Арисепт инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: donepezil;

фізико-хімічні властивості: таблетки 5 мг: білі, круглі, двоопуклі, таблетки, вкриті оболонкою з тисненням «Aricept» з одного боку та «5» з іншого; таблетки 10 мг: жовті, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з тисненням «Aricept» з одного боку та «10» з другого;

склад: 1 таблетка містить донепезилу гідрохлориду 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат; оболонка таблетки 5 мг: Opadry білий YS 1-18134A (тальк, поліетиленгліколь, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид Е 171); таблетка 10 мг: Opadry жовтий YS 1-12700A (тальк, поліетиленгліколь, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид Е 171, жовтий оксид заліза Е172).

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби, які застосовують при деменції. Інгібітори холінестерази. Код АТС N06D A02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Донепезилу гідрохлорид - специфічний і оборотний інгібітор ацетилхолінестерази. Препарат виявляє свій терапевтичний ефект шляхом покращання холінергічної нейротрансмісії. Цей ефект досягається за рахунок підвищення концентрації ацетилхоліну внаслідок оборотного пригнічення гідролізу ацетилхолінестеразою. Таким чином, не можна вважати, що Арисепт справляє будь-який вплив на прогресування хвороби.

Фармакокінетика. Всмоктування. Максимальна концентрація в плазмі досягає піка приблизно через 3 - 4 години після прийому препарату. Концентрації в плазмі і площа під фармакокінетичною кривою підвищуються пропорційно дозі. Період напівжиття становить близько 70 годин, тому повторне застосування препарату один раз на день поступово приводить до рівноважного стану, що досягається протягом 3 тижнів від початку терапії. У рівноважному стані концентрація донепезилу гідрохлориду в плазмі і відповідна фармакодинамічна активність незначною мірою змінюються протягом дня. Їжа не впливає на всмоктування донепезилу гідрохлориду.

Розподіл. Донепезилу гідрохлорид приблизно на 95% зв'язується з білками плазми людини. Зв'язування з білками плазми активного метаболіту 6-О-десметилдонепезилу не відомо. Розподіл донепезилу гідрохлориду в тканинах організму не вивчався. Проте при дослідженні з поправкою на вагу тіла, проведеному у здорових чоловіків-добровольців, через 240 годин після одноразового прийому 5 мг донепезилу гідрохлориду, міченого ¹⁴С, приблизно 28% радіоактивної дози залишалося в організмі. Це дає змогу припустити, що донепезилу гідрохлорид і/або його метаболіти можуть зберігатися в організмі більше 10 днів.

Метаболізм/виведення. Донепезилу гідрохлорид виводиться із сечею в незміненому вигляді і зазнає біотраснформації системою цитохром Р450 з утворенням численних метаболітів; деякі з них не встановлені.

Після одноразового введення 5 мг донепезилу гідрохлориду, міченого ¹⁴С, частка незміненого донепезилу гідрохлориду в плазмі становить 30% введеної дози, 6-О-десметилдонепезилу - 11% (єдиний метаболіт, що має схожу активність з донепезилу гідрохлоридом), донепезил-цис-N-оксиду - 9%, 5-O-десметилдонепезилу - 7% і глюкуронового кон’югату 5-О-десметилдонепезилу - 3%. Приблизно 57% введеної радіоактивної дози виявлено в сечі (17% у вигляді незміненого донепезилу) і 14,5% було виявлено в калі; це свідчило про те, що первинними шляхами виведення препарату є біотрансформація і екскреція із сечею. Відомостей про можливість ентерониркової рециркуляції донепезилу гідрохлориду і/або будь-якого його метаболіту немає. Зниження концентрації донепезилу гідрохлориду в плазмі відбувається з періодом напівелімінації близько 70 годин.

Стать, раса і паління не справляють істотного впливу на концентрацію донепезилу гідрохлориду в плазмі. Фармакокінетика донепезилу в офіційних дослідженнях у здорових добровольців старечого віку або хворих на деменцію Альцгеймера не вивчалася. Проте середні рівні препарату в плазмі у хворих старечого віку відповідають таким у молодих здорових добровольців.

Показання для застосування. Деменція у пацієнтів з легким або середнім ступенем тяжкості хвороби Альцгеймера.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі/люди похилого віку. Лікування розпочинають з 5 мг/добу (один раз на добу). Арисепт слід приймати внутрішньо, у вечірній час, безпосередньо перед сном. Лікування препаратом у дозі 5 мг/добу слід продовжувати протягом принаймні одного місяця, щоб оцінити ранні прояви клінічного ефекту й досягти рівноважних концентрацій донепезилу гідрохлориду. Після клінічної оцінки ефективності препарату в дозі 5 мг/добу протягом місяця дозу Арисепту можна збільшити до 10 мг/добу (один раз на добу). Максимальна рекомендована добова доза - 10 мг. Дози більше 10 мг/добу у клінічних дослідженнях не вивчалися.

У контрольованих плацебо клінічних випробуваннях тривалість лікування довше 6 місяців не вивчалася. Після припинення лікування відбувається поступове зменшення сприятливих ефектів Арисепту. Відомостей про феномен “відміни” у випадку різкого припинення прийому препарату немає.

Порушення функції нирок і печінки. Схема застосування препарату для лікування хворих з порушеною функцією нирок або з легким/середньої тяжкості порушенням функції печінки аналогічна, оскільки кліренс донепезилу гідрохлориду не змінюється при цих станах.

Діти. Арисепт не рекомендується призначати дітям.

Побічна дія. Основними небажаними ефектами (частота ³5% і у два рази вище такої при прийомі плацебо) були діарея, судоми м'язів, стомленість, нудота, блювання і безсоння.

Іншими поширеними небажаними явищами (частота ³5% і ³ плацебо) були головний біль, інсульт, нежить, розлади шлунково-кишкового тракту і запаморочення.

Рідко спостерігалися випадки непритомності, брадикардії, синоатріальної та атріовентрикулярної блокади, судоми.

Порушення функції печінки, включаючи гепатит, спостерігалися рідко. АРИСЕПТ необхідно відмінити у випадку, коли неможливо встановити причину порушень функції печінки.

Спостерігались випадки психічних розладів, таких як галюцинації, ажитація та агресивна поведінка, які зникали після зменшення дози або припинення лікування.

Було декілька повідомлень про анорексію, виразки шлунка та дванадцятопалої кишки, а також шлунково-кишкові кровотечі. Відмічалось незначне підвищення сироваткової концентрації м’язової креатинкінази.

Протипоказання. Арисепт протипоказаний хворим з відомою гіперчутливістю до донепезилу гідрохлориду, похідних піперидину або будь-яких неактивних компонентів препарату. Арисепт протипоказаний при вагітності.

Передозування. Передозування інгібіторів холінестерази може призвести до холінергічного кризу, що характеризується вираженою нудотою, блюванням, салівацією, пітливістю, брадикардією, гіпотензією, пригніченням дихання, колапсом і судомами. Можлива наростаюча м'язова слабкість, що може призвести до смерті у випадку ураження дихальних м'язів.

Як і при будь-якому передозуванні, показано загальне симптоматичне лікування. Як антидот Арисепту при його передозуванні можуть бути використані антихолінергічні засоби групи третинних амінів (атропін). Рекомендується внутрішньовенне введення атропіну сульфату, дозу якого титрують до досягнення ефекту: початкова доза становить 1,0 - 2,0 мг внутрішньовенно, потім дозу добирають залежно від клінічного ефекту. При одночасному застосуванні інших холіноміметиків у поєднанні з антихолінергічними засобами групи четвертинних амонієвих сполук (глікопіролат) відмічені атипові зміни артеріального тиску і частоти серцевих скорочень. Невідомо, чи видаляються донепезилу гідрохлорид і/або його метаболіти при діалізі (гемодіалізі, перитонеальному діалізі або гемофільтрації).

Особливості застосування. Лікування слід розпочинати й продовжувати під контролем лікаря, який має досвід діагностики хвороби Альцгеймера і лікування таких пацієнтів. Захворювання необхідно діагностувати відповідно до загальноприйнятих рекомендацій (наприклад, DSM, IV, ICD 10 - Міжнародна класифікація хвороб, 10-й випуск). Терапію донепезилом можна розпочинати тільки в тому випадку, якщо є людина, яка доглядає за хворим і буде постійно контролювати прийом таблеток пацієнтом. Підтримуючу терапію можна продовжувати доти, доки зберігається терапевтичний ефект препарату. У зв'язку з цим слід регулярно оцінювати ефект донепезилу. Доцільність припинення лікування слід обговорювати при зникненні його ефекту. Індивідуальну відповідь на донепезил передбачити неможливо. Ефективність Арисепту у хворих на тяжку деменцію Альцгеймера, з іншими типами деменції й іншими типами порушення пам'яті (наприклад вікове погіршання когнітивної функції) не вивчалася.

Наркоз. Як інгібітор холінестерази Арисепт здатний посилити міорелаксацію сукцинілхолінового типу під час наркозу.

Серцево-судинні захворювання. Завдяки фармакологічній дії інгібітори холінестерази можуть давати ваготонічні ефекти на частоту серцевих скорочень (наприклад брадикардію). Можливість подібних порушень має особливе значення у хворих із синдромом слабкості синусового вузла або іншими порушеннями надшлуночкової провідності типу синоатріальна або атріовентрикулярна блокада.

Шлунково-кишкові захворювання. Необхідно пильно спостерігати хворих, в яких є ризик розвитку виразки, наприклад пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі або хворих, які одержують нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). У той же час, в клінічних дослідженнях Арисепту не було відмічено збільшення частоти виразкової хвороби або шлунково-кишкової кровотечі в порівнянні з плацебо.

Захворювання органів сечостатевої системи. Холіноміметики можуть спричинювати обструкцію току сечі із сечового міхура, хоча цей ефект не зустрічався в клінічних дослідженнях Арисепту.

Неврологічні захворювання. Вважають, що холіноміметики деякою мірою можуть спричинювати генералізовані судоми. Проте судомна активність може бути також проявом хвороби Альцгеймера.

Захворювання легенів. Враховуючи холіноміметичну активність, інгібітори холінестерази слід призначати з обережністю хворим на астму або з обструктивними захворюваннями легенів в анамнезі.

Слід уникати застосування Арисепту у поєднанні з іншими інгібіторами ацетилхолінестерази, агоністами або антагоністами холінергічної системи.

Вагітність і лактація. Арисепт не слід застосовувати при вагітності. Невідомо, чи виводиться донепезилу гідрохлорид з грудним молоком у людини; дослідження у жінок, які годують груддю, не проводилися. Отже, жінкам, які одержують донепезил, не слід годувати груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем і механізмами. Хвороба Альцгеймера може погіршити здатність керувати автомобілем і механізмами. Крім того, донепезил може спричинювати стомленість, запаморочення і судоми м'язів, в основному на початку лікування або при збільшенні дози. Здатність пацієнтів, які мають хворобу Альцгеймера, керувати автомобілем або складними механізмами повинна оцінюватися лікарем у встановленому порядку.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Клінічний досвід застосування донепезилу обмежений. З цієї причини, мабуть, зареєстровані не всі відомі взаємодії його з іншими препаратами. Лікар повинен усвідомлювати можливість нових, ще не відомих взаємодій донепезилу.

Донепезилу гідрохлорид і/або будь-які його метаболіти не інгібують метаболізм теофіліну, варфарину, циметидину або дигоксину в людини. Одночасне застосування дигоксину і циметидину не відбивається на метаболізмі донепезилу гідрохлориду. Дослідження in vitro показали, що в метаболізмі донепезилу беруть участь ізоферменти 3А4 і меншою мірою - 2D6 цитохрому Р450. Результати вивчення взаємодії препарату in vitro свідчать про те, що кетоконазол і хінідин, які є інгібіторами СYР3А4 і 2D6 відповідно, інгібують метаболізм донепезилу. Отже, ці й інші інгібітори СYР3А4, такі як ітраконазол і еритроміцин, і інгібітори СYР2D6, такі як флюоксетин, здатні пригнічувати метаболізм донепезилу. У дослідженні в здорових добровольців кетоконазол підвищував середню концентрацію донепезилу приблизно на 30%. Індуктори ферментів, такі як рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін і алкоголь, можуть знизити рівні донепезилу. Ступінь інгібуючого або індукуючого ефекту невідомий, тому донепезил слід застосовувати з обережністю у комбінації з такими препаратами. Донепезилу гідрохлорид потенційно здатний впливати на дію препаратів, що мають антихолінергічну активність. Ймовірний також синергізм з такими препаратами, як сукцинілхолін, інші нейром’язові міорелаксанти і холіноміметики або бета-блокатори, що впливають на провідність серця.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі 15 – 25 °С.

Термін придатності - 3 роки.