стрептокіназа (Streptokinase);

основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок білого кольору;

склад: кожний флакон Стрептази 250 000 містить як активну складову від 134 до 176 мг очищеної субстанції, еквівалентної 250 000 МО стрептокінази.

Кожний флакон Стрептази 750 000 містить як активну складову від 139 до 182 мг очищеної субстанції, еквівалентної 750 000 МО стрептокінази.

Кожний флакон Стрептази 1500 000 містить як активну складову від 147 до 192 мг очищеної субстанції, еквівалентної 1500 000 МО стрептокінази.;

допоміжні речовини: альбумін людини, натрію L - гідроген - глутамат моногідрат, поліжелін.

Форма випуску. Ліофілізований порошок для приготування розчину для ін'єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Ферменти. АТС –В01A D01.

 

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Стрептаза – високоочищена стрептокіназа, отримана з фільтрату культури бета-гемолітичних стрептококів Лансфілда групи С, яка сприяє перетворенню плазміногену у плазмін. Плазмін руйнує згустки фібрину, а також призводить до деградації фібриногену та інших білків плазми крові. Після внутрішньовенного або внутрішньоартеріального введення та нейтралізації індивідуального титру антитіл до стрептокінази, вона починає системно або місцево активувати фібринолітичні процеси. Після інфузії гіперфібринолітичний ефект препарату спостерігається тільки протягом декількох годин, однак тромбіновий час може тривати до 24 год внаслідок одночасного зниження рівня фібриногену і збільшення числа циркулюючих продуктів деградації фібрину та фібриногену.

Фармакокінетика. Період напіввиведення комплексу стрептокіназа-плазміноген, який активує плазмін, становить приблизно 23 хв. Цей комплекс частково інактивується антистрептококовими антитілами. Плазміноген, що утворюється, може інактивуватися циркулюючими інгібіторами альфа-2-плазмін та альфа-2-макроглобулін. Більша частина стрептокінази розпадається до пептидів та виділяється нирками.

Показання для застосування.

Гострий інфаркт міокарда; гострі та підгострі тромбози глибоких вен; легенева емболія;

емболія та тромбоз артерій нижніх кінцівок; оклюзії центральної артерії або вени сітківки; тромбоз гемодіалізного шунта.

 

Спосіб застосування та дози.

Системне призначення

При короткотерміновому тромболізисі дорослі з оклюзіями периферичних венозних і артеріальних судин одержують початкову дозу Стрептази 250000 МО протягом 30 хв, після цього – підтримуючу дозу 1,5 млн МО на годину протягом 6 год. Шестигодинну інфузію Стрептази можна повторити наступної доби залежно від терапевтичного успіху лізису. Повторне лікування ні за яких обставин не повинно здійснюватися пізніше, як через 5 діб після першого курсу.

При короткотерміновому лізисі для лікування гострого інфаркту міокарда 1,5 млн МО Стрептази вводять протягом 60 хв.

Альтернативою короткотерміновому лізису є тривалий лізис для лікування периферичних оклюзій. Початкову дозу Стрептази 250000 МО вводять протягом 30 хв, після чого призначають підтримуючу дозу 100000 МО на годину. Тривалість терапії залежить від поширеності та локалізації оклюзії судини. При оклюзії периферичних судин максимальна тривалість курсу лікування – 5 діб.

При тромбозах центральних судин сітківки лізис артеріальних оклюзій повинен тривати не більше 24 год, венозних – не більше 72 год. Якщо при широких оклюзіях показане продовження тромболізису, слід дотримуватися інтервалу між введеннями (приблизно одна доба), після чого призначити гомологічний тромболітик (урокіназа, t-PA).

Локальний тромболізис

При гострому інфаркті міокарда пацієнтам призначають внутрішньокоронарний болюс Стрептази у середньому 20000 МО і підтримуючу дозу від 2000 до 4000 МО на хвилину протягом 30 - 90 хв.

Пацієнти з гострими, підгострими і хронічними периферичними тромбозами та емболіями отримують від 1000 до 2000 МО Стрептази з інтервалами від 3 до 5 хв. Тривалість призначення залежить від поширеності ураження та локалізації оклюзії судини і виконується до 3-х год у загальній дозі максимально 120000 МО Стрептази.

При необхідності одночасно може бути виконана перкутанна транслюмінальна ангіопластика.

Контроль терапії

Системне призначення

У разі короткотермінового лізису (протягом 6 год) слід призначати гепарин під час або після інфузії Стрептази, якщо рівні тромбінового часу або часткового тромбопластинового часу відповідно зросли менше, як удвічі або у півтора рази від нормальних контрольних величин. Показники тромбінового часу і часткового тромбопластинового часу повинні збільшуватися відповідно у 2-4 рази і у 1,5-2,5 рази, що дозволяє забезпечити достатній захист від ретромбозу.

Якщо інфузія Стрептази не повторюється, терапія гепарином повинна призначатися одночасно з пероральними антикоагулянтами.

Тривалий лізис контролюють за показником тромбінового часу. Дво-, чотирикратна пролонгація тромбінового часу є вірогідним критерієм антикоагулянтного захисту. Тому одночасне призначення гепарину може стати необхідним після 16-ї години від початку лікування. Якщо час тромбіну після 16 год перевищує більше, як у 4 рази контрольний рівень, доза Стрептази повинна бути подвоєна протягом кількох годин доти, поки не зменшиться тромбіновий час.

Локальний тромболізис

Успіх лікування локальним тромболізисом можна оцінити за даними ангіографії. Якщо понад 15 хв після проведення тромболізису зберігається достатній кровотік, лікування вважають успішним і його можна припинити. (Перед виконанням ангіографії для профілактики індукованих катетером тромбозів, зазвичай, рекомендується застосовувати гепарин.)

Подальше лікування.

Після кожного курсу терапії стрептокіназою, з метою запобігання повторним тромбозам, можна призначити подальше лікування антикоагулянтами або інгібіторами агрегації тромбоцитів. Під час терапії гепарином слід звертати особливу увагу на підвищений ризик геморагій. Терапію гепарином контролюють індивідуально за показниками тромбінового часу або часткового тромбопластинового часу. Метою лікування є збільшення тривалості тромбінового часу у 2-4 рази і тромбопластинового – у 1,5-2,5 рази. Для тривалої профілактики можна застосовувати пероральні антикоагулянти, наприклад, похідні кумарину або інгібітори агрегації тромбоцитів.

Спосіб призначення. Стрептаза призначається внутрішньовенно або внутрішньоартеріально після розчинення вмісту флакона у фізіологічному розчині, розчині Рінгер-Лактату, 5% розчині глюкози, левулози або фруктози. Для більшого розведення, якщо необхідна висока стабільність готового розчину протягом тривалого часу, як розчинник рекомендується поліжелін “Haemaccel^®”. Після розведення повинен утворитись безбарвний, прозорий опалесціювальний розчин. Щоб упевнитись у тому, що вміст флакона повністю розчинився, 5 мл фізіологічного розчину необхідно ввести у флакон з порошком , а лишок вакууму видалити, трохи послабивши голку на шприці.

 

Побічна дія.

Кровотечі.

Якщо виникають кровотечі, як правило вони обмежуються місцями пункції. У такому випадку припиняти терапію немає потреби. Описані випадки тяжких кровотеч, у тому числі шлунково-кишкових та печінкових, розриви селезінки, сечостатеві кровотечі, поодинокі випадки інтракраніальних крововиливів з ускладненнями, у тому числі – з фатальним кінцем, ретроперитонеальні кровотечі. Під час тромболітичного лікування у хворих на гострий інфаркт міокарда в окремих випадках можуть виникати кровотечі у перикард, включаючи розриви міокарда.

При тяжких геморагічних ускладненнях терапію Стрептазою припиняють і призначають інгібітори протеїнази, наприклад, апротинін у таких дозах: спочатку 500000 КМО (при необхідності – до 1 млн КМО), після чого вводять по 50000 КМО щогодини внутрішньовенно крапельно до зупинення кровотечі. Рекомендують комбінації з синтетичними антифібринолітиками. За необхідності призначають фактори згортання крові.

Алергічні реакції.

Реакції негайного типу. Можуть виникати анафілактичні та анафілактоїдні реакції з висипом на шкірі, почервонінням, пухирцями, у тому числі везикулярними, а також із задишкою та бронхоспазмом.

Пізні реакції. Є окремі випадки сироваткової хвороби, артриту, васкуліту, нефриту і нейроалергічних симптомів (полінейропатії - синдром Гійєна Барре), які за часом виникнення збігалися з призначенням стрептокінази.

Якщо виникає алергічна або анафілактична реакція, застосування Стрептази потрібно негайно припинити (перервати інфузію) і призначити необхідне лікування. Слід дотримуватись діючих медичних стандартів лікування шоку. Після купірування симптомів алергічних реакцій, лікування можна продовжити гомологічними фібринолітиками (наприклад, урокіназою, t-PA). При легких, добре контрольованих реакціях може бути виправданим продовження застосування Стрептази.

При необхідності слід призначати такі додаткові засоби лікування:

а) при легких реакціях: кортикостероїди і антигістамінні препарати;

б) при тяжких або небезпечних для життя реакціях (наприклад, анафілактичний шок) залежно від їх тяжкості:

негайно зробити повільну внутрішньовенну ін’єкцію адреналіну;

призначити високі дози кортикостероїдів повільно внутрішньовенно;

при необхідності – заходи по заміщенню ОЦК, кисень.

Емболії

Ризик легеневої емболії у пацієнтів з тромбозом глибоких вен під час лікування стрептокіназою не більший, ніж при застосуванні одного гепарину. Якщо під час лікування трапляється гостра або зворотна легенева емболія, терапія стрептокіназою не повинна відрізнятися від запланованої, що дозволяє досягти розчинення емболів. Під час локального тромболізису у периферичних артеріях не можна виключити дистальної емболізації. Описано декілька випадків холестеринової емболії, які за часом виникнення збігалися з тромболітичною терапією.

Інші реакції

На початку терапії інколи понижується артеріальний тиск, спостерігається тахікардія або брадикардія (в окремих випадках – з шоком).

На фоні терапії можуть виникати головний біль, біль у спині, скарги з боку шлунково-кишкового тракту, м’язові болі, підвищення температури, а також астенія, загальне нездужання, лихоманка. Остання, як правило, моментально зменшується після введення антипіретичних препаратів. В окремих випадках може бути оборотне підвищення активності трансаміназ сироватки, а також білірубіну.

Інколи після внутрішньокоронарної тромболітичної терапії у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда спостерігали некардіогенний набряк легенів.

В окремих випадках на фоні тромболітичної терапії у хворих з гострим інфарктом міокарда можуть бути порушення серцевого ритму, стійка стенокардія, серцева недостатність аж до зупинки серця і дихання. Однак вдалося довести, що у пацієнтів з інфарктом міокарда, яких лікували стрептокіназою, зупинка серця внаслідок фібриляції шлуночків трапляється рідше, ніж при звичайному лікуванні.

На фоні тромболітичної терапії повідомлялося про окремі випадки спазмів судин головного мозку, які збігалися за часом виникнення з серцево-судинною гіпоксією і церебральними геморагіями.

При локальному тромболізисі можуть виникати системні побічні ефекти.

 

Протипоказання. Тяжкі алергічні реакції на введення препарату.

Через підвищений ризик кровотеч, зумовлених тромболітичною терапією, Стрептаза не повинна застосовуватись у таких ситуаціях:

триваючі або нещодавно перенесені кровотечі;

всі форми зниженої здатності крові до згортання, особливо – спонтанний фібриноліз;

нещодавно перенесений цереброваскулярний інсульт, інтракраніальні та інтраспинальні хірургічні втручання;

інтракраніальна неоплазма;

нещодавно перенесена травма голови;

наявність неоплазми з ризиком кровотечі;

гострий панкреатит;

неконтрольована гіпертензія із систолічним артеріальним тиском понад 200 мм рт. ст. та/або діастолічним артеріальним тиском понад 100 мм рт. ст., чи гіпертензивні зміни сітківки ІІІ/ІV ступеня.

Передозування.

Передозування Стрептази не описано.

 

Особливості застосування. Препарат може застосовуватися лише в умовах стаціонару.

Зважаючи на те, що вірогідність успішної терапії стрептокіназою дуже низька, її не потрібно призначати пацієнтам з такими захворюваннями:

системне призначення:

тромбоз глибоких вен – пізніше, як через 14 днів;

інфаркт міокарда – пізніше, як через 12 год;

оклюзія центральних судин сітківки, артеріальні оклюзії – пізніше, як через 6-8 год, венозні оклюзії – пізніше, як через 10 днів;

локальний тромболізис:

інфаркт міокарда – пізніше, як через 12 год;

емболії – пізніше, як через 6 тижнів.

При необхідності тромболітичної терапії і за наявності високої концентрації антитіл проти стрептокінази або при недавньому застосуванні стрептокінази (понад 5 днів і менше одного року тому), рекомендується використовувати гомологічні фібринолітики (наприклад, урокіназу або t-PA)

Дози для дітей

До цього часу немає достатнього досвіду застосування Стрептази у дітей.

Індивідуалізована оцінка ризику / користі

Ризик виникнення геморагічних ускладнень повинен порівнюватися з очікуваними перевагами у таких випадках:

нещодавно перенесені тяжкі шлунково-кишкові кровотечі, великі хірургічні втручання (від 6 до 10 днів після операції залежно від тяжкості хірургічного втручання), травма або серцево-легенева реанімація, біопсія органу, пункція судин, які не піддаються компресії;

внутрішньом’язові ін’єкції;

інтубація;

недавні пологи, аборт;

хвороби сечостатевого тракту з існуючими або потенційними джерелами кровотечі (збереження катетера сечового міхура);

підозра на тяжку атеросклеротичну дегенерацію судини, цереброваскулярні захворювання, тяжкий цукровий діабет, діабетична / геморагічна ретинопатія;

легеневі захворювання з утворенням порожнин (наприклад, кавернозні форми туберкульозу) або тяжкий бронхіт;

тяжкі ушкодження печінки або нирок;

дефекти мітрального клапана або фібриляція передсердь;

ендокардит або перикардит; ізольовані випадки перикардиту, неправильно діагностованого як гострий інфаркт міокарда і лікованого Стрептазою, призводили до випотів у перикард, у тому числі тампонади.

Антитіла проти стрептокінази

Через підвищену вірогідність резистентності, зумовленої наявністю антитіл до стрептокінази, Стрептаза може бути неефективною при призначенні пізніше, як через 5 днів після попередньої терапії стрептокіназою або препаратами, які містять стрептокіназу, особливо в період між 5 днями і 12 місяцями. Подібним чином ефект препарату може зменшуватись у пацієнтів з нещодавно перенесеними стрептококовими інфекціями (стрептококовий фарингіт, гострий гломерулонефрит).

Швидкість інфузії та профілактичне застосування кортикостероїдів

На початку лікування інколи спостерігають зниження артеріального тиску, тахікардію або брадикардію (в окремих випадках вони можуть супроводжуватися шоком). Тому на початку лікування інфузія повинна здійснюватися повільно. Більше того, профілактично можуть застосовуватися кортикостероїди (наприклад, від 100 до 200 мг метилпреднізолону за 10 хв до початку терапії Стрептазою).

Попереднє лікування гепарином або похідними кумарину

Якщо хворий попередньо отримував гепарин, дію цього препарату необхідно нейтралізувати призначенням протаміну сульфату до початку тромболітичної терапії. Показник тромбінового часу не повинен перевищувати більше, як удвічі нормальну контрольну величину до початку тромболітичної терапії. У пацієнтів, які попередньо отримували похідні кумарину, до початку інфузії стрептокінази показник МНС (Міжнародне нормалізаційне співвідношення) повинен становити менше 1,7 (протромбіновий індекс, принаймні, 50%).

Артеріальна пункція

Якщо під час внутрішньовенної терапії необхідна артеріальна пункція, перевагу слід надавати судинам верхніх кінцівок. Після пункції потрібно натискати на місце пункції протягом, принаймні 30 хв, і оглядати місце пункції для виявлення перших ознак кровотечі.

Під час вагітності Стрептазу можна призначати лише після ретельної оцінки ризику та очікуваної користі від її застосування для матері та плода. Протягом перших 18 тижнів вагітності призначення стрептокінази повинно обмежуватися лише життєвими показаннями. Немає інформації щодо застосування Стрептази під час годування груддю.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Одночасне і попереднє лікування антикоагулянтами або речовинами, які діють на формування чи функцію тромбоцитів (наприклад, інгібіторами агрегації тромбоцитів, декстранами) може підвищувати небезпеку кровотечі.

До початку тривалого системного лізису стрептокіназою слід дати можливість зменшитись ефектам препаратів, які діють на формування і функцію тромбоцитів.

Було доведено сприятливу взаємодію Стрептази з ацетилсаліциловою кислотою при лікуванні гострого інфаркту міокарда.

Умови та термін зберігання. Зберігати у місцях, недоступних для дітей! Термін зберігання Стрептази – 3 роки при температурі від +2°C до +25°С. Після розчинення у стерильному фізіологічному розчині, Стрептазу можна зберігати при температурі від +2°C до +8°С протягом 24 год без втрати активності.

Стрептаза не повинна використовуватись після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці та контейнері.