Старкет инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

 міжнародна та хімічна назви: Спіраміцин (Spiramycin); 9-О-[2,3,4,6-тетрадезокси-4-(диметиламіно)-D-еритрогексапіранозил]лейкоміцин V;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки розчинні двоопуклі, овальної форми, білого кольору з насічкою з одного боку;

склад: 1 таблетка містить 1 500 000 МО або 3 000 000 МО Спіраміцину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремній колоїдний безводний, крохмаль кукурудзяний, полівінілпіролідон, магнію стеарат, тальк очищений, натрію крохмальгліколят, ароматизатор ананасовий.

Форма випуску. Таблетки розчинні.

Фармакотерапевтична група. Макроліди. Код АТС J01F A02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. До Спіраміцину чутливі такі мікроорганізми: Streptococcus spp., метицилін чутливі стафілококи (Staphylococcus aureus – має помірну чутливість); Branhamella catarralis; Bordetella pertussis; Campylobacter spp.; Corynebacterium diphtheriae; Coxiella spp.; Chlamidia spp.; Treponema spp.; Leptospira spp.; Actinomyces spp.; Eubacterium spp.; Porphyromonas spp.; Mobiluncus spp.; N. gonorrhoeae, N. meningitidis; Ureaplasma urealyticum; Legionella pneumophila; Toxoplasma gondii.

До препарату помірно чутливі Haemophilus influenzae, Bacteroides fragilis, Vibrio cholerae; Staphylococcus aureus.

Резистентними до Старкету є Enterobacteriaceae; Acinetobacter; Nocardia; Pseudomonas; метицилін резистентні стафілококи.

Старкет проникає і накопичується у фагоцитах (нейтрофілах, моноцитах, перитонеальних і альвеолярних макрофагах). Ця властивість забезпечує ефективність Старкету у лікуванні інфекцій, спричинених внутрішньоклітинними збудниками.

Фармакокінетика. Всмоктування Старкету швидке, проте неповне. На ступінь всмоктування Старкету при його пероральному прийомі вживання їжі не впливає. Після прийому 6 000 000 МО Старкету максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 1,5 – 3 год і становить 3,3 мкг/мл. Ступінь зв`язування з білками плазми становить 10%. Період напівжиття в плазмі крові становить приблизно 8 год.

Розподіл. Старкет значною мірою потрапляє в легені (20 – 60 мкг/г), мигдалики (20 – 80 мкг/г), інфіковані повітроносні пазухи (синуси) (75 – 110 мкг/г), кістки (5 – 100 мкг/г). Проникає в грудне молоко. Старкет не проникає в спинномозкову рідину. На 10-й день після закінчення лікування Старкетом в нирках, печінці і селезінці концентрація препарату утримується на рівні 5 – 7 мкг/г.

Біотрансформація Старкету відбувається у печінці з утворенням хімічно неідентифікованих, але активних метаболітів.

Виділення. Значна кількість препарату виділяється з жовчю: рівень концентрації Старкету в жовчі у 15 – 40 разів вищий, ніж у сироватці крові. Старкет у значній кількості виводиться з калом. Менше 10% введеної дози виводиться з сечею.

Показання для застосування. Старкет застосовують для лікування і профілактики інфекційних захворювань, спричинених мікроорганізмами, чутливими до Старкету: захворювання ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, отит); бронхолегеневі захворювання (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, позашпитальна пневмонія, включно з атиповими пневмоніями, спричиненими Chlamidia, Мycoplasma, Legionella); інфекції шкіри (бешиха, вторинні інфіковані дерматози, абсцеси і флегмони); інфекції у стоматології; генітальні та урологічні негонококові інфекції (простатити, уретрити); захворювання, що передаються статевим шляхом: генітальний та екстрагенітальний хламідіоз, сифіліс, гонорея (у разі алергії на препарати пеніцилінового ряду); токсоплазмоз (включно з токсоплазмозом вагітних). Старкет використовують також для профілактики менінгококового менінгіту в осіб, які мали контакт з хворими на менінгіт, та профілактики рецидивуючого ревматизму в осіб, які мають алергію на пеніцилін.

Спосіб застосування та дози. Таблетки Старкету дорослим призначають по 6 000 000 МО – 9 000 000 МО на добу в 2 – 3 прийоми; дітям з масою тіла від 20 кг і більше –– 1 500 000 МО на кожні 10 кг маси тіла на добу в 2 – 3 прийоми. Тривалість лікування визначає лікар залежно від клінічної ситуації (в середньому 7 – 10 днів).

Профілактика менінгококових менінгітів: дорослим призначають препарат у дозі 3 000 000 МО за 12 год.

Побічна дія. З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея; в окремих випадках – псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції з боку шкіри (висипання, свербіж, кропив`янка), а також, дуже рідко, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. Інколи спостерігається тимчасова парестезія, дуже рідко – відхилення від норми показників функції печінки, гострий гемоліз; поодинокі випадки васкуліту, в тому числі пурпура Геноха-Шенляйна.

Протипоказання. Алергія на Старкет або інші складові препарату. Період годування груддю.

Передозування. у разі передозування промивають шлунок і проводять симптоматичне лікування. Специфічного антидоту не існує.

Особливості застосування. Для хворих з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна, оскільки виведення Старкету нирками становить менше 10% від введеної кількості препарату.

Грудне вигодовування. Оскільки Старкет проникає у грудне молоко, при його застосуванні годування груддю слід перервати.

Вагітність. Безпека застосування Старкету у вагітних не досліджувалась в контрольованих клінічних випробуваннях. Разом з тим є багаторічні дані про безпечне застосування Старкету вагітними.

З огляду на поодинокі повідомлення про випадки гострого гемолізу у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, не рекомендовано призначати Старкет цій популяції пацієнтів.

Таблетки Старкету 3 000 000 МО не слід застосовувати для лікування дітей з масою тіла менше 20 кг.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Рівень леводопи у плазмі зменшується при одночасному застосуванні зі Старкетом. Не поєднується з лікарськими засобами, які вміщують дегідратовані алкалоїди ріжок.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25°С в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки.