Меридиа инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: сибутрамінд (sibutramine);

основні фізико-хімічні властивості: тверда желатинова капсула з блакитною кришечкою та жовтим корпусом (10мг) і тверда желатинова капсула з блакитною кришечкою та білим корпусом (15 мг), які містять білий сипучий порошок;

склад:

діюча речовина: одна капсула містить 10 або 15 мг сибутраміну гідрохлориду моногідрату, що еквівалентно 8, 37 або12, 55 мг сибутраміну відповідно;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що застосовуються при ожирінні. Анорексигенні препарати центральної дії. Код АТС А08АA10.

Фармакологічні властивості.

Сибутрамін уповільнює зворотне захоплення моноамінів (перш за все серотоніну та норадреналіну) та виявляє дію in vivo за рахунок метаболітів, які є первинними та вторинними амінами. Сибутрамін та його метаболіти не є ані агентами, що вивільняють моноаміни, ані інгібіторами моноамінооксидази. Вони не мають спорідненості з великою кількістю нейротрансмітерних рецепторів, що включають серотонінергічні (5-НТ1, 5-НТ1А, 5-НТ1В, 5-НТ2а, 5-НТ2с), адренергічні (β, β1, β3, α1, α2), допамінергічні (D1, D2), мускаринові, гістамінергічні (Н1), бензодіазепінові та NMDA рецептори.

Зменшення приросту ваги відбувається за рахунок впливу сибутраміну на центри насиченності, тобто препарат спричиняє відчуття насиченості. Показано, що ці ефекти відбуваються внаслідок уповільнення зворотного захоплення серотоніну (5-НТ) та норадреналіну.

Фармакокінетика.

Сибутрамін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та підлягає екстенсивному метаболізму в печінці. Пік концентрації у плазмі (Сmax) досягається через 1,2 год. після разового прийому всередину 20 мг сибутраміну гідрохлориду.

 Період напівжиття сибутраміну становить 1,1 год. Фармакологічно активні метаболіти М1 та М2 досягають Tmax через 3 год., а період їх напівжиття становить 14 та 16 год. відповідно. У діапазоні доз від 10 до 30 мг була показана лінійна кінетика без дозозалежних змін їх періодів напіввиведення, але з дозопропорційним збільшенням концентрацій у плазмі. При повторному прийомі рівноважні концентрації метаболітів М1 та М2 досягалися через 4 дні з приблизно подвійним накопиченням.

Фармакокінетика сибутраміну та його метаболітів у осіб з ожирінням така ж сама, як і у осіб з нормальною вагою тіла. Існують відносно обмежені дані щодо клінічно значимої різниці фармакокінетичних параметрів у жінок та чоловіків. Фармакокінетичні характеристики у здорових літніх людей (середній вік 70 років) були таким ж, як і у здорових осіб молодого віку. У осіб з тяжкими порушеннями функції печінки біодоступність активних метаболітів після разового прийому препарату була на 24% вище, ніж сибутраміну.

Зв’язування сибутраміну та його метаболітів М1 та М2 з білками плазми приблизно становить 97%, 94% та 94% відповідно. Печінковий метаболізм є основним шляхом виведення сибутраміну та його активних метаболітів М1 та М2. Інші (неактивні) метаболіти виводяться з сечею, співвідношення виведення з сечею та калом становить 10/1.

Дослідження in vitro мікросом печінки свідчать про те, що CYP 3A4 є основним ізоферментом цитохрому Р450, що відповідає за метаболізм сибутраміну. У дослідженнях in vitro не виявлено спорідненості сибутраміну до CYP 2D6, ферменту з низькою активністю, що відповідає за фармакокінетичні взаємодії з різними ліками. Крім того, дослідження in vitro показали, що сибутрамін суттєво не впливає на активність основних ізоферментів цитохрому Р450, включаючи CYP 3A4.

Показання для застосування.

Препарат Меридіа показаний як додаткова терапія у рамках комплексної програми із зменшення ваги тіла у:

• пацієнтів з аліментарним ожирінням з індексом маси тіла (ІМТ) від 30 кг/м² та більше;

• пацієнтів з аліментарним ожирінням з ІМТ від 27 кг/м² та більше, якщо є інші фактори ризику, обумовлені надмірною вагою тіла, такі як цукровий діабет ІІ типу або дисліпопротеїнемія.

Спосіб застосування та дози.

Початкова доза для дорослих становить 10 мг препарату Меридіа на добу (1 капсула).

Капсулу слід приймати один раз на добу, вранці, не розжовуючи, запивати достатньою кількістю рідини (склянка води). Препарат можна приймати незалежно від вживання їжі.

У пацієнтів, які слабко реагували на прийом 10 мг Меридіа (критерій: зниження ваги тіла менше, ніж на 2 кг за 4 тижні), за умови доброї переносимості препарату, добова доза може бути збільшена до 15 мг, тобто 1 капсула препарату 15 мг Меридіа.

У пацієнтів, які слабко реагували на прийом 15 мг препарату Меридіа (критерій: зниження маси тіла менше ніж 2 кг за 4 тижні), подальше лікування цим препаратом слід припинити.

Лікування не повинно тривати понад 3 місяці у хворих, які недостатньо добре реагують на терапію, тобто у тих, яким протягом трьох тижнів лікування не вдається досягнути 5% рівня зниження маси тіла порівняно з вихідним рівнем.

Лікування не слід продовжувати, якщо при подальшій терапії, після досягнутого зменшення маси тіла, пацієнт знову набирає вагу 3 кг і більше.

Тривалість лікування Меридіа не повинна перевищувати 2 роки, оскільки щодо тривалішого періоду прийому препарату дані про ефективність та безпечність відсутні.

Пацієнтам необхідно у межах терапії препаратом Меридіа змінити свій життєвий устрій та звички таким чином, щоб після закінчення лікування забезпечити збереження досягнутого зменшення маси тіла.

Пацієнти повинні чітко уявляти собі, що недодержання цих вимог призведе до повторного збільшення маси тіла та звертання до лікаря.

Побічна дія.

Найчастіше небажані ефекти виникають на початку лікування (у перші 4 тижні). Їх тяжкість та частота з плином часу послаблюються. Небажані ефекти, загалом, мають нетяжкий та оборотний характер.

Небажані ефекти, залежно від впливу на органи та системи органів, представлені таким чином (часто >10%, іноді 1-10%).

У поодиноких випадках при лікуванні сибутраміном спостерігалися такі клінічно значущі стани:

-                     гострий інтерстиціальний нефрит, мезангіокапілярний гломерулонефрит;

-                     пурпура Шонлейн-Геноха;

-                     епілептичні напади;

-                     тромбоцитопенія;

-                     транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів;

-                     у одного пацієнта з шизоафективним порушенням, яке вірогідно існувало до початку лікування, після лікування розвинувся гострий психоз.

Реакції на відміну препарату, такі як головний біль або підвищення апетиту, спостерігаються рідко. Немає даних про те, що після лікування спостерігається абстинентний синдром або синдром відміни та зміни настрою.

Зміни серцево-судинної системи: можуть спостерігатися помірні підвищення артеріального тиску у спокої на 1- 3 мм рт. ст. та збільшення пульсу на 3 –7 ударів за хвилину.

В окремих випадках не виключені вираженіші підвищення АТ та частоти серцевих скорочень. Клінічно значущі зміни рівнів АТ та пульсу реєструються здебільшого на початку лікування (у перші 4 – 8 тижнів). Застосування препарату Меридіа у хворих з підвищеним АТ (див. розділи: “Протипоказання” та “Особливості застосування”).

Протипоказання. Препарат протипоказаний:

• при підвищеній чутливості до сибутраміну або до будь-якого компоненту препарату;

• за наявності органічних причин ожиріння;

• при відомих або встановлених серйозних порушеннях харчування - Anorexia nervosa (виснаження) або Bulimia nervosa (надмірна пристрасть до їжі);

• при психічних захворюваннях;

• при синдромі Gilles-de-la-Tourette;

• при одночасному прийомі або періоді, коротшому за 2 тижні, після відміни прийому інгібіторів МАО;

• при застосуванні препаратів центральної дії для лікування психічних розладів (наприклад, антидепресанти, антипсихотики), порушень сну (триптофан) або для зменшення маси тіла;

• при встановлених ішемічній хворобі серця, некомпенсованій серцевій недостатності, вроджених вадах серця, оклюзивних захворюваннях периферійних артерій, тахікардії, аритмії, цереброваскулярних захворюваннях (інсульт, транзиторні порушення мозкового кровообігу);

• за наявності неадекватно контрольованої артеріальної гіпертензії

 (АТ >145/90 мм рт.ст.) (див. також розділ: “Особливості застосування”);

• при гіпертиреозі;

• при тяжких порушеннях функції печінки;

• при тяжких порушеннях функції нирок;

• при доброякісній гіперплазії простати (доброякісне збільшення простати з формуванням залишкової сечі);

• при феохромоцитомі;

• при закритокутовій глаукомі;

• при встановленій фармакологічній, наркотичній та алкогольній залежності;

• при вагітності та в період лактації;

• препарат не слід застосовувати у дітей та підлітків до 18 років, а також у осіб, старше 65 років через відсутність достатнього клінічного досвіду.

Передозування.

Існують лише обмежені дані про передозування сибутраміну. Специфічні ознаки передозування невідомі, однак слід враховувати можливість вираженішого прояву небажаних явищ.

Специфічного лікування передозування не існує, як і специфічних антидотів. Необхідно вживати загальних засобів: забезпечити вільне дихання, спостерігати за станом серцево-судинної системи, а також, за необхідності, провести підтримуючу симптоматичну терапію. Своєчасне застосування активованого вугілля може зменшити всмоктування сибутраміну. Промивання шлунка може також бути корисним. Хворим з підвищеним артеріальним тиском та тахікардією можна призначити бета-блокатори.

Особливості застосування.

Препарат Меридіа слід приймати тільки у тих випадках, коли всі інші заходи стосовно зменшення маси тіла були малоефективними, тобто якщо зменшення маси тіла протягом трьох місяців склало менше 5 кг.

Лікування за допомогою препарату Меридіа повинно здійснюватися в рамках комплексної терапії щодо зменшення маси тіла під наглядом лікаря, який має практичний досвід лікування ожиріння. Комплексна терапія включає як зміну дієти та способу життя, так і збільшення фізичної активності. Важливим компонентом терапії є створення передумов до стійкої зміни звичок харчування та способу життя, які є необхідними для збереження досягнутого зниження маси тіла також і після відміни медикаментозного лікування. Препарат Меридіа не слід призначати на невизначений час.

В усіх хворих, які приймають Меридіа, необхідно контролювати рівень артеріального тиску та пульс. У перші 2 місяці лікування ці параметри слід контролювати кожні 2 тижні, далі один раз на місяць У пацієнтів з контрольованою артеріальною гіпертензією, у яких рівень АТ ≤145/90 мм рт.ст., цей контроль має здійснюватися особливо ретельно і, за необхідності, через коротші інтервали. У пацієнтів, рівень артеріального тиску яких двічі при повторному вимірюванні перевищував 145/90 мм рт. ст., лікування препаратом Меридіа слід припинити (див. розділ: “Побічна дія, зміни в серцево-судинній системі”).

Особливу обережність слід проявляти при одночасному призначенні сибутраміну з препаратами, що збільшують інтервал QT. До них належать, наприклад, астемізол, терфенадин, антиаритмічні препарати, які збільшують інтервал QT (аміодарон, хінідин, флеканід, мексилетин, пропафенон, соталол), цизаприд, пімозид, сертиндол та трициклічні антидепресанти. Це стосується також і станів, здатних призводити до збільшення інтервалу QT, таких як зменшена концентрація калію та магнію крові.

Хоча не встановлено жодного зв’язку між прийомом сибутраміну та розвитком первинної легеневої гіпертензії при регулярному медичному контролі необхідно звертати особливу увагу на такі симптоми, як прогресуюча задишка, біль у грудній клітці та набряки на ногах. Хворого слід поінформувати про необхідність негайного звернення до лікаря у випадку виникнення подібних симптомів.

У хворих на епілепсію препарат Меридіа слід застосовувати з особливою обережністю.

Дослідження, проведені у хворих з легким та помірним ступенем порушень функції печінки, показали підвищення концентрації сибутраміну в плазмі крові. І хоча при цьому небажані ефекти не спостерігалися, у таких хворих призначення Меридіа слід робити з особливою обережністю.

Хоча через нирки виводяться тільки неактивні метаболіти, призначати препарат Меридіа хворим з легким або помірним ступенем порушень функції нирок слід з обережністю.

Препарат Меридіа слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, у яких у сімейному анамнезі були відзначені моторні або вербальні посмикування.

Жінкам репродуктивного віку під час прийому сибутраміну слід дотримуватися адекватних засобів контрацепції.

Застосування при вагітності та годуванні груддю: не застосовується.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами: засоби, що впливають на центральну нервову систему, можуть обмежувати розумову активність, пам’ять, швидкість реакцій. І хоча в дослідженнях сибутрамін не впливав на ці функції, тим не менше, застосування препарату Меридіа може обмежити здатність до активної участі при роботі на транспорті, обслуговуванні машин та механізмів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні сибутраміну з лікарськими засобами, що впливають на активність ферменту CYP3A4. До інгібіторів CYP3A4 належать кетоконазол, еритроміцин, тролеандоміцин та циклоспорин. Одночасний прийом кетоконазолу або еритроміцину з сибутраміном призводило до підвищення концентрацій метаболітів сибутраміну в плазмі. Середня частота серцевих скорочень збільшувалася в середньому на 2,5 удари за хвилину у порівнянні із застосуванням сибутраміну самостійно. Також при цьому відзначалось клінічно несуттєве збільшення інтервалу QT на 9,5 мілісекунд.

Рифампіцин, макроліди, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та дексаметазон індукують фермент CYP3A4 та можуть прискорювати метаболізм сибутраміну.

Одночасне застосування декількох препаратів, які підвищують рівень серотоніну в крові, може призвести до серйозних взаємодій. Так званий серотоніновий синдром може розвинутися у поодиноких випадках при одночасному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗС) з деякими препаратами для лікування мігрені (суматриптан, дигідроерготамін) або з деякими опіоідами (пентазоцин, пефідин, фентаніл, декстрометорфан) або у разі вживання двох інгібіторів зворотного захоплення серотоніну одночасно.

Оскільки сибутрамін блокує зворотне захоплення серотоніну його не слід призначати з препаратами подібної дії, а також з препаратами, що підвищують рівень серотоніну в плазмі.

Медикаментозна взаємодія при одночасному застосуванні препарату Меридіа із засобами, що підвищують артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень, вивчена недостатньо. Аналогічний висновок можна зробити і щодо препаратів проти кашлю, застуди, алергії та деяких деконгестатів. Тому у випадках одночасного призначення таких засобів слід дотримуватися обережності.

Препарат Меридіа не впливає на ефективність пероральних контрацептивів.

При разовому одночасному застосуванні сибутраміну та алкоголю посилення негативної дії останнього не було відмічено. Однак алкоголь абсолютно не узгоджується з рекомендованими при прийомі Меридіа дієтичними заходами.

Якщо пацієнт приймає інгібітори МАО, між початком лікування препаратом Меридіа та останнім днем прийому засобів цієї групи повинно минути 14 днів і навпаки.

Умови та термін зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці, захищаючи від вологи, при температурі до 25 °С.

Термін придатності - 3 роки.