Цитарабин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: цитарабін (cytarabine);

основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин;

склад: 1 мл розчину містить 100 мг цитарабіну;

допоміжні речовини: ПЕГ 400, TRIS буфер, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Антиметаболіти.

Код АТС L01ВС01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка

Точний механізм дії цитарабіну не з'ясований, однак вважається, що він діє шляхом пригнічення синтезу ДНК.

Внутрішньоклітинно цитарабін перетворюється в активний метаболіт (цитарабіну трифосфат), який інгібує синтез ДНК. Фермент, що відповідає за це перетворення – дезоксицитидинкіназа – міститься переважно у печінці і, можливо, у нирках. Цитарабін інактивується ферментом цитидиндезаміназою, який виявлено у тонкому кишечнику, нирках і печінці. Співвідношення активуючого (дезоксицитидинкінази) та інактивуючого ферменту (цитидиндезамінази) у клітині визначає чутливість тканини до цитотоксичної дії цитарабіну. Тканини з високою чутливістю мають високий рівень активуючого ферменту.

Цитарабін не впливає на непроліферуючі або проліферуючі клітини поза фазою S або синтезом ДНК. Таким чином, цитарабін є протипухлинним препаратом зі специфічністю до клітинного циклу.

Фармакокінетика

При швидкому внутрішньовенному введенні цитарабін лише в помірній кількості проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, однак після безперервної внутрішньовенної інфузії концентрація у спинномозковій рідині досягає 40–50% стаціонарної концентрації в плазмі. Зв’язування з білками становить 15%. Швидко метаболізується шляхом дезамінування в крові і тканинах, особливо в печінці, і в мінімальній кількості – у спинномозковій рідині.

Період напіввиведення характеризується індивідуальними відмінностями. Виводиться нирками, менше 10% – у незмінному вигляді.

Показання для застосування. Гострий мієлобластний або лімфобластний лейкоз у дітей та дорослих (для індукції ремісії та підтримуючої терапії самостійно або в складі комбінованої терапії), хронічний мієлолейкоз (бластний криз), еритролейкоз, неходжкінські лімфоми у дітей та дорослих (у складі комбінованої терапії), гострий лейкоз у дітей та дорослих (інтратекально).

Спосіб застосування та дози. Препарат вводять внутрішньовенно (струминно або краплинно), внутрішньом’язово, підшкірно та інтратекально.

Для індукції ремісії при гострому лейкозі цитарабін призначають по 3 – 6 мг/кг/добу або 100 – 200 мг/м²/добу шляхом 2 болюсних ін’єкцій або 100 мг/м²/добу шляхом тривалої внутрішньовенної інфузії протягом 5 – 7 днів у комбінації з антрацикліновими антибіотиками. Тривалість терапії визначається клінічними та морфологічними показниками (мазок кісткового мозку). Допустимою межею є поява гіпоплазії кісткового мозку. Повторний курс проводиться з інтервалом не менше 2 тижнів, а при необхідності і більше (до відновлення кістково-мозкового кровотворення).

При підтримуючій терапії цитарабін призначають у дозі 1,5 – 3 мг/кг/добу або 75 – 100 мг/м²/добу протягом 5 днів щомісяця або 1 раз на тиждень також у комбінації з протипухлинними антибіотиками.

При ураженні ЦНС препарат призначають у дозі 10 – 30 мг/м² 3 рази на тиждень інтратекально.

При неходжкінських лімфомах цитарабін застосовують у складі схем поліхіміотерапії.

Побічна дія.

З боку органів кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, мегалобластоз.

З боку травної системи: нудота, блювання, стоматит, анорексія; рідко – біль у животі, порушення функції печінки, езофагіт, діарея, шлунково-кишкова кровотеча.

З боку центральної та периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, парестезії, незвична стомленість, сплутаність свідомості, втрата пам’яті, судоми, тремор, дизартрія.

З боку органів дихання: набряк легенів, дифузний інтерстиціальний пневмоніт.

Алергічні реакції: висип, пропасниця, кон’юнктивіт, анафілактичні реакції, алергічний набряк, свербіж, кропив’янка.

З боку сечовидільної системи: затримка сечі, підвищення рівня сечової кислоти у плазмі крові, порушення функції нирок.

З боку системи згортання крові: тромбофлебіт.

З боку репродуктивної системи: аменорея, азоспермія.

Протипоказання. Мієлодепресія, викликана застосуванням лікарських засобів; період вагітності і годування груддю; підвищена чутливість до цитарабіну.

Передозування. 12-разова внутрішньовенна інфузія цитарабіну у дозі 4,5 г/м² кожні 12 год викликає необоротні зміни ЦНС та летальний результат. Не існує антидоту, що застосовується при передозуванні, лікування симптоматичне.

Особливості застосування. цитарабін повинні призначати тільки лікарі, які мають досвід протипухлинної терапії.

У період здійснення індукції ремісії хворі повинні лікуватися в умовах, де лабораторне забезпечення і можливості замісної терапії достатні для проведення моніторингу переносності ліків і захисту, а також підтримання життя пацієнта, ослабленого токсичною дією ліків.

Розглядаючи доцільність терапії цитарабіном, слід оцінити співвідношення потенційної користі для хворого і відомих токсичних ефектів препарату.

До прийняття рішення про початок терапії лікар повинен ознайомитися зі змістом цієї інструкції для застосування. цитарабін має потужну пригнічувальну дію відносно функції кісткового мозку. З обережністю слід розпочинати терапію у хворих з попередньою лікарською мієлосупресією. Пацієнти, які отримують цей препарат, повинні перебувати під пильним медичним наглядом, а в період індукції ремісії необхідні щоденні дослідження кількості лейкоцитів і тромбоцитів.

Після зникнення бластних клітин із периферичної крові необхідне регулярне проведення дослідження кісткового мозку.

Необхідна наявність умов і обладнання для лікування потенційно смертельних ускладнень мієлосупресії (інфекцій внаслідок гранулоцитопенії і порушення інших механізмів захисту, а також кровоточивості внаслідок тромбоцитопенії).

Пацієнти, яким призначений цитарабін, повинні перебувати під пильним спостереженням. Обов’язково слід часто контролювати кількість тромбоцитів і лейкоцитів і стан кісткового мозку. Якщо пригнічення кісткового мозку препаратом призвело до зниження кількості тромбоцитів до 50 000 і нижче або зниження кількості поліморфноядерних гранулоцитів до 1000/мм³ і нижче, слід розглянути питання про припинення або зміну терапії. Кількість формених елементів у периферичній крові може продовжувати знижуватися і після припинення прийому препарату, досягаючи мінімуму через 12 – 24 дні після припинення терапії. Якщо зберігаються показання, то терапія може бути відновлена при чітких ознаках відновлення кісткового мозку (послідовне дослідження мазків).

У місці ін’єкції або інфузії препарату може відмічатися тромбофлебіт, рідко – біль і запалення у місці підшкірного введення. Однак у більшості випадків препарат переноситься добре. При швидкому введенні великих доз може спостерігатися блювання, яке може тривати протягом декількох годин після ін’єкції. Ця дія препарату може бути менш вираженою при проведенні інфузій.

Препарат слід з обережністю застосовувати і знижувати дозу у хворих з порушеною функцією печінки. У пацієнтів, які отримують цитарабін, слід часто контролювати стан кісткового мозку, функцію печінки і нирок.

Як і інші цитотоксичні препарати, цитарабін може викликати гіперурикемію внаслідок швидкого лізису пухлинних клітин. Лікарю слід контролювати рівень сечової кислоти в крові і бути готовим до усунення гіперурикемії медикаментозними або іншими методами.

У пацієнтів, що отримують цитарабін у комбінації з іншими препаратами, відмічаються випадки гострого панкреатиту.

Вплив цитарабіну на персонал внаслідок професійного контакту з препаратом не спостерігався. Може відмічатися легке подразнення очей при випадковому попаданні в них препарату. Періодичне потрапляння препарату на шкіру або тривалий контакт можуть викликати подразнення. При випадковому контакті слід промити забруднену ділянку водою з милом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування цитарабіну і 5-фтороцитозину призводить до значного збільшення токсичних ефектів (ця комбінація не рекомендується). При одночасному застосуванні з дигоксином відмічається зниження рівноважної концентрації дигоксину у плазмі та його ниркова екскреція.

Спільне застосування цитарабіну з урикозуричними препаратами підвищує ймовірність розвитку нефропатії.

При одночасному застосуванні з препаратами, які мають мієлотоксичну дію, можливе посилення пригнічувального впливу на систему кровотворення.

При одночасному застосуванні з циклофосфамідом підвищується ймовірність розвитку тяжкої кардіоміопатії.

Поєднане застосування цитарабіну з метотрексатом взаємно посилює цитотоксичну дію.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25°С, у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.