Карбалекс 200 мг, Карбалекс 400 мг инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: карбамазепін (carbamazepine);

основні фізико-хімічні властивості: для Карбалекс 200 мг: білі, круглі, плоскі таблетки зі скошеними краями і рискою з одного боку таблетки;

для Карбалекс 400 мг: білі, продовгуваті, двоопуклі таблетки з рискою і маркуванням «Gerot» з обох боків таблетки;

склад: 1 таблетка Карбалекс 200 мг містить карбамазепіну 200 мг;

1 таблетка Карбалекс 400 мг містить карбамазепіну 400 мг;

допомiжнi речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, натрію крохмаль гліколят, желатин, тальк, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Карбамазепін.

Код АТС N03AF01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Карбамазепін виявляє протисудомну (протиепілептичну) і помірну антидепресивну (тимолептичну) і нормотимічну дію.

Блокує натрієві канали мембран гіперактивних нервових клітин, знижує вплив збуджувальних нейромедіаторних амінокислот (глутамата, аспартата), посилює процеси уповільнення (ГАМКергічні) і взаємодію з центральними аденозиновими рецепторами.

Антиманіакальні властивості обумовлені пригніченням метаболізму дофаміну і норадреналіну.

Протисудомна дія виявляється при парціальних і генералізованих нападах (grand mal).

Ефективний (особливо для дітей і підлітків) для блокування симптомів тривожності і депресії, а також зменшення дратівливості та агресивності (епілепсія).

Попереджує напади невралгії трійчастого нерва, зменшує виразність клінічних проявів алкогольної абстиненції (у тому числі збудження, тремор, порушення ходи) і знижує судомну активність.

При нецукровому діабеті зменшує діурез і відчуття спраги.

Фармакокінетика. Після орального застосування карбамазепін майже повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Cmax при одноразоому прийомі досягається через 12 год. Зв`язок з білками плазми крові - 70-80 %. У спинномозковій рідині і слині утворюється концентрація пропорційна частці незв`язаної з білками активної речовини (20-30 %).

Проникає в материнське молоко (25-60 % від рівня в плазмі) і через плацентарний бар`єр. Уявний об`єм розподілу складає 0,8-1,9 л/кг.

Біотрансформується в печінці (в основному по епоксидному шляху) з утворенням декількох метаболітів – 10,11-трансдіолове похідне і його кон`югати з глюкуроновою кислотою, моногідроксильовані похідні, а також N-глюкуроніди.

T1/2 — 25–65 год; при довготривалому застосуванні – 12-17 год (внаслідок індукції ферментів метаболізму). У пацієнтів, які застосовують індуктори монооксигеназної системи (фенітоїн, фенобарбітал), Т1/2 складає 8-10 год.

Після одноразового внутрішнього застосування 72 % прийнятої дози виводиться нирками і 28 % через кишечник. У сечі визначається 2 % незміненого карбамазепіну, 1 % активного (10,11-епоксидний дериват) і близько 30 % інших метаболітів. У дітей екскреція прискорена (може знадобитися більш висока доза в перерахунку на масу тіла).

Початок протисудомної дії варіює від декількох годин до декількох днів (іноді до 1 місяця).

Показання для застосування.

Напади епілепсії тяжкої форми, фокальні напади, напади у скроневих долях, змішані форми нападів, психомоторне збудження.

Манія, профілактика маніакально-депресивних розладів.

Невралгія трійчастого нерва.

Діабетична невропатія.

Алкогольний абстинентний синдром.

Нецукровий діабет центрального генезу.

Спосіб застосування та дози. Приймати препарат під час або після їжі, запиваючи рідиною (не запивати грейпфрутовим соком).

Розпочинати терапію карбамазепіном слід з низьких доз, поступово зменшуючи дозу інших антиконвульсантів, призначених раніше.

Антиконвульсивна терапія.

Дорослі і діти старше 15 років. Розпочинати терапію слід з дози 200 мг 2 рази на добу, поступово збільшуючи дозу до досягнення індивідуальної оптимальної дози.

Діти. Початково 10–20 мг /кг маси тіла на добу, поступово збільшуючи дозу до 20-30 мг/кг маси тіла на добу за декілька прийомів.

Діти віком від 1 до 5 років – 200 – 400 мг/добу.

Діти віком від 6 до 10 років – 400 – 600 мг/добу.

Діти віком від 10 до 15 років – 600 – 1000 мг/добу.

Манія, профілактика маніакально-депресивних (біполярних) розладів.

Дозування може бути від 400 до 1600 мг/добу. Загалом терапію проводять в дозі 400 – 600 мг/добу за 2 -3 прийоми.

При лікуванні гострих маніакальних станів дозу слід збільшувати миттєво, беручи до уваги, що малі дози мають оптимальний вплив і рекомендуються для профілактики біполярних розладів.

Невралгія трійчастого нерва.

Початкова доза - 200 мг 2 рази на добу, поступово збільшуючи дозу до зникнення симптомів болю (приблизно 200 мг 3 – 4 рази на добу). Середня доза - 200 мг 3 рази на добу.

Діабетична невропатія. Нецукровий діабет.

Середня доза становить 200 мг 3 рази на добу.

Алкогольний абстинентний синдром.

Середня доза становить 400 мг 3 рази на добу протягом 4–5 днів, потім - 200 мг 3 рази на добу протягом декількох днів.

Дозування для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю.

Пацієнти зі зниженою клубочковою фільтрацією і такі, що знаходяться на діалізі повинні застосовувати 75 % середньої дози.

Пацієнти літнього віку і пацієнти з анорексією.

Початкова терапевтична доза становить 100 мг 2 рази на добу.

Побічна дія.

На початку терапії карбамазепіном можуть спостерігатися анорексія, сухість у ротовій порожнині, нудота, діарея або запор.

Часто можуть спостерігатися такі побічні ефекти: головний біль, запаморочення, сонливість, стомлюваність, атаксія, порушення акомодації, ністагм, диплопія, парестезія, парези нижніх кінцівок, розлади мови. У літніх пацієнтів також можуть спостерігатися сплутаність свідомості, збуджуваність. Дуже рідко - зорові галюцинації. Ці симптоми зникають протягом 8–14 днів без проведення будь-яких терапевтичних заходів або після зменшення дози.

При лікуванні карбамазепіном були зафіксовані такі побічні ефекти: алергічні шкірні реакції, такі як жар, ізольовані випадки пурпури, дерматиту, ексудативної еритеми (включаючи синдром Стівена-Джонса), синдром Лайєла, випадіння волосся; лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, поодинокі випадки лейкоцитозу, тромбоемболія, порфірія; холестатична або гепатоцелюлярна жовтуха; урологічні розлади (гематурія, протеїнурія або ниркова недостатність); зменшення рівня Т3 і Т4, гіпокальціємія, зменшення рівня 25-гідроксихолекальциферолу; порушення провідності (включаючи атріовентрикулярну блокаду), брадикардія; окремi випадки реакцiй пiдвищеної чутливостi легень до препарату, що супроводжувались пропасницею, задишкою (диспное), запаленням i фiброзами легенів; менінгіти, периферична еозонофілія; синдром системного вовчака.

При високих дозах може спостерігатися тремор (також атаксія), гіпертензія або гіпотензія, аритмія.

Протипоказання.

Не слід застосовувати препарат при підвищеній чутливості до карбамазепіну або інших компонентів, що входять до складу лікарського засобу; атріовентрикулярній блокаді; гострій печінковій недостатності; ураженнях кісткового мозку.

Передозування.

Симптоми гострого передозування карбамазепіном виявляються блюванням, втратою свідомості, тремором, збудженням, конвульсіями аж до коми, утрудненням дихання, зміною артеріального тиску, порушенням серцевої провідності, олігурією. Терапія симптоматична.

Особливості застосування.

Перед початком терапії карбамазепіном слід перевірити показники крові і функцію печінки.

При терапії карбамазепіном слід контролювати такі показники:

аналіз крові – щотижнево протягом першого місяця лікування, потім - щомісяця;

фукція печінки – кожні 3–4 місяці, якщо показники залишаються в нормі і в коротші інтервали у випадку патологічних показників.

Якщо виявляються симптоми порушення гемопоезу, прогресують симптоми лейкопенії або алергічних шкірних реакцій, або порушується функція печінки, застосування карбамазепіну слід припинити.

Регулярне обстеження і коригування дози слід здійснювати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, порушенням функції нирок, захворюванням печінки і хворим на глаукому.

Протягом терапії слід утримуватись від вживання алкоголю.

Раптову відміну прийому карбамазепіну або перехід до прийому інших антиконвульсантів дозволяється робити тільки пацієнтам, які застосовують барбітурати або діазепам як захисну терапію.

Ефект гормональних контрацептивів знижується на тлі прийому карбамазепіну. Слід застосовувати альтернативні методи контрацепції протягом лікування карбамазепіном.

У період вагітності, насамперед у перший триместр вагітності, застосування будь-яких медичних засобів є небезпечним. Але, якщо є необхідність в антиконвульсивній терапії, не слід самовільно переривати вагітність, а зважити фактор ризик/користь для матері і плода.

У дослідах на тваринах карбамазепін виявив відносно низьку тератогенність. Низька вага плода й органів може супроводжуватись недостатнім скостенінням і вовчою пащею при застосуванні карбамазепіну у дозі, що в 10- 25 разів вища за середню терапевтичну дозу.

Для більшої безпечності слід якомога раніше виявити найменшу ефективну дозу, шляхом дослідження плазмових концентрацій (терапевтична концентрація: 3–12 мг/л = 13-50 мкмоль/л).

Активна субстанція проникає в кров плода і в материнське молоко. Для досягнення повільного виведення карбамазепіну у немовлят слід припинити годування груддю. Карбамазепін виділяється в материнське молоко і спричиняє утруднення смоктання немовлям внаслідок седативного впливу на ЦНС.

Слід бути обережними під час керування автотранспортом і роботи зі складними механізмами у період застосування карбамазепіну.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Карбамазепін зменшує ферментіндукуючий ефект інших лікарських засобів, таких як антикоагулянти (похідні кумаринів), кінідин, гормональні контрацептиви, антибіотики (доксициклін).

Метаболізм карбамазепіну блокується при сумісному застосуванні еритроміцину, тролеандоміцину, ізоніазиду, блокаторів кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), декстропропоксифену і вілоксазину, що спричиняє підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі.

Підвищення плазмового рівня карбамазепіну також спостерігається при одночасному застосуванні інших антиконвульсантів (фенітоїн, примідон, вальпроєва кислота) або циметидин.

Комбінована терапія з препаратами літію може призвести до нейротоксичних реакцій.

Щонайменше 2 тижні має минути від часу закінчення лікування інгібіторами моноамінооксидази (МАО) і початком терапії карбамазепіном.

Грейпфрутовий сік збільшує біодоступність карбамазепіну, тому слід уникати його прийому.

Прийом карбамазепіну впливає на зміну лабораторних показників тиреоїдних гормонів.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці при температурі до 25°С.

Термін придатності – 5 років.